Постанова

від 17.12.2018 по справі 925/1530/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2018 р. Справа№ 925/1530/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Геращенко М.В., адвокат, довіреність № 1 від 01.04.2016;

від відповідача - Бочал В.М. - особисто,

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бочал В'ячеслава Михайловича на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2018 у справі №925/1530/17 (суддя Скиба Г.М., повний текст складено - 13.07.2018) за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" до фізичної особи-підприємця Бочал В'ячеслава Михайловича про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням шляхом виселення підприємця з приміщення магазину, та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця Бочал В'ячеслава Михайловича до товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" про визнання недійсним та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" звернулося до Господарського суду Черкаської област з позовом до відповідача ФОП Бочал В.М. про усунення перешкод у користуванні майном - нежитловим приміщенням літ М-І площею 237,5 кв.м. на території автомобільного ринку, за адресою м. Черкаси, вул. Ярославська, 7 - шляхом виселення відповідача ФОП Бочал В.М. з займаного приміщення магазину.

В свою чергу відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про:

- скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, свідоцтво САЕ, індексний номер 25081177 від 02.08.2014р., зареєстрованого реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції Черкаської області за ТОВ "СОИЛ", код 24354168, країна реєстрації - Україна, юр.адреса - 18024, м. Черкаси, вул. Ярославська, 7;

- зобов'язання Державної реєстраційної служби скасувати записи про державну реєстрацію нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 7 за ТОВ "СОИЛ".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.07.2018 у справі №925/1530/17 первісний позов задоволено повністю; вирішено усунути товариству з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" перешкоди у користуванні та розпорядженні нежитловим приміщенням магазину площею 237,5 кв.м. літ. М-1, що розміщене на території автомобільного ринку в м. Черкаси, вул. Ярославська, 7 шляхом виселення фізичної особи-підприємця Бочала В'ячеслава Михайловича з приміщення даного магазину; в задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця Бочала В'ячеслава Михайловича до товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" відмовлено повністю.

Суд першої інстанції, встановивши обставини належності позивачу на праві власності спірного майна, а також обставини щодо чинення відповідачем перешкод у користуванні товариством з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" вказаним майном, задовольнив первісні позовні вимоги.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що ФОП Бочал В.М., не довів належними та допустимими доказами підстав свого знаходження в спірному приміщенні магазину М-І та здійснення там господарської діяльності з отриманням прибутку, з врахуванням оформленого позивачем права власності на спірний магазин М-І з 02.08.2014р.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, фізична особа-підприємець Бочал В'ячеслав Михайлович звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на недоведеність позивачем обставин належності йому на праві власності спірного приміщення.

Також, скаржник не погоджується із висновком суду щодо чинення ним перешкод у користуванні позивачем майном та вказує на обставини будівництва саме ним спірної будівлі (магазину, теплогенераторної (М-І), яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 7 та відповідно обставин правомірності зайняття ним спірних приміщень.

В ході розгляду зазначеної апеляційної скарги апелянтом подано до суду клопотання про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" оригіналу договору підряду від 03.11.2005; проектів, кошторисів на спорудження ряду М-І, розташованого на авторинку за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 7; договорів з ліцензованими будівельними організаціями на будівництво ряду М-І; доказів ідентифікації спірного магазину в ряду М-І, ряд 12, місце 21; актів прийому - передачі підписаного відповідачем на прийняття магазину або торгового місця 21, ряд 12.

Колегія суддів, розглянувши подане клопотання дійшла висновку про його відхилення, мотивування залишення клопотання без задоволення буде наведено судом нижче у даній постанові при відхиленні доводів апелянта про будівництво саме ним спірної будівлі (магазину, теплогенераторної (М-І), яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 7.

Апелянт - відповідач у справі в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Позивач є власником комплексу нежитлових приміщень автомобільного ринку, що розташований у м. Черкаси, вул. Ярославська, 7 - на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010р. у справі №16/1098 (том 1 а.с. 15-16). Земельна ділянка під забудовою на території автомобільного ринку в місті Черкаси використовується позивачем на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ЧР №24-196 від 27.01.1998р. (том 1 а.с. 11-14).

