Постанова

від 19.12.2018 по справі 910/2810/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2018 р. м. Київ Справа№ 910/2810/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача-1: згідно протоколу судового засідання від відповідача-2: згідно протоколу судового засідання від третьої особи: згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на рішенняГосподарського суду міста Києва від 03.08.2018 суддя Спичак О.М. повний текст складений 10.08.2018 у справі№ 910/2810/18 Господарського суду міста Києва за позовомОхтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, м. Охтирка, Сумська обл. до 1) Сумської обласної ради, м. Суми 2) Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства, м. Суми третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: товариство з обмеженою відповідальністю "Тростянецьке спеціалізоване мисливське господарство", м. Тростянець, Сумська обл. провизнання права користування мисливськими угіддями

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ :

Охтирська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок (надалі-позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Сумської обласної ради (надалі-відповідач 1) та Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства (надалі-відповідач 2) про визнання права користування на законних підставах мисливськими угіддями площею 2,2 тис.га у загальному складі мисливських угідь загальною площею користування 86 605 га на термін, визначений рішенням від 26.07.1997 Сумської обласної ради (із змінами, внесеними рішеннями від 27.02.2012 та від 07.07.2017 Сумської обласної ради).

Позовні вимоги мотивовані невизнанням та порушенням відповідачами права користування Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок мисливськими угіддями площею 2,2 тис. га, що входять у загальний склад угідь, переданих у користування згідно чинного рішення відповідача 1.

У відзив на позовну заяву Сумська міська рада (відповідач 1) посилається на безпідставні вимог позивача в частині визнання права користування мисливськими угіддями площею 2,2 тис. га у загальному складі мисливських угідь загальною площею користування 86 605 га, оскільки рішенням Сумської обласної ради народних депутатів від 26.07.1997 у користування позивача було передано мисливські угіддя загальною площею 82 095 га.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2018 залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1 товариство з обмеженою відповідальністю Тростянецьке спеціалізоване мисливське господарство (надалі-третя особа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 у справі № 910/2810/18 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено права користування мисливськими угіддями загальною площею 86 605 га (саме станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом).

Не погодившись із зазначеним рішенням, Охтирська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок (надалі-скаржник) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 у справі № 910/2810/18 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм процесуального права, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачем; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи.

Скаржник зазначає, що рішенням від 26.07.1997 Сумської обласної ради народних депутатів Про надання в користування мисливських угідь Охтирській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок були надані в користування терміном на 15 років мисливській угіддя площею 82 095 га.

Заявник апеляційної скарги вказує, що відповідно до інформації Харківської державної лісовпорядної експедиції, яка викладена у листі від 13.01.2009 за вих. № 17, який (лист) також був адресований відповідачу, зазначено про те, що під час проведення мисливськовпорядних робіт були взяті на облік всі наявні земельні угіддя в межах закріплених за мисливським господарством угідь відповідним рішенням обласної ради.

З додатку до вказаного листа вбачається, що фактична площа угідь за даними мисливського впорядкування Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок складає 86 605 га, а площа закріплених мисливських угідь за рішенням обласної ради-820095 га. Різниця складає 4510 га.

Скаржник акцентує увагу та тому, що в листі Харківської державної лісовпорядної експедиції, яка викладена від 13.01.2009 також зазначено про те, що зміни площ мисливських угідь відбулись внаслідок форм власності категорій земель, а саме невмотивоване вилучення з площі мисливських угідь квартальних просік, доріг, зміна меж колективних садів, населених пунктів, розформування військових частин, помилок при визначенні площ мисливських угідь при підготовці Рішень щодо їх закріплення.

Тобто, закріплена площа мисливських угідь за позивачем фактично, відповідно до матеріалів мисливського впорядкування склала не 82 095 га, як помилково вказано у рішенні обласної ради від 26.07.1997 року, а 86 605 га. (лист лісовпорядної експедиції з додатком наданий позивачем як додаток до позовної заяви).

Заявник апеляційної скарги вказує, що ним у 2008 році за власні кошти виготовлено проект організації та розвитку мисливського господарства Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, який у встановленому порядку був погоджений з відповідними органами (в тому числі відповідачем 2), відповідно до якого у користуванні позивача перебуває 86 605 га мисливських угідь.

