Постанова

від 19.12.2018 по справі 810/64/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/64/18 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Карпушової О.В.,

Степанюка А.Г.,

при секретарі: Мідянці А.А.,

за участю:

представника відповідача Чорноуса Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року по справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Безпека Граніт Сек'юріті про стягнення коштів з банківських рахунків платника, -

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 року задоволено позов Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Безпека Граніт Сек'юріті про стягнення коштів з банківських рахунків платника у розмірі 85 479,39 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року за заявою ТОВ Безпека Граніт Сек'юріті виконання цього судового рішення розстрочено на дванадцять рівних частин по 7 123,29 грн. з погашенням кожної частини до п'ятого числа поточного календарного місяця.

Не погодившись з таким рішенням, Головне управління ДФС у Київській області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та в задоволені заяви про розстрочення виконання рішення відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду справи представник позивача до суду не прибув, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частинами 3,4 цієї статті підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, за правилами ч. 5 ст. 378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.02.2018 року у справі №805/1779/15-а, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом із тим, підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин від правової природи податкового боргу. Пунктом 5.2. статті 5 Податкового кодексу України, яка встановлює співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, передбачено пріоритет понять, правил, термінів та положень цього Кодексу для регулювання відносин оподаткування.

Таким чином, норми статті 100 Податкового кодексу України, які регулюють правила розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є спеціальними нормами щодо доказів як підстав для розстрочення податкового боргу (п. 100.4 ПК України) та порядку погашення податкового боргу (п.100.7 ПК України).

Відповідно до п. п. 100.4, 100.5 ст. 100 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 затверджений Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин (далі - Перелік №1235).

З урахуванням викладеного Верховний Суд прийшов до висновку, що положеннями п. п. 100.5, 100.7 ст. 100 ПК України врегульовані загальні підстави відстрочення грошового зобов'язання чи податкового боргу. У даному випадку, з урахуванням згаданої позиції Верховного Суду, підстави відстрочення боргового зобов'язання судом, передбачені ст. 378 КАС України, не є вичерпними і мають застосовуватися в сукупності з нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень п. 100.4, 100.5, 100.7 ПК України підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Розстрочені суми грошових зобов'язань або податкового боргу (в тому числі окремо - суми штрафних (фінансових) санкцій) погашаються рівними частками починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.

Згідно розділу I Порядку №1235 до обставин, що є підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника, законодавцем віднесено, зокрема, загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі.

Зазначена обставина підтверджується висновком про результати аналізу фінансового стану заявника, що проводиться контролюючим органом за даними бухгалтерського обліку.

З урахуванням наведених нормативних приписів, а також враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену в уже згаданій постанові, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Судом першої інстанції встановлено, що критичне скрутне фінансове становище Товариства підтверджується довідкою банківської установи про залишки на рахунку від 03.07.2018 року, фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік та за 1-й квартал 2018 року.

Так, відповідно до довідки ПАТ Райффайзен Банк Аваль залишок коштів по рахунку відповідач №26004486554 станом на 03.07.2018 року становить 1 467,12 грн.

Відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 2017 рік чистий прибуток товариства становить 12,4 тис. грн.

Відповідно до фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва за 1-й квартал 2018 року чистий прибуток товариства становить 20,4 тис. грн.

Як пояснив у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача, у разі одноразового стягнення всієї суми заборгованості товариство збанкротує, в той час, як сплата коштів в частинах, визначених оскаржуваною ухвалою, є для нього помірною.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розстрочити виконання судового рішення у спосіб, визначений судом першої інстанції, при цьому, зауважує, що стягнення коштів з рахунку позивача, за відсутності коштів на такому рахунку, ніяким чином не забезпечить захист фіскальних інтересів держави.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243 , 250 , 315, 316 , 321 , 322 , 325 , 329 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена 22.12.2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Карпушова А.Г.Степанюк