Ухвала

від 20.12.2018 по справі 420/512/17

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 20.12.2018

ЄУ № 420/512/17

Провадження №6/420/83/18

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

20 грудня 2018 року смт. Новопсков

Луганська область

Суддя Новопсковського районного суду Луганської області Пронька А.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню,

ВСТАНОВИВ :

Заявники через свого представника ОСОБА_4 звернулися до суду з заявою, в якій просять до розгляду заяви зупинити всі виконавчі провадження відкриті за виконавчим листами, виданими Новопсковським районним судом Луганської області на виконання заочного рішення від 12.06.2017 Новопсковскього районного суду Луганської області у справі ЄУ №420/512/17; визнати виконавчі листи у справі ЄУ №420/512/17, що видано на виконання заочного рішення від 12.06.2017 Новопсковським районним судом Луганської області такими, що не підлягають виконанню.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для призначення справи до розгляду, встановлено наступне.

Статтею 432 ЦПК України не врегульовані вимоги щодо форми та змісту заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Відтак, виходячи із приписів частини 9 статті 10 цього ж Кодексу щодо застосування судом закону за аналогією, вимоги до вказаної заяви визначаються загальними нормами, зокрема, статтями 175 , 177 ЦПК України .

Розглянувши вказану заяву суд вважає, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 175 , 177 ЦПК України , а тому підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином сторонами при розгляді вказаної заяви мають бути боржник та стягувач, а не позивач та відповідач, як це зазначено в заяві про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України заява має містити виклад обставин, якими обґрунтовуються вимоги; зазначення доказів що підтверджують вказані обставини.

У ч. 5 ст. 177 ЦПК України зазначається, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Представник заявників в своїй заяві в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що Новопсковським районним судом Луганської області 12.06.2017 було винесено заочне рішення у цивільній справі ЄУ №420/512/17, що було скасовано ухвалою суду від 12.06.2018 у провадженні №2п/420/1/18 за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення, однак доказів на підтвердження цього не надає.

Також в порушення п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України заявником не зазначено, що ним не подано іншої заяви з вказаним предметом та з вказаних підстав.

За вимогами ч.2 ст.83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до ч.ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копій документів визначений п.п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55. За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів Згідно з оригіналом ; назви посади; особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища; дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.

Однак в порушення вказаних вимог заявником не засвідчено належним чином додані до заяви копії документів та не зазначено у кого знаходяться оригінали поданих письмових доказів.

Враховуючи наведене вище, суддя вважає за необхідне заяву залишити без руху, надавши заявником строк для усунення вищезазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України передбачено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суд акцентує увагу позивача на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 року, ОСОБА_5 де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Враховуючи зазначене, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає заявникам у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 261, 432 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ :

Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, залишити без руху, про що сповістити заявників, надавши їм строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання заявниками копії ухвали.

Роз'яснити заявникам, що якщо недоліки заяви не будуть усунені у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Копію ухвали надіслати заявникам та їх представнику.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://court.gov.ua/sud1219/.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: В.В. Пронька