Постанова

від 20.12.2018 по справі 917/509/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2018 р. Справа № 917/509/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О. , суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В.О.

за участі секретаря судового засідання Кладько А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Фуд Девелопмент" в особі Решетилівської філії ТОВ "Фуд Девелопмент" (вх.№727 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 у справі №917/509/18 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Гетя Н.Г., повне рішення складено 14.09.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охтирська молочна промислова компанія "Славія", м.Охтирка, Сумська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Девелопмент" в особі Решетилівської філії ТОВ "Фуд Девелопмент", смт.Решетилівка, Полтавська область,

про стягнення 5416202,18 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2018 року ТОВ "Охтирська молочна промислова компанія "Славія" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Решетилівської філії товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Девелопмент" 5416202,18 грн заборгованості за поставлений товар, з яких: 4 408 382,40 грн основного боргу, 72424,94 грн 3% річних, 269906,28 грн інфляційних збитків, 665 488,56 грн пені та 81243,03 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 3167308,77 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 2175148,32 грн, пеня у розмірі 636271,97 грн, 68134,24 грн 3% річних, 287754,24 грн інфляційних втрат та 47509,63 грн судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що рішення є необґрунтованим та неправомірним, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 3 167 308,77 грн і суми судового збору у розмірі 47 509,63 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в сумі 3167308,77 грн, з яких: основна заборгованість в розмірі 2175 148,32 грн, пеня у розмірі 636 271,97 грн, 68 134,24 грн 3% річних, 287 754,24 грн інфляційних втрат та 47 509,63 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог рішення залишити без змін.

Скарга обґрунтована тим, що станом на 28.03.2018 між позивачем та відповідачем існувала взаємна заборгованість в сумі 4 393 260,32 грн, яка виникла:

- у позивача на підставі непогашених перед відповідачем грошових зобов'язань на загальну суму 4 393 260,32 грн, в т.ч.: в сумі 2 218 112,16 грн, яке виникло на підставі договору № 11-10-2017 від 11.01.2017, укладеного між відповідачем та позивачем та у сумі 2 175 148,16 грн по несплаті збитків, які виникли на підставі договору № 10/11-02 від 10.11.2016, укладеного між відповідачем та позивачем, та виставленої відповідачем, у зв'язку з існуванням боргу, претензією вих. № 23-03-18 від 23.03.2018;

- у відповідача на підставі непогашеного перед позивачем грошового зобов'язання в сумі 4 393 260,32 грн, яке виникло на підставі договору № б/н від 01.12.2016, укладеного між відповідачем та позивачем.

На підставі заяви відповідача, зобов'язання за укладеними між позивачем та відповідачем договорами № б/н від 01.12.2016, № 11-10-2017 від 11.01.2017, № 10/11-02 від 10.11.2016 та претензією вих. № 23-03-18 від 23.03.2018 в загальній сумі 4 393 260,32 грн, припинилися 28.03.2018. Однак, як зазначає відповідач, суд у своєму рішенні правомірно визнав заяву про зарахування законним правочином, який має наслідком припинення зобов'язань і, водночас, не врахував частину припинених зобов'язань на підставі вищезазначеної заяви.

Крім того, як зазначає відповідач, перерахунок суду є помилковим та необґрунтованим, внаслідок чого висновок суду першої інстанції про розмір стягнення штрафних санкцій є невірним. Так, суд робить висновок про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 2 218 112,16 грн, а саме по видатковій накладній № 745 від 09.10.17 в розмірі 189 124,00 грн, а також частково по видатковій накладній № 816 від 23.10.17 в розмірі 346 024, 16 грн. Однак, у перерахунку трьох відсотків річних та інфляційних збитків суд вказує інші видаткові накладні та суми, які він вважає зарахованими, а саме: по видатковій накладній № 745 від 09.10.17 сума зарахування становить 1829124,00 грн, № 816 від 23.10.17 сума зарахування становить 346024,16 грн. При цьому, суд не обґрунтовує чому саме по цим накладним і в таких розмірах він вважає зобов'язання припиненими. У зв'язку з тим, що суд не визначив чіткі суми заборгованості відповідача по кожній накладній, не зрозуміло, від яких саме сум здійснено перерахунок заборгованості.

Крім того, суми зарахування, зазначені судом на стор. 2, абз. 2 є розбіжними. Тобто, зазначена сума зарахування в розрізі накладних складає 535 148,16 грн (189 124,00 + 346 024,16). Проте, загальна сума зарахування за визначенням суду є 2218 112,16 грн. Якщо проаналізувати перерахунок суду трьох відсотків річних, то загальна сума зарахування також є іншою, а саме: 2 175 148,16 грн. (1829124,00+346024,16). Розбіжності у висновках суду, включаючи перерахунок штрафних санкцій, невизначеність сум заборгованості, свідчать про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

На думку відповідача, в результаті перерахунку інфляційних витрат, суд всупереч ч. 2 ст. 237 ГПК України, визначив суму до стягнення в розмірі 287 754,241 грн, що перевищує суму позовних вимог 269906,28 грн. Порушення судом даної норми процесуального права призвело до неправильного рішення. Згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог при ухваленні рішення у справі.

20.11.2018 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1339), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що всі дії відповідача свідчать про небажання ТОВ Фуд Девелопмент розраховуватись за поставлений товар відповідно до укладених договорів. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 01.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд Девелопмент" в особі Решетилівської філії "Фуд Девелопмент", покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охтирська молочна промислова компанія "Славія", постачальником, укладено договір поставки продукції б/н, згідно з яким постачальник зобов'язався передати окремими партіями у власність молочну продукцію (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.2 договору документи на товар, які постачальник повинен передати покупцю при кожній поставці: товарна (товарно-транспортна) накладна, посвідчення про якість (оригінал чи завірена належним чином копія), інші документи передбачені чинним законодавством.

Згідно з п.1.3. договору конкретний асортимент, найменування, кількість, одиниця виміру та вартість товару визначається у товарних (товарно-транспортних) накладних.

Умовами п.2.1. договору передбачено, що загальна кількість товару - визначається згідно з сумарною кількістю вказаною у відповідних товарних (товарно-транспортних) накладних постачальника, які з моменту їх підписання сторонами є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.5 договору умови оплати: 100% передоплата. Факт поставки товару підтверджується підписаною з обох сторін товарною накладною.

Постачальником було поставлено товар за видатковими накладними №816 від 23.10.2017 на суму 2 300 160,00 грн, №745 від 09.10.2017 на суму 1 829 124,00 грн, №715 на суму 472 032,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Як зазначає позивач, в порушення договірних умов покупцем не виконані зобов'язання згідно з п.3.5 договору по оплаті грошових коштів за масло солодковершкове, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 4408382,40 грн. Проведено лише частковий розрахунок по видатковій накладній №715 в сумі 192933,60 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач 04.04.2018 направив позивачу заяву про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог №17 від 28.03.2018, зокрема, щодо заборгованості в сумі 2 218 112,16 грн, яка виникла на підставі договору № 11-10/2017 від 11.01.2017, укладеного між ТОВ "Фуд Девелопмент" та ТОВ "Охтирська молочна промислова компанія "Славія"; заборгованості в розмірі 2 175 148,16 грн по несплаті збитків, яка виникла на підставі договору №10/11-02 від 10.11.2016, укладеного між ТОВ "Фуд Девелопмент" та ТОВ "Охтирська молочна промислова компанія "Славія" та виставленої, у зв'язку з існуванням боргу, претензію ТОВ "Фуд Девелопмент" №23-03-18 від 23.03.2018, яка отримана позивачем 10.04.2018 (а.с.36-38 т.1).

У відповіді №12/04/05 від 12.04.2018 на заяву відповідача №17 від 28.03.2018, позивач зазначив, що він категорично не згоден з одностороннім припиненням зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однородних вимог, погодився з існуванням заборгованості перед ТОВ "Фуд Девелопмент" у сумі 2218112,16 грн, яка виникла по договору №11-10-2017 від 11.01.2017 та зазначив про наявність заборгованості ТОВ "Фуд Девелопмент" перед ТОВ ОМПК Славія у сумі 4408382,40 грн по договору №10/11-02 від 10.11.2016. Також зазначив, що умовами договору не передбачено сплату вказаних збитків. (а.с.56 т.1).

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини першої ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вже зазначалось, 01.12.2016 між ТОВ "Фуд Девелопмент" в особі Решетилівської філії "Фуд Девелопмент" та ТОВ "Охтирська молочна промислова компанія "Славія" укладено договір поставки продукції б/н. На виконання умов договору позивачем було поставлено товар за видатковими накладними №816 від 23.10.2017 на суму 2 300 160,00 грн, №745 від 09.10.2017 на суму 1 829 124,00 грн, №715 від 06.10.2017 на суму 472032,00 грн, відповідачем здійснено частковий розрахунок в сумі 192 933,60 грн, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4393260,32 грн була погашена 28.03.2018 на підставі заяви про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог №17.

Позивач у відповіді на відзив (вх.№5929 від 19.06.2018) стосовно заяви відповідача від 28.03.2018 №17 повідомив, що він категорично не згоден з одностороннім припиненням зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, зазначив, що свою незгоду з вказаною заявою ним було викладено у відповіді від 12.04.2018 №12/04/05 (а.с.55 т.1).

Проте, з відповіді №12/04/05 від 12.04.2018 вбачається, що позивач погодився з існуванням заборгованості перед ТОВ "Фуд Девелопмент" у сумі 2218112,16 грн, яка виникла по договору №11-10-2017 від 11.01.2017.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 ст. 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

При цьому, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Тобто, зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Вимоги за договором № 11-10/2017 від 11.01.2017 та договором поставки б/н від 01.12.2016 є зустрічними та однорідними (грошовими), строк їх виконання є таким, що настав.

Враховуючи те, що відповідачем подана заява про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог №17 від 28.03.2018, зокрема, щодо заборгованості в сумі 2 218 112,16 грн, яка виникла на підставі договору № 11-10/2017 від 11.01.2017, укладеного між ТОВ "Фуд Девелопмент" та ТОВ "Охтирська молочна промислова компанія "Славія", позивачем у відповіді №12/04/05 від 12.04.2018 на заяву відповідача №17 від 28.03.2018, не заперечується існування заборгованості у розмірі 2218112,16 грн перед ТОВ "Фуд Девелопмент" за вказаним договором, колегія суддів дійшла висновку про правомірність висновку місцевого господарського суду щодо зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 2218112,16 грн.

Оскільки ні відповідачем в заяві про зарахування, ні позивачем при частковому погодженні з зарахуванням не зазначається за якими саме видатковими накладними зараховується дана сума, з урахуванням того, що позивачем часткову сплату відповідачем боргу у розмірі 192933,60 грн зараховано в рахунок погашення заборгованості по видатковій накладній №715 від 06.10.2017, колегія суддів вважає, що зарахування відбулося в порядку черговості виникнення заборгованості, а саме, на залишок заборгованості по видатковій накладній №715 від 06.10.2017 у сумі 279098,40 грн, по видатковій накладній №745 від 09.10.2017 на суму 1 829 124,00 грн та частково у розмірі 109 889,76 грн по видатковій накладній №816 від 23.10.2017.

Таким чином, залишок непогашеної заборгованості складає 2190270,24 грн.

Щодо заяви відповідача про зарахування зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог в частині заборгованості в розмірі 2 175 148,16 грн у вигляді збитків, які виникли на підставі договору №10/11-02 від 10.11.2016, укладеного між ТОВ "Фуд Девелопмент" та ТОВ "Охтирська молочна промислова компанія "Славія" та виставленої, у зв'язку з існуванням боргу, претензію ТОВ "Фуд Девелопмент" №23-03-18 від 23.03.2018, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 10.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охтирська молочна промислова компанія "Славія", постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд Девелопмент", покупцем, укладено договір поставки №10/11-02, згідно з яким постачальник зобов'язався передати окремими партіями у власність покупця масло, сир, сирний продукт, спреди, суху сироватку, сухе знежирене молоко та іншу молочну продукцію (товар), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах визначених даним договором.

Відповідачем 26.03.2018 направлено позивачу лист №23-03-18 від 23.03.2018 про відшкодування збитків у розмірі 1534480,16 грн та 24360,00 доларів США у зв'язку з постачанням неякісного товару за договором поставки №10/11-02 від 10.11.2016, що складаються з транспортною доставкою товару, витрат на митні та портові формальності, витрат на послуги митного брокера проведенням досліджень зразків, витрати по перевірці якості товару.

Позивач у відповіді на претензію №26/03/01 від 26.03.2018 зазначив, що всі дії компанії спрямовані на якнайшвидше врегулювання виниклої ситуації. Позивач зі свого боку виконує взяті на себе зобов'язання, чого чекає і від своїх контрагентів. Але на даний час зі сторони ТОВ Фуд Девелопмент не зроблено жодних дій по погашенню заборгованості у сумі 4408382,40 грн по договору від 01.12.2016, укладеного з Решетилівською філією (поставка масла солодковершкового). В той же час по договору поставки пахти від 11.01.2017 від 11-10-2017 з боку Решетилівської філії ТОВ Фуд Девелопмент виникла заборгованість з боку ТОВ "Охтирська молочна промислова компанія "Славія" в сумі 2 218 112,16 грн. На претензію ТОВ "Охтирська молочна промислова компанія "Славія" з цього приводу була надана відповідь №24/11/01 від 24.11.2017, що триває перевірка якості поставленого товариством масла і до моменту усунення недоліків претензія ТОВ "Охтирська молочна промислова компанія "Славія" задоволенню не підлягає. На сьогоднішній день умова по якості товару з боку товариства була виконана - проведено обмін товару, який відповідає усім параметрам якості. Чекає на задоволення вимог своєї претензії, а саме оплати товару в сумі 4408382,40 грн по договору від 01.12.2016, укладеного з Решетилівською філією. Як зазначив позивач, в цей же самий день він погасить заборгованість по договору від 11.01.2017 №11-10-2017 у сумі 2218112,16 грн. З метою уникнення витрачання обігових коштів обох сторін пропонує укласти акт взаємозаліку однорідних вимог. Після врегулювання даної ситуації ТОВ "Охтирська молочна промислова компанія "Славія" готова сплатити штрафні санкції по договору №10/11-02 від 10.11.2016.

Тобто, предметом вимог, за якими ТОВ Фуд Девелопмент здійснив залік зустрічних однорідних вимог, є збитки, які спричинені ТОВ "Охтирська молочна промислова компанія "Славія" у зв'язку з постачанням неякісного товару за договором поставки №10/11-02 від 10.11.2016 у розмірі 1534480,16 грн та 24360,00 доларів США.

Приписами ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника, які підлягають доведенню у судовому порядку.

За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 р. у справі № 3-18гс15).

Враховуючи наявні заперечення позивача, визначена ТОВ Фуд Девелопмент у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог сума збитків не є безспірною, оскільки між сторонами існує спір щодо наявності або відсутності підстав для відшкодування збитків, який має вирішуватися в судовому порядку з встановленням всієї сукупності наявних елементів для застосування цивільно-правової відповідальності за яких можливе відшкодування збитків.

Дана правова позиція викладена і в постанові Верховного суду від 10.07.2018 у справі №910/9038/17.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у даному випадку відсутні правові підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2 175 148,16 грн у вигляді збитків, які виникли на підставі договору №10/11-02 від 10.11.2016, укладеного між ТОВ "Фуд Девелопмент" та ТОВ "Охтирська молочна промислова компанія "Славія".

За таких обставин, сума основної заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача становить 2190270,24 грн (4408382,40 грн - 2218112,16 грн).

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною другою статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною першою статті 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно приписів ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Пунктом 6.3. договору встановлено, що якщо товар не буде оплачений у визначені в п.3.5. даного договору строки, покупець на вимогу постачальника виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого в строк товару за кожен день затримки.

Позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 72 424,94 грн 3% річних, 269 906,28 грн інфляційних збитків, 665 488,56 грн пені, а саме:

- по видатковій накладній №816 від 23.10.2017: 351136,75 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 36487,47 грн відсотків за користування грошовими коштами за період з 24.10.2017 по 04.05.2018, 126968,83 грн інфляційних збитків;

- по видатковій накладній №745 від 09.10.2017: 272915,32 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 31120,16 грн відсотків за користування грошовими коштами за період з 10.10.2017 по 04.05.2018, 124014,61 грн інфляційних збитків;

- по видатковій накладній №715 від 06.10.2017: 41436,49 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 4817,31 грн відсотків за користування грошовими коштами за період з 07.10.2017 по 04.05.2018, 18922,84 грн інфляційних збитків.

Враховуючи те, що відповідачем подана заява про припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог №17 від 28.03.2018, яка отримана позивачем 10.04.2018 (а.с.38 т.1), судом визнано її правомірною в частині зарахування заборгованості в сумі 2 218 112,16 грн, правомірним розрахунком 3% річних, пені та інфляційних збитків є:

- по видатковій накладній №715 від 06.10.2017 на залишок заборгованості у розмірі 279098,40 грн: 41436,55 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 07.10.2017 по 07.04.2018, 4266,76 грн відсотків за користування грошовими коштами за період з 07.10.2017 по 10.04.2018, 18930,76 грн інфляційних збитків за період жовтень 2017 року - березень 2018 року. Враховуючи те, що позивач просив стягнути інфляційні збитки по зазначеній накладній у розмірі 18922,84 грн, що є правом позивача, задоволенню підлягає сума збитків у розмірі 18922,84 грн;

- по видатковій накладній №745 від 09.10.2017 на суму 1 829 124,00 грн: 272915,32 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 10.10.2017 по 10.04.2018, 27512,03 грн відсотків за користування грошовими коштами за період з 10.10.2017 по 10.04.2018, 124066,33 грн інфляційних збитків за період жовтень 2017 року - березень 2018 року. Враховуючи те, що позивач просив стягнути інфляційні збитки по зазначеній накладній у розмірі 124014,61 грн, що є правом позивача, задоволенню підлягає сума збитків у розмірі 124014,61 грн;

- по видатковій накладній №816 від 23.10.2017 на суму 2300160,00 грн: 349703,67 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, з яких: 321140,15 грн за період з 24.10.2017 по 10.04.2018 та 28536,52 грн за період з 11.04.2017 по 24.04.2018 (виходячи із залишку заборгованості у розмірі 2190270,24 грн), 36270,70 грн відсотків за користування грошовими коштами, з яких: 31950,17 грн за період з 24.10.2017 по 10.04.2018 та 4320,53 грн за період з 11.04.2018 по 04.05.2018 (виходячи із залишку заборгованості у розмірі 2190270,24 грн), 126891,27 грн інфляційних збитків за період листопад 2017 року - березень 2018 року.

Всього, підлягає стягненню з відповідача 3% річних у розмірі 68049,49 грн, пеня у розмірі 664055,54 грн, інфляційні збитки у розмірі 269828,72 грн.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 2190270,24 грн, 3% річних у розмірі 68049,49 грн, пені у розмірі 664055,54 грн, інфляційних збитків у розмірі 269828,72 грн, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Відповідно до п.б ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає на необхідне здійснити перерозподіл судових витрат щодо стягнення судового збору з відповідача за подання позову до суду першої інстанції та стягнути 47883,06 грн судового збору.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково, в зв'язку з чим рішення Господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 у справі №917/509/18 слід змінити.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 статті 275, п.4 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Фуд Девелопмент" в особі Решетилівської філії ТОВ "Фуд Девелопмент" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 07.09.2018 у справі №917/509/18 змінити та викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Решетилівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Девелопмент" (вул. Шевченка 11, смт. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 40848896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охтирська молочна промислова компанія "Славія" (пров. М.Хвильового 1А, м.Охтирка, Охтирський район, Сумська область, 42700, код ЄДРПОУ 37761522) 2 190 270,24 грн основної заборгованості, 68049,49 грн 3% річних, 664055,54 грн пені, 269828,72 грн інфляційних збитків, 47883,06 грн судового збору за подання позовної заяви.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.12.2018.

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя В.О. Фоміна