Постанова

від 12.12.2018 по справі 818/1720/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Л.М. Опімах

12 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1720/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2018, повний текст складено 07.09.18 по справі № 818/1720/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Косівщинська"

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області, викладену у листі від 02.04.2018 року № Г--2555-2036/21-18; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2018р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує: що Косівщинська сільська рада Сумського району Сумської області листом від 28.03.2018 р. № 245 не погодилася на відведення позивачу у власність земельної ділянки; що земельна ділянка, на яку позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на даний час перебуває у користуванні на умовах оренди у ТОВ АФ Косівщинська ; що повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за своєю правовою природою є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, а тому, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 28 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області.

Листом від 02.04.2018 р. № Г--2555-2036/21-18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість задоволення його заяви, оскільки відповідно до рішення колегії Держземагентства України від 14 жовтня 2014 року № 2/1 на запит Головного управління Косівщинська сільська рада Сумського району Сумської області листом від 28.03.2018 р. № 245 не погодилася на відведення позивачу у власність земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що лист відповідача від 02.04.2018 № Г-2555-2036/21-18 не містить посилання на жодну з визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України).

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 ЗК України.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як вбачається з листа відповідача від 02.04.2018 № Г-2555-2036/21-18, відмова позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність мотивована, зокрема, непогодженням відведення йому земельної ділянки Косівщинською сільською радою Сумського району Сумської області.

Колегія суддів зазначає, що лист відповідача від 02.04.2018 № Г-2555-2036/21-18 не містить посилання на жодну з визначених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Враховуючи приписи п. б ч.1 ст. 121 ЗК України, якими унормовано право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, та беручи до уваги, що заявлений позивачем розмір земельної ділянки відповідає вказаному, водночас, при розгляді заяви позивача не було встановлено підстав, передбачених ч.7 ст.118 ЗК України, а крім того, позивачем було подано разом з заявою необхідний пакет документів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що у відповідача не було законних підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Посилання апелянта, що земельна ділянка, на яку позивач просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на даний час перебуває у користуванні на умовах оренди у ТОВ АФ Косівщинська , не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки на час надання позивачу відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою листом № Г--2555-2036/21-18 від 02.04.2018 року, вказана земельна ділянка не перебувала у користуванні на умовах оренди у ТОВ АФ Косівщинська і, окрім того, підставою такої відмови було непогодження Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області на відведення позивачу у власність земельної ділянки.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача стосовно того, що зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зауважує на таке.

За висновком суду першої інстанції належним способом захисту порушеного права є зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області.

Суд вважав, що в даному випадку відсутнє втручання в дискреційні повноваження відповідача, оскільки він протиправно надав формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.

Колегія суддів, не погоджуючись з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на його невідповідність обставини справи.

Зокрема, суд першої інстанції в мотивувальній частині судового рішення правильно зазначив, що відповідач фактично не розглянув по суті звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки в обґрунтування неможливості задоволення заяви стверджував лише про необхідність врахування позиції органу місцевого самоврядування про непогодження відведення позивачу бажаної земельної ділянки.

Тобто, відповідачем не було проаналізовано наявність підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до вимог статті 118 ЗК України, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в Сумській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).

Колегія суддів вважає, що обрана судом першої інстанції форма захисту порушених прав у даному випадку є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки суд зобов'язав його прийняти позитивне рішення за заявою позивача, яка по суті не була розглянута органом Держгеокадастру у відповідності до приписів ст. 118 ЗК України.

Слід зазначити, що з приписів норм діючого права є неприпустимим підміна судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб'єктів владних повноважень узгоджується з позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18.10.2018 у справі № 822/584/18.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що належним способом захисту, необхідним та достатнім для поновлення прав позивача, є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.02.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,0 гектарів, для ведення особистого селянського господарства, з прийняттям вмотивованого рішення на підставі норм ст. 118 ЗК України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 317 КАС України, зважаючи на вищевикладені висновки про належний спосіб захисту порушених прав позивача, прийняте судом першої інстанції рішення підлягає зміні шляхом викладення абзацу третього резолютивної частини судового рішення у новій редакції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області задовольнити частково .

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 по справі № 818/1720/18 змінити.

Викласти абзац третій резолютивної частини рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 по справі № 818/1720/18 у наступній редакції:

"Зобов'язати Головне управління Дергеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Косівщинської сільської ради Сумського району Сумської області."

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.08.2018 по справі №818/1720/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення - з 22.12.2018 року.

Головуючий суддя (підпис)М.І. Старосуд Судді (підпис) (підпис) О.П. Лях М.М. Яковенко