Рішення

від 24.12.2018 по справі 826/13041/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2018 року № 826/13041/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0255771213 та №0255211213 від 03 травня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон не може нести відповідальність за порушення, передбачені в акті перевірки від 10 квітня 2018 року №3564/26-15-12-13 про результати проведеної камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податків до бюджету, оскільки має місце прострочення (бездіяльності) Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо зарахування надмірно сплачених сум податку на прибуток у розмірі 188 693,20 гривень в рахунок оплати суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Додатково представник позивача повідомив, що перевірка Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон вимог податкового законодавства здійснено повторно за наявності обставин відкликання самим контролюючим органом, прийнятого за результатами первісної перевірки податкового повідомлення-рішення, тобто податковим органом повторно застосовано штраф з тих же підстав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 серпня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на адміністративний позов зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та прийняті обґрунтовано, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання, визначені в податкових деклараціях з ПДВ за період з березня 2015 року по жовтень 2017 року, а дані щодо погашення сум податкового боргу та інформація щодо несвоєчасної сплати, кількості днів порушення та застосованих штрафних санкцій наведено в акті камеральної перевірки.

Представник позивача подав заперечення на відзив, у яких стверджує, що податковий борг з податку на додану вартість обліковується саме на підставі бездіяльності відповідача щодо невиконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року у справі №826/19377/15. Також представник Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 липня 2018 року у справі №826/3890/18 встановлено обставини того, що контролюючим органом безпідставно нараховано пеню за період 2015-2018 роки, оскільки заборгованість рахувалась за позивачем незаконно, внаслідок бездіяльності відповідача щодо відмови зарахувати переплату з податку на прибуток в рахунок погашення податку на додану вартість.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

10 квітня 2018 року Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон , за результатами якої податковим органом складено акт перевірки від 10 квітня 2018 року №3564/26-15-12-13-20.

Перевіркою встановлено порушення Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон (код ЄДРПОУ 32852709) граничних строків сплати узгодженої суми .грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

У висновках акта перевірки вказано, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, за що передбачена відповідальність згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки 03 травня 2018 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0255771213, яким Товариство з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон за затримку на 53, 90, 115, 85, 54, 56, 85, 118, 88, 90, 146, 178, 206, 210, 238, 269, 238, 208, 177, 178, 118, 87, 57, 87, 56, 55, 55, 55, 57, 85, 113, 83, 90, 115, 53, 55, 84, 56, 54, 55, 56, 59, 31, 59, 89, 116, 85, 91, 118, 87, 57, 118 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 2 010 578,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 402 115,55 грн.

Також, 03 травня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0255211213, яким Товариство з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон за затримку на 23, 28, 26, 24, 29, 24, 25, 30, 26, 27, 25, 24, 30, 26 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 583 634,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 58 363,45 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктів 21.1.121.1.5 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

При цьому, податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Крім того, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Питання, пов'язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ, врегульовані розділом V цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Дана норма пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 14 Податкового кодексу України податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), а грошовим зобов'язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 31.1, пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено несвоєчасність сплати податкових зобов'язань, визначених у податкових деклараціях з ПДВ за період з березня 2015 року по жовтень 2017 року.

При цьому, позивач посилається у позовній заяві на прострочення (бездіяльність) Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо зарахування надмірно сплачених сум податку на прибуток у розмірі 188 693,20 гривень в рахунок оплати суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, в адміністративній справі №826/19377/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, що полягають у розгляді заяв Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон від 27.02.2014 року за № 34, від 19.06.2014 року за № 66 та від 04.08.2014 року за № 79 з підстав, що викладених у листах № 13457/10/26-55-20-04-10 від 17 березня 2014 року, № 35902/10/26-55-20-04-10 від 04 серпня 2014 року та за № 37563/10/26-55-20-04-10 від 13 серпня 2014 року, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень за результатами їхнього розгляду; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон від 27 лютого 2014 року за № 34, від 19 червня 2014 року за № 66 та від 04 серпня 2014 року за № 79 з урахуванням висновків суду; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2016 року у справі №826/23498/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон задоволено, зокрема, шляхом визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо відмови у зарахуванні Товариству з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон (код за ЄДРПОУ 32852709) надмірно сплачених сум податку на прибуток у розмірі 188693,20 грн. в рахунок оплати суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 81379,38 грн.

Аналіз наведених обставин свідчить, що вказаними судовими рішеннями встановлено наявність надмірно сплачених сум податку на прибуток у розмірі 188693,20 грн. та не вчинення контролюючим органом необхідних дій щодо зарахування вказаної суми в рахунок оплати суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Тобто, факт наявності податкового боргу з податку на додану вартість не заперечується. Однак, стверджується, що його існування зумовлене бездіяльністю податкового органу. При цьому, судове рішення, яке б зобов'язувало податковий орган вчинити певні дії щодо зарахування суми надмірно сплачених сум податку на прибуток у розмірі 188693,20 грн. в рахунок оплати суми податкового боргу з податку на додану вартість - відсутнє.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року в адміністративній справі №826/3890/18 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон , в якому останнє просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання висновку про повернення надміру сплачених грошових коштів у розмірі 188693,20 грн. до Управління казначейської служби у Печерському районі міста Києва; зобов'язати відповідача подати до Управління казначейської служби у Печерському районі міста Києва висновок про повернення ТОВ Ромекс-Бетон надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 188693,20 грн.; визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування в період з 2015-2018 роки пені за платежем податок на додану вартість у розмірі 78293,05 грн.; зобов'язати відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої за період з 2015-2018 роки пені за платежем податок на додану вартість у розмірі 78293,05 грн., відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову апеляційний суд виходив з того, що податковий борг в ІКП з ПДВ у Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон виник за рахунок неповної та несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з ПДВ протягом 2014 року та за січень 2015 року. Так, згідно ІКП з ПДВ за 2014 рік нараховано згідно податкових декларацій за період грудень 2013-листопад 2014 року 377318,00 грн., сплачено до бюджету 303 229,65 грн. Згідно інтегрованої картки 97 917,00 грн., сплата податкових зобов'язань за відповідні періоди відсутня. Станом на 19 червня 2018 року згідно інтегрованої картки з податку на прибуток у ТОВ Ромекс-Бетон обліковується переплата в сумі 188 693,20 грн., яка виникла 30 грудня 2008 року за рахунок зменшення податкових зобов'язань по декларації від 19 грудня 2008 року №611580 на суму 193 793,00 грн. Протягом 2009-2014 років згідно інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон сплата податку на прибуток не відбувалась, в т.ч надміру сплачені кошти були відсутні. Таким чином, переплата по податку на прибуток вже обліковувалась понад 1095 днів, що унеможливлює виконання заяви платника відповідно до норм податкового законодавства.

Наведене свідчить, що у податкового органу відсутні законодавчі підстави для зарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон надмірно сплачених сум податку на прибуток у розмірі 188693,20 грн. в рахунок оплати суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Зважаючи на встановлені судовим рішенням обставини, а також враховуючи наявність порушення з боку позивача граничного строку сплати ПДВ, які визначені в податкових деклараціях з березня 2015 року по жовтень 2017 року, суд приходить до висновку про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для їх скасування в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість своїх рішень з урахуванням вимог частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко