Постанова

від 18.12.2018 по справі 420/1734/17

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Кострицький В.В.

Справа № 420/1734/17

Провадження № 22-ц/810/329/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Кострицького В.В.,

суддів: Стахової Н.В., Назарова М.В.,

за участю секретаря Сінько А.І.

участники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська ,

представник позивачаКлига І.А.

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача ОСОБА_3

третя особа - приватний нотаріус Новопсковського районного нотаріального округу ОСОБА_4,

третя особа - Сільськогосподарський виробничо-обслуговуючий кооператив Слобожанський , представник ОСОБА_5.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Луганського апеляційного суду в м.Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська

на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 07 вересня 2018 року (суддя Пронька В.В.) дата складення повного тексту 17 вересня 2018 року

у цивільній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним, визнання договору оренди землі поновленим на новий строк та зобов'язання вчинити дії щодо поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Новопсковського районного нотаріального округу ОСОБА_4, Сільськогосподарський виробничо-обслуговуючий кооператив Слобожанський ,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ТОВ Агрофірма Закотненська звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області із позовом до відповідача, в якому просила визнати недійсним договір оренди землі № 975 від 07.12.2016, укладений між ОСОБА_2 та СВОК Слобожанський , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32854863 від 12.12.2016 10:14:14, номер запису про інше речове право: 17957286 від 08.12.2016 11:55:54 приватний нотаріус Новопсковського районного нотаріального округу ОСОБА_4; враховуючи ч. 3 ст. 19 Закону України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року №161-ХІV, визнати поновленим на новий строк на 7 років договір оренди землі між ОСОБА_2 та СТОВ Закотненська , починаючи з 15.11.2016 по 15.11.2023; зобов'язати ОСОБА_2 вчинити дії щодо укладення додаткової угоди з СТОВ Агрофірма Закотненська згідно ст. 33 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 №161-ХІV.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 07 вересня 2018 року в задоволенні позовних вимог СТОВ Агрофірма Закотненська до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним, визнання договору оренди землі поновленим на новий строк та зобов'язання вчинити дії щодо поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Новопсковського районного нотаріального округу ОСОБА_4, СВОК Слобожанський , відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду СТОВ Агрофірма Закотненська звернулась до суду з апеляційною скаргою, вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим в зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі та стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору у розмірі 12000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги СТОВ Агрофірма Закотненська посилається на те, що вона дотримувалася процедури реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк визначеного статтею 33 ЗУ Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV, проте відбулося порушення її переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки ОСОБА_2 на новий строк, оскільки вона уникала від проведення будь-яких переговорів із представниками СТОВ Агрофірма Закотненська з приводу поновлення із нею договору оренди землі на новий строк, ОСОБА_2 протягом визначеного у законі строку не направила лист-повідомлення про прийняте нею рішення щодо заперечень на поновлення договору оренди землі із СТОВ Агрофірма Закотненська , натомість ОСОБА_2 уклала договір оренди землі із новим орендарем СВОК Слобожанський на таких саме умовах, які запропоновані СТОВ Агрофірма Закотненська , у зв'язку з чим порушене переважне право СТОВ Агрофірма Закотненська .

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 25 жовтня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою СТОВ Агрофірма Закотненська на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 07 вересня 2018 року та надано строк до 06 листопада 2018 року для надання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою від 09 листопада 2018 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

14 листопада 2018 року від третьої особи - СВОК Слобожанський надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить продовжити строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на те що ухвалу про відкриття провадження від 25.10.2018 року вони отримали лише 06.11.2018 року, та просить відмовити позивачеві у задоволенні апеляційної скарги повністю, а рішення залишити без змін.

16 листопада 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, у зв'язку з тим що представникам відповідача ухвала про відкриття провадження від 25.11.2018 року не надходила, а відповідач не в змозі самостійно скласти і подати відзив, тому відповідачу знадобився час для того щоб передати копію ухвали та апеляційної скарги представникам, які знаходяться на відстані. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 07.09.2018 року залишити без змін.

Заслухавши доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При апеляційному розгляді колегія суддів приймає до уваги положення частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.89, 263 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З матеріалів справи вбачаться, що відповідач ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЛГ №033225, виданого 05.10.2000 року Осинівською сільською Радою народних депутатів, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 216, є власником земельної ділянки площею 6,2347 га, кадастровий номер 4423384700:17:004:0021, розташованої на території Осинівської сільської ради Новопсковського району Луганської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22 липня 2011 року між позивачем СТОВ АФ Закотненська (орендар) та відповідачем ОСОБА_2 (орендодавець) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 6,2347 га, в тому числі ріллі 6,2347 га, яка розташована на території Осинівської сільської ради Новопсковського району Луганської області (т.1, а.с. 10) .

Згідно з п. 43 зазначеного договору оренди землі, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Вказаний договір оренди землі був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Новопсковському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14 листопада 2011 року за №442330004000469.

При цьому, відповідно до п. 8 вказаного договору, останній було укладено на 5 років.

Отже, з дня реєстрації 14.11.2011 вказаного договору його строк спливав 14.11.2016.

Умовами договору (п. 8) передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Даний договір автоматично пролонгується на той же строк та на тих же умовах, якщо жодна із сторін за 20 днів до дати закінчення дії договору в письмові формі не повідомить одна одну про відмову від пролонгації договору.

До закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного 22.07.2011 між позивачем СТОВ АФ Закотненська та відповідачем ОСОБА_6 та зареєстрованого 14.11.2011 року у Відділі Держкомзему у Новопсковському районі, позивач, з метою скористатися своїм переважним правом щодо його поновлення, 13 жовтня 2016 року направив відповідачу за адресою її місця проживання, вказаною у договорі оренди землі, лист-повідомлення з пропозицією поновлення договору оренди землі, до якого було додано проект додаткової угоди, що підтверджується листом СТОВ АФ Закотненська за вих.№229 від 12.10.2016, описом вкладення до цінного листа, фіскальним чеком.

Матеріалами справи встановлено, що 25 жовтня 2016 року відповідач особисто подала на ім'я директора СТОВ АФ Закотненська ОСОБА_7 заяву-повідомлення про відмову від поновлення (пролонгації) договору оренди землі, в якій висловила свою відмову від поновлення договору оренди землі від 22.07.2011, наполягала на припиненні його дії з 14.11.2016, та просила після закінчення строку дії договору повернути належну їй земельну ділянку. Зазначена заява відповідача була зареєстрована позивачем 25.10.2016 за вхідним номером 542, що підтверджується відповідним штампом (том 1, а.с. 170).

Отже, судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач, отримавши листа від позивача про поновлення договору оренди землі, особисто надала останньому заяву-повідомлення про відмову від поновлення договору оренди землі, в якій чітко висловила своє небажання поновлювати договірні відносини із позивачем.

Вищезазначене спростовує твердження представника позивача про ненадіслання позивачем (орендодавцем) у встановлений законом строк відмови в поновленні договору оренди землі на новий строк.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач відмовилась від проведення будь-яких переговорів з позивачем з приводу поновлення договору оренди землі не заслуговують на увагу, оскільки були доводом позовної заяви та спростовані судом першої інстанції під час судового розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 07 грудня 2016 року уклала договір оренди землі № 975 із СВОК Слобожанський , за умовами якого передала в оренду останньому належну їй земельну ділянку загальною площею 6,2347 га строком на 10 років. Реєстрацію права оренди вчинено третьою особою приватним нотаріусом Новопсковського районного нотаріального округу (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 32854863 від 12.12.2016), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 79066288 від 27.01.2017 року (т.1 а.с.226).

Таким чином, судом встановлено, що договір оренди землі між відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою СВОК Слобожанський був укладений після закінчення строку дії попереднього договору оренди із письмовим повідомленням відповідачем позивача про небажання в подальшому продовжувати дію попереднього договору оренди землі.

При вирішенні вказаної справи суд першої інстанції обґрунтовано врахував правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у справі №594/376/17-ц від 10.04.2018, відповідно до якої переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення строку дії договору.

Частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються ст. 33 Закону України Про оренду землі , яка фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до частин 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 8 та 11 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою ч. 1 ст. 777 ЦК України.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Так, ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачає обов'язок орендодавця розглянути вказану пропозицію протягом місяця з дня її отримання та не встановлює жодних правових наслідків у випадку, якщо волевиявлення орендаря надійшло у пізніший термін, однак до закінчення дії договору оренди землі.

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст.33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Судом встановлено, що позивач у визначений законом строк повідомив власника землі про намір продовжити договір оренди землі.

Разом з тим, відповідач (орендодавець) до спливу строку дії договору оренди землі від 22.07.2011 повідомила належним чином письмово позивача (орендаря) по небажання поновити договір оренди землі.

Отже, наявність заперечень зі сторони орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем свідчить про недосягнення домовленості щодо істотних умов договору, що дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 4 ЦПК України, не порушено.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 23.05.2018 по справі №573/626/17.

Суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Таким чином, вбачається, що обґрунтування позивачем позовних вимог переважним правом на поновлення договору оренди землі є незаконним, так як передбачене ч.1 ст.33 Закону України Про оренду землі та ч.1 ст.777 ЦК України, порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 4 ЦПК України, матиме місце при укладенні договору оренди із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати своє переважне право та погодження орендодавця із його умовами.

В судовому засіданні встановлено, що після закінчення дії договору оренди землі від 22.07.2011 позивач припинив користуватися належною відповідачу земельною ділянкою, про що підтвердив представник позивача в судовому засіданні. Спірною земельною ділянкою з грудня 2016 року користується третя особа СВОК Слобожанський , за що сплачує відповідачу орендну плату.

Тому, суд вважає безпідставними посилання представника позивача на те, що відповідач протягом місяця від дати закінчення договору оренди землі не повідомила позивача про свої заперечення щодо поновлення договору оренди землі на новий строк, оскільки ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , на яку посилається представник позивача, стосується поновлення договору оренди землі у разі продовження користування земельною ділянкою орендарем після закінчення строку договору оренди землі.

Крім того, ст. 764 ЦК України також передбачає правовий механізм поновлення договору найму, що зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, що, по-перше, наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Таким чином, направивши позивачу заяву-повідомлення про відмову від продовження (пролонгації) договору оренди землі, у зв'язку з чим необхідно виконати обов'язок щодо повернення об'єкта оренди, відповідач скористався своїм правом вільно розпоряджатися своєю власністю, а повідомлення позивача про намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди за наявності заперечень орендодавця не є підставою для поновлення договору оренди землі.

Ще одним доводом апеляційної скарги є те, що на думку скаржника істотні умови договору оренди землі № 975 від 07.12.20016, укладеного між ОСОБА_2 та СВОК Слобожанський та умови договору оренди землі, які були запропоновані ОСОБА_2 з боку СТОВ Агрофірма Закотненська у додатковій угоді не можна вважати гіршими. Проте це твердження спростовується представником відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що така істотна умова як виплата орендної плати - одна із істотних умов договору, не була переглянута позивачем під час дії договору оренди та в додатковій угоді. Оскільки відповідачу неможливо реалізувати такий спосіб отримання орендної плати, який пропонував позивач, а саме - на банківський рахунок у банку або шляхом поштових переказів. Та представником відповідача зауважено, що новим орендарем СВОК Слобожанський форма виплати орендної плата відбувається у натуральній формі - зерном, яка влаштовує відповідача.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 Цивільного процесуально кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Закотненська залишити без задоволення.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 07 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текс постанови складено 21.12.2018 року.

Головуючий В.В. Кострицький

Судді: Н.В. Стахова

ОСОБА_8