За твердженнями скаржника матеріали справи підтверджено щодо права користування позивачем мисливськими угіддями загальною 86 605 га, у складі яких і повинні бути 2, 2 тих га угідь, та які були протиправно вилучені у 2010 році, і до площі 84 405 не ввійшли, та до цього часу не повернуті позивачеві.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/2810/18 (головуючий суддя Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.) відновлено Охтирській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 у справі № 910/2810/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 у справі № 910/2810/18 та призначено її до розгляду на 22.10.2018; закінчено проведення підготовчих дій; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 у справі № 910/2810/18.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

25.06.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України № 295/2018 від 28.09.2018 "Про переведення суддів", відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 11 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів.

Рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 1 від 02.10.2018 визначено днем початку роботи Північного апеляційного господарського суду 3 жовтня 2018 року, про що в газеті "Голос України" № 185 (6940) 03.10.2018 опубліковано відповідне повідомлення. Відтак, в силу приписів ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Згідно ч. 7 ст. 31 ГПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу № 910/2810/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2018, справу № 910/2810/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

22.10.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Сумської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Сумська міська рада у поданому відзиві зазначає про те, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що первинним документом, який дає право на користування мисливськими угіддями, є рішення компетентного органу - обласної ради про надання у користування мисливських угідь.

Як вказує Сумська міська рада, що рішення щодо надання у користування позивачу мисливських угідь загальною площею 86605 га відповідачем 1 не приймалось, а матеріали лісовпорядкування та інші, подані позивачем матеріали, не є належними і допустимими доказами наявності такого права з огляду на норми статей 73, 76, 77 та 79 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 у справі № 910/2810/18 прийнято апеляційну скаргу Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 у справі № 910/2810/18 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.; розгляд апеляційної скарги Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 у справі № 910/2810/18 призначено на 21.11.2018.

07.11.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2018 у справі № 910/2810/18 відмовлено у задоволенні заяви Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; розгляд апеляційної скарги Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 у справі № 910/2810/18 здійснювати у раніше призначеному судовому засіданні на 21.11.2018.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 розгляд справи № 910/2810/18 відкладено на 19.12.2018.

Сумське обласне управління лісового та мисливського господарства та товариство з обмеженою відповідальністю "Тростянецьке спеціалізоване мисливське господарство" відзиві на апеляційну скаргу Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок не подали.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні представник та адвокат скаржника вимоги апеляційної скарги підтримали, з викладених у ній підтримав та просили апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 у справі № 910/2810/18 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача 1 доводи апеляційної скарги заперечував, з викладених у відзиві на неї підстав та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт-без змін.

Відповідач 2 та третя особа в судове засідання не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача та третьої особи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України визначено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін (рекомендовані поштові повернення) про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представників відповідача 2 та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті місцевим господарським судом оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що:

- Рішенням від 26.07.1997 Сумської обласної ради народних депутатів Про надання в користування мисливських угідь Охтирській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок були надані в користування терміном на 15 років мисливській угіддя площею 82095 га у межах адміністративного району за винятком мисливських угідь Хухрянського мисливського лісництва - 5258 га, Олешанського лісництва - 5429 га, Грунського лісництва - 3136 га, Охтирського лісництва - 3954 га, мисливських угідь сільськогосподарських підприємств, які входять до мисливських лісництв загальною площею 9552 га;

- 25.09.2003 Сумською обласною радою було прийнято рішення Про вилучення і закріплення мисливських угідь , яким вилучено частково мисливські угіддя з користування, зокрема, Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок площею 2, 2 га.

- прокуратурою Сумської області був внесений протест №07/5-11/30 від 26.07.2005 року на рішення від 25.09.2003 Сумської обласної ради Про вилучення і закріплення мисливських угідь ;

- за наслідками розгляду протесту прокуратури Сумської області, Сумською обласною радою було прийнято рішення від 06.10.2005, яким рішення від 25.09.2003 Сумської обласної ради Про вилучення і закріплення мисливських угідь скасовано;

- Рішенням Сумської обласної ради від 03.09.2010 року Про скасування рішення обласної ради четвертого скликання від 06.10.2005 року Про протести прокуратури Сумської області від 26.07.2005 року на рішення обласної ради скасовано рішення обласної ради четвертого скликання від 06.10.2005 року Про протести прокуратури Сумської області від 26.07.2005 року .

