Постанова

від 02.04.2019 по справі 826/13041/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13041/18 Суддя першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Бужак Н.П. та Костюк Л.О.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представника відповідача: - Рибак А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпнні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві № 0255771213, № 0255211213 від 03.05.02018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у податкового органу відсутні законодавчі підстави для зарахування Товариству з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон надмірно сплачених сум податку на прибуток у розмірі 188693,20 грн. в рахунок оплати суми податкового боргу з податку на додану вартість, відповідно до висновків, викладених в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 10 квітня 2018 року Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон , за результатами якої податковим органом складено акт перевірки від 10 квітня 2018 року №3564/26-15-12-13-20.

Перевіркою встановлено порушення Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон (код ЄДРПОУ 32852709) граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України.

У висновках акта перевірки вказано, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, за що передбачена відповідальність згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акта перевірки 03 травня 2018 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0255771213, яким Товариство з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон за затримку на 53, 90, 115, 85, 54, 56, 85, 118, 88, 90, 146, 178, 206, 210, 238, 269, 238, 208, 177, 178, 118, 87, 57, 87, 56, 55, 55, 55, 57, 85, 113, 83, 90, 115, 53, 55, 84, 56, 54, 55, 56, 59, 31, 59, 89, 116, 85, 91, 118, 87, 57, 118 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 2 010 578,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 402 115,55 грн.

Також, 03 травня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0255211213, яким Товариство з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон за затримку на 23, 28, 26, 24, 29, 24, 25, 30, 26, 27, 25, 24, 30, 26 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 583 634,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 58 363,45 грн.

Вважаючи винесені податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

При цьому, податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Крім того, відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Питання, пов'язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ, врегульовані розділом V цього Кодексу.

Так, відповідно до статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Дана норма пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України кореспондується з нормою абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 14 Податкового кодексу України податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), а грошовим зобов'язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 31.1, пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України).

Відповідно до матеріалів справи, перевіркою встановлено несвоєчасність сплати податкових зобов'язань, визначених у податкових деклараціях з ПДВ за період з березня 2015 року по жовтень 2017 року.

При цьому, позивач посилається у позовній заяві на прострочення (бездіяльність) Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо зарахування надмірно сплачених сум податку на прибуток у розмірі 188 693,20 гривень в рахунок оплати суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, в адміністративній справі №826/19377/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, що полягають у розгляді заяв Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон від 27.02.2014 року за № 34, від 19.06.2014 року за № 66 та від 04.08.2014 року за № 79 з підстав, що викладених у листах № 13457/10/26-55-20-04-10 від 17 березня 2014 року, № 35902/10/26-55-20-04-10 від 04 серпня 2014 року та за № 37563/10/26-55-20-04-10 від 13 серпня 2014 року, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень за результатами їхнього розгляду; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві повторно розглянути заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон від 27 лютого 2014 року за № 34, від 19 червня 2014 року за № 66 та від 04 серпня 2014 року за № 79 з урахуванням висновків суду; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів наголошує, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2016 року у справі №826/23498/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон задоволено, зокрема, шляхом визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо відмови у зарахуванні Товариству з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон (код за ЄДРПОУ 32852709) надмірно сплачених сум податку на прибуток у розмірі 188693,20 грн. в рахунок оплати суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 81379,38 грн.

Аналіз наведених обставин свідчить, що вказаними судовими рішеннями встановлено наявність надмірно сплачених сум податку на прибуток у розмірі 188693,20 грн. та не вчинення контролюючим органом необхідних дій щодо зарахування вказаної суми в рахунок оплати суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Тобто, факт наявності податкового боргу з податку на додану вартість не заперечується, разом з тим, вбачається, що його існування зумовлене бездіяльністю податкового органу.

Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції вказано на відсутність судового рішення, яке б зобов'язувало податковий орган вчинити певні дії щодо зарахування суми надмірно сплачених сум податку на прибуток у розмірі 188693,20 грн. в рахунок оплати суми податкового боргу з податку на додану вартість.

Крім того, судом вказано, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року в адміністративній справі №826/3890/18 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон , в якому останнє просило: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання висновку про повернення надміру сплачених грошових коштів у розмірі 188693,20 грн. до Управління казначейської служби у Печерському районі міста Києва; зобов'язати відповідача подати до Управління казначейської служби у Печерському районі міста Києва висновок про повернення ТОВ Ромекс-Бетон надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 188693,20 грн.; визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування в період з 2015-2018 роки пені за платежем податок на додану вартість у розмірі 78293,05 грн.; зобов'язати відповідача внести зміни до картки особового рахунку позивача з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої за період з 2015-2018 роки пені за платежем податок на додану вартість у розмірі 78293,05 грн., відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову апеляційний суд виходив з того, що податковий борг в ІКП з ПДВ у Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон виник за рахунок неповної та несвоєчасної сплати податкових зобов'язань з ПДВ протягом 2014 року та за січень 2015 року. Так, згідно ІКП з ПДВ за 2014 рік нараховано згідно податкових декларацій за період грудень 2013-листопад 2014 року 377318,00 грн., сплачено до бюджету 303 229,65 грн. Згідно інтегрованої картки 97 917,00 грн., сплата податкових зобов'язань за відповідні періоди відсутня. Станом на 19 червня 2018 року згідно інтегрованої картки з податку на прибуток у ТОВ Ромекс-Бетон обліковується переплата в сумі 188 693,20 грн., яка виникла 30 грудня 2008 року за рахунок зменшення податкових зобов'язань по декларації від 19 грудня 2008 року №611580 на суму 193 793,00 грн. Протягом 2009-2014 років згідно інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон сплата податку на прибуток не відбувалась, в т.ч надміру сплачені кошти були відсутні. Таким чином, переплата по податку на прибуток вже обліковувалась понад 1095 днів, що унеможливлює виконання заяви платника відповідно до норм податкового законодавства.

Проте, колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Мотивувальною частиною постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року у справі №826/19377/14 встановлено наступні обставини: з поданням описаних вище заяв від 27.02.2014 року, від 19.06.2014 року та від 04.08.2014 року позивачем були виконані вимоги законодавства щодо ініціювання процедури повернення надміру сплачених коштів по податку на прибуток із визначенням способу повернення таких коштів (на погашення грошових зобов'язань з податку на додану вартість). В свою чергу, представником відповідача на підтвердження обґрунтованості вищезазначених відмов у задоволенні заяв позивача від 27.02.2014 року, 19.06.2014 року та від 04.08.2014 про перерахування переплат надано суду витяг з облікової картки ТОВ РОМЕКС-БЕТОН з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, за 2008 рік, де станом на 31.12.2008 року у платника податків обраховується сума переплати у розмірі 194 092,20 грн. (у тому числі у сумі 193 793 грн., що виникла на підставі декларації від 19.12.2008 року реєстр. №611580). Також, відповідач частково надав на виконання вимог суду витребувані документи, а саме: витяги з облікових карток платника податку на прибуток підприємств за 2012 - 2014 роки і 2015 рік (остання операція за 31.03.2015 року), з яких вбачається, що станом на 31.12.2011 року розмір суми переплати по податку на прибуток у позивача збільшився до 209 997,20 грн., станом на 30.06.2013 року і 03.03.2014 року становив 200 900,20 грн., станом на 31.03.2014 року і 31.03.2015 року - 188 693,20 грн.; витяг з облікової картки платника авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік, згідно яких суми переплати по платежу у підприємства протягом року коливалися приблизно у розмірі не більше 1 020,00 грн., а станом на кінець року становила 3,00 грн. Однак, інших доказів на підтвердження обставин виникнення у позивача суми переплати з податку на прибуток, що обліковувалася протягом 2014 року за даними особової картки платника податку на прибуток ТОВ РОМЕКС-БЕТОН , в тому числі суми переплати у розмірі 15 905,00 грн. (як то додаткових письмових пояснень щодо конкретних періодів їх виникнення, підтверджених витягами з облікової картки по податку на прибуток за 2009-2011 роки, податкової звітності з податку на прибуток тощо), відповідач всупереч вимог ст. 69, 71 КАС України суду не надав та не зазначив причини неможливості подання останніх. У зв'язку з цим, суд, з урахуванням наявних матеріалів справи, приходить до висновку про відсутність можливості встановити достеменно періоди формування ТОВ РОМЕКС-БЕТОН всіх сум переплат з податку на прибуток, що обліковувалися за даними особового рахунку підприємства станом на дні звернення позивача із заявами про перерахування сум надміру сплачених коштів в рахунок іншого податку, а, відтак, встановити обґрунтованість відмови позивачеві у перерахуванні переплати на підставі пропуску позивачем встановленого законом строку (1095 днів) на звернення до контролюючого органу з такими заявами також неможливо.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на п. 43.2. ст. 43 ПК України, відповідно до якого у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Пункт 43.3. статті 43 ПК України визначає, що для здійснення повернення сум грошового зобов'язання обов'язковим є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

У відповідності із п. 43.4 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Отже, строк в 1095 днів, передбачений п. 102.5 ст. 102 ПК України та ст. 43 ПК України застосовується виключно до порядку повернення надміру сплачених грошових зобов'язань:

а) на поточний рахунок такого платника податку в установі банку;

б) готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, і не стосується заліку надміру сплачених податкових платежів в рахунок погашення зобов'язань з інших податкових платежів.

Положення Податкового кодексу України, які регулюють порядок нарахування та сплати податку на прибуток, не встановлюють термінів, за пропуском яких платник податку втрачає право на зарахування суми переплати зазначеного податку у рахунок зменшення податкових зобов'язань з іншого податку.

Оскільки у своїх заявах від 27.02.2014 року за № 34, від 19.06.2014 року за № 66 та від 04.08.2014 року за № 79, № 36 від 10.04.2015р., № 57 від 02.06.2015 р. позивач не вимагав повернути йому переплату з податку на прибуток готівковими коштами або на банківський рахунок, а просив провести залік цієї переплати в рахунок погашення податкового боргу з ПДВ, то посилання відповідача на пропуск строку в 1095 днів для звернення із вищезазначеними заявами, як на підставу для відмови в зарахуванні, є безпідставною.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон - задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 201 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон задовольнити повністю.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2018 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0255771213, № 0255211213 від 03.05.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул.. Шолуденка 33/19, м. Київ, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ромекс-Бетон (03150, м. Київ, вул.. Ковпака 17, код ЄДРПОУ 32852709) суму судового збору у розмірі 17 620 грн. (сімнадцять тисяч шістсот двадцять гривень).

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Н.П.Бужак

Л.О.Костюк

Повний текст виготовлено 02 квітня 2019 року.