Постанова

від 18.12.2018 по справі 912/1586/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 912/1586/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у справі

за позовом Фермерського господарства "Софія" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Новоукраїнська районна державна адміністрація, Глодоська сільська рада про визнання договору поновленим,

за участю представників:

від позивача - Бурлаков С.Ю., адвокат,

від відповідача - не з'явились,

від третьої особи-1 - не з'явились,

від третьої особи-2 - не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фермерське господарство "Софія" (далі - ФГ "Софія") звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про поновлення договору оренди та внесення змін до нього в редакції, викладеній у проекті додаткової угоди, доданої до позовної заяви.

1.2. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач незаконно відмовив йому у поновленні договору оренди землі від 19.06.2017 та в порушення статті 33 Закону України "Про оренду землі" не уклав додаткову угоду про поновлення цього договору.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 19.06.2007 між Новоукраїнською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФГ "Софія" (орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 50,7575 га чорних земель резервного фонду державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться на території Глодоської сільської ради.

2.2. Відповідно до розділу ІІ договору його укладено на 10 років. По закінченню терміну договору орендар при однакових умовах має переважне право на поновлення договору на новий термін.

2.3. В розділі ІІІ договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем в сумі 7614 грн за рік Глодоській сільській раді щомісячно рівними частками до 10 числа після закінчення кожного місяця з обов'язковим врахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки земель. Розмір орендної плати переглядається та встановлюється в односторонньому порядку Новоукраїнською районною державною адміністрацією один раз на три роки.

2.4. Відповідно до розділу Х договору останній набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській регіональній філії Центру ДЗК.

2.5. Договір підписано представниками сторін та зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" у Новоукраїнському районі 19.06.2007 за № 260.

2.6. Згідно акта приймання-передачі від 19.06.2007 земельна ділянка площею 50,7575 га передана ФГ "Софія".

2.7. 03.05.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою № 03/05 вх. № 3ВГ-СГ від 03.05.2017, у якій просив поновити договір оренди землі. До заяви було додано проект додаткової угоди, згідно якої договір поновлюється терміном на 10 років і орендна плата становить 3 % від нормативної грошової оцінки землі.

2.8. Листом від 26.05.2017 № Ф-8905/0-6849/0/6-17 начальник Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Зінченко І.І. повідомив позивача про заперечення щодо поновлення спірного договору оренди землі терміном на 10 років та встановлення орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому, відповідачем не запропоновано інший строк оренди та іншу ставку орендної плати.

2.9. Апеляційною інстанцією встановлено, що 01.06.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою № 01/06-1, у в якій запропонував поновити договір оренди земельної-ділянки, зареєстрований 19.06.2007 за № 260, шляхом укладення додаткової угоди з наступними умовами:

- розмір орендної плати: 12% (дванадцять) від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (кадастровім номер: 3524080600:02:001:1050) за 1 рік;

- строк оренди: 7 (сім) років;

- інші умови договору залишити без змін.

До листа була додана додаткова угода підписана орендарем.

Крім того, орендар запропонував відповідачу у випадку згоди підписати додаткову угоду, у випадку незгоди висловити власні умови договору. Від відповідача жодної відповіді на заяву позивача від 01.06.2017 № 01/06-1 не надійшло.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.08.2017 (головуючий суддя Шевчук О.Б. ) в задоволенні позову відмовлено повністю.

3.2. Рішення мотивовано тим, що ГУ Держгеокадастру не було надано згоду та не було прийнято відповідного рішення щодо поновлення договору на умовах, які були запропоновані позивачем у заяві (листі-повідомленні) № 03/05 від 03.05.2017.

3.3. Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 у складі: Іванова О.Г., Березкіної О.В., Чимбар Л.О. рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

3.4. Постанову мотивовано тим що на звернення позивача № 03/05 від 03.05.2017 вх. № 3ВГ-СГ від 03.05.2017 відповідач надав заперечення щодо поновлення спірного договору оренди землі терміном саме на 10 років та встановлення орендної плати на рівні 3 % від НГО. В той же час, відповідачем не надано відповідь на заяву позивача № 01/06-1 від 01.06.2017, якою запропоновано найвигідніші істотні умови. Оскільки орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення, суд зазначив, що не можна вважати, що між сторонами не досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. ГУ Держгеокадастр у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зокрема, статті 33 Закону України "Про оренду землі", а також невзяттям апеляційним господарським судом до уваги , що реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі відбувається за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

4.3. Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги практику Верховного Суду України .

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Новоукраїнська РДА у поясненні по справі не заперечує щодо поновлення договору оренди земельної ділянки від 19.06.2007, але за інших істотних умов та просить розгляди справи проводити за відсутності її уповноваженого представника.

5.2. Від ФГ "Софія" із пропуском строку, встановленого на підставі частини 4 статті 294 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі Верховного Суду від 02.04.2018, надійшов відзив на касаційну скаргу, який залишається касаційним судом без розгляду на підставі статей 118, 119 цього Кодексу, у зв'язку із відсутністю поважних причин пропуску строку та правових підстав для його поновлення.

5.3. У судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення касаційної скарги.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

6.3. Відповідно до статті 101 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

6.4. Зі змісту вказаної статті вбачається, що додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

6.5. З тексту постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 вбачається, що обґрунтуванням задоволення позовних вимог є, зокрема, ненадання відповідачем відповіді-заперечення у встановлений законодавством, а саме статтею 33 Закону України "Про оренду землі" строк, на заяву позивача від 01.06.2017 № 01/06-1 щодо поновлення договору оренди від 19.06.2007 шляхом укладення додаткової угоди.

6.6. Сам лист від 01.06.2017 № 01/06-1 наявний в матеріалах справи, проте зі штемпелю Господарського суду Кіровоградської області на клопотанні ФГ "Софія" про залучення доказів до матеріалів справи (в додатках до якого зазначено цей лист) вбачається, що це клопотання разом із додатками надійшло до суду першої інстанції після закінчення розгляду справи та прийняття рішення по суті позовних вимог і відповідно не було предметом розгляду судом першої інстанції.

6.7. Таким чином, суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови по справі взяв до уваги додатково подані докази, не з'ясувавши обґрунтування неможливості їх своєчасного подання суду першої інстанції та не зазначивши підстави прийняття цих доказів.

При цьому, касаційна інстанція зауважує, що розглядаючи зазначений лист позивача та надаючи йому правову оцінку апеляційний господарський суд не з'ясував наявність доказів направлення цього листа відповідачу та не надав оцінки наявному в матеріалах справи листу-повідомленню відповідача від 21.06.2017 № 27-11-06.63-6002/2-17 та не з'ясував чи є цей лист відповіддю ГУ Держгеокадастру на лист позивача від 01.06.2017 № 01/06-1 або запереченням проти поновлення договору оренди земельної ділянки в розумінні частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" . Правову позицію щодо розрізнення підстав поновлення договору було сформульовано Верховним Судом України у постанові від 25.02.2015, правову позицію про те, що підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1-5 і частині 6 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою висловлено у постанові від 10.09.2018 Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 920/739/17.

6.8. За наведених обставин висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати такими, що відповідають вимогам статті 43 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017) щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

6.9. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційній інстанції не дають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлене у цій справі судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

6.10. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, вирішити питання щодо наданих сторонами доказів, всебічно, повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення відповідно до норм чинного законодавства та з урахуванням правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у справі № 920/739/17.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до положень статей 308, 310 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

7.2. З огляду на викладене, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 скасувати, справу № 912/1586/17 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір