Рішення

від 18.12.2018 по справі 926/1772/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року Справа № 926/1772/18

За позовом фізичної особи - підприємця Ілащука Олександра Григоровича м. Чернівці

до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Департамент фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації

про стягнення заборгованості в сумі 28 725,00 грн.

Cуддя М.І.Ніколаєв

Секретар судового засідання Попова К.Г.

представники:

від позивача -Бирчак Б.С., свідоцтво від 24.06.2016 року

від відповідача - Лукін. М.М. - довіреність №03 - 11/834 від 07.04.2016 року

від третьої особи - не з'явився

І. Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

Фізична особа - підприємець Ілащук Олександр Григорович звернувся з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради про стягнення 28725,00 грн. заборгованості за період з листопада по грудень 2015 року, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договору №2 "Про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян на автобусних маршрутах м. Чернівці" від 26.01.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №2 "Про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян на автобусних маршрутах м. Чернівці" від 26.01.2015 року в частині сплати компенсаційних витрат по перевезенню пільгових категорій пасажирів, що призвело до виникнення заборгованості за період з листопада по грудень 2015 року в сумі 28725,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи це тим, що частиною першою статті 212 Цивільного кодексу України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина), відповідно до аналізу наведеної норми випливає, що відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Пунктами 2.2.1, 2.2.3. договору передбачено, що відшкодування витрат за цим договором проводяться в обсягах субвенції, отриманої з державного бюджету. Отже, при укладенні договору сторони передбачили та погодили можливість зміни прав та обов'язків сторін за договором у частині порядку здійснення компенсаційних виплат перед Перевізником

В Законі України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" №928-VIII від 25 грудня 2015 року субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати пасажирських перевезень окремим категоріям громадян не передбачені, у зв'язку з чим відсутня можливість здійснити фінансування неодержаних сум за 2015 рік. Окрім цього, відповідач зазначає, що відповідно до пункту 5 статті 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, які затверджені на відповідні виплати.

Третя особа в поясненнях на позов повідомила суд, що відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг (в тому числі на компенсацію за пільговий проїзд окремим категоріям громадян) не передбачена, а питання погашення заборгованості за надані пільги населенню у 2015 році може розглядатись за рахунок відповідних місцевих бюджетів. Крім того третя особа просила розглянути справу без її участі.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Повідомлення учасників про справу та фіксування судового процесу.

У судових засіданнях представникам сторін роз'яснено права та обов'язки учасників та сторін справи, форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Сторони, за правилами статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Відкриття провадження у справі .

Приймаючи до уваги малозначність справи у розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, ухвалою від 02.11.2018 року відкрито спрощене провадження у справі з викликом сторін, судове засідання призначено на 20.11.2018 року, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Крім того, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

У встановлений судом строк відповідач проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не заперечив.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року задоволено клопотання відповідача про залучення Департаменту фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та відкладено розгляд справи по суті на 18.12.2018 року.

До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в разі його неявки за наявними в справі матеріалами.

Присутній в судовому засіданні 18.12.2018 року позовні вимоги підтримав та просив їх задовільнити.

У свою чергу представник відповідача проти задоволення позову заперечив посилаючись на відсутність державного фінансування.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15.10.2010 року між виконавчим комітетом Чернівецької міської ради (замовник) та приватним підприємцем Ілащуком Олександром Григоровичем (перевізник) укладено договір на право перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах та надання послуг перевізнику з питань організації виконання перевезення пасажирів №283 (а.с. 44), згідно якого замовник на підставі протоколу засідання конкурсного комітету про визнання перевізників на міських маршрутах загального користування від 15.10.2010 року №23 надає перевізникові право на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування.

Пунктом 5.1 вищевказаного договору передбачено, що він діє з 15.10.2010 року до 15.10.2015 року.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи ліцензії Серії НОМЕР_2 від 18.06.2012 року (а. с. 18) позивачу, надано право надавати послуги з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, а також дозволено внутрішні перевезення пасажирів автобусами. Строк дії вищевказаної ліцензії, виданої на підставі рішення про видачу ліцензії від 22.05.2012 року №162 - необмежений.

15.10.2015 року між виконавчим комітетом Чернівецької міської ради (замовник) та приватним підприємцем Ілащуком Олександром Григоровичем (перевізник) укладено договір на право перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування №1 (а.с. 46), згідно якого замовник надає перевізнику право на перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування згідно з додатком №1 тимчасово до рішення конкурсного комітету.

22.01.2015 року протоколом №1 засідання робочої групи з питань розподілу коштів передбачених управлінню праці та соціального захисту населення міської ради на здійснення компенсаційних виплат автоперевізникам за рахунок субвенцій з державного бюджету (а.с. 58), постановлено на I квартал 2015 року розподілити компенсаційні виплати за пільгове перевезення окремих категорій громадян на автотранспорті між автоперевізниками відповідно до коефіцієнтів, визначених за кількістю пільгових рейсів на соціально значущих маршрутах. Крім того пунктом 2 вищевказаного протоколу прийнято рішення до прийняття міського бюджету на 2015 рік та доведення обсягів асигнувань заключити угоди з перевізниками на здійснення пільгових перевезень окремих категорій громадян в міському пасажирському автотранспорті на I квартал 2015 року.

26.01.2015 року між Управлінням праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (надалі замовник) та фізичною особою-підприємцем Ілащуком Олександром Григоровичем (надалі перевізник) укладено договір №2 (а.с. 22) про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян на автобусних маршрутах м. Чернівці, згідно якого перевізник здійснює перевезення пільгових категорій пасажирів відповідно до вимог чинного законодавства щодо пасажирських перевезень, а замовник здійснює компенсаційні виплати за пільговий проїзд на автобусному маршруті, вказаних в пункті 1.1 цього договору відповідно до обсягів субвенцій з державного бюджету (пункт 1.2 договору).

Пунктом 1.1 вищевказаного договору передбачено, що предмет цього договору є перевезення пільгових категорій пасажирів на автобусному маршруті, а саме: №3 Садова-вул. Вижницька (28 рейсів в день, 6,47% дольової участі перевізника у виконанні пільгових рейсів згідно рішення робочої групи з питань розподілу компенсаційних виплат автоперевізникам від 22.01.2015 року).

Сума договору складає 22915 грн. (двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятнадцять гривень) (пункт 1.3 договору).

Перевізник зобов'язався здійснювати пасажирські перевезення на автобусному маршруті №3, відповідно до розкладів та тарифів, затверджених виконавчим комітетом Чернівецької міської ради (пункт 2.1.1 договору).

Згідно пункту 2.1.5 договору перевізник до 27 числа поточного місяця зобов'язався надавати замовнику звіт про компенсаційні виплати по перевезенню пільгових категорій громадян, враховуючи передбачені кошторисом суми асигнувань на ці цілі.

У свою чергу замовник зобов'язався відповідно до пункту 2.2.1 приймати звіти по компенсаційних виплатах по перевезенню пільгових категорій пасажирів з 01.01.2015 року та здійснювати компенсаційні виплати, передбачених п.1.2. цього Договору, в обсягах субвенції, отриманої з державного бюджету.

Своєчасно у п'ятиденний термін після одержання субвенції здійснювати перерахування її перевізнику (пункт 2.2.4 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.03.2018 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Додатковим договором №1 від 20.03.2015 року (а.с. 24) сторони збільшили суму договору до 124224,00 грн.

Рішенням 65 сесії VI скликання Чернівецької міської ради №1645 від 30.06.2015 року (а.с. 20) вирішено перейменувати управління праці та соціального захисту населення міської ради в департамент праці та соціального захисту населення міської ради з 01.09.2015 року з чисельністю 140 штатних одиниць.

Додатковим договором №2 від 08.09.2015 року (а.с. 25) внесено зміни в преамбулу договору, а саме -слова Управління праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради замінено словами Департамент праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради та в п.6.1. договору зазначено, що договір діє до 31 грудня 2015 року.

В подальшому додатковими договорами до договору №2 від 26.01.2015 року сторони збільшили суму договору, зокрема додатковим договором №3 від 01.12.2015 року (а.с. 27) - до 113114,00 грн. та додатковим договором №4 від 15.12.2015 року (а.с. 28) - до 144838,00 грн.

Вказані договори підписані сторонами та скріплені печатками. Доказів визнання їх недійсними суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовим слуханням, на виконання п.2.1.4 Договору позивачем подано:

- звіт про компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян з державного бюджету №11 (а.с. 42), відповідно до якого сума компенсаційних виплат за листопад 2015 року становить 10602,00 грн.;

- звіт про компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян з державного бюджету №12 (а.с. 43), відповідно до якого сума компенсаційних виплат за листопад 2015 року становить 20614 грн.

Дані звіти затверджені відповідачем без зауважень, розрахунок сум до виплати перевірено.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не здійснив оплату за надані послуги з пільгового перевезення громадян автомобільним транспортом на автобусних маршрутах в місті Чернівці: №3 "вул.Садова - вул.Вижницька" за період з 01.11.2015 року по 31.12.2015 р., згідно укладеного договору №2 від 26.01.2015 року із внесеними змінами, позивач змушений звернутися з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.

ІV. Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами

Розглянувши та оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, заперечення відповідача та третьої особи, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі є майновим, оскільки виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №2 "Про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян на автобусних маршрутах м. Чернівці" від 26.01.2015 року в частині сплати компенсаційних витрат по перевезенню пільгових категорій пасажирів.

V. Норми права, які застосовує суд.

З метою правильного та всебічного вирішення спору суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до частини 6 статті 306 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1,2 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 2 статті 916 Цивільного кодексу України передбачено, що плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку. Пільгові умови перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти транспортом загального користування можуть встановлюватися організацією, підприємством транспорту за їх рахунок або за рахунок відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами, 2, 4 статті 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у ЯКОМУ визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

В свою чергу, в силу частини 2 статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт" органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону.

Умови відшкодування компенсацій, зокрема, за пільгові перевезення пасажирів автомобільним транспортом перевізникам визначається Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року №256 з внесеними змінами (далі - Порядок).

Виходячи із змісту пунктів 2, 2-1 вказаної Постанови розпорядниками коштів місцевих бюджетів щодо розрахунків з постачальниками послуг визначені управління праці та соціального захисту населення, зокрема таким розпорядником є і Відповідач.

Як зазначено у пункті 1 Порядку, в ньому, відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, визначається механізм фінансування компенсаційних виплат також й за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

В силу пункту 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення проводиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міста Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

V. Оцінка та висновки суду

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання стосовно перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом на автобусному маршруту №3 вул. Садова - вул. Вижницька в місті Чернівці, проте в порушення умов договору відповідач розрахувався за надані послуги частково, що призвело до виникнення заборгованості за листопад-грудень 2015 року в сумі 28725,00 грн.

Наявність заборгованості також підтверджується підписаним сторонами актом звірки заборгованості станом на 01 січня 2016 року (а.с. 41-43).

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 Господарського процесуального кодексу України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.

Суд вважає, що посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг, а посилання відповідача на те, що він не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг не звільнюють його від обов'язку сплатити цю компенсацію.

Аналогічну позицію зазначено у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року по справі № 905/2358/16, а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 р. по справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (заява № 70297/01, Страсбург 18 жовтня 2005). В силу вимог ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело

,00 грн., відповідач права.

Законодавством не установлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів із виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій із державного бюджету.

Сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 березня 2018 року в справі № 904/6252/17.

Враховуючи вищезазначене та виходячи з того, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 28725 відповідач не надав, суд вважає позовні вимоги фізичної особи-підприємця Ілащука Олександра Григоровича обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи зазначене, суд керуючись своїм правом, покладає судовий збір на відповідача у справі, з вини якого, на думку суду, виник даний спір.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Ілащука Олександра Григоровича задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради (58029, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 176, код 26075395) на користь фізичної особи-підприємця Ілащука Олександра Григоровича (58000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 28725,00 грн. заборгованості за надані послуги з пільгового перевезення громадян та 1762,00 грн. судового збору.

Повне рішення складено та підписано 22.12.2018 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя М.І. Ніколаєв