Право власності на комплекс нерухомого майна за позивачем підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія САЕ №554132 від 02.08.2014р., в тому числі і на приміщення спірного магазину, теплогенераторної М-І (том 1 а.с. 8-10).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що приміщення, позначене у зазначеному Свідоцтві про право власності на нерухоме майно під літерою М-І, а згідно генерального плану ринку є місцем 21, розташоване в ряду №12, самовільно, без укладання з позивачем будь - яких договорів на право користування, зайняте відповідачем, який використовує його для здійснення торгівельної діяльності.

За доводами позивача вказані дії відповідача перешкоджають йому користуватися власним нерухомим майном, що і стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду в частині обґрунтованості первісних позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 16 цього Кодексу особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Зокрема, за змістом ст.ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Умови подання негаторного позову (ст.391 Цивільного кодексу України):

1) майно знаходиться у власника або титульного володільця;

2) інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном;

3) для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою, тощо);

4) у позові має чітко та конкретно визначитися дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).

Отже, зміст негаторного позову становлять вимоги позивача (власника або іншої особи, уповноваженої законом чи договором) про усунення порушень, не пов'язаних з позбавленням права володіння.

Захист прав і охоронюваних законом інтересів підприємств і організацій за негаторним позовом здійснюється судом у формі припинення дій, що порушують право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Так, в силу статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).

Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Отже, встановлення саме зазначених обставин входить до предмета доказування у справах за такими позовами.

У даному випадку позивач на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010р. у справі №16/1098 набув право власності, зокрема, на приміщення магазину М-І на території автомобільного ринку по вул. Ярославська, 7 м. Черкаси.

Так, рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010 у справі №16/1098 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" до Черкаської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Авторинок" про визнання права власності на майно, позов було задоволено повністю; визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" право власності на самочинно збудоване майно, розташоване за адресою: вул. Ярославська, 7 м. Черкаси, , зокрема, на магазини та теплогенераторну (літ. М-І).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Бочал В'ячеслав Михайлович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010 у справі №16/1098 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов частково.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у справі №16/1098, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017, апеляційне провадження було припинено, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судове рішення у справі №16/1098 безпосередньо не стосується прав, свобод і інтересів Фізичної особи-підприємця Бочал В'ячеслав Михайлович.

Таким чином, рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010 у справі №16/1098 наразі є чинним, а обставини встановлені у ньому такими, що не потребують повторного доведення.

Позивачем також на підтвердження обставин того, що він є власником приміщення магазину М-І, було надано до суду першої інстанції

- Технічний паспорт на магазин по вул. Ярославська, 7 в м. Черкаси (том 1 а.с. 138);

- Експлікація поверхів приміщення магазину М-І (том 1 а.с. 139-142);

- Ситуаційний план - викопіювання з Генерального плану забудови - розміщення авторинку по вул. Ярославська, 7 в м. Черкаси (том 1 а.с. 143-145).

При цьому, магазин М-І розміщений на місці 21 в ряду 12. Тобто, місце 21 внаслідок узгоджених дій перетворено на капітальну споруду магазину на земельній ділянці, що належить позивачу на праві постійного користування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач підтвердив набуття вказаного майна у власність у спосіб, не заборонений законом та передбачений нормами цивільного законодавства України.

При цьому, слід зазначити, що в інших судових справах №925/485/17 та №925/237/17 судами також досліджувалися обставини належності товариству з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" спірного майна (приміщення магазину М-І) на праві власності та було встановлено, що вказане товариство є його власником.

Так, судовими рішеннями встановлено, що на земельній ділянці, яка в проекті генерального плану авторинку значилася як ряд 12, місце 21,22 за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 7 було самочинно побудовано нерухоме майно, а саме магазин та теплогенераторна, право власності на яке було визнано судовим рішенням у справі №16/1098 за товариством з обмеженою відповідальністю "СОИЛ".

Отже, вказані обставини в силу вимог ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України є преюдиціальними та не потребують повторного доведення.

Враховуючи наведене, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про недоведеність позивачем обставин належності йому на праві власності спірного приміщення, оскільки такі доводи фактично зводяться до намагання скаржника здійснити переоцінку фактів, встановлених у судових рішення у справах №925/485/17 та №925/237/17, що в свою чергу є неприпустимим.

Щодо іншої умови необхідної для задоволення негаторного позову - доведеності протиправного вчинення відповідачем перешкод у реалізації позивачем повноважень користування спірним майном, слід зазначити наступне.

Так, Фізична особа-підприємець Бочал В'ячеслав Михайлович неодноразово звертався до суду із позовами до товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" про визнання права власності на магазини, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 7 та позначені в плані під літерою М-І (тобто на майно, власником якого є позивач).

Судами неодноразово розглядались спори за участю цих же сторін та приймались наступні судові рішення:

- справа №925/779/17 за позовом ФОП Бочал В'ячеслав Михайлович до ТОВ "СОИЛ" про визнання права власності на магазини площею 431,75 кв.м. на території авторинку в м. Черкаси - за набувальною давністю - в задоволенні позову відмовлено повністю;

- справа №925/237/17 за позовом ФОП Бочал В'ячеслав Михайлович до ТОВ "СОИЛ" про визнання права власності на магазини, теплогенераторну - з мотивів здійснення позивачем їх будівництва - в задоволенні позову відмовлено повністю;

- справа №925/716/17 за позовом ФОП Бочал В'ячеслав Михайлович до ТОВ "СОИЛ" про усунення перешкод в здійсненні господарської діяльності - в задоволенні позову відмовлено повністю. Апеляційна інстанція залишила рішення суду без змін;

- справа 925/1239/17 за позовом ФОП Бочал В'ячеслав Михайлович до ТОВ "СОИЛ" та комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" про стягнення 6769593 грн. та визнання не правочинними дій Комунального підприємства "ЧООБТІ" (том 3 а.с. 15-21). Рішення у справі від 05.03.2018р. скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду і в позові відмовлено.

При цьому, зокрема, при розгляді справи №925/779/17 ФОП Бочал В'ячеслав Михайлович посилався на те, що з 2004 року він добросовісно, відкрито, безпосередньо володіє магазином площею 178,75 кв. м., а з лютого 2006 року - магазином площею 253 кв. м., які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 7, позначені у плані під літерою М-І.

Також ним було вказано, що магазин площею 253 кв. м. використовується особисто ФОП Бочал В'ячеславом Михайловичем для ведення підприємницької діяльності. Протягом усього періоду володіння магазинами ним були проведені додаткові будівельні роботи (спорудження окремої лінії електроживлення, проведення до магазину води і каналізації, газифікування приміщень) та капітальний ремонт приміщень магазинів.

З урахуванням наведеного, ФОП Бочал В'ячеслав Михайлович вважав, що набув право власності на зазначене вище майно (магазини, теплогенераторну) за набувальною давністю і просив суд на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України визнати за ним право власності на спірні об'єкти.

Наведені обставини встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі №925/779/17.

Колегія суддів вважає, що вказаним підтверджується зайняття відповідачем приміщень позивача, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 7, та позначені у плані під літерою М-І.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності його знаходження у спірному приміщенні, яке належить позивачу на праві власності.

Стосовно посилань апелянта на договори підряду від 24.08.2003р. та від 03.11.2005р., як на підставу перебування відповідача у спірному приміщенні, то оцінка вказаним доводам буде дана при обґрунтуванні відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, оскільки наявністю вказаних договорів ФОП Бочал В'ячеслав Михайлович обґрунтовує також свої зустрічні позовні вимоги.

Таким чином, враховуючи доведеність позивачем права власності на нежитлове приміщення літ М-І площею 237,5 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 7, та позначено у плані під літерою М-І, а також безпідставного здійснення відповідачем перешкод у користуванні позивачем вказаним майном, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення первісного позову та про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні позивачем своїм майном шляхом виселення відповідача із займаних вказаних приміщень.

Стосовно вимог відповідача за зустрічним позовом, слід зазначити наступне.

Так, предметом зустрічного позову є вимоги договорів ФОП Бочал В'ячеслава Михайловича до ТОВ "СОИЛ" про:

- скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, свідоцтво САЕ, індексний номер 25081177 від 02.08.2014р., зареєстрованого реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції Черкаської області за ТОВ "СОИЛ", код 24354168, країна реєстрації - Україна, юр.адреса - 18024, м. Черкаси, вул. Ярославська, 7;

- зобов'язання Державної реєстраційної служби скасувати записи про державну реєстрацію нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 7 за ТОВ "СОИЛ".

Вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що ТОВ "СОИЛ" при наявності дозвільних документів, оформленої земельної ділянки в користування та не маючи обігових коштів на початок будівництва комплексу споруд на території автомобільного ринку, уклав з відповідачем ФОП Бочал В.М. та іншими контрагентами договори підряду на будівництво.

Апелянт вказував, що між ним та ТОВ "СОИЛ" підписано договори підряду від 24.08.2003р. та 03.11.2005р. на спорудження двох магазинів загальною площею 431,75 кв.м. (178,75 кв.м. та 235 кв.м.) (том 1 а.с. 66-67).

У п. 1.1 договорів підряду від 2003 та 2005 років зазначається, що будівництво об'єктів підрядником здійснюється на земельній ділянці, належить замовнику (відповідачу ФОП Бочал В.М.) на підставі вищезазначеного рішення Черкаської міської ради, що повністю узгоджується з ст. 375 ЦК України.

На думку ФОП Бочала В.М., згідно умов договорів (п. 2.1, 2.2, 2.3), погоджених сторонами, та у відповідності ст.ст. 844, 877 ЦК України, ст. 318 ГК України, позивач надав за своїм підписом відповідачеві ФОП Бочал В.М. всю технічну документацію на спорудження об'єктів (проекти, кошториси) та відповідач розпочав спорудження магазинів на свій страх і ризик та за власні кошти. В кошторисі зазначається, що власником магазинів є відповідач (ФОП Бочал В.М.).

Як вказує відповідач, після закінчення будівництва у 2004 - 2007 роках він неодноразово звертався до позивача, з заявами про підписання актів виконаних робіт, як це передбачено п. 2.5 та п. 2.6 договорів підряду та ст.ст. 853, 854, 882 ЦК України, ст. 321 ГК України, та проведення розрахунку за споруджені на замовлення ТОВ "СОИЛ" магазини. Відповіді на них отримано не було та розрахунків не проведено.

За доводами відповідача, відмову у підписанні актів виконаних робіт та проведенні розрахунків позивач пояснював відсутністю наявних обігових коштів на його рахунках. Крім того, директор ТОВ "СОИЛ" запевнив, що після введення даних об'єктів в експлуатацію ФОП Бочал В.М. отримає свідоцтво про права власності на дані магазини, загальною площею 431,75 кв.м., які побудовані ФОП Бочал В.М. (підрядником) на підставі договорів підряду.

Як вказує відповідач, саме на підставі цих запевнень ФОП Бочал В.М. приступив до експлуатації - володіння, користування та розпорядження даними магазинами. Таке володіння виникло з 2004 року і продовжується донині. Магазини замовнику будівництва ТОВ "СОИЛ" по актах приймання-передачі не передані донині.

ФОП Бочал В.М. стверджує, що належно повідомляв про такі роботи ТОВ "СОИЛ", і з його сторони ніяких заперечень щодо таких обставин із часу їх проведення не надходило. Крім того, ТОВ "СОИЛ" надав згоду на проведення цих робіт та вказував у дозволах, що вони проводяться на магазинах, що належать відповідачу (ФОП Бочал В.М.), та розрахунки будуть проведені.

ФОП Бочал В.М. стверджує, що таким чином ТОВ "СОИЛ" визнавало, що дані магазини належать ФОП Бочал В.М. до проведення з ним відповідних розрахунків за виконані підрядні та будівельні роботи.

ФОП Бочал В.М. вважає, що ТОВ "СОИЛ" неправомірно зареєструвало за собою право власності на об'єкти (магазини), які він не споруджував, чим порушив права та охоронювані інтереси ФОП Бочала В.М.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вже було вказано, зустрічні позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а також про зобов'язання Державної реєстраційної служби скасувати записи про державну реєстрацію нерухомого майна були пред'явлені саме до ТОВ "СОИЛ".

Проте, ТОВ "СОИЛ" не є реєстратором прав та не може самостійно скасовувати реєстрацію свого права. Крім цього, вимога про зобов'язання Державної реєстраційної служби скасувати записи пред'явлена також до ТОВ "СОИЛ".