- Рішенням від 27.07.2012 Сумської обласної ради Про припинення права користування та надання у користування мисливських угідь внесено зміни до рішення від 26.07.1997 Сумської обласної ради народних депутатів Про надання в користування мисливських угідь , а саме надано в користування мисливські угіддя терміном на 20 років районним організаціям Українського товариства мисливців та рибалок для ведення ними мисливського господарства за переліком згідно додатку № 1. Вказаним рішенням площу мисливських угідь, наданих у користування позивача, було збільшено до 84405 га (додаток № 11).

- постановою від 06.11.2014 Сумського окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою від 22.01.2015 Харсківського апеляційного господарського суду та ухвалою від 26.04.2016 Вищого адміністративного суду України, адміністративний позов Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок до Сумської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Сумської обласної ради п'ятого скликання від 03.09.2010 року Про скасування рішення обласної ради четвертого скликання від 06.10.2005 року Про протести прокуратури Сумської області від 26.07.2005 року на рішення обласної ради в частині, що стосується Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок;

- 31.07.2015 Охтирська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок звернулась до Сумської обласної ради з заявою № 10 Про зміну меж мисливських угідь з 84 405 га на 86 605 га;

04.09.2015 Сумська обласної рада листом № 01-26/1161 повідомлено позивача про те, що зміна меж наданих у користування мисливських угідь здійснюється у порядку Закону України Про мисливське господарство та полювання на підставі подання від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику к сфері лісового та мисливського господарства, а отже, у Сумської обласної ради відсутні підстави для задоволення заяви позивача;

Рішенням від 07.07.2017 Сумської обласної ради Про внесення змін до рішення обласної ради від 26.07.1997 Про надання в користування мисливських угідь внесено зміни до рішення Сумської обласної ради від 26.07.1997 Про надання в користування мисливських угідь та викладено п. 1 рішення в наступній редакції 1.Надати в користування мисливські угіддя терміном на 25 років районним організаціям Українського товариства мисливців та рибалок для ведення ними мисливського господарства за переліком згідно з додатком 1 .

Охтирська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок зазначає, що остання неодноразово звертався до відповідачів (листи №12 від 07.08.2017, №30 від 05.12.2017) про зміну меж мисливських угідь з 84 405 га на 86 605 га шляхом внесення відповідних змін до рішення Сумської обласної ради від 26.07.1997 Про надання в користування мисливських угідь .

Однак, за твердженнями позивача, які з боку відповідачів не заперечувались, відповідні зміни до рішення Сумської обласної ради від 26.07.1997 Про надання в користування мисливських угідь внесено не було, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Позивач зазначає, що останнім заявляються вимоги саме про визнання права на 2,2 га у складі 86 605 га, надані у користування згідно рішення Сумської обласної ради від 26.07.1997 Про надання в користування мисливських угідь , та протиправно вилучені на підставі рішення відповідача 1, яке було скасовано у судовому порядку.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Положеннями ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способам захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Крім того, наслідком визнання права може бути визнання наявності або відсутності обов'язків у особи або їх припинення, визнання особи такою, що втратила право, визнання наявності правовідносин тощо, про що також можуть заявлятися позовні вимоги.

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб'єктивного права. Оспорювання суб'єктивного цивільного права відображає такий стан правовідносин, коли суб'єктивне цивільне право заперечується в юрисдикційному органі.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що виходячи зі змісту ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст. 20 ГК України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову ( ч. 3 ст. 162 ГПК України).

З урахуванням наведених положень законодавства при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем повинно бути доведено належними та допустимими доказами виникнення у передбаченому чинним законодавством порядку права користування мисливськими угіддями загальною площею 86 605 га, а також невизнання з боку відповідачів 1 та 2 права Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок користування мисливськими угіддями площею 2,2 га саме у складі наведеної вище площі.

Як вже зазначалось вище, рішенням від 26.07.1997 Сумської обласної ради народних депутатів Про надання в користування мисливських угідь Охтирській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок були надані в користування терміном на 15 років мисливській угіддя площею 82095 га у межах адміністративного району за винятком мисливських угідь Хухрянського мисливського лісництва - 5258 га, Олешанського лісництва - 5429 га, Грунського лісництва - 3136 га, Охтирського лісництва - 3954 га, мисливських угідь сільськогосподарських підприємств, які входять до мисливських лісництв загальною площею 9552 га.

25.09.2003 Сумською обласною радою прийнято рішення Про вилучення і закріплення мисливських угідь , яким вилучено частково мисливські угіддя з користування, зокрема, Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок площею 2, 2 га.

Прокуратурою Сумської області був внесений протест №07/5-11/30 від 26.07.2005року на рішення від 25.09.2003р. Сумської обласної ради Про вилучення і закріплення мисливських угідь .

За наслідками розгляду протесту прокуратури Сумської області, Сумською обласною радою було прийнято рішення від 06.10.2005р., яким рішення від 25.09.2003р. Сумської обласної ради Про вилучення і закріплення мисливських угідь скасовано.

Рішенням Сумської обласної ради від 03.09.2010 року Про скасування рішення обласної ради четвертого скликання від 06.10.2005 року Про протести прокуратури Сумської області від 26.07.2005 року на рішення обласної ради , скасовано рішення обласної ради четвертого скликання від 06.10.2005 року Про протести прокуратури Сумської області від 26.07.2005 року .

Рішенням від 27.07.2012 Сумської обласної ради Про припинення права користування та надання у користування мисливських угідь внесено зміни до рішення від 26.07.1997 Сумської обласної ради народних депутатів Про надання в користування мисливських угідь , а саме надано в користування мисливські угіддя терміном на 20 років районним організаціям Українського товариства мисливців та рибалок для ведення ними мисливського господарства за переліком згідно додатку № 1. Зазначеним рішенням площу мисливських угідь, наданих у користування позивача, було збільшено до 84405 га (додаток № 11).

З урахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується із твердженнями Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок про протиправне вилучення у останньої (позивача) з користування мисливських угідь площею 2,2 га.

Зокрема, в контексті оцінки наведених доводів позивача сдом апеляційної інстанції враховано таке.

У провадженні Сумського окружного адміністративного суду перебувала справа № 818/2201/14 за позовом Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок до Сумської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення Сумської обласної ради п'ятого скликання від 03.09.2010 року Про скасування рішення обласної ради четвертого скликання від 06.10.2005 року Про протести прокуратури Сумської області від 26.07.2005 року на рішення обласної ради .

Постановою від 06.11.2014 Сумського окружного адміністративного суду, яка залишена без змін ухвалою від 22.01.2015 Харківського апеляційного господарського суду та ухвалою від 26.04.2016 Вищого адміністративного суду України адміністративний позов Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок до Сумської обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Сумської обласної ради п'ятого скликання від 03.09.2010 року Про скасування рішення обласної ради четвертого скликання від 06.10.2005 року Про протести прокуратури Сумської області від 26.07.2005 року на рішення обласної ради в частині, що стосується Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок.

Відповідно до преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України , а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Частиною 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, виходячи з вищевикладеного, судове рішення у справі № 818/2201/14, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в межах розгляду справи № 818/2201/14 судом було встановлено, що в порушення норм законодавства, Сумською обласною радою було скасоване рішення Сумської обласної ради від 06.10.2005, яке вже вичерпало свою дію, чим порушено право Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на користування мисливськими угіддями площею 2,2 тис. га.

Так, судом адміністративної юрисдикції було встановлено, що рішення Сумської обласної ради п'ятого скликання від 03.09.2010 року Про скасування рішення обласної ради четвертого скликання від 06.10.2005 року Про протести прокуратури Сумської області від 26.07.2005 року на рішення обласної ради в частині, що стосується прав та інтересів Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відтак, посилання позивача на наявність у Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок згідно рішення від 26.07.1997 Сумської обласної ради народних депутатів Про надання в користування мисливських угідь права користування мисливськими угіддями площею 2,2 га, яке було порушено внаслідок прийняття Сумською обласною радою п'ятого скликання від 03.09.2010 року Про скасування рішення обласної ради четвертого скликання від 06.10.2005 року Про протести прокуратури Сумської області від 26.07.2005 року на рішення обласної ради , є обґрунтованими та такими, що підтверджуються наявними в матеріалах справи документами.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що даному випадку, встановлення судом обставин порушення (невизнання) права користування позивача мисливськими угіддями площею 2,2 га не є беззаперечною та виключною підставою для задоволення позову з огляду на таке.

У п. 3 Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання, яке було затверджено Постановою № 780 від 20.07.1996 Кабінету Міністрів України (в редакції, чинній на момент прийняття Сумською обласною радою народних депутатів рішення від 26.07.1997 Про надання в користування мисливських угідь ), мисливськими угіддями є всі ділянки суші і водного простору (ліси, поля, луки, болота, озера тощо), на яких водяться мисливські тварини і які можуть бути використані для мисливського господарства або добування (відлову, відстрілу) цих тварин.

Пунктом 9 вказаного Положення було передбачено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Севастопольською міською Радами за поданням державних органів лісового господарства і за погодженням із сільськими, селищними Радами, органами Мінекобезпеки та власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на термін не менше як 15 років. Користувачі мисливських угідь мають переважне право на продовження терміну користування.

29.11.2000 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 1762 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 N 459 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України , якою на виконання Закону України Про мисливське господарство та полювання постановлено визнати такою, що втратила чинність, зокрема, Постанову Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 № 780 Про затвердження Положення про мисливське господарство та порядок здійснення полювання .

Згідно ст. 22 Закону України Про мисливське господарство та полювання мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок. Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.

Тобто, з наведеного полягає, що станом на момент прийняття Сумською обласною радою народних депутатів рішення від 26.07.1997 Про надання в користування мисливських угідь та станом на теперішній час законодавством визначено порядок отримання права користування мисливськими угіддями шляхом прийняття компетентним органом відповідного рішення.

Як встановлено судом першої інстанції та судовою колегією апеляційного господарського суду, що відповідно до рішення від 26.07.1997 (з урахуванням змін, внесених рішенням 27.07.2012) Сумської обласної ради народних депутатів Про надання в користування мисливських угідь Охтирській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок були надані в користування терміном на 15 років мисливській угіддя площею 84405 га.

Тобто, з системного аналізу представлених суду документів, з урахуванням приписів законодавства щодо передання мисливських угідь у користування, полягає, що у передбаченому чинним законодавством України порядку в користування позивача було передано мисливській угіддя площею 84 405 га.

Однак, позивачем доказів збільшення вказаної площі у передбаченому чинним законодавством порядку до 86 605 га не надано та матеріали справи не містять.

Частина 3 ст. 13 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, що матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих у розмінні ст.ст. 76,77, 79 ГПК України доказів наявності у позивача станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом права користування мисливськими угіддями загальною площею 86 605 га.

Місцевим господарським судом також було правомірно відхилено посилання на позивача, з яким і погоджується суд апеляційної інстанції на типовий договір про умови ведення мисливського господарства та пояснювальну записку до проекту організації та розвитку мисливського господарства Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, складену Українським Державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням Укрдержліспроект , оскільки не свідчить про наявність у Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок права користування мисливськими угіддями загальною площею 86 605 га. та виключає можливість задоволення позовних про визнання права користування на законних підставах мисливськими угіддями площею 2,2 тис.га у загальному складі мисливських угідь загальною площею користування 86 605 га та термін, визначений рішенням від 26.07.1997 Сумської обласної ради (із змінами, внесеними рішеннями від 27.02.2012 та від 07.07.2017 Сумської обласної ради)

До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що листом Сумське обласне управління лісового та мисливського господарства на запит адвоката Єфіменка Л.І. повідомило, що користуванні, яким надавалися у користування мисливські угіддя на території Охтирського району з 1997, зокрема, і позивачу -82 095 га. (1997-2003) рішення обласної ради від 26.07.1997 зі змінами від 26.12.1997; 79879 га. (2003-2004) зменшення площі за рішенням від 25.09.2003; 82095 га. (2005-2010) рішення від 06.10.2005; 79879 га. (2011-2012) рішенням від 03.09.2010; 84 405 га. зі змінами від 27.12.2012 та від 07.07.2017 до рішення від 26.07.1997 із змінами від 26.12.1997.

Як вже неодноразово наголошувалось, що рішення від 26.07.1997 (з урахуванням змін, внесених рішенням 27.07.2017.) Сумської обласної ради народних депутатів Про надання в користування мисливських угідь Охтирській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок були надані в користування терміном на 15 років мисливській угіддя площею 84 405 га.

Тобто, в передбаченому чинним законодавством України порядку в користування позивача було передано мисливській угіддя площею 84 405 га.

Доказів збільшення вказаної площі у передбаченому чинним законодавством порядку до 86 605 га матеріали справи не містять.

Оскільки, як місцевим господарським судом так і судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що станом на момент звернення до суду з розглядуваним позовом права користування мисливськими угіддями загальною площею 86 605 га, і, як наслідок позов визнання права користування мисливськими угіддями не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтями 77-79 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Надані до матеріалів справи докази та пояснення сторін свідчать про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість заявлених ним позовних вимог до відповідача, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

За результатами перегляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Охтирської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2018 у справі № 910/2810/18 залишити без змін.

2. Справу № 910/2810/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 22.12.2018

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко