Рішення

від 12.12.2018 по справі 527/447/18

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/447/18

провадження 2/527/332/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 грудня 2018 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря судових

засідань - ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_2, який подано представником - ОСОБА_3, до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Сектор державної реєстрації Глобинської районної державної адміністрації про розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

12 березня 2018 року представник позивача звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі.

В позові представник позивача зазначив, що позивачу на праві приватної власності, належить земельна ділянка (пай) площею 4,20 га, кадастровий номер 5320680500:00:005:0041, яка розташована на території Борисівської сільської ради. Вказану земельну ділянку в 2011 році було передано в оренду відповідачу, при цьому договір оренди у письмовій формі не укладався та нотаріально не посвідчувався. У 2014 році відповідач запропонував продовжити оренду землі, проте позивач відмовився від продовження оренди, але відповідач шляхом обманних дій, підробивши підпис ОСОБА_2, уклав фіктивний договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 49 років та провів державну реєстрацію договору. Про існування та державну реєстрацію фіктивного договору позивачу стало відомо восени 2017 року, коли відповідач передав позивачу копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, до цього факт існування договору оренди та його державної реєстрації приховувався. Позивач договір оренди земельної ділянки не укладав та не підписував, підписи від імені ОСОБА_2 виконані сторонніми особами. Таким чином, з 2014 року відповідач незаконно користується земельною ділянкою позивача, при цьому він не виплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, за весь час до звернення з позовом жодної орендної плати у грошовій чи в натуральній формі за 2014, 2015, 2016, 2017 роки позивач не отримував. Відповідач повернути землю на прохання позивача відмовляється. Такими діями відповідач грубо порушує права позивача, що змушує його звернутися для захисту своїх прав до суду. Крім того, у 2017 році відповідач передав ОСОБА_2 технічну документацію на земельну ділянку щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовлення якої він замовив 21.07.2014 року, в тому числі - для визначення кадастрового номеру даної земельної ділянки. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, договір оренди землі між ОСОБА_2 та відповідачем, буцімто укладено ще 18.07.2014 року, тобто за три дні до укладення відповідачем, від імені позивача договору на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тим самим, без виготовлення технічної документації на земельну ділянку, присвоєння земельній ділянці кадастрового номера, унеможливлюється укладення договору оренди землі, тим більше неможливою є державна реєстрація такого договору. При цьому, технічна документація на земельну ділянку розроблялася без участі позивача, про що свідчать явно підроблені підписи ОСОБА_2 в Акті погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами та Акті прийому-передачі межових знаків на зберігання, що містяться в технічній документації на земельну ділянку. Одночасно з цим, з вказаного витягу про реєстрацію договору оренди випливає, що договір укладено строком на 49 років з правом пролонгації та передачі в суборенду. Вказаний строк оренди, його пролонгація та суборенда взагалі ніколи не були предметом обговорень між позивачем і відповідачем. Такий строк оренди жодним чином не відповідає та не може відповідати волевиявленню позивача, яка має похилий вік.

Посилаючись на викладене представник позивача просив суд, припинити договір оренди земельної ділянки (паю) площею 4,20 га, кадастровий номер 5320680500:00:005:0041, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 шляхом його розірвання, скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки (паю) площею 4,20 га, кадастровий номер 5320680500:00:005:0041, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, судові витрати, включаючи витрати на правничу допомогу, стягнути з відповідача.

30 травня 2018 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 18 липня 2014 року між позивачем і відповідачем був підписаний Договір оренди землі №14 на 49 років. Позивач зазначаючи, що не підписувала та не знала про існування договору до 2017 року, а також те, що не отримувала орендну плату за попередні роки вводить суд в оману, оскільки договір оренди вона підписувала особисто в присутності відповідача ОСОБА_4, також із нею було погоджено усі умови договору оренди, тим самим виконано вимоги частини першої статті 638 ЦК України, волевиявлення позивача було вільним і відповідало її внутрішній волі, а тому дії сторін при укладенні договору оренди відповідали вимогам ч. 3 ст. 203 ЦК України. Також позивач систематично отримувала орендну плату, доказом цього є її підписи в Журналі обліку орендної плати, яку веде бухгалтер. Посилаючись на викладене, представник відповідача просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із наведених в позові підстав та крім того пояснив суду, що грошові кошти отримані позивачем від відповідача є заборгованістю по орендній платі за минулі роки до 2014 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила суду, що між нею та відповідачем було підписано договір оренди належної їй земельної ділянки, але не у 2014 році, а у 2016 році. Крім цього, відповідач обманув її уклавши договір на 49 років. При цьому пояснила, що відповідач ОСОБА_4 приїхав до неї додому та запропонував укласти договір оренди земельної ділянки на 49 років, на що вона погодилася, ніякого тиску на неї не було. Після чого нею було підписано договір оренди. З 2011 року по 2016 року відповідач обробляв належну їй особисту земельну ділянку, саджав картоплю, в 2014, 2015 роках отримувала від відповідача соняшник, але ніякі папери не підписувала, в 2016 році отримала від відповідача 12000 грн., в 2017 році отримала 16000 грн. Усі ці дії ОСОБА_4 вчиняв, оскільки орендував належну їй земельну ділянку. Крім цього пояснила, що на даний час бажає розірвати договір оренди, тому що її не влаштовує строк дії договору оренди, оскільки на даний час відповідач укладає договори оренди строком на 10 років та крім того дає пайовикам бонуси за укладання договорів.

Відповідач ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову та пояснив суду, що з 2008 року використовував пай належний позивачу за усною домовленістю. В 2014 році він особисто приїздив до позивача для підписання договору оренди земельної ділянки і він повідомив позивача про його термін дії, ОСОБА_2 особисто його підписала. З того часту він обробляв земельну ділянку позивача біля дому, привозив позивачу зерно (пшеницю, ячмінь, соняшник та кукурудзу), сплачував ОСОБА_2 грошові кошти. В якій кількості пояснити не зміг, оскільки особисто не займався веденням бухгалтерії. Виготовленням технічної документації за довіреністю ОСОБА_2 займалася ОСОБА_6, яка також займалася реєстрацією договорів оренди в Державному реєстрі речових прав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову із підстав зазначених в письмовому відзиві.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи.

Вислухавши пояснення позивача та її представника, відповідача та його представника, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,20 га, переданої для сільськогосподарського використання, яка розташована на території Борисівської сільської ради Глобинського району Полтавської області (а.с. 9).

18 липня 2014 року між орендодавцем ОСОБА_2, з одного боку та орендарем СПДФО ОСОБА_4 укладений договір оренди землі № 14. Договір підписаний орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем СПДФО ОСОБА_4В.(далі Договір) (а.с.51-53).

07 серпня 2014 року зазначений Договір було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 6609219 (а.с.10,62,91).

У справі яка розглядається судом, виникли правовідносини пов'язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі , Цивільним кодексом України, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.3 ЗУ Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначено в ч.1 ст.14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст.207 ЦК України).

Частина перша статті 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Представник позивача як підставу для розірвання Договору в позовній заяві та в судовому засіданні неодноразово зазначав, що позивач не підписувала спірний Договір, що його дата є підробленою.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд до таких тверджень представника позивача відноситься критично, оскільки зазначене спростовується поясненнями даними в ході судового розгляду позивача, яка пояснювала суду, що особисто підписувала договір з ОСОБА_4 коло її двору, який особисто до неї приїздив.

Зазначене також підтверджується дослідженим в ході судового розгляду спірним Договором, оригінал якого міститься в матеріалах реєстраційної справи оглянутої в судовому засіданні, в якому в розділі Реквізити сторін з боку орендодавця зазначено ОСОБА_2 з боку орендаря СПДФО ОСОБА_4 та в розділі Підписи сторін стоїть підпис ОСОБА_2 та орендаря СПДФО ОСОБА_4

Інших будь-яких екземплярів договорів суду надано не було.

Крім того представник позивача зазначає, що спірний договір було укладено в 2016 році, а не у 2014 році.

Суд також критично відноситься до таких тверджень представника позивача, оскільки суду надано на огляд оригінал договору, в якому датою його укладання є 18 липня 2014 року.

Будь-яких доказів стосовно того, що ОСОБА_2 спірний договір не підписувала, а також стосовно того, що дату договору підроблено суду не надано, договір не визнаний в судовому порядку недійсним, клопотань про призначення судово-почеркознавчої та судово-технічної експертиз до суду не надходило, тому зазначені твердження представника позивача є лише його припущенням, що суперечить принципу доказування.

Підставою для розірвання договору оренди представник позивача також зазначає, що технічну документацію на земельну ділянку належну позивачу було замовлено 21.07.2014 року, тобто пізніше ніж підписано договір оренди, а саме 18 липня 2014 року, в якому зазначено кадастровий номер земельної ділянки (а.с.-15).

Разом з тим зазначені обставини не є підставою для розірвання договору оренди, які визначено ЗУ Про оренду землі , Земельним кодексом України,ЗУ Про оренду землі .

Однією з підстав для розірвання договору оренди представник позивача зазначає, що позивачу не було відомо про строк укладення договору оренди, не погоджено його істотні умови договору.

Зазначені твердження представника повністю спростовуються поясненнями позивача даними нею в ході судового розгляду, яка пояснила, що ОСОБА_4 приїхав до неї та перед підписанням повідомив їй, що договір можливо укласти на 49 років, на що вона порадившись зі своїм чоловіком погодилася та після чого підписала спірний договір оренди.

В п. 7 Договору зазначено строк його дії, який становить 49 років.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що на даний час її не влаштовує строк дії договору оренди, тому вона бажає його розірвати.

Надаючи правову оцінку зазначеним твердженням суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4, 11 ст. 93 Земельного кодексу України, строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років.

Згідно зі ст .15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч. 6 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначено в ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається з п. 2, 7,9 - 11, 13, 15 Договору, у ньому зазначено усі істотні умови договору, встановлені ст.15 Закону України Про оренду землі .

Отже, підписавши спірний договір оренди сторонами було погоджено усі його істотні умови, в тому числі строк його дії, а не згода позивача на даний час з терміном його дії не є підставою для його розірвання.

Однією з підстав для розірвання Договору, представник позивача зазначає невиконання орендарем умов договору в частині несплати ним орендної плати.

Згідно ст. 409 Цивільного кодексу України , власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі , договір оренди може бути достроково розірваний на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду в порядку встановленому законом.

Згідно із пунктом д ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України,підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Як зазначено в ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду зокрема в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24 і 25 цього закону та умовами договору.

В судовому засіданні позивач пояснила, що відповідач з 2011 року по 2016 року обробляв належну їй особисту земельну ділянку біля будинку, саджав картоплю, в 2014, 2015 роках отримувала від відповідача соняшник, в 2016 році отримала від відповідача 12000 грн., в 2017 році отримала 16000 грн.

Отримання позивачем орендної плати підтверджується також дослідженим в ході судового розгляду оригіналу Журналу, в якому навпроти прізвища ОСОБА_2 за 2014-2017 року містяться підписи про отримання зерна та грошових коштів (а.с.118-121).

Представник позивача заперечуючи факт підпису позивачем зазначеного журналу не надав суду на спростування доказів того, що підпис не належить позивачу.

Зазначене підтверджується поясненнями допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА_7, який пояснив, що він працював трактористом у ФОП Михайлика з 2012 року по 2015 рік. На протязі цього часу він щороку обробляв земельну ділянку біля будинку ОСОБА_2, допомагав саджати картоплю, привозив зерно, точну кількість вказати не може, оскільки було багато пайовиків та документацією він не займався. У його присутності позивач папери не підписувала, грошові кошти особисто їй він не надавав.

Крім того, виплата орендної плати відповідачем позивачу підтверджується також Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України про суми виплачених доходів за період з 01.01.2014 року по 30.06.2018 року ОСОБА_2 (а.с.115).

Можливі допущені порушення порядку ведення бухгалтерського обліку не свідчать про те, що відповідач не сплачував орендну плату позивачу у натуральному та грошовому в виразі.

Суд критично відноситься до тверджень представника позивача стосовно того, що грошові кошти які отримувала позивач від відповідача є сплаченими ним в рахунок заборгованості за використання земельної ділянки за роки до укладання спірного Договору, оскільки суду не надано письмовий договір із зазначенням умов на яких використовувалася відповідачем земельна ділянка позивача.

Крім того, викладені в позовній заяві підстави для розірвання договору оренди, яка складена та підписана представником позивача суперечать поясненням наданим в ході судового розгляду самого позивача ОСОБА_2, що дає суду підстави вважати, що правова позиція між ними не є узгодженою та представником позивача в позовній заяві було викладено обставини, які не відповідають фактичним обставинам, які виникли між позивачем та відповідачем.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що договір оренди не визнаний судом не дійсним, відповідачем виконуються умови договору оренди в частині виплати позивачу орендної плати, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В зв'язку з відмовою у задоволенні позову позивачу, не підлягають стягненню з відповідача також судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 13-15, 21,31,32 ЗУ Про оренду землі , ст.ст. 93, 141 Земельного кодексу України, ст.ст. 207, 409, 627, 628, 638, 651 Wивільного кодексу України, 12,13, 76-81,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2, який подано представником - ОСОБА_3, до ОСОБА_4, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Сектор державної реєстрації Глобинської районної державної адміністрації про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Відповідно до п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Глобинський районний суд Полтавської області.

Позивач: ОСОБА_2 (39046, Полтавська область, Глобинський район, с. Бориси, рнокпп: 174370710).

Відповідач: ОСОБА_4 (39043, Полтавська область, Глобинський район, с. Кагамлик, рнокпп: 234332075).

Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Сектор державної реєстрації Глобинської районної державної реєстрації (39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. Центральна, 281. код ЄДРПОУ: 04057310).

Повний текст рішення складено 21 грудня 2018 року.

Суддя А. О. Олефір