Рішення

від 11.12.2018 по справі 544/285/18

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/285/18

№ пров. 2/544/221/2018

Номер рядка звіту 38

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 грудня 2018 року м.Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 (діє на підставі ордеру та договору),

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 (діє на підставі посвідченої довіреності),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду по вул. Ярмарковій у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, Пирятинської районної державної адміністрації, третя особа держаний нотаріус Пирятинської державної нотаріальної контори про визнання частково недійсними рішень органів місцевого самоврядування та визнання права власності в порядку спадкування,

у с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила, в обґрунтування якого вказала, що вона разом із батьком ОСОБА_6, матір'ю ОСОБА_7 та братом ОСОБА_8 проживали у домоволодінні АДРЕСА_1. Батьки були членами КСП імені Леніна та згідно Указу Президента України №720 від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та Указу Президента України №1529 від 03.12.1999 року Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки проводилася земельна реформа ліквідовувались КСП, проводилось розпаювання майна КСП, у тому числі і земель сільгоспризначення. Відповідно до рішення Пирятинської РДА №351 від 04.12.1996 року при розпаюванні земель вказаного КСП батько та мати позивача 23.12.1996 отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у розмірі 4,59 в умовних кадастрових гектарах, кожен, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Мати позивача та відповідача ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачу на час її смерті було 17 років, а відповідачу 14 років. На момент смерті матері разом із нею проживали разом і були зареєстровані за однією адресою: її чоловік - батько позивача та відповідача ОСОБА_6, а також їхні діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 У наслідок смерті матері відкрилася спадщина до складу якої увійшла земельна частка (пай) розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах, спадкоємцями якої у рівних частках по 1/3 були ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, як це передбачено ч.1 ст. 549 ЦК УРСР. Ніхто із спадкоємців заяву про відмову від спадщини не писав та нотаріусу не подавав. Оформленням спадщини ніхто не займався оскільки позивач та відповідач на той час були неповнолітні, а їх батько не міг це зробити, оскільки тяжко хворів та ІНФОРМАЦІЯ_5 помер. На момент його смерті разом із ним проживали і були зареєстровані за однією адресою ОСОБА_1 та ОСОБА_3

У наслідок смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина до складу якої увійшли: 1/3 частка земельної частки (паю), успадкована ним після смерті дружини ОСОБА_7, належні йому - земельна частка (пай) та житловий будинок АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 заповіт не складав, спадкоємцями його майна відповідно до ст.ст.529, 548,549 ЦК УРСР є його неповнолітні діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Зважаючи на те, що на час прийняття спадщини останні були неповнолітніми, спадковими справами займався їх рідний дядько.

01 вересня 2003 року позивачка отримала у державного нотаріуса Пирятинської державної нотаріальної контори свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька на ? частину житлового будинку АДРЕСА_1.

У 2017 році ОСОБА_1 випадково дізналась, що земельні частки (паї) матері та батька у 2001 році були оформлені як спадщина її братом, та що він отримав на них свідоцтва про право на спадщину за законом.

Також у 2005-2006 роках у с. Теплівка відбувалось виділення сільгоспземель на місцевості і проводилась заміна сертифікатів на Державні акти про право власності на землю, її братом до сільської ради було подано документи на підставі яких Теплівською сільською радою (20 сесія 4 скликання) було прийняте рішення від 25.10.2005 Про розгляд меж та розмірів земельних ділянок громадянам при реалізації права на виділення земельної частки (паю) в натурі , яким були погоджені розміри земельних ділянок, які виділяються на місцевості на земельні паї місце розташування, межі та розміри цих земельних ділянок. У додатку до даного рішення зазначено, що ОСОБА_3 виділяються на полі НОМЕР_3 на місцевості земельна ділянка НОМЕР_4 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_5 і земельна ділянка НОМЕР_6 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_7.

23 листопада 2005 року головою Пирятинської РДА було видано розпорядження № 410 Про погодження фактичних меж та розмірів земельних ділянок і передачу їх у власність громадянам при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі , яким були погоджені розміри земельних ділянок, які виділяються на місцевості на земельні паї, місце розташування, межі та розміри цих земельних ділянок. Зокрема у додатку до вказаного рішення зазначено, що відповідачу ОСОБА_3 виділяються на полі НОМЕР_3 в межах Теплівської сільської ради на місцевості земельна ділянка НОМЕР_4 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_5, і земельна ділянка НОМЕР_6 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_7.

На підставі указаних документів у 2005 році відповідачем було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну частку (пай) та 11 серпня 2006 року на підставі розпорядження голови Пирятинської районної державної адміністрації від 23.11.2005 № 410 отримав державні акти на земельні ділянки.

Оформити свої спадкові права у органах нотаріату позивач не має можливості, оскільки спадкові справи ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вже закриті та передані у державний нотаріальний архів Полтавської області, а відповідач вирішити це питання у добровільному порядку не бажає.

У зв'язку з чим ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з позовом у якому просить:

1. Визнати частково недійсним рішення Теплівської сільської ради (20 сесія 4 скликання) від 20.10.2005 Про розгляд меж та розмірів земельних ділянок громадянам при реалізації права на виділення земельної частки (паю) в натурі та розпорядження Голови Пирятинської РДА №410 від 23.11.2005 року Про погодження фактичних меж та розмірів земельних ділянок і передачу їх у власність громадянам при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі , в частині визначення одноособово за відповідачем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) меж розмірів та місця розташування земельної ділянки НОМЕР_4 площею 4,3672 га на полі НОМЕР_3 у межах Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області (сертифікат серії НОМЕР_5 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 в умовних кадастрових гектарів землі);

2. Визнати частково недійсними рішення Теплівської сільської ради (20 сесія 4 скликання) від 25.10.2005 року Про розгляд меж та розмірів земельних ділянок громадянам при реалізації права на виділення земельної частки (паю) в натурі та розпорядження Голови Пирятинської РДА №410 від 23.11.2005 року Про погодження фактичних меж та розмірів земельних ділянок і передачу їх у власність громадянам при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі , в частині визначення за одноособово за відповідачем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) меж розмірів та місця розташування земельної ділянки НОМЕР_6 площею 4,3672 га на полі НОМЕР_3 у межах Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області (сертифікат серії НОМЕР_7 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 умовний кадастрових гектарів землі);

3. Визнати частково недійсним, в розмірі 1/2 частини спадщини, Свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.04.2001 року серії АВР №952979 на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1), яке видане Державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори, в частині визначення за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) спадщини у вигляді права на земельну частку (пай), яке підтверджується Сертифікатом серії НОМЕР_5 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 умовний кадастрових гектарів;

4. Визнати частково недійсним, в розмірі 1/2 частини спадщини, Свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.04.2001 року серії АВР №952980 на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5), яке видане Державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори, в частині визначення за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) спадщини у вигляді права на земельну частку (пай), яке підтверджується Сертифікатом серії НОМЕР_7 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 умовний кадастрових гектарів.

5. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1) та батька ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5) право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 4,3672 га, яка розташована на території Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_9, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ; та на 1/2 частку земельної ділянки площею 4,3672 га, яка розташована на території Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області кадастровий номер НОМЕР_10 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

29 травня 2018 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшла заява представника відповідача адвоката ОСОБА_9 про застосування строків позовної давності, оскільки Свідоцтва про право на спадщину, які є предметом спору були видані 03.04.2001, а отже і спірні відносини між сторонами виникли у 2001 році. Також позивач зазначає, що лише у 2017 році випадково дізналася, що внаслідок якихось помилок державного нотаріуса та незрозумілих дій її дядька усі земельні частки (паї) і її матері, і батька ще у 2001 році були оформлені як спадщина тільки на її брата ОСОБА_3 Крім того, позивач 01.09.2003 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яким їй було визначено право власності на 1/2 частину у домоволодінні АДРЕСА_1. Отже позивач ще у 2003 році дізналася, що успадкувала після смерті батьків лише 1/2 частину будинковолодіння. Доводи позивача про те, що вона була малолітньою на час оформлення спадщини не відповідає дійсності, оскільки позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто станом на 03.04.2003 їй виповнилося 19 років. Тому, будучи повнолітньою, ще в 2003 році могла довідатися про порушення свого права. На підставі викладеного, просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволені позову.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала просила його задовольнити. Суду пояснила, що про наявність спадкового майна у виді земельних часток (паїв) дізналася у 2017 році. У 2017 році успадкувала за заповітом від діда земельну ділянку. Позивач після смерті діда переглядала документи, які знаходилися у будинку останнього та знайшла технічні документи на земельні частки (паї), які належали її брату. Оригінали вказаних документів відповідач у неї забрав. Такий розподіл спадщини вважає несправедливим, оскільки вона має право на 1/2 частину у спадщині, яка відкрилася внаслідок смерті її та відповідача батьків.

Представник позивача у судовому засіданні повідомив, що на час смерті матері позивач була неповнолітньою. На час смерті матері з нею проживали дочка, син та чоловік. Опікуном позивача та відповідача був батько, проте останній не вчинив ніяких дій, щоб оформити спадкові права у нотаріуса. Фактично спадкоємці прийняли спадщину шляхом вступу в управління майном за правилами ЦК УРСР (в ред. 1963 року). На час смерті батька, позивач і відповідач також шляхом вступу в управління спадковим майном прийняли спадщину. На час смерті батьків позивач була зареєстрована разом з ними в одному будинковолодінні. На час смерті батька позивач була повнолітньою, тому опікун був призначений лише відповідачу. Як виявилося з матеріалів спадкової справи 03.04.2001 неповнолітній відповідач написав дві заяви про прийняття спадкового майна після смерті батька та матері самостійно, без письмового узгодження на такі дії опікуном. В заяві про прийняття спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті матері вказав неправдиві відомості про те, що пережившого подружжя у померлого немає. Про наявність ще одного спадкоємця не вказав. Того ж дня нотаріусом були видані відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно яких відповідач успадкував земельні частки (паї), які залишилися після смерті матері та батька. У 2003 році позивач та відповідач подали спільну заяву про прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті батька, у виді будинковолодіння. Нотаріус не повідомив позивачу по те, що після смерті батьків залишилося ще спадкове майно у виді земельних часток (паїв). Відповідач за час володіння вказаним майном оформляв документи про оренду земельних ділянок, про що не повідомляв позивача, що також говорить про небажання відповідача ділитися спадковим майном. Позивачем було запропоновано відповідачу мирно вирішити це питання, проте відповідач не бажає.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що на час смерті батьків він був неповнолітнім. Усі питання щодо спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті його батьків, приймав дідусь, який на час прийняття спадщини був його опікуном. На день смерті матері та батька, останні проживали з відповідачем та його дідом. Усі правовстановлюючі документи на майно, належне його батькам, знаходилися у діда. Позивач була повідомлена, що спадщину у виді земельних часток (паїв) отримав відповідач. З позивачем постійно радився з різних питань, тому остання була повідомлена про всі дії, які вчинялися із земельними частками (паями). Дохід від оренди земельних ділянок йшов на спільні потреби - купівлю побутової техніки, та покращення житлових умов. Лише після смерті діда у позивача виникли претензії щодо спадкового майна, яке залишилося після смерті батьків. Конфліктна ситуація з позивачем виникла з моменту відкриття спадщини після смерті діда, оскільки відповідач боявся, що позивач могла його ввести в оману та безпідставно успадкувати більшу частину майна. Договори оренди земельних ділянок дійсно укладав самостійно. Мирову угоду з позивачем укладати не бажає.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що з 1996 року позивач проживала та була зареєстрована у м. Києві. Заяву про прийняття спадщини подала аж у 2003 році, тобто вона втратила право на спадщину. Навіть якщо позивач не знала про наявність спадкового майна, ніщо не перешкоджало їй довідатися про наявність такого майна. До смерті дідуся у позивача претензій не виникало, оскільки між членами родини було досягнуто згоди про належність кожному з них певного майна. Домовленість із самим дідусем про перехід його майна після його смерті полягав у його спадкуванні між позивачем та відповідачем по 1/2 частині всього його майна. Тому відповідач мав бажання побачити заповіт. Просить застосувати строки позовної давності.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомив, що на даний час орендує у відповідача три земельні ділянки. Раніше орендував чотири земельні ділянки, три з яких належали відповідачу, а четверта його діду ОСОБА_11. Проте після смерті останнього четверту земельну ділянку успадкувала позивач, та відмовилася надавати в оренду. Договори про оренду укладалися у 2014 році, точної дати не пам'ятає. Договори на всі 4 земельні ділянки підписувалися в один день. Так, він спочатку привіз договори для ознайомлення, а пізніше приїхав, щоб підписати. Договори підписувалися у ОСОБА_11 вдома, на той час вдома були і позивач з відповідачем. Гроші за оренду привозив ОСОБА_11 особисто, або перераховував на банківську картку ОСОБА_3. Одного разу привіз гроші ОСОБА_11 до місця проживання, останній покликав позивача і попросив перерахувати їх, конкретно за які паї було привезено кошти не повідомлялося.

Представник відповідача Пирятинської районної державної адміністрації у судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 75).

Представник відповідача Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області у судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 58).

Представник третьої особи Пирятинської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явилася, надіслала заяву про розгляд справи без її участі, заперечень по розгляду справи не має, при ухваленні рішення покладаються на розсуд суду (а.с. 57).

Заслухавши сторони, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55 та ст. 124 Конституції України, відповідно до яких кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч. 3 ст. 12 ЦПК України визначено обов'язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому згідно з вимогами ст.ст. 76-78, ст. 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Теплівка Пирятинського району Полтавської області, її батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 10).

24 жовтня 2003 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 та змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_1 на шлюбне ОСОБА_1 (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_11, виданим Теплівською сільською радою Пирятинського району Полтавської області 03 липня 1999 року (а.с. 16).

Відповідно до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VІ спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до довідки Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області № 02-27/103 від 12.02.2018 ОСОБА_7, народження 22.12.1960, дійсно на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1. Разом з нею, на час її смерті, згідно запису у господарській книзі № 1 за 1996-2000 роки, за цією ж адресою були зареєстровані та проживали: чоловік ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, донька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 17).

На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_7 - ОСОБА_1 виповнилося повних 17 років, а ОСОБА_3 - повних 14 років.

Унаслідок смерті матері відкрилася спадщина до складу якої увійшла земельна частка (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Леніна, розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості) (а.с. 32).

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Спадкоємцями майна ОСОБА_7 у рівних частках по 1/3 були ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, як це передбачено ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР.

ОСОБА_6 за життя із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори так і не звернувся, оформити документально свої права бажання не виявив.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_12, виданим Теплівською сільською радою Пирятинського району Полтавської області 23 листопада 1999 року (а.с. 16).

Відповідно до довідки Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області № 02-27/104 від 12.02.2018 ОСОБА_6, народження 16.10.1956, дійсно на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1. Разом з ним, на час його смерті, згідно запису у господарській книзі № 1 за 1996-2000 роки, за цією ж адресою були зареєстровані та проживали: донька ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 19).

На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 батька ОСОБА_6 - ОСОБА_1 вже виповнилося повних 18 років, а ОСОБА_3 - повних 14 років.

Унаслідок смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина до складу якої увійшли: земельна частка (пай) та житловий будинок АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 за життя заповіт не складав, спадкоємцями його майна відповідно до ст.ст. 529, 548, 549 ЦК УРСР є його неповнолітні діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_3

03.04.2001 ОСОБА_3 звернувся із заявою до Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області про видачу свідоцтва про право на спадщину, після смерті батька ОСОБА_6, яке складається із права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом (а.с. 161). У заяві зазначено, що сертифікат на земельну часту (пай) знаходиться у нього.

03.04.2001 ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна (а.с. 167).

ОСОБА_1 станом на 2003 рік пропустила шестимісячний термін на прийняття спадщини. Пропуск строку прийняття спадщини відповідач обґрунтовує тим, що позивач на час смерті батька навчалася у ВУЗі та проживала у гуртожитку.

Проте, у них з братом ОСОБА_3 була домовленість про те, що він надасть право вступити у спадщину для отримання ОСОБА_1 будинковолодіння, розташованого у с. Теплівка Пирятинського району Полтавської області.

01 вересня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_6, яке складається з будинковолодіння, розташованого у с. Теплівка Пирятинського району Полтавської області (а.с. 168).

01 вересня 2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 180).

Відповідно до довідки виданої Виконавчим комітетом Теплівської сільської ради Пирятинського району № 279 від 27.08.2003 з дня смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в управління спадковим майном вступили ОСОБА_1 та ОСОБА_3 які постійно доглядають за житловим будинком (а.с. 179).

Крім того, ОСОБА_3 надав право вступити у спадщину на все спадкове майно своїй сестрі ОСОБА_1.

Будь-які відомості щодо того що позивач ознайомлювалася з матеріалами спадкової справи у копії спадкової справи відсутні (а.с. 160-180).

Як встановлено судом, у 2017 році позивач, переглядаючи наявні правовстановлюючі документи, які перебували у будинку її дідуся, виявила правовстановлюючі документи, відповідно до яких відповідач є власником двох земельних ділянок, які успадкував від їх батьків.

З копій спадкових справ № 200 на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 та № 201 на майно померлого ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_3 зі згоди опікуна ОСОБА_11, хоча самого такого дозволу чи згоди спадкова справа не містить, 03 квітня 2001 року подав заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7, яке складається з права на земельну частку (пай) та після смерті батька ОСОБА_6, яке складається також з права на земельну частку (пай) (а.с. 152-153, 160-161).

В заяві про прийняття спадщини після смерті матері відповідач також вказав неправдиву інформацію про те, що пережившого подружжя немає.

В заявах також не містяться вказівки про наявність ще одного спадкоємця, який вже прийняв частину спадщини шляхом вступу в управління майном.

Того ж дня 03 квітня 2001 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна Пирятинського району Полтавської області, розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, посвідченого сертифікатом на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5 (а.с. 159). Та того ж дня відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка преребувала в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна Пирятинського району Полтавської області, розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, посвідченого сертифікатом на земельну частку (пай) серії НОМЕР_7 (а.с.167).

У подальшому, її братом до сільської ради були подані документи на підставі яких Теплівською сільською радою (20 сесія 4 скликання) було прийняте рішення від 25.10.2005 Про розгляд меж та розмірів земельних ділянок громадянам при реалізації права на виділення земельної частки (паю) в натурі , яким були погоджені розміри земельних ділянок, які виділяються на місцевості на земельні паї місце розташування, межі та розміри цих земельних ділянок. У додатку до даного рішення зазначено, що ОСОБА_3 виділяються на полі НОМЕР_3 на місцевості земельна ділянка НОМЕР_4 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_5 і земельна ділянка НОМЕР_6 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_7 (а.с.126).

23 листопада 2005 року головою Пирятинської РДА було видано розпорядження № 410 Про погодження фактичних меж та розмірів земельних ділянок і передачу їх у власність громадянам при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі , яким були погоджені розміри земельних ділянок, які виділяються на місцевості на земельні паї, місце розташування, межі та розміри цих земельних ділянок. Зокрема у додатку до вказаного рішення зазначено, що відповідачу ОСОБА_3 виділяються на полі НОМЕР_3 в межах Теплівської сільської ради на місцевості земельна ділянка НОМЕР_4 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_5, і земельна ділянка НОМЕР_6 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_7 (а.с.128).

У подальшому, 11 серпня 2006 року Пирятинським районним відділом земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_3 було видано державні акти серії НОМЕР_13 (а.с. 107) на право власності на земельну ділянку площею 4,3672 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та серії НОМЕР_14 (а.с. 109) та на право власності на земельну ділянку площею 4,3672 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області.

Про те, що відповідач отримав після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 та батька ІНФОРМАЦІЯ_5 спадщину у виді земельних часток (паїв) позивач не була повідомлена. Усні доводи відповідача, що позивачу було відомо про вказане, у судовому засіданні не були обгрунтовані. Ніяких належних доказів, які б вказували про увідомлення позивача про отримання відповідачем спадкового майна, та взагалі про наявність такого спадкового майна, відсутні.

Відповідно до ст. 560 ЦК УРСР (1963 р.) спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину.

Згідно зі ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Статтею 1301 ЦК України визначено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом.

Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 125 ЗК України (в редакції, чинній на момент набуття відповідачем у власність земельної ділянки) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Статті 116, 118 ЗК України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.

За положеннями статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам роз'яснено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК (2768-14) шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК) ( 435-15 ). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. г ч. 3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частинами першою, другою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до частин другої, п'ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 повідомив державному нотаріусу неправдиві відомості про коло спадкоємців після смерті матері ОСОБА_7 та батька ОСОБА_6, зазначивши у заяві про прийняття спадщини про відсутність інших спадкоємців, а позивач у свою чергу, у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті матері та батька шляхом фактичного вступу в управління майном та не подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини у встановлений законодавством строк, а отже як спадкоємець першої черги за законом має право на спадщину після померлих ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_7 та ІНФОРМАЦІЯ_5 батька ОСОБА_6, суд вважає, що видані відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а в подальшому прийняті на підставі них рішення Теплівської сільської ради від 25.10.2005 Про розгляд меж та розмірів земельних ділянок громадянам при реалізації права на виділення земельної частки (паю) в натурі та розпорядження Голови Пирятинської РДА № 410 від 23.11.2005 Про погодження фактичних меж та розмірів земельних ділянок і передачу їх у власність громадянам при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі , порушують права ОСОБА_1 як спадкоємиці першої черги за законом, яка прийняла спадщину.

Доводи представника відповідача про те, що позивач не могла прийняти спадщину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном, оскільки з 1996 року позивач проживала та була зареєстрована у м. Києві, де на той час навчалася, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, згідно з довідкою Теплівської сільської ради Пирятинського району № 284 від 27.08.2009 у спадковому будинку по АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на день смерті та на протязі шести місяців після смерті були прописані та проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 170).

Те, що позивач навчалася у м. Києві, а тому й перебувала там більшість часу, не може означати, що позивач не управляла спадковим майном.

Суд також враховує практику ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ. Так, ухвалою № 716/309/14-ц від 02.11.2016 передбачено, що спадкоємець вважатиметься таким, що постійно проживав разом із спадкодавцем, і в тому випадку, коли за певний, навіть значний, час до настання смерті спадкодавця він відбув з місця проживання спадкодавця у довготривале відрядження, з якого повернувся після закінчення строку для прийняття спадщини.

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що спадкоємець вважається таким, що постійно проживав разом із спадкодавцем у тих випадках, коли він перебував у іншому місці не у зв'язку з постійним проживанням, а у зв'язку з такими обставинами як місце роботи, відрядження, навчання, та інші причини, які мають певні часові обмеження, тобто не мають постійного характеру.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

При цьому, місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.

Суд звертає увагу, що на час смерті батьків ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_5 єдиним місцем проживання та реєстрації позивача був будинок по АДРЕСА_1, іншого житла вона не мала, тимчасовим місцем перебування було місто Київ, де вона на той час навчалася, що визнається сторонами.

Крім того, статтею 535 ЦК УРСР (в ред. 1963р.) передбачено, що неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Враховуючи, що на час смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач була неповнолітньою та не була усуненою від спадщини у порядку ст. 528 ЦК УРСР (в ред. 1963р.), а тому у будь-якому випадку має право на частку в спадковому майні після смерті ОСОБА_7.

Доводи представника відповідача про те, що позивач на час смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_5 була вже повнолітньою, проте звернулася до нотаріальної контори лише у вересні 2003 року, а відповідач будучи неповнолітнім все рівно подав заяву про прийняття спадщини, також спростовуються наступним.

Статтею 550 ЦК УРСР (в ред. 1963р.) спадщина може бути прийнята після закінчення строку на прийняття спадщини і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

01 вересня 2003 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 подали до Пирятинської державної нотаріальної контори спільну заяву про прийняття спадщини, чим відповідач визнав право позивача на спадщину, яка залишилася після смерті батька.

Оскільки під час документального оформлення спадщини відповідачем були суттєво порушенні права позивача, то такі права підлягають відновленню, а тому спадкове майно повинне бути перерозподілене.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними в 1/2 частині свідоцтв про право на спадщину від 03.04.2001, виданих ОСОБА_3 на права на земельні частки (паї), розмірами 4,59 в умовних кадастрових гектарів, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд також вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання частково недійсним рішення Теплівської сільської ради (20 сесія 4 скликання) від 20.10.2005 Про розгляд меж та розмірів земельних ділянок громадянам при реалізації права на виділення земельної частки (паю) в натурі та розпорядження Голови Пирятинської РДА №410 від 23.11.2005 року Про погодження фактичних меж та розмірів земельних ділянок і передачу їх у власність громадянам при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі , в частині визначення одноособово за відповідачем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) меж розмірів та місця розташування земельних ділянок НОМЕР_6, НОМЕР_4, площею 4,3672 га кожна, на полі НОМЕР_3 у межах Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, оскільки вказані рішення та розпорядження приймалися на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, які як зазначено вище були видані з порушенням прав позивача, у зв'язку з чим є недійсним.

Щодо вимоги позивача про визнання за нею в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1) та батька ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5) право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 4,3672 га, яка розташована на території Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_9, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ; та на 1/2 частку земельної ділянки площею 4,3672 га, яка розташована на території Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області кадастровий номер НОМЕР_10 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , то вказана вимога є передчасною. Такій вимозі має передувати скасування державних актів, які посвідчують право власності відповідача на спірні земельні ділянки. Такої вимоги позивач не заявляє, а тому в задоволені вказаної вимоги слід відмовити.

Отже, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 273, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, Пирятинської районної державної адміністрації, третя особа держаний нотаріус Пирятинської державної нотаріальної контори про визнання частково недійсними рішень органів місцевого самоврядування та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити частково.

Визнати частково недійсним, в розмірі 1/2 частини спадщини, Свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.04.2001 року серії АВР №952979 на спадкове майно після смерті ОСОБА_7 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1), яке видане Державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори, в частині визначення за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) спадщини у вигляді права на земельну частку (пай), яке підтверджується Сертифікатом серії НОМЕР_5 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 умовний кадастрових гектарів.

Визнати частково недійсним, в розмірі 1/2 частини спадщини, Свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.04.2001 року серії АВР №952980 на спадкове майно після смерті ОСОБА_6 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5), яке видане Державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори, в частині визначення за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) спадщини у вигляді права на земельну частку (пай), яке підтверджується Сертифікатом серії НОМЕР_7 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 умовний кадастрових гектарів.

Визнати частково недійсними рішення Теплівської сільської ради (20 сесія 4 скликання) від 25.10.2005 Про розмір меж та розмірів земельних ділянок громадянам при реалізації права на виділення земельної частки (паю) в натурі та розпорядження Голови Пирятинської РДА № 410 від 23.11.2005 року Про погодження фактичних меж та розмірів земельних ділянок і передачу їх у власність громадянам при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі , в частині визначення за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) меж, розмірів та місця розташування земельної ділянки НОМЕР_4 площею 4,3672 га на полі НОМЕР_3 у межах Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області (сертифікат серії НОМЕР_5 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 умовний кадастрових гектарів землі).

Визнати частково недійсними рішення Теплівської сільської ради (20 сесія 4 скликання) від 25.10.2005 року Про розгляд меж та розмірів земельних ділянок громадянам при реалізації права на виділення земельної частки (паю) в натурі та розпорядження Голови Пирятинської РДА №410 від 23.11.2005 року Про погодження фактичних меж та розмірів земельних ділянок і передачу їх у власність громадянам при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі , в частині визначення за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) меж, розмірів та місця розташування земельної ділянки НОМЕР_6 площею 4,3672 га на полі НОМЕР_3 у межах Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області (сертифікат серії НОМЕР_7 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 умовний кадастрових гектарів землі).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Повний текст рішення складено 21 грудня 2018 року.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована по АДРЕСА_2, проживає по АДРЕСА_3, паспорт серії НОМЕР_15, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України 28.05.2004, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого по АДРЕСА_2, проживає по АДРЕСА_4, паспорт серії НОМЕР_16, виданий 27.04.2001 Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області, ідентифікаційний номер 31150199773.

Відповідач: Теплівська сільська рада Пирятинського району Полтавської області, юридична адреса: 37045, с. Теплівка Пирятинського району Полтавської області, вул. Бідненка, 50, ЄДРПОУ 21046207.

Відповідач: Пирятинська районна державна адміністрація Полтавської області, юридична адреса: 37000, м. Пирятин Полтавської області, вул. Соборна, 42, ЄДРПОУ 04057497.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: держаний нотаріус Пирятинської державної нотаріальної контори, адреса: вул. Соборна, 42, к. 37 (3-й поверх), м. Пирятин Полтавської області, 37000.

Суддя Ю.О. Ощинська