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що за вказаними вимогами ТОВ "СОИЛ" не може виступати відповідачем, а тому відповідно вони підлягають залишенню без задоволення.

Стосовно суті зустрічних позовних вимог, апеляційний суд зазначає, що оцінка доводам відповідача про укладення з позивачем договорів підряду від 24.08.2003р. та від 03.11.2005р. вже надавалася судами при розгляді справ №16/1098 та №925/237/17.

Так, 21.12.2016 Київський апеляційний господарський суд в ухвалі за результатами розгляду апеляційної скарги ФОП Бочал В.М. на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.06.2010 у справі № 16/1098, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017, припинив апеляційне провадження за цією апеляційною скаргою та вказав, що ФОП Бочал В.М. не було надано суду апеляційної інстанції будь-яких доказів підписання акту виконаних робіт за договорами від 24.08.2003 та від 03.11.2005, які б свідчили про фактичне здійснення будівництва саме ФОП Бочал В.М. на підставі цих договорів чи доказів відмови від підписання таких актів, оплату робіт чи звернення до позивача про сплату коштів за договорами, а також ФОП Бочал В.М. не було доведено факту будівництва саме ним спірної будівлі (магазину, теплогенераторної (М-І), загальною площею 1110,6 кв.м, яка знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Ярославська, 7 та надання останньому земельної ділянки у встановленому порядку (що знаходиться під спірним об'єктом, право власності позивача на яке він фактично оспорює та просить визнати за ним).

Слід також зазначити, що вказані доводи щодо укладення між ФОП Бочал В.М. та ТОВ "СОИЛ" договорів підряду від 24.08.2003р. та від 03.11.2005р. також наводилися апелянтом і при розгляді справи №925/237/17.

Стосовно вказаних доводів Київський апеляційний господарський суд у постанові від 08.06.2017 зазначив, що ФОП Бочал В.М. і в процесі розгляду даної справи не надано належних та допустимих доказів підписання акту (чи актів) виконаних підрядних робіт за договорами будівельного підряду від 24.08.2003 та від 03.11.2005, які б підтверджували фактичне здійснення будівництва саме магазинів площею 178,75 кв. м. та 253 кв.м. і саме підприємцем ФОП Бочал В.М.

Також, апеляційний суд вказав, що посилання ФОП Бочал В.М. лише на вказані договори підряду як на підставу наявності у нього права власності на вказані магазини є безпідставним та необґрунтованим, оскільки саме по собі укладення договору підряду не може свідчити про виконання роботи.

Отже, судовими рішеннями у справах №16/1098 та №925/237/17, які набрали законної сили, були встановлені обставини недоведеності ФОП Бочал В.М. факту будівництва саме ним спірної будівлі (магазину, теплогенераторної (М-І), загальною площею 1110,6 кв.м, яка знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Ярославська, 7.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як роз'яснено п 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, рішення у справах №16/1098 та №925/237/17 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі №925/1530/17, не можуть їм суперечити.

Враховуючи встановлення судовими рішеннями у справах №16/1098 та №925/237/17, які набрали законної сили, обставини недоведеності ФОП Бочал В.М. факту будівництва саме ним спірної будівлі (магазину, теплогенераторної (М-І), загальною площею 1110,6 кв.м, яка знаходиться за адресою м. Черкаси, вул. Ярославська, 7, посилання апелянта на протилежне колегією суддів відхиляються.

При цьому, колегія суддів також погоджується із обставинами, які були встановлені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Так, у спірних договорах 2003 та 2005 років відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки об'єкту будівництва, земельної ділянки, строки початку робіт, закінчення робіт, періоду та графіку виконання робіт, вартість робіт, порядок здачі робіт тощо. Договори не містять також адрес виконання робіт.

При цьому, оригінал даного договору 2005 року (у відповідача ФОП Бочал В.М. та в справі посвідчена копія - а.с. 67 том 1 зворот, а.с. 79), та в примірнику у ТОВ "СОИЛ" - не підписаний підрядником.

Отже, в силу вказаних обставин зазначений договір не може вважатися укладеним.

У Робочому проекті магазину по продажу запчастинами пп. Бочал В.М. в м. Черкаси (том 1 а.с. 159 -168), замовленму ФОП Бочал В.М., відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки спірного магазину.

Так само відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки магазину та його розміщення на земельній ділянці у Робочому проекті 2003-РП магазину по продажу запчастин пп. Бочал В.М. в м. Черкаси, кошторисна документація (том 1 а.с. 169-178), що замовлені ФОП Бочал В.М.

Поданий відповідачем ФОП Бочал В.М. Реєстр придбаних будівельних матеріалів для будівництва магазину згідно договору підряду від 24.08.2003р. за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 7, (том 1 а.с. 179-200) - виконаний відповідачем одноособово. Ідентифікаційні ознаки магазину (об'єкту), що будується - відсутні.

Також, реєстр придбаних будівельних матеріалів для будівництва магазину згідно договору підряду від 03.11.2005р. за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 7, (том 1 а.с. 201-235) виконаний відповідачем Бочал В.М. одноособово. Ідентифікаційні ознаки магазину (об'єкту), що будується - відсутні.

Крім цього, виконання робіт по прокладанню комунікацій електро-, водо-, газопостачання замовляв, контролював, приймав та оплачував ФОП Бочал В.М. самостійно (том 1 а.с. 251-284). У даних документах відсутні ідентифікуючі ознаки спірного об'єкту нерухомості, на якому виконувались вказані роботи. Суд враховує, що замовляв ці роботи саме ФОП Бочал В.М.

Враховуючи наведене, апелянтом не доведено обставин будівництва саме ним спірної будівлі (магазину, теплогенераторної (М-І), яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 7 та відповідно обставин правомірності зайняття ним спірних приміщень.

Стосовно клопотання відповідача про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "СОИЛ" оригіналу договору підряду від 03.11.2005; проектів, кошторисів на спорудження ряду М-І, розташованого на авторинку за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 7; договорів з ліцензованими будівельними організаціями на будівництво ряду М-І; доказів ідентифікації спірного магазину в ряду М-І, ряд 12, місце 21; актів прийому - передачі підписаного відповідачем на прийняття магазину або торгового місця 21, ряд 12, слід зазначити наступне.

Так, як вже було зазначено доводам ФОП Бочал В.М. щодо будівництва ним спірного магазину в ряду М-І неодноразово судами вже надавалася оцінка та було встановлено недоведеність цих обставин.

Наразі, аналогічні доводи скаржника, що заявляються у даній справі та подання відповідних клопотань про витребування доказів, спрямовані на здійснення судом переоцінки тих обставин, які вже були встановлені у інших судових справах (про що вже вказувалося вище).

Також, колегія суддів зазначає, що у вказаному клопотанні заявник не наводить жодних обґрунтувань наявності у позивача (а не відповідача, який вважає, що ним було збудовано спірний об'єкт) таких документів як: оригінал договору підряду від 03.11.2005; проекти, кошториси на спорудження ряду М-І, розташованого на авторинку за адресою: м. Черкаси, вул. Ярославська, 7; договори з ліцензованими будівельними організаціями на будівництво ряду М-І; акти прийому - передачі, підписані відповідачем на прийняття магазину або торгового місця 21, ряд 12.

При цьому, як вже було вказано позивачем доведено належність йому на праві власності спірного приміщення, що розташоване в ряду М-І, а документи, які просить витребувати відповідач вказаних обставин жодним чином спростувати не можуть.

Таким чином, колегією суддів відмовляється у задоволенні вказаного клопотання про витребування доказів.

З огляду на все вищевикладене, вимоги за зустрічним позовом обґрунтовано залишені судом першої інстанції без задоволення.

Стосовно заяви позивача про застосування судом строку позовної давності за вимогами зустрічного позову (том 1 а.с. 99), слід зазначити наступне.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен перевірити, з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні зустрічного позову з підстав його не обгрунтованості, позовна давність, про яку заявлено позивачем не підлягає застосуванню.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У нинішній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

При здійсненні розподілу сум судового збору на виконання вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом враховано, що на підставі пункту 10 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній станом на час подання апеляційної скарги) відповідача звільнено від сплати судового збору.

Виходячи з положень п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках, коли сторона звільнена від сплати судового збору, якщо апеляційну скаргу залишено без задоволення - судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Бочал В'ячеслава Михайловича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 05.07.2018 у справі №925/1530/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 22.12.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко