Постанова

від 20.12.2018 по справі 905/707/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2018 р. Справа № 905/707/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

за участі секретаря судового засідання Кохан Ю.В.,

за участі представників:

позивача - Рабко Т.О., довіреність від 14.03.2018 № 3142 та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4984 від 28.02.2018 (приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції);

відповідача - не з'явився;

3-ї особи - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Управління поліції охорони в Донецькій області (вх. № 366Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 26.07.2018 (повний текст складено 26.07.2018) у справі № 905/707/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ, в особі Дніпропетровської філії, м. Дніпро,

до Управління поліції охорони в Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, м. Краматорськ Донецької області,

про стягнення 54277,62 грн,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Управління поліції охорони в Донецькій області про стягнення 54277,62 грн заборгованості з оплати вартості отриманих телекомунікаційних послуг за договором про надання послуг електрозв'язку № 247 від 03.05.2007, з урахуванням угоди про заміну сторони від 01.01.2016, за період з березня по грудень 2015 року, у тому числі: основний борг в сумі 39432,79 грн; інфляційні в сумі 12248,47 грн та 3% річних в сумі 2596,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором № 247 від 03.05.2007 про надання послуг електрозв'язку. В якості правових підстав подання позову позивач зазначив положення ст.ст. 509, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

В процесі розгляду справи № 905/707/18 Господарським судом Донецької області ухвалою від 06.06.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.07.2018 у справі № 905/707/18 (суддя Левшина Г.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 51300,24 грн, з яких: 37269,72 грн основного боргу; 2453,93 грн 3% річних та 11576,56 грн інфляційних, а також стягнуто судовий збір в сумі 1665,35 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач - Управління поліції охорони в Донецькій області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 1409/18 від 21.08.2018), в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

На думку скаржника, судом першої інстанції не враховано, що жодних дій, направлених на реальну передачу прав та обов'язків за укладеним між сторонами договором № 247 від 03.05.2007 від Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області до Управління поліції охорони в Донецькій області позивачем не проводилось. Таким чином, телекомунікаційні послуги надавались не УПО в Донецькій області, а УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, у зв'язку з чим, дію договору № 247 від 03.05.2007 не можна поширити на відносини між ПАТ Укртелеком та Управлінням поліції охорони в Донецькій області починаючи з березня 2015.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2018 у справі № 905/707/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та зупинено дію оскаржуваного рішення.

На виконання зазначеної ухвали позивач - ПАТ "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії за вх. № 02-31/1448/18 від 25.09.2018 надало відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами апелянта, викладеними в апеляційній скарзі, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вказує на те, що заміна сторони у зобов'язанні відбувалась не внаслідок правонаступництва, а внаслідок досягнення всіма сторонами згоди, щодо такої заміни. 01.01.2016 між ПАТ "Укртелеком", Управлінням поліції охорони в Донецькій області та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області була укладена угода про заміну сторони. Управління поліції охорони в Донецькій області було отримано від Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області усі оригінали документів на виконання договору про надання послуг електрозв'язку № 247 від 03.05.2007 та прийнято усі права та обов'язки боржника, в тому числі по оплаті боргу. Вказана угода від 01.01.2016 про заміну сторони в зобов'язанні відповідачем не оспорювалась, таким чином право та обов'язки, які існували у третьої особи, перейшли до відповідача за даним договором.

Третя особа - Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області на виконання ухвали від 12.09.2018 за вх. № 4499/18 від 26.09.2018 також надало відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з доводами апелянта, викладеними в апеляційній скарзі, просить задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.09.2018 у справі № 905/707/18 апеляційну скаргу відповідача призначено до розгляду.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Суд, що ліквідується, передає до новоутвореного суду судові справи та матеріали проваджень, що перебувають у володінні суду, негайно, до дня початку роботи новоутвореного суду.

За приписами ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Згідно з ч. 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

З метою дотримання вимог чч. 5, 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання п. 4 р. ІІІ Плану заходів з ліквідації апеляційних судів, затвердженого Наказом ДСАУ № 475 від 20.09.2018, у зв'язку з припиненням діяльності з відправлення правосуддя Донецьким апеляційним господарським судом з 01.10.2018 на підставі Указу Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" та Указу Президента України від 28.09.2018 № 295/2018 "Про переведення суддів", всі нерозглянуті справи, що перебували у провадженні Донецького апеляційного господарського суду, згідно з Розпорядженням керівника апарату суду від 01.10.2018 передані до Східного та Центрального апеляційних господарських судів.

Повідомлення про початок роботи Східного апеляційного господарського суду оприлюднено в газеті "Голос України" № 185 (6940) від 03.10.2018.

19.10.2018 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи № 905/707/18 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 у справі № 905/707/18 прийнято зазначену справу до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.11.2018 об 11:30 год.

Приймаючи до уваги неявку у судове засідання 27.11.2018 представників відповідача та третьої особи, розгляд апеляційної скарги було відкладено на 20.12.2018 о 10:30 год.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Барбашової С.В., 17.12.2018 системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи № 905/707/18 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

Представник відповідача - Управління поліції охорони в Донецькій області в судове засідання 20.12.2018 не прибув, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується зворотними поштовими рекомендованими повідомленнями № 6102226715168, 12.12.2018 подав через канцелярію суду за вх.№ 2306 клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання його представника, який буде знаходитись у службовому відрядженні.

Розглянувши клопотання представника відповідача, колегія суддів відмовила у його задоволенні з таких підстав.

За приписами ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що неможливість з'явитись в судове засідання одного представника не позбавляє відповідача можливості направити в судове засідання іншого представника на підставі довіреності, а неможливість направити іншого представника в судове засідання відповідачем не обґрунтовано та не доведено.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, позиція відповідача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав позивача щодо розгляду справи судом упродовж розумного строку, колегія суддів апеляційної інстанції залишає без задоволення заяву відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник 3-ї особи - Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області також в судове засідання 20.12.2018 не прибув, про причину неявки в судовому засіданні не повідомив, хоча про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотними поштовими рекомендованими повідомленнями № 6102226715150.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 та ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача та 3-ї особи про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає за можливе про можливість здійснення перегляду рішення суду першої інстанції а відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

Позивач у судовому засіданні просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 26.07.2018 у справі № 905/707/18 залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представників позивача, розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, колегія суддів встановила.

03.05.2007 між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (Укртелеком) та Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (третьою особою) був підписаний договір №247 про надання послуг електрозв'язку.

Відповідно до пункту 1 договору ПАТ "Укртелеком" надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку №1, і безплатні послуги, перераховані в додатку №2.

Згідно з п.2.1 договору підприємство зв'язку зобов'язане забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, проводити реєстрацію придбаних споживачем абонентських пристроїв телематичних служб та передавання даних, здійснювати перевірку відповідності абонентських пристроїв, пломбувати діодні приставки (розетки), усувати пошкодження телефонного зв'язку та радіомережі в контрольні технологічні терміни, проводити перерахунок абонентської плати, якщо пошкодження телефону не з вини споживача не усунуто протягом однієї доби у разі відключення електроживлення АТС енергопостачальною компанією, відключення телефону для потреб забезпечення зв'язком проведення масових спеціальних заходів, а також у разі виникнення стихійного лиха або за надзвичайних обставин тощо.

У п.3.1 договору сторони визначили, що споживач (третя особа) має право у разі відсутності потреби в послугах електрозв'язку відмовитись від їх отримання та припинити дію договору, користування додатковими (сервісними) видами послуг, які надаються по телефону, користуватися автоматичним міжміським та міжнародним телефонним зв'язком, якщо це передбачено технічними можливостями обладнання АТС, користуватися додатковими точками безоплатно тощо.

Відповідно до розділу 4 договору послуги, які надаються позивачем, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Згідно з п.4.2 договору споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою з поданням рахунків системою оплати.

Відповідно до п.4.3 договору споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової оплати), якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

Як свідчить п.4.5 договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

Нарахування плати за користування телефоном та іншими абонентськими пристроями здійснюється з дня їх включення (п.4.9 договору).

Згідно розділу 7 договору останній набирає чинності з дня його підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін.

У п.7.1, п.7.2 договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє п'ять років. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення договір вважається дійсним на той же термін.

01.01.2016 між публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (сторона 1), Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (сторона 2) та Управлінням поліції охорони в Донецькій області (сторона 3) підписано угоду про заміну сторони.

За змістом даної угоди сторона 2 передає, а сторона 3 набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх зобов'язань за договором №64-59 від 20.07.2012 та визнається стороною по договору замість сторони 2 (п.1 угоди).

Сторона 1 надає свою згоду на заміну сторони у договорі (п.2 угоди).

За змістом п.6 угоди остання набуває чинності з дати підписання і діє протягом усього періоду чинності договору № 247 від 03.03.2007. На підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цієї угоди застосовуються до відносин між ними, які виникла з березня 2015 включно.

Виходячи зі змісту позовної заяви, у зв'язку з наданням позивачем послуг електрозв'язку за період з березня 2015 по грудень 2015 відповідно до рахунків-актів у відповідача існує зобов'язання сплатити заборгованість в сумі 39432,79 грн.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 39432,79 грн, інфляційні в сумі 12248,47 грн та 3% річних в сумі 2596,36 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до ст.81 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Юридична особа вважається створеною згідно із ст.87 Цивільного кодексу України з дня її державної реєстрації.

Управління поліції охорони в Донецькій області утворене відповідно до п.4 ст.3, ст.13, ч.1 ст.15, п.п.19, 20 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", наказом голови Національної поліції України від 06.11.2015р. №48 "Про затвердження Положення про Управління поліції охорони в Донецькій області".

07.11.2015 відбулась державна реєстрація створеного розпорядчим актом органу державної влади Управління поліції охорони в Донецькій області (відповідача).

Згідно Положення про Управління поліції охорони в Донецькій області, затверджене наказом Національної поліції №48 від 06.11.2016, останнє є територіальним органом Національної поліції, що здійснює свою діяльність за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, оперативно підпорядковуючись Департаменту поліції охорони. Управління поліції охорони в Донецькій області є правонаступником Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області, до основних видів діяльності якого відноситься охорона об'єктів права державної власності у випадках та порядку, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами; охорона на договірних засадах фізичних осіб та об'єктів права приватної і комунальної власності, здійснення технічних заходів охоронного призначення, технічний захист інформації, реагування на спрацювання технічних засобів охоронного призначення тощо.

Таким чином, внаслідок проведення 07.11.2015 державної реєстрації Управління поліції охорони в Донецькій області останнє стало здатним набувати цивільні права та відповідні обов'язки, бути суб'єктом цивільних відносин.

Як було зазначено вище, 01.01.2016 між позивачем, третьою особою та відповідачем підписано угоду про заміну сторони, за змістом якої відповідач фактично замінив третю особу у зобов'язаннях, що виникли з договору про надання послуг електрозв'язку № 247 від 03.03.2007.

При цьому, як було узгоджено сторонами, на підставі ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що умови цієї угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли з березня 2015 включно.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідачем угода про заміну сторони у зобов'язанні від 01.01.2016 не оспорюється, доказів незаконності змісту угоди, недотримання форми, невідповідності волі та волевиявлення, наявності дефектів суб'єктного складу не надано.

Таким чином, у зв'язку з укладанням сторонами угоди від 01.01.2016 до договору № 247 від 03.03.2007 права та обов'язки, які існували у третьої особи за даним договором з 01.03.2015 перейшли до відповідача.

Посилання відповідача на відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області колегія суддів до уваги не приймає.

Зокрема, у даному випадку відбулась заміна сторони у зобов'язанні не внаслідок правонаступництва, а саме у зв'язку з досягненням всіма сторонами згоди на таку заміну сторони у зобов'язанні. Відповідач, підписуючи дану угоду, погодився з набуттям прав та обов'язків третьої особи за договором № 247 від 03.03.2007 починаючи з 01.03.2015. Відповідні оригінал договору № 247 від 03.03.2007 та укладені на його виконання документи були передані третьою особою відповідачу разом з підписанням угоди, про що зазначено у п.4 угоди. Будь-яких застережень, зауважень відповідача з цього приводу, надана угода не містить.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Таким чином, при зверненні до суду з відповідними вимогами про стягнення заборгованості за певний період саме позивач має надати відповідний розрахунок, а також довести наведені у цьому розрахунку нарахування.

З наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором №247 від 03.03.2007 вбачається, що позивач розраховує заборгованість відповідача в сумі 39432,79 грн за період з березня по грудень 2015 року.

В підтвердження даних нарахувань позивачем до справи додано рахунки-акти від 31.03.2015, 30.04.2015, 31.05.2015, 30.06.2015, 31.07.2015, 31.08.2015, 30.09.2015, 31.10.2015, 30.11.2015, 31.12.2015.

Згідно із п.72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг у разі здійснення розрахунків за отримані телекомунікаційні послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Вказані рахунки-акти виставляються (формуються) авторизованим програмним забезпеченням згідно вимог ст. 24 Закону України "Про телекомунікації" щодо відповідності стандартам і технічним регламентам технічних засобів телекомунікацій. Підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікацій здійснюється із Законом України "Про підтвердження відповідності" відповідно до вимог НКРЗІ.

Надані до матеріалів справи рахунки-акти роздруковані із автоматизованого програмного забезпечення згідно вимог ст. 24 Закону України "Про телекомунікації".

Відповідно до п.5.15 Умов порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ "Укртелеком", що оприлюднені на офіційному web-сайті http://www.ukrtelecom.ua, кількість та вартість послуг телекомунікаційних послуг, наданих абоненту в розрахунковому періоді, визначається відповідно до показників автоматизованої системи розрахунків за послуги, що належить позивачу, та тарифу/тарифного плану на кожну окрему послугу.

Відповідачем відомості, викладені у актах-рахунках, не спростовані.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як зазначалось вище, згідно п.4.5 договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв'язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

При цьому, враховуючи відсутність у відповідача прав та обов'язків за договором №247 від 03.05.2007 до 28.02.2015, відсутні й відповідні правові підстави для виникнення у відповідача зобов'язання сплачувати надані послуги до цієї дати.

Так, відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку сплатити вартість наданих позивачем послуг за період з березня 2015 по грудень 2015.

Згідно розрахунку позивача за період з березня 2015 по грудень 2015 нараховано заборгованість в сумі 41719,60 грн. У графі 3 розрахунку містяться відомості щодо проведених оплат на суму 16062,29 грн.

Проте, третьою особою в якості доказів сплати позивачу грошових коштів за договором №247 від 03.05.2007 до матеріалів справи надано наступні копії платіжних доручень:

- №7289 від 25.03.2014р. на суму 4541,68 грн. за рахунком №72-247.01.2014 від 31.01.2014р. за послуги зв'язку;

- №7290 від 25.03.2014р. на суму 24,06 грн. за рахунком №72-247.01.2014 від 31.01.2014р. за послуги зв'язку-пеня;

- №10111 від 18.04.2014р. на суму 4490,08грн. за рахунком №72-247.2.2014 від 28.02.2014р. за послуги зв'язку;

- №10112 від 18.04.2014р. на суму 27,51 грн. за рахунком №72-247.2.2014 від 28.02.2014р. за послуги зв'язку-пеня.;

- №12759 від 16.05.2014р. на суму 4524,14грн. за рахунком №72-247.3.2014 від 31.03.2014р. за послуги зв'язку;

- №12760 від 16.05.2014р. на суму 43,39 грн. за рахунком №72-247.3.2014 від 31.03.2014р. за послуги зв'язку-пеня.;

- №150402 від 16.06.2014р. на суму 4571,86грн. за рахунок №72-247.4.2014 від 30.04.2014р. за послуги зв'язку;

- №15403 від 16.06.2014р. на суму 27,88 грн. за рахунком №72-247.4.2014 від 30.04.2014р. за послуги зв'язку-пеня.;

- №20681 від 30.09.2014р. на суму 4535,87 грн. за рахунком №72-247.5.2014 від 31.05.2014р. за послуги зв'язку;

- №20682 від 30.09.2014р. на суму 32,33 грн. за рахунком №72-247.5.2014 від 31.05.2014р. за послуги зв'язку-пеня.;

- №20710 від 30.09.2014р. на суму 4469,50грн. за рахунком №1403090072002473.6.2014 від 30.06.2014р. за послуги зв'язку згідно дог. №247;

- №20711 від 30.09.2014р. на суму 31,06 грн. за рахунком №1403090072002473.6.2014 від 30.06.2014р. за послуги зв'язку-пеня.;

- №22273 від 04.11.2014р. на суму 4680,05 грн. за рахунком №1403090072002473.7.2014 від 31.07.2014р. за послуги зв'язку згідно дог. №247;

- №22274 від 04.11.2014р. на суму 4680,05 грн. за рахунком №1403090072002473.7.2014 від 31.07.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно дог. №247;

- №23037 від 21.11.2014р. на суму 4645,84 грн. за рахунком №1403090072002473.8.2014 від 31.08.2014р. за послуги згідно дог. №247;

- №23038 від 21.11.2014р. на суму 112,74 грн. за рахунком №1403090072002473.8.2014 від 31.08.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно дог. №247;

- №24540 від 26.12.2014р. на суму 4596,44 грн. за рахунком №1403090072002473.9.2014 від 30.09.2014р. за послуги зв'язку згідно дог. №247;

- №24541 від 26.12.2014р. на суму 156,03 грн. за рахунком №1403090072002473.9.2014 від 30.09.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно дог.№247;

- №329 від 21.01.2015р. на суму 4632,31 грн. за рахунком №1403090072002473 від 31.10.2014р. за послуги зв'язку згідно дог. №247;

- №330 від 21.01.2015р. на суму 118,16 грн. за рахунком №1403090072002473 від 31.10.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно дог.№247;

- №331 від 21.01.2015р. на суму 4545,64 грн. за рахунком №1403090072002473.11.2014 від 30.11.2014р. за послуги зв'язку згідно дог. №247;

- №332 від 21.01.2015р. на суму 113,52 грн. за рахунком №1403090072002473.11.2014 від 30.11.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно дог.№247;

- №3229 від 31.03.2015р. на суму 4564,25 грн. за рахунком №1403090072002473.12.2014 від 31.12.2014р. за послуги зв'язку згідно дог. №247;

- №3230 від 31.03.2015р. на суму 123,27 грн. за рахунком №1403090072002473.12.2014 від 31.12.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно дог.№247;

- №6693 від 30.06.2015р. на суму 4529,59 грн. за рахунком №1403090072002473.1.2015 від 31.01.2015р. за послуги зв'язку згідно дог. №247;

- №6694 від 30.06.2 015р. на суму 95,52 грн. за рахунком №1403090072002473.12.2014 від 31.12.2014р. за послуги зв'язку-пеня згідно дог.№247;

- №7995 від 31.07.2015р. на суму 4462,85грн. за рахунком №1403090072002473.2.2015 від 28.02.2015р. за послуги зв'язку згідно дог. №247;

- №7996 від 31.07.2015р. на суму 87,30 грн. за рахунком №1403090072002473.2.2015 від 28.02.2015р. за послуги зв'язку-пеня згідно дог.№247;

- №9216 від 01.09.2015р. на суму 4449,88 грн. за рахунком №1403090072002473.3.2015 від 31.03.2015р. за послуги зв'язку згідно дог. №247;

- №9217 від 01.09.2015р. на суму 196,89 грн. за рахунком №№1403090072002473.3.2015 від 31.03.2015р. за послуги зв'язку-пеня згідно дог.№247.

Однак, копії платіжних доручень №7289 від 25.03.2014р., №7290 від 25.03.2014р., №10111 від 18.04.2014р., №10112 від 18.04.2014р., №12759 від 16.05.2014р., №12760 від 16.05.2014р., №150402 від 16.06.2014р.. №15403 від 16.06.2014р., №20681 від 30.09.2014р., №20682 від 30.09.2014р., №20710 від 30.09.2014р., №20711 від 30.09.2014р., №22273 від 04.11.2014р., №22274 від 04.11.2014р., №23037 від 21.11.2014р., №23038 від 21.11.2014р., №24540 від 26.12.2014р., №24541 від 26.12.2014р., №329 від 21.01.2015р., №330 від 21.01.2015р., №331 від 21.01.2015р., №332 від 21.01.2015р., №3229 від 31.03.2015р., №3230 від 31.03.2015р., №6693 від 30.06.2015р., №6694 від 30.06.2015р., №7995 від 31.07.2015р., №7996 від 31.07.2015р. не можуть бути взяті судом до уваги як докази сплати основного боргу по договору №247 від 03.05.2007р., оскільки, вказаними платіжними дорученнями третьою особою сплачені послуги не за спірний період (з березня 2015 р. по грудень2015 р.), який є предметом розгляду справи №905/707/18.

З копії платіжного доручення №9216 від 01.09.2015 вбачається сплата третьою особою на користь позивача грошових коштів за березень 2015 (тобто, за місяць, що входить до спірного періоду) на суму 4449,88 грн.

Платіжне доручення №9217 від 01.09.2015, яке також додане третьою особою, судом не враховуються, оскільки даним платежем третьою особою сплачувалась на користь позивача пеня, а не основний борг.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначаються Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Крім цього, загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, встановлені Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. N22 (далі по тексту Інструкція ).

При цьому, відповідно до п.1.3 Інструкції її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні ініціювання переказу здійснюється, зокрема, за таким видом розрахункових документів як платіжне доручення.

За змістом п.1.30 ст.1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , п.1.4 Інструкції платіжним дорученням є розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Пунктом 3.8 Інструкції передбачено, що реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

У платіжному дорученні №9216 від 01.09.2015 в графі призначення платежу третьою особою було зазначено: Оплата рах. № 1403090072002473.3.2015 від 31.03.2015 за послуги зв'язку згідно дог. №247 . Даний платіж щодо погашення заборгованості за березень 2015р. у розрахунку позивача не врахований.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з березня 2015 по грудень 2015 становить 37269,72 грн. (55495,08 грн. (загальна сума нарахувань, зазначена позивачем) - 13775,48 грн. (заборгованість станом на 01.03.2015р.)-4449,88 грн. (проведений платіж за березень 2015р.)

У апеляційній скарзі відповідач стверджує, що дію договору № 247 від 03.05.2007 не можна поширити на відносини між ПАТ Укртелеком та Управлінням поліції охорони в Донецькій області починаючи з березня 2015, оскільки телекомунікаційні послуги надавались не УПО в Донецькій області, а УДСО при ГУМВС України в Донецькій області.

Колегія суддів вважає вказане твердження відповідача безпідставним, оскільки у даному випадку відбулась заміна сторони у зобов'язанні у зв'язку з досягненням всіма сторонами згоди на таку заміну сторони у зобов'язанні. Відповідач, підписуючи дану угоду, погодився з набуттям прав та обов'язків третьої особи за договором №247 від 03.05.2007. Відповідні оригінал договору №247 від 03.05.2007 та укладені на його виконання документи були передані третьою особою відповідачу разом з підписанням угоди, про що зазначено у п.4 угоди. Будь-яких застережень, зауважень відповідача з цього приводу, вказана угода не містить.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У ст.261 Цивільного кодексу України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Приймаючи до уваги умови договору №247 від 03.05.2007 щодо проведення розрахунку не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідач мав сплатити вартість наданих позивачем послуг, відповідно, не пізніше 20.04.2015, 20.05.2015, 20.06.2015, 20.07.2015, 20.08.2015, 20.09.2015, 20.10.2015, 20.11.2015, 20.12.2015, 20.01.2016.

Таким чином, право позивача на відповідний позов виникло з 21.04.2015, з 21.05.2015 та т.д.

Враховуючи, що позовна заява була здана нарочно до канцелярії господарського суду Донецької області 16.04.2018, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушень з боку позивача встановленого ст.257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за надані послуги підлягає частковому задоволенню в сумі 37269,72 грн. за період з березня 2015 по грудень 2015.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 12248,47 грн. за період з лютого 2016 по березень 2018 та три проценти річних в сумі 2596,36 грн. за період з 01.02.2016 по 12.04.2018.

Перевірку розрахунку 3% річних, інфляційних нарахувань колегією суддів здійснено за допомогою програмного забезпечення "Ліга Закон".

Внаслідок проведеного перерахунку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляція в сумі 11576,56 грн. з лютого 2016 по березень 2018 та три проценти річних в сумі 2453,93 грн. за період з 01.02.2016 по 12.04.2018.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статями 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління поліції охорони в Донецькій області м. Маріуполь, Донецька область на рішення Господарського суду Донецької області від 26.07.2018 у справі № 905/707/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 26.07.2018 у справі № 905/707/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 22.12.2018.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Н.М. Пелипенко

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова