Рішення

від 24.12.2018 по справі 826/11230/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2018 року № 826/11230/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВС-Транс

до Головного управління Державної фіскальної cлужби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВС-Транс (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2018 року №0340140103, №0341140103, №0343140103 та №0341140103.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення є помилковими, незаконними, а висновки акту перевірки, на підставі яких вони винесені, суперечать фактичним обставинам, документам, судовим рішенням і податковій інформації, господарські операції з перевіряємими контрагентами мали на меті настання реальних правових наслідків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою зобов'язано відповідача надати суду, протягом 15-ти днів з дня отримання ухвали суду, відзив на позовну заяву та всі письмові докази, наявні у відповідача разом з доказами направлення позивачу відзиву з додатками. Роз'яснено відповідачу, що, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справу буде вирішено за наявними матеріалами.

16 серпня 2018 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, оскільки перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ Вієна ЛТД , ТОВ Іствуд Груп , ТОВ Мармер Тех , ТОВ Укрінжинірінг Він та оформлення первинної документації виключно для здійснення вигляду таких господарських операцій.

27 серпня 2018 року представником позивача через канцелярію суду подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що вся негативна інформація по перевіряємим контрагентам позивача, зазначена в акту перевірки, не є належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні ст. ст. 72-76 КАС України, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 14 лютого 2018 року по 20 лютого 2018 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю ВС-Транс з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Вієна ЛТД за період травень 2015 року, вересень 2015 року, ТОВ Іствуд Груп за період травень 2016 року, ТОВ Мармер Тех за період вересень 2015 року, листопад 2015 року, січень 2016 року, ТОВ Укрінжинірінг Він за період травень 2015 року, результати якої оформлені актом перевірки від 27 лютого 2018 року №110/26-15-14-01-03/32048551 (далі по тексту - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.5, п.7 П(С)БО 15 Доходи , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.5 П(С)БО 9 Запаси , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 02.01.1999 за №751/4044, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстроване у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, що призвело до зниження податку на прибуток на загальну суму 168769,00 грн. у т.ч. за 3 квартали 2015 року на суму 168488 грн., за 2016 рік на суму 281,00 грн.

- п.292.1, п.292.3 ст.292 ПК України, п.5, п.7 П(С)БО 15 Доходи п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16 Витрати , п.5 П(С)БО 9 Запаси , п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстроване у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, що призвело до заниження єдиного податку з юридичних осіб на загальну суму 3320,00 грн., в т.ч. 4 квартал 2015 (річна декларація на суму 1862,00 грн.), за 1 квартал 2016 року на суму 1458,00 грн.;

- п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, ПК України, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстроване у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 68302,00 грн.. у т.ч. за вересень 2015 року на суму 44542,00 грн., за листопад 2015 року на суму 15518,00 грн., за січень 2016 року на суму 8100,00 грн., за травень 2016 року на суму 142,00 грн., завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 40553,00 грн., у т.ч. за травень 2015 року на суму 40553,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, відповідачем подано 12 березня 2018 року заперечення, які листом від 21 березня 2018 року №11519/10/26-15-14-01-03 залишено без задоволення.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 26 березня 2018 року винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0340140103, яким позивачу за порушення п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, п.5, п.7 П(С)БО 15 Доходи , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, п.5 П(С)БО 9 Запаси , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 02.01.1999 за №751/4044, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстроване у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 168839 грн., у тому числі за основним платежем - 168769 грн. та за штрафними санкціями - 70 грн.;

- №0341140103, яким позивачу за порушення п.292.1, п.292.3 ст.292 ПК України, п.5, п.7 П(С)БО 15 Доходи п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16 Витрати , п.5 П(С)БО 9 Запаси , п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстроване у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Єдиний податок з юридичних осіб на загальну суму 3685 грн., у тому числі за основним платежем 3320 грн. та за штрафними санкціями 365 грн.;

- №0343140103, яким позивачу за порушення - п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, ПК України, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстроване у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 40553 грн. за травень 2015 року;

- №0342140103, яким позивачу за порушення - п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, ПК України, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2 ст.1, п.2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстроване у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 85378 грн., у тому числі за основним платежем 68302 грн., та за штрафними санкціями 17076 грн.

Не погоджуючись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано скаргу від 05 квітня 2018 року до ДФС України, яка рішенням від 30 травня 2018 року №18829/6/99-99-11-01-01-25 залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірними зменшенням суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 168769 грн., зменшенням суми грошового зобов'язання за платежем Єдиний податок з юридичних осіб на 3320 грн., завищенням суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 40553 грн. за травень 2015 року та зменшенням суми грошового зобов'язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 68302 грн. по відносинам з контрагентами позивача ТОВ Вієна ЛТД , ТОВ Іствуд Груп , ТОВ Мармер Тех , ТОВ Укрінжинірінг Він .

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2018 року №0340140103, №0341140103, №0343140103 та №0341140103 слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ Вієна ЛТД , ТОВ Іствуд Груп , ТОВ Мармер Тех (стара назва - ТОВ Арматех Буд), ТОВ Укрінжинірінг Він , мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарських операцій.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ Арматех Буд (підрядник), ліцензія АЕ №639716, укладено договір №16/0709 на виконання підрядних робіт від 28 серпня 2015 року, за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи, зазначені в додатку до цього договору: роботи по прокладанню кабелів та кріплення обладнання на об'єкті замовника (Будівництво житлового комплексу з торгівельними приміщеннями та пдземним паркінгом) в м. Києві на розі Дарницького бульвару та вул. Генерала Жмаченка, а замовник зобовязується оплатити вартість робіт згідно умов даного договору. Загальна вартість договору визначена у додатку. Підрядник використовує матеріали та обладнання замовника. Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ Арматех Буд укладено договори №16/11 на виконання підрядних робіт від 04 листопада 2015 року №16/07-01 з аналогічними умовами.

На підтвердження виконання робіт в матеріалах справи містяться, договірні ціни, локальні кошториси на будівельні роботи №2-1-1, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень, листопад 2015, січень 2016 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за вересень, листопад 2015, січень 2016 року, відомості витрачених ресурсів витрат замовника, акти передачі матеріалів, монтаж по договору №16/07-9 від 28 серпня 2015 року, №16/11 від 04 листопада 2015 року, №16/07-01 від 04 січня 2016 року.

ТОВ Арматех Буд виписало на адресу позивача податкові накладні від 30 вересня 2015 року №105, від 30 листопада 2015 року №29, від 29 січня 2016 року №15, зареєстровані в ЄРПН.

Розрахунки між позивачем та ТОВ Арматех Буд здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи виписку по рахунку та оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 з контрагентом ТОВ Арматех Буд .

На підтвердження реалізації позивачем (підрядник) ТОВ Спецбуд-Плюс (генпідрядник) виконаних ТОВ Арматех Буд робіт позивачем долучено до матеріалів справи додаткову угоду №1 до договору №16/07 від 16 липня 2014 року на проведення монтажних робіт від 25 березня 2015 року, додаткову угоду №2 від 17 квітня 2015 року, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копії договірних цін, локальних кошторисів на будівельні роботи, відомостей ресурсів витрат підрядника, підсумкові відомості ресурсів, акти приймання виконаних робіт з підсумковими відомостями ресурсів, дефектні акти, акти вартості устатковання, що придбавається виконавцем робіт.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію вироку Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 16 березня 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100000000046 від 16 березня 2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 с.205 КК України. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 с.205 КК України.

Господарські операції між позивачем (одержувач) та ТОВ Вієн ЛТД (постачальник) здійснювалися на підставі рахунків-фактур від 26 травня 2015 року №26-05-04, від 10 вересня 2015 року №10/09/02, від 29 вересня 2015 року №29/09/05.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних від 26 травня 2015 року №26-05-04, від 10 вересня 2015 року №10/09/02, від 29 вересня 2015 року №29/09/05, товарно-транспортних накладних.

ТОВ Вієна ЛТД виписало на адресу позивача податкові накладні від 26 травня 2015 року №132, від 10 вересня 2015 року №106, від 29 вересня 2015 року №271 , зареєстровані в ЄРПН.

Розрахунок між позивачем та ТОВ Вієна ЛТД здійснювався у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи виписку по рахунку та оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 з контрагентом ТОВ Вієна ЛТД .

