Рішення

від 22.12.2018 по справі 910/11795/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2018Справа № 910/11795/18

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Літвінової М.Є.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/11795/18

за позовом Приватного підприємства Гарсінія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Заммлер Україна

про стягнення 13 385, 98 грн.

Без виклику учасників справи .

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Гарсінія (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Заммлер Україна (далі - відповідач) про стягнення 13 385, 98 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору перевезення у міжнародному сполученні № 039/2018 від 18.04.2018 року, в частині своєчасної та повної оплати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2018 року позовну заяву у справі №910/11795/18 залишено без руху на підставі статті 164 Господарського процесуального кодексу України , встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків.

24.09.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

12.11.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову в повному обсязі, зазначивши при цьому, що позивачем порушено договірні зобов'язання, а саме допущено пошкодження вантажу та противiдкатного упору, затримку доставки вантажу на місце вивантаження на 9 дні, у зв'язку із чим йому нараховано штрафні санкції на суму 12 198, 99 грн. Вказана сума утримана відповідачем із вартості наданих послуг в порядку п. 4.13. договору. Інша частина наданих послуг відповідачем оплачена. У зв'язку із викладеним, відповідач просить суд відмовити в позові.

30.11.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представник відповідача подав відповідь на відзив.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.2018 року між Приватним підприємством "Гарсінія" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" (надалі - замовник) укладено Договір перевезення у міжнародному сполученні № 039/2018 (далі - договір), згідно з п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні згідно заявок замовника.

Відповідно до п. 1.2. договору виконавець зобов'язується доставити зазначений в заявках Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а Замовник зобов'язується сплатити встановлену в Заявках плату за належне виконання Виконавцем своїх зобов'язань.

Згідно п. 1.3. договору Умови транспортування, вид вантажу, вартість перевезення узгоджуються сторонами в Заявці встановленої форми, яка є невід'ємною частиною даного договору, у якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики; найменування та місцезнаходження вантажовідправника та вантажоодержувача; пункти відправлення та призначення вантажу; маршрут перевезення; державні номери транспортного засобу; прізвище, ім'я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу; вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного засобу; особливі вказівки Замовника; дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання доручення; вартість перевезення (сума доручення); інші умови перевезення.

У п. 3.1. договору зазначено, що перелік надаваних послуг, а також сума, що підлягає оплаті Виконавцю узгоджуються сторонами шляхом підписання Заявки та належного виконання перевезення.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що Замовник оплачує рахунки Виконавця на умовах 25 календарних днів, якщо інше не вказано в заявці, з моменту надання в оригіналах: рахунку, заявки, оформленої з боку Виконавця, Акта виконаних робіт; Акта нестачі/втрати/пошкодження/псування вантажу (у разі нестачі/втрати/пошкодження/псування вантажу), податкової накладної, видаткової та товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та заповненої відповідно до вимог чинного законодавства України та дійсного Договору (підпис, дата, відбиток печатки).

Перелік необхідних для оплати документів може бути розширений за погодженням Сторін.

Згідно п. 3.3. договору розрахунки за перевезення вантажів проводяться між Сторонами у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного рахунка Замовника на поточний рахунок Виконавця:

Відповідно до п. 3.4. договору у разі, якщо Сторони погодили валюту платежу - EUR / USD, сума платежу розраховується у національній валюті згідно курсу НБУ на дату виставлення рахунку.

Виконавець відповідає за збереження вантажу у повному обсязі з моменту прийняття його до перевезення і до моменту його видачі (п. 4.3. договору).

У п. 4.7. договору зазначено, що нормативний простій транспортного засобу при завантаженні/замитненні (розвантаженні/розмитненні) приймається Сторонами в межах 48 годин.

У разі затримки транспортного засобу під завантаженням (замитненням)/розвантаженням (розмитненням), більш ніж на 48/48 годин, Замовник сплачує Виконавцю неустойку в розмірі 1000 гривень за кожний день затримки. У разі затримки подачі транспортного засобу, більш ніж на 4 години від встановленого у Заявці часу, Виконавець сплачує Замовнику неустойку в розмірі 1000 гривень за кожний день затримки (час відліку починається після спливу 4 годин, що настали після часу, встановленого в Заявці) за кожний транспортний засіб, або 20% від суми фрахту одноразово у разі відмови виконавця від подачі транспортного засобу після попереднього узгодження такої подачі (п. 4.8. договору).

Згідно п. 4.9. договору у разі затримки доставки вантажу вантажоодержувачу, Виконавець сплачує Замовнику неустойку в розмірі 1000 гривень за кожний день затримки за кожний транспортний засіб.

Відповідно до п. 4.10. договору підставою для відшкодування Замовником штрафу за простій транспортного засобу служать завірені штампом/ печаткою вантажовідправника/ вантажоодержувача відмітки у товарно-транспортних документах.

Пунктом 4.13. договору встановлено, що штрафні санкції та інші відшкодування, передбачені цим Договором, можуть бути утримані за рахунок грошових коштів, що підлягають сплаті однією стороною іншій. Сторони погодили, що таке утримання відбувається за їхнім волевиявленням, яке міститься у цьому пункті, і не потребує будь-яких додаткових узгоджень та обговорень Сторонами.

Строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 року.

На виконання умов договору сторонами складено заявку №74-1804-032 від 18.04.2018 року, відповідно до якої вантаж: папір, 20,5 т, маршрут: Dunajvaros (HU) - м. Олешки (Україна), пункт відправлення: Dunajvaros Hamburger Hangaria Papirgyari ut. 42-46, 2400 (GPS 46.9293523, 18.9385899), дата і час завантаження: 19.04.2018 року до 13:00, пункт розвантаження та розмитнення: Україна, Херсонська обл., м. Олешки, вул. Гвардійська, 103, строк доставки вантажу: 23.04.2018 року, вартість фрахту: 1300 євро згідно курсу НБУ на день завантаження по б/г розрахунку на протязі 10 банк. днів з моменту отримання оригіналів документів.

Відповідно до CMR №0112727 вантаж був доставлений вантажоодержувачу 03.05.2018 року.

03.05.2018 року сторонами складений та підписаний Акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) про те, що робота передбачена рахунком №48 від 20.04.2018 року виконана в повному обсязі на суму 42 214, 00 грн.

Відповідач звернувся до позивача з претензією №2505 від 25.05.2018 року, у якій зазначено, що при передачі вантажу виявлено псування, пошкодження під час транспортування двох рулонів. Кількість пошкодженого паперу - 30 кг, що становить 9,077 євро, згідно курсу НБУ на день вивантаження - 285, 06 грн., а також, що при від'їзді від рампи, було пошкоджено противiдкатний упор, а саме датчик BOS 12M-PS-ID1002. Сума складає 3 198, 99 грн. На підставі викладеного та згідно умов договору, відповідач просив відшкодувати завдані збитки у розмірі пошкодженого вантажу 3 484, 05 грн. або компанія ЗАММЛЕР Україна проведе взаємозалік зустрічних вимог шляхом вирахування суми претензії із суми послуг, наданих ТОВ Гарсінія .

У відповіді на претензію позивач зазначив, що збитки у розмірі 285, 06 грн. визнає та просить вирахувати вказану суму із вартості фрахту. Однак, вважає, що пошкодження противiдкатного упору, датчика BOS 12M-PS-ID1002, вчиненого водієм автомобіля, не охоплюється договором і є адміністративним правопорушенням. А також, просив сплатити узгоджені кошти за перевезення в розмірі та строки, зазначені в п. 13 Заявки №74-1804-032 від 18.04.2018 року.

В подальшому, відповідач звернувся до позивача з претензією №2505 від 25.05.2018р., у якій зазначено, що згідно Заявки №74-1804-032 від 18.04.2018 року автомобіль повинен був прибути на місце вивантаження 23.04.2018 року, проте фактично вивантаження відбулось 03.05.2018 року, тобто з запізненням на 9 днів. У зв'язку із викладеним відповідачем нараховано штраф на підставі п. 4.9. договору в розмірі 9 000,00 грн., який вирахувано з суми послуг, наданих ТОВ Гарсінія .

У відповіді на претензію позивач зазначив, що автомобіль прибув на місце вивантаження 27.04.2018 року, а вивантажений - 03.05.2018 року. Тому, позивач вважає, що з його боку мала місце затримка доставки вантажу на місце вивантаження на 4 дні, а відповідачем допущено простій автомобіля при вивантаженні на 4 дні. У зв'язку із викладеним, неустойка за затримку вантажу компенсується неустойкою за простій автомобіля при вивантаженні.

Відповідач частково оплатив позивачу вартість перевезення в сумі 29 729, 95 грн.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання договірних зобов'язань в частині повного та своєчасного проведення розрахунків за перевезення вантажу, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього заборгованість 12 198, 99 грн. (з розрахунку 42 214, 00 грн. (вартість наданих послуг перевезення) - 29 729, 95 грн. (оплачені відповідачем послуги) - 285, 06 грн. (штраф за пошкодження вантажу)), за прострочення якої нараховано 1 186, 99 грн. пені.

Відповідач стверджує, що позивачем порушено договірні зобов'язання, а саме допущено пошкодження вантажу та противiдкатного упору, затримку доставки вантажу на місце вивантаження на 9 дні, у зв'язку із чим йому нараховано штрафні санкції на суму 12 198, 99 грн. Вказана сума утримана відповідачем із вартості наданих послуг в порядку п. 4.13. договору. У зв'язку із викладеним, відповідач просить суд відмовити в позові.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено, між сторонами виникли цивільні права та обов'язки на підставі договору перевезення у міжнародному сполученні № 039/2018 від 18.04.2018р., який за своєю правовою природою є договором перевезення.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення, а відповідно до ст. 909 ч. 1 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Як встановлено судом, сторонами складено заявку №74-1804-032 від 18.04.2018 року на здійснення перевезення вантажу в міжнародному сполученні, у якій погоджено наступні умови перевезення: вантаж - папір, 20,5 т, маршрут - Dunajvaros (HU) - м. Олешки (Україна), пункт відправлення - Dunajvaros Hamburger Hangaria Papirgyari ut. 42-46, 2400 (GPS 46.9293523, 18.9385899), дата і час завантаження - 19.04.2018 року до 13:00, пункт розвантаження та розмитнення - Україна, Херсонська обл., м. Олешки, вул. Гвардійська, 103, строк доставки вантажу - 23.04.2018 року, вартість фрахту - 1300 євро згідно курсу НБУ на день завантаження по б/г розрахунку на протязі 10 банк. днів з моменту отримання оригіналів документів.

Зі змісту статті 909 Цивільного кодексу України вбачається, що обов'язковою підставою для здійснення відправником свого обов'язку щодо оплати послуг перевезення є надання цих послуг.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно Акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 03.05.2018 року послуги за договором надані на суму 42 214,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що послуги перевезення вантажу надані відповідачу, а отже у останнього виник обов'язок по їх сплаті.

Разом з тим, як свідчить наявна в матеріалах справи міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №0112727, позивач на виконання своїх зобов'язань за договором та заявкою, доставив на місце вивантаження вантаж 27.04.2018 року.

З викладеного вбачається, що позивач допустив порушення строку доставки вантажу на місце вивантаження на 4 дні, оскільки згідно із заявки №74-1804-032 від 18.04.2018 року сторони погодили строк доставки вантажу 23.04.2018 року, а фактично вантаж був доставлений 27.04.2018 року.

Викладене є підставою для нарахування позивачу штрафу на підставі п. 4.9. договору в розмірі 4 000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд не погоджується з твердженням відповідача про прострочення позивачем строку доставки вантажу на 9 днів.

Також, відповідно до даних міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №0112727, вантаж був вивантажений та одержаний відповідачем 03.05.2018.

Отже, оскільки вантаж був доставлений 27.04.2018 року, а вивантажений та одержаний відповідачем 03.05.2018 року, суд дійшов висновку про допущення відповідачем затримки транспортного засобу під розвантаженням (розмитненням) більш ніж на 48 годин, а саме на 4 дні.

Викладене є підставою для нарахування відповідачу штрафу на підставі п. 4.8. договору в розмірі 4 000, 00 грн.

На підставі встановлених вище обставин суд дійшов висновку, що в порядку п. 4.13. договору неустойка за затримку вантажу у розмірі 4 000, 00 грн. компенсується неустойкою за простій автомобіля при вивантаженні у розмірі 4 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 924 перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Судом встановлено, що позивач допустив пошкодження вантажу при перевезенні на суму 285,06 грн., яка утримана відповідачем із вартості наданих послуг в порядку п. 4.13. договору.

Позивач вказані обставини також підтвердив, про що зазначив у позовній заяві.

Разом з тим, суд вважає безпідставним утримання відповідачем із вартості наданих послуг в порядку п. 4.13. договору 3 198, 99 грн. за пошкодження противiдкатного упору.

Оскільки ні договором, ні законодавством на позивача як перевізника не покладено відповідальності за пошкодження майна іншого, ніж вантаж, прийнятий до перевезення, що унеможливлює вирахування вартості пошкодженого противiдкатного упору із вартості наданих послуг в порядку п. 4.13. договору.

Крім того, суд зазначає, що вказані обставини є підставою для стягнення збитків, з особи винної за їх завдання, що підлягає встановленню та доказуванню в окремому позовному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, сума за перевезення вантажу, яка повинна бути сплачена відповідачем становить 41 928, 94 грн., з розрахунку 42 214, 00 грн. (вартість наданих послуг перевезення) - 285, 06 грн. (штраф за пошкодження вантажу).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що строк оплати наданих послуг за договором перевезення у міжнародному сполученні № 039/2018 від 18.04.2018 року та заявкою №74-1804-032 від 18.04.2018 року є таким, що настав.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вартість наданих послуг перевезення в повному обсязі не оплатив, здійснивши часткову оплату в сумі 29 729,95 грн., у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 12 198,99 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 12 198, 99 грн.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 10 000, 00 грн.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, річних визнав його обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 1 186, 99 грн. пені підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Разом з тим, позивачем не надано доказів понесення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката та відрядження до м. Києва, у зв'язку із чим суд відмовляє в покладенні їх на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Заммлер Україна (01135, м. Київ, вулиця Григорія Андрющенка, будинок 4-Г, ідентифікаційний код 35007717) на користь Приватного підприємства Гарсінія (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Руська, будинок 32, ідентифікаційний код 36055143) заборгованість в розмірі 12 198, 99 грн. (дванадцять тисяч сто дев'яносто вісім гривень 99 коп.), пеню в розмірі 1 186, 99 грн. (одна тисяча сто вісімдесят шість гривень 99 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147- VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2018 року.

СуддяМ.Є. Літвінова