Рішення

від 14.12.2018 по справі 902/552/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2018 р. Cправа № 902/552/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ФІДЛАЙФ

(вул. Новгородська, 11, м. Харків, 61166)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю РУБІН-С

(вул. Пирогова, 131, м.Вінниця, 21037)

про стягнення 26020,55 грн.

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

представників сторін:

позивача не з'явився;

відповідача ОСОБА_1 директор

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім ФІДЛАЙФ 03.09.2018 звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю РУБІН-С 26020,55 грн, у тому числі: сплаченої суми за договором у розмірі - 24350,00 грн, пені в розмірі 1559,25 грн, інфляційних витрат та 3 % річних в розмірі 111,30 грн.

Позов мотивований тим, що 06.06.2018 між ТОВ Торговий дім ФІДЛАЙФ та ТОВ РУБІН-С укладено Договір постачання товару № 106. За умовами договору ТОВ РУБІН-С зобов'язалось передати у власність ТОВ Торговий дім ФІДЛАЙФ борошно вапнякове кормове (далі - товар) у кількості та в асортименті у відповідності до підписаних специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а ТОВ Торговий дім ФІДЛАЙФ зобов'язалось прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно з положеннями специфікації № 1 від 06.06.2018, яка є невід'ємною частиною Договору, оплата товару відбувається в такому порядку: 50% вартості товару на умовах попередньої оплати та 50% решти суми вартості товару - протягом п'яти робочих днів з моменту отримання товару покупцем.

У специфікації № 1 сторонами погоджено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ залізничним транспортом протягом 15 робочих днів з моменту 50% попередньої оплати.

07.06.2018 ТОВ РУБІН-С виписано рахунок-фактуру № 1/07/08 на оплату товару вагою 70 т на суму 56700 грн, у тому числі ПДВ - 9450 грн.

08.06.2018 ТОВ Торговий дім ФІДЛАЙФ здійснив попередню оплату вказаного рахунку в розмірі 50%- на суму 28350 грн.

Отже, Відповідач за умовами Договору, зобов'язувався поставити товар через 15 робочих днів після даної сплати, тобто в строк до 02.07.2018.

Проте, починаючи з липня 2018 року, Відповідач з різних причин, протиправно, ухилявся від виконання свого зобов'язання.

Як вказує Позивач, що в першій половині липня 2018 року у телефонній розмові менеджер Відповідача зі збуту повідомив його, що в підприємства анулювали свідоцтво ПДВ, внаслідок чого здійснити поставку товару за цінами вказаними у рахунку-фактурі № 1/07/08 від 01.06.2018 неможливо. У зв'язку з чим сторони домовились проводити розрахунки без ПДВ.

На протязі липня 2018 року представники Позивача вели переговори з Відповідачем стосовно поставки партій товару відповідно до умов Договору, але останній аргументував затримку постачання різними причинами: відсутністю договору оренди залізничних вагонів з ПАТ Укрзалізниця , наданням ПАТ Укрзалізниця неочищених вагонів, що унеможливлює їх завантаження та подальшу експлуатацію, а згодом зовсім перестав вести переговори стосовно вирішення зазначених спірних питань.

24.07.2018 Відповідачем повернуто позивачу 4000 грн - суму ПДВ, сплачену ТОВ Торговий дім ФІДЛАЙФ , жодних інших дій для виконання зобов'язання вчинено не було.

З огляду на це, 09.08.2018 Позивач на поштову адресу Відповідача направив претензія № б/н від 09.08.2018, в якій просив здійснити поставку партії товару у строк 15 календарних днів з дня отримання претензії. Повідомив, що у разі невиконання претензії, буде змушений в односторонньому порядку розірвати Договір та вимагати повернення сплаченої суми і відшкодування збитків.

З огляду на відсутність належного реагування Відповідача на претензію, та невиконання останнім зобов'язань за Договором, Позивач вказує про втрату інтересу до виконання Договору.

На підставі викладеного Позивач подав позов до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 07.09.2018 за позовною заявою ТОВ Торговий дім ФІДЛАЙФ відкрито провадження у справі № 902/552/18, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.10.2018.

Ухвалою суду від 03.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.11.2018.

В судовому засіданні 20.11.2018 судом оголошено перерву до 05.12.2018р. (протокольна ухвала).

Ухвалою суду від 05.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 14.12.2018р.

При розгляді справи 14.12.2018, з метою реалізації учасниками своїх прав, судом оголошено перерву до 17.12.2018.

17.12.2018 від Відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи наступних документів: видаткової накладної № 01 від 05.12.2018, товарно - транспортної накладної № 1 від 05.12.2018., так як вказані докази з'явились саме на стадії розгляду справи по суті.

Судом задоволено клопотання Відповідача та долучено надані останнім докази.

В судове засідання 17.12.2018 з'явився представник Відповідача. Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. У клопотанні № 638 від 17.12.2018, що надійшло до суду засобами електронного зв'язку Позивач клопоче про розгляд справи за відсутності його представника. При цьому зазначає, що сума позову зменшилась на 5 529,60 грн.

Суд не приймає до розгляду зазначене клопотання Позивача, оскільки воно не є офіційним документом в розумінні Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20.02.2013р. N 28.

У судовому засіданні 17.12.2018 прийнято судове рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

06.06.2018 між ТОВ Торговий дім ФІДЛАЙФ (Позивач, за Договором Покупець) та ТОВ РУБІН-С (Відповідач, за Договором Постачальник) укладено Договір постачання товару № 106. (надалі Договір) . (а.с. 12-15)

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю сировину для виробництва комбікорму у кількості та в асортименті у відповідності до підписаних специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Передача товару здійснюється на умовах, що зазначаються у підписаних специфікаціях, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів ІНТЕРКОМС (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору. (п. 2.1. Договору)

Строк постачання товару зазначається Сторонами у підписаних специфікаціях. (п. 2.3. Договору)

Згідно з п. 4.1. Договору, оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника зазначений у чинному Договорі на підставі отриманих від Постачальника рахунків та на умовах визначених у підписаних специфікаціях.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що Сторона, яка порушила або неналежно виконала умови Договору, несе відповідальність у розмірі дійсних збитків.

За умовами п. 5.3. Договору за порушення строків постачання, Постачальник зобов'язується сплатити Покупцю договірну санкцію у розмірі 0,05% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару, за кожен день прострочення поставки.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, або до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. (п. 9.1. Договору)

Відповідно до специфікації № 1 від 06.06.2018, яка є додатком до Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити наступну партію товару - борошно вапнякове кормове в кількості 70 т, вартістю з ПДВ 56700 грн. За умовами специфікації № 1 порядок та строки оплати товару відбуваються в такому порядку: 50% вартості товару на умовах попередньої оплати та 50% решти суми вартості товару - протягом п'яти робочих днів з моменту отримання товару покупцем. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом протягом 15 робочих днів з моменту 50% попередньої оплати. (а.с. 16)

07.06.2018 Відповідачем виписано рахунок-фактуру № 1/07/08 на товар - борошно вапнякове фракція 3-5 мм, в кількості 70 т, вартістю з ПДВ 56700 грн. (а.с. 19)

Відповідно до умов Договору Позивач 08.06.2018 здійснив попередню оплату товару в розмірі 50%, тобто 28 350,00 грн, на розрахунковий рахунок Відповідача , що підтверджується платіжним дорученням № 6303 від 08.06.2018. (а.с. 17)

За доводами Позивача, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором Відповідачем не здійснив поставку товару. В переговорах, що велися між сторонами представники Відповідача наводили різні причини неможливості поставки товару.

24.07.2018 Відповідачем було повернуто Позивачу суму грошових коштів в розмірі 4 000,00 грн.

09.08.2018 Позивачем направлено на адресу Відповідача претензію № 562 від 07.08.2018 щодо невиконання умов Договору, а саме порушення строків поставки товару, які сплинули через 15 робочих днів після здійснення попередньої оплати, тобто 02.07.2018. Просив здійснити поставку обумовленого специфікацією у строк 15 календарних днів з дня отримання даної претензії. (а.с. 9)

Як стверджує Позивач, Відповідачем вимоги претензії не виконано, товар не поставлено, в результаті чого Позивач втратив інтерес до виконання Договору, і звернувся до суду про стягнення сплаченої за Договором грошових коштів, пені, трьох відсотків річних та інфляційних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зважає на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду на наведене, зважаючи на доводи Позивача щодо втрати для нього інтересу у поставці товару за Договором, суд дійшов висновку, що останнім правомірно заявлено до стягнення 24 350,00 грн сплачених за Договором коштів.

Разом з тим, в процесі розгляду справи, Відповідач надано видаткову накладну № 01 від 05.12.2018 та товарно - транспортну накладну № 1 від 05.12.2018, за якими Позивачу поставлено частину товару, а саме 17280 кг борошна вапнякового на суму 5529,60 грн.

При цьому суд зважає, що видаткова накладна № 01 від 05.12.2018 містить докази отримання Позивачем товару. До того ж, Позивачем не надано до суду заперечень щодо такої поставки, чи відмови в отриманні поставленого товару.

Відтак, суд розцінює наведене як часткове виконання Відповідачем зобов'язань по поставці товару за Договором.

З огляду на наведене, спір між сторонами в частині стягнення 5529,60 грн коштів сплачених за Договором відсутній.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у даній справі підлягає закриттю у частині позовної вимоги про стягнення 5529,60 грн сплачених за Договором.

Поряд з цим, за порушення Відповідачем взятих на себе зобов'язань, Позивачем заявлено до стягнення 1559,25 грн пені та 111,30 грн інфляційних втрат і трьох відсотків річних.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (непередача товару відповідачем) згідно ст. 610 ЦК України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Враховуючи те, що Відповідачем не були виконані зобов'язання за Договором щодо поставки товару у встановлений строк, відповідно ним було допущено прострочення виконання вказаного зобов'язання.

У свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3. Договору за порушення строків постачання, Постачальник зобов'язується сплатити Покупцю договірну санкцію у розмірі 0,05% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару, за кожен день прострочення поставки.

За приписами ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З огляду на встановлення судом невиконання Відповідачем зобов'язань за Договором, суд вважає правомірним нарахування Позивачем за період з 02.07.2018 по 25.08.2018 пені в сумі 1559,25 грн.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних в розмірі 111,30 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України Позивачем було нараховано Відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 111,30 грн., нараховані протягом періоду з 02.07.2018 по 22.08.2018, через порушення останнім зобов'язань у спірних правовідносинах.

Варто зауважити, що у п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (з наступними змінами і доповненнями) визначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Проте, ОСОБА_2 Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 по справі №686/21962/15-ц (14-16цс18) дійшла висновку, що за змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

У відповідності до положень ст. 546, ч. 1 ст. 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Господарський суд зауважує, що незважаючи на відсутність прямої законодавчої норми, якою врегульовано питання повернення авансу, системний аналіз правових норм дозволяє суду зробити висновок про правомірність та законність повернення авансових платежів у випадках порушення стороною за договором прийнятих на себе зобов'язань, забезпечених авансом.

Підсумовуючи вище наведене, враховуючи висновки ОСОБА_2 Верховного Суду, наведені у постанові від 16.05.2018 по справі №686/21962/15-ц (14-16цс18), які відповідно до ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016р. за 1402-VIII повинні враховуватись судами при застосуванні норми права, перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у названій частині.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат суд зважає на наступне.

Так, в п. 2.3. прохальної частини позовної заяви Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 111,30 грн.

Як встановлено судом дана сума за розрахунком Позивача, є сумою трьох відсотків річних. Розрахунку інфляційних втрат матеріали справи не містять. Відтак, суд розцінює це як помилку, оскільки фактично інфляційних втрат з визначеною сумою Позивачем не заявлено.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи обставини справи та наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на Відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, п.2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ :

Провадження у справі в частині стягнення 5529,60 грн сплачених за Договором коштів закрити.

Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РУБІН-С (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037, код ЄДРПОУ 41052322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ФІДЛАЙФ (вул. Новгородська, 11, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 40514620) 18820 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн 40 коп. - сплачених за Договором грошових коштів; 1559 (одна тисяча п'ятдесят дев'ять) грн 25 коп. - пені; в сумі 111 (сто одинадцять) грн 30 коп. - 3% річних та витрат зі сплати судового збору.

Копію рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 21 грудня 2018 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Новгородська, 11, м. Харків, 61166)

3 - відповідачу (вул. Пирогова, 131, м. Вінниця, 21037)