В подальшому товар реалізовано ТОВ Спецбуд-Плюс згідно договору №16/07 від 16 липня 2014 року, ІП Ретал Україна згідно договору №07 від 25 травня 2015 року, ТОВ БК Укрреставрація згідно договору №30-07/15-КУ10-СК від 30 липня 2015 року, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи договірні ціни, дефектний акт, локальні кошториси

Господарська операція з купівлі позивачем у ТОВ Іствуд Груп сповіщувача пожежного димового здійснена згідно рахунку-фактури №26/058 від 26 травня 2016 року.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем долучено до матеріалів справи копію видаткової накладної №27/058 від 27 травня 2016 року, товарно-транспортну накладну.

ТОВ Іствуд Груп виписало на адресу позивача податкову накладну від 27 травня 2016 року №92, зареєстровану в ЄРПН.

Розрахунок між позивачем та ТОВ Іствуд Груп здійснювалися у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи виписку по рахунку та оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 з контрагентом ТОВ Іствуд Груп .

В подальшому товар реалізовано ТОВ Словянський двір згідно рахунку-фактури №20-Е від 11 листопада 2015 року шляхом монтажу системи автоматичної адресної пожежної сигналізації на об'єкті замовника, про що свідчить акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 31 травня 2016 року.

Між позивачем (замовник) та ТОВ Укрінжинірінг Він (підрядник) укладено договір №16/07-2 від 30 квітня 2015 року на виконання підрядних робіт, за умовами якого підрядник зобовязується протягом строку дії договору своїми силами і засобами, використовуючи існуючі технології, виконати роботи по прокладанню кабелів на об'єкті (Будівництво житлового комплексу з торговими приміщеннями та підземним паркінгом) на розі Дарницького бульвару та вулиці Генерала Жмаченка (житловий блок 17-26) в Дарницькому районі м. Києва. При виконанні робіт згідно договору підрядник використовує матеріали замовника.

Актом від 27 травня 2015 року передачі матеріалів в монтаж по договору №16/07-2 від 30 квітня 2015 року позивачем передано контрагенту ТОВ Укрінжинірінг Він матеріали, необхідні для виконання робіт за договором.

На підтвердження виконання робіт згідно договору №16/07-2 від 30 квітня 2015 року позивачем долучено до матеріалів справи копії договірної ціни, локального кошторису, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів.

ТОВ Укрінжинірінг Він виписало на адресу позивача податкову накладну від 29 травня 2015 року №57.

Розрахунок між позивачем та ТОВ Укрінжинірінг Він здійснювався у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи виписку по рахунку та оборотно-сальдову відомість по рахунку 631 з контрагентом ТОВ Укрінжинірінг Він .

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію вироку Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, яким затверджено угоду від 29 лютого 2016 року між прокурором та підозрюваним ОСОБА_3, про визнання винуватості. ОСОБА_3, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.292.1, 292.3 ст.292 Податкового кодексу України доходом платника єдиного податку є для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

До суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п.5, 7 П(С)БО Доходи дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктом 5, 6, 7 П(С)БО 15 Витрати визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно п.9 П(С)БО 9 Запаси запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним заниженням податку на додану вартість та заниженням податку на прибуток у періоді, що перевірявся по відносинам з контрагентами позивача ТОВ Вієна ЛТД , ТОВ Іствуд Груп , ТОВ Мармер Тех , ТОВ Укрінжинірінг Він .

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини із контрагентами ТОВ Вієна ЛТД , ТОВ Іствуд Груп , ТОВ Мармер Тех , ТОВ Укрінжинірінг Він згідно описаних вище документів. При цьому, відповідачем як в акті перевірки, так і у відзиві не заперечується, що придбані у контрагентів товари/послуги реалізовані позивачем на користь ТОВ Спецбуд-Плюс , ІП Ретал Україна , ТОВ БК Укрреставрація , ТОВ Словянський двір .

Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ Мармер Тех (стара назва - ТОВ Арматех Буд) на підставі договору №16/0709 від 28 серпня 2015 року, №16/11 від 04 листопада 2015 року та №16/07-01 від 04 січня 2016 року, суд зазначає наступне.

Наявні в матеріалах справи первинні документи, подані позивачем у якості доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Мармер Тех підписані керівником ТОВ Арматех Буд ОСОБА_2 З матеріалів справи вбачається, що господарські відносини між позивачем та ТОВ Мармер Тех виникли у вересні, листопаді 2015 року та січні 2016 року.

При цьому, згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року, ОСОБА_2, який є директором ТОВ Мармер Тех визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 с.205 КК України. Так, вказаним вироком встановлено, що впродовж 2015 - 2016 років невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів складали та видавали від імені ОСОБА_2 господарські угоди та первинні фінансово-господарські документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг).

Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ Укрінжинірінг Він в рамках укладеного договору №16/07-2 від 30 квітня 2015 року, які відбувалися у травні 2015 року, суд зазначає, що з наявної в матеріалах справи копії вироку Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, яким затверджено угоду від 29 лютого 2016 року між прокурором та підозрюваним ОСОБА_3, про визнання винуватості. ОСОБА_3, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 КК України. Зокрема, у вироку зазначено, що для прикриття незаконної діяльності невстановлені особи з метою надання протиправній діяльності вигляду законної та уникнення контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів отримали можливість протягом 2015 - 2016 років укладати господарські угоди та первинні документи, фактично не здійснюючи купівлю-продаж товарів (робіт, послуг).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що первинні документи, подані позивачем в якості доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій підписані зі сторони ТОВ Укрінжинірінг ЛТД ОСОБА_3

Оскільки первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку, виписані контрагентами, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироками суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Відтак, надані позивачем первинні документи не відображають реального руху господарських операцій, на підставі яких ним сформовані дані свого податкового обліку по контрагентам ТОВ Мармер Тех та ТОВ Укрінжинірінг Він .

Крім того, суд зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 грудня 2015 року по справі №826/15034/14.

Стосовно господарських операцій, які здійснювалися між позивачем та контрагентами ТОВ Вієна ЛТД , ТОВ Іствуд Груп , суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що господарські відносини між позивачем та ТОВ Вієн ЛТД , ТОВ Іствуд Груп здійснювалися без укладення договору у письмовій формі на підставі виписаних рахунків-фактур.

В матеріалах справи міститься протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 06 січня 2017 року, яка є керівником ТОВ Іствуд Груп , з якого вбачається, що останній було запропоновано зареєструвати на своє імя без мети здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ Іствуд Трейд . При цьому, фінансово-господарську діяльність ОСОБА_4 не здійснювала, документів щодо взаємовідносин із контрагентами не підписувала, податкову звітність не складала та не подавала, для чого створювалось підприємство та чим займалось не відомо.

Також в матеріалах справи наявна копія протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 17 січня 2017 року, згідно якого останнім створено з метою конвертування грошових коштів ТОВ Вієн ЛТД на пропозицію батька. При цьому, товарно-транспортних накладни, податкових накладних та інших документів ОСОБА_5 не підписував, фактично діяльністю підприємства не займався та не організовував.

Крім того, відповідачем під час здійснення перевірки встановлено, що ТОВ Іствуд Трейд , ТОВ Вієн ЛТД не звітувало до податкового органу, у зв'язку з чим відсутня інформація щодо наявності у підприємства основних засобів, виробничих запасів, трудових ресурсів.

У постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі позовом ТОВ Нафта до Шосткинської МДПІ про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20 січня 2016 року у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Оскільки наявні в матеріалах справи документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ Вієн ЛТД підписані ОСОБА_5, документи щодо здійснення господарських операцій з ТОВ Іствуд Груп підписані ОСОБА_4, які заперечують свою участь у створенні та діяльності вказаних підприємств - контрагентів позивача, суд вважає, що вказані документи не є належним чином оформленими та не містять ознак первинних документів у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що акти наданих послуг позивача ТОВ Вієна ЛТД , ТОВ Іствуд Груп , ТОВ Мармер Тех , ТОВ Укрінжинірінг Він не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

Згідно з правовою позицію Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 26 січня 2016 року №826/11928/15, платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, є не достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Крім того, надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом (постанова Верховного Суду України від 27 березня 2012 року №21-737во10).

Так, позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином отримані товарно-матеріальні цінності та послуги надані саме цим контрагентом.

За таких обставин, відповідачем надано суду належні та допустимі докази, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; докази того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2018 року №0340140103, №0341140103, №0343140103 та №0341140103 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем у ході судового розгляду справи доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Керуючись вимогами статей 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ВС-Транс - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова