Постанова

від 26.03.2019 по справі 544/285/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 544/285/18 Номер провадження 22-ц/814/722/19Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Абрамова П.С., Гальонкіна С.А., при секретарі судового засідання: Діхтяр Т.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2018 року (ухвалене суддею Ощинською Ю.О., повний текст судового рішення складено 21 грудня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, Пирятинської районної державної адміністрації, третя особа державний нотаріус Пирятинської державної нотаріальної контори про визнання частково недійсними рішень органів місцевого самоврядування та визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який у подальшому уточнила та прохала суд: визнати частково недійсним рішення Теплівської сільської ради (20 сесія 4 скликання) від 20.10.2005 Про розгляд меж та розмірів земельних ділянок громадянам при реалізації права на виділення земельної частки (паю) в натурі та розпорядження Голови Пирятинської РДА №410 від 23.11.2005 року Про погодження фактичних меж та розмірів земельних ділянок і передачу їх у власність громадянам при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі , в частині визначення одноособово за відповідачем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) меж розмірів та місця розташування земельної ділянки №336 площею 4,3672 га на полі №26 у межах Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області (сертифікат серії НОМЕР_3 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 в умовних кадастрових гектарів землі); визнати частково недійсними рішення Теплівської сільської ради (20 сесія 4 скликання) від 25.10.2005 року Про розгляд меж та розмірів земельних ділянок громадянам при реалізації права на виділення земельної частки (паю) в натурі та розпорядження Голови Пирятинської РДА №410 від 23.11.2005 року Про погодження фактичних меж та розмірів земельних ділянок і передачу їх у власність громадянам при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі , в частині визначення за одноособово за відповідачем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) меж розмірів та місця розташування земельної ділянки №335площею 4,3672 га на полі 26 у межах Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області (сертифікат серії НОМЕР_4 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 умовний кадастрових гектарів землі); визнати частково недійсним , в розмірі 1/2 частини спадщини, Свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.04.2001 року серії АВР №952979 на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року), яке видане Державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори, в частині визначення за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) спадщини у вигляді права на земельну частку (пай), яке підтверджується Сертифікатом серії НОМЕР_3 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 умовний кадастрових гектарів; визнати частково недійсним , в розмірі 1/2 частини спадщини, Свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.04.2001 року серії НОМЕР_5 на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року), яке видане Державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори, в частині визначення за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) спадщини у вигляді права на земельну частку (пай), яке підтверджується Сертифікатом серії НОМЕР_4 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 умовний кадастрових гектарів; визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року) та батька ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року) право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 4,3672 га, яка розташована на території Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_6, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ; та на 1/2 частку земельної ділянки площею 4,3672 га, яка розташована на території Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області кадастровий номер НОМЕР_7 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона разом із батьком ОСОБА_5, матір'ю ОСОБА_4 та братом ОСОБА_6 проживали у домоволодінні АДРЕСА_1. Батьки були членами КСП імені Леніна та згідно Указу Президента України №720 від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та Указу Президента України №1529 від 03.12.1999 року Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки проводилася земельна реформа ліквідовувались КСП, проводилось розпаювання майна КСП, у тому числі і земель сільгоспризначення. Відповідно до рішення Пирятинської РДА №351 від 04.12.1996 року при розпаюванні земель вказаного КСП батько та мати позивача 23.12.1996 отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у розмірі 4,59 в умовних кадастрових гектарах, кожен, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Вказувала, що їх з відповідачем мати - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, позивачу на час її смерті було 17 років, а відповідачу 14 років. На момент смерті матері разом із нею проживали разом і були зареєстровані за однією адресою: її чоловік - батько позивача та відповідача ОСОБА_5, а також їхні діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 У наслідок смерті матері відкрилася спадщина до складу якої увійшла земельна частка (пай) розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах, спадкоємцями якої у рівних частках по 1/3 були ОСОБА_5,ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, як це передбачено ч.1 ст. 549 ЦК УРСР. Ніхто із спадкоємців заяву про відмову від спадщини не писав та нотаріусу не подавав. Оформленням спадщини ніхто не займався оскільки позивач та відповідач на той час були неповнолітні, а їх батько не міг це зробити, оскільки тяжко хворів та ІНФОРМАЦІЯ_7 року помер. На момент його смерті разом із ним проживали і були зареєстровані за однією адресою ОСОБА_2 та ОСОБА_4.У наслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина до складу якої увійшли: 1/3 частка земельної частки (паю), успадкована ним після смерті дружини ОСОБА_4, належні йому - земельна частка (пай) та житловий будинок АДРЕСА_1.

Вказувала, що ОСОБА_5 заповіт не складав, а тому спадкоємцями його майна відповідно до ст.ст. 529, 548, 549 ЦК УРСР є його неповнолітні діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Однак, зважаючи на те, що на час прийняття спадщини останні були неповнолітніми, спадковими справами займався їх рідний дядько.

01 вересня 2003 року позивачка отримала у державного нотаріуса Пирятинської державної нотаріальної контори свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

У 2017 році ОСОБА_2 випадково дізналась, що земельні частки (паї) матері та батька у 2001 році були оформлені як спадщина її братом, та що він отримав на них свідоцтва про право на спадщину за законом.

Також зазначила, що у 2005-2006 роках у с. Теплівка відбувалось виділення сільгоспземель на місцевості і проводилась заміна сертифікатів на Державні акти про право власності на землю, її братом до сільської ради було подано документи на підставі яких Теплівською сільською радою (20 сесія 4 скликання) було прийняте рішення від 25.10.2005 Про розгляд меж та розмірів земельних ділянок громадянам при реалізації права на виділення земельної частки (паю) в натурі , яким були погоджені розміри земельних ділянок, які виділяються на місцевості на земельні паї місце розташування, межі та розміри цих земельних ділянок. У додатку до даного рішення зазначено, що ОСОБА_3 виділяються на полі №26 на місцевості земельна ділянка №336 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_3 і земельна ділянка №335 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_4.

23 листопада 2005 року головою Пирятинської РДА було видано розпорядження №410 Про погодження фактичних меж та розмірів земельних ділянок і передачу їх у власність громадянам при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі , яким були погоджені розміри земельних ділянок, які виділяються на місцевості на земельні паї, місце розташування, межі та розміри цих земельних ділянок. Зокрема у додатку до вказаного рішення зазначено, що відповідачу ОСОБА_3 виділяються на полі №26 в межах Теплівської сільської ради на місцевості земельна ділянка №336 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_3, і земельна ділянка №335 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_4.

Тому, на підставі вищевказаних документів у 2005 році відповідачем було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну частку (пай) та 11 серпня 2006 року на підставі розпорядження голови Пирятинської районної державної адміністрації від 23.11.2005 №410 отримав державні акти на земельні ділянки.

Позивач вказує, що оформити свої спадкові права у органах нотаріату вона не має можливості, оскільки спадкові справи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вже закриті та передані у державний нотаріальний архів Полтавської області, а відповідач вирішити це питання у добровільному порядку не бажає.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, Пирятинської районної державної адміністрації, третя особа держаний нотаріус Пирятинської державної нотаріальної контори про визнання частково недійсними рішень органів місцевого самоврядування та визнання права власності в порядку спадкування задоволено частково.

Визнано частково недійсним, в розмірі 1/2 частини спадщини, Свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.04.2001 року серії АВР №952979 на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року), яке видане Державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори, в частині визначення за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) спадщини у вигляді права на земельну частку (пай), яке підтверджується Сертифікатом серії НОМЕР_3 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 умовний кадастрових гектарів.

Визнано частково недійсним, в розмірі 1/2 частини спадщини, Свідоцтво про право на спадщину за законом від 03.04.2001 року серії НОМЕР_5 на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року), яке видане Державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори, в частині визначення за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) спадщини у вигляді права на земельну частку (пай), яке підтверджується Сертифікатом серії НОМЕР_4 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 умовний кадастрових гектарів.

Визнано частково недійсними рішення Теплівської сільської ради (20 сесія 4 скликання) від 25.10.2005 Про розмір меж та розмірів земельних ділянок громадянам при реалізації права на виділення земельної частки (паю) в натурі та розпорядження Голови Пирятинської РДА №410 від 23.11.2005 року Про погодження фактичних меж та розмірів земельних ділянок і передачу їх у власність громадянам при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі , в частині визначення за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) меж, розмірів та місця розташування земельної ділянки №336 площею 4,3672 га на полі №26 у межах Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області (сертифікат серії НОМЕР_3 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 умовний кадастрових гектарів землі).

Визнано частково недійсними рішення Теплівської сільської ради (20 сесія 4 скликання) від 25.10.2005 року Про розгляд меж та розмірів земельних ділянок громадянам при реалізації права на виділення земельної частки (паю) в натурі та розпорядження Голови Пирятинської РДА №410 від 23.11.2005 року Про погодження фактичних меж та розмірів земельних ділянок і передачу їх у власність громадянам при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі , в частині визначення за ОСОБА_3 (РНОКПП3115019773) меж, розмірів та місця розташування земельної ділянки№335 площею 4,3672 га на полі №26 у межах Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області (сертифікат серії НОМЕР_4 від 23.12.1996 року на право на земельну частку (пай) у розмірі 4,59 умовний кадастрових гектарів землі).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З даним рішенням суду не погодилися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та оскаржили його в апеляційному порядку.

ОСОБА_2 вважає, що рішення суду в частині відмови їй у задоволенні позовних вимог щодо визнання за нею в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 4,3672 га, кадастровий номер НОМЕР_6, та на 1/2 частку земельної ділянки площею 4,3672 га, кадастровий номер НОМЕР_7, є незаконним, необгрунтованим та таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права. Тому прохає, рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та постановити в цій частині нове рішення яким вимоги ОСОБА_2 задовольнити, а в частині задоволених позовних вимог залишити без змін. Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що для визнання за нею права власності на успадковані земельні длянки та зміну відомостей щодо прав власності на землю відповідача треба обов'язково попередньо скасувати ще і державні акти відповідача про його право власності на землю.

ОСОБА_3, вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Прохає рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2018 року в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Позивачем по справі на апеляційну скаргу відповідача подано відзив, в якому остання підтримуючи висновки суду та наводячи доводи на спростування доводів відповідача щодо пропуску нею строку позовної давності, прохала апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи були присутні представник позивача, відповідач та його представник, інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних підстав .

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України , суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 року у с. Теплівка Пирятинського району Полтавської області, її батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 10).

24 жовтня 2003 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та змінила своє дошлюбне прізвище ОСОБА_8 на шлюбне ОСОБА_9 (а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_8, виданим Теплівською сільською радою Пирятинського району Полтавської області 03 липня 1999 року (а.с. 16).

Відповідно до ч. 1 ст. 524 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 № 1540-VІ спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до довідки №02-27/103 від 12.02.2018 року Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, дійсно на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1. Разом з нею, на час її смерті, згідно запису у господарській книзі № 1 за 1996-2000 роки, за цією ж адресою були зареєстровані та проживали: чоловік ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, донька ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 17). На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_4 - ОСОБА_10 виповнилося повних 17 років, а ОСОБА_3 - повних 14 років.

Унаслідок смерті матері відкрилася спадщина до складу якої увійшла земельна частка (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП ім. Леніна, розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості) (а.с. 32).

Спадкоємцями майна ОСОБА_4 у рівних частках по 1/3 були ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, як це передбачено ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР. ОСОБА_5 за життя із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори в своїх інтересах та інтересах дітей так і не звернувся, документальне оформлення спадщини не проводив.

ІНФОРМАЦІЯ_7 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_9, виданим Теплівською сільською радою Пирятинського району Полтавської області 23 листопада 1999 року (а.с. 16).

Відповідно до довідки № 02-27/104 від 12.02.2018 Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області вбачається, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, дійсно на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1. Разом з ним, на час його смерті, згідно запису у господарській книзі №1 за 1996-2000 роки, за цією ж адресою були зареєстровані та проживали: донька ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, та син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 19). На день смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 батька ОСОБА_5 - ОСОБА_10 вже виповнилося повних 18 років, а ОСОБА_3 - повних 14 років.

Унаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина до складу якої увійшли: земельна частка (пай) та житловий будинок АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 за життя заповіт не складав, спадкоємцями його майна відповідно до ст.ст. 529, 548, 549 ЦК УРСР є його діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3

03.04.2001 року в ОСОБА_3 звернувся із заявою до Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області про видачу свідоцтва про право на спадщину, після смерті батька ОСОБА_5, яке складається із права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом (а.с. 161). У заяві зазначено, що сертифікат на земельну часту (пай) знаходиться у нього. При цьому даних проте, що спадкоємцем вказаного майна є також його сестра він не зазначив.

03.04.2001 ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна (а.с. 167).

Того ж дня, 03 квітня 2001 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства імені Леніна Пирятинського району Полтавської області, розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, посвідченого сертифікатом на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 (а.с. 159). При цьому у заяві про прийняття спадщини відповідач знову даних проте, що спадкоємцем вказаного майна є також його сестра не зазначив.

01 вересня 2003 року ОСОБА_10 та ОСОБА_3 звернулися до Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_5, яке складається з будинковолодіння, розташованого у с. Теплівка Пирятинського району Полтавської області (а.с. 168). 01 вересня 2003 року ОСОБА_3 Андрійовіичу та ОСОБА_10 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, яке складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 180).

Відповідно до довідки виданої Виконавчим комітетом Теплівської сільської ради Пирятинського району № 279 від 27.08.2003 з дня смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в управління спадковим майном вступили ОСОБА_10 та ОСОБА_3 які постійно доглядають за житловим будинком (а.с. 179).

У подальшому, її братом ОСОБА_3 до сільської ради були подані документи на підставі яких Теплівською сільською радою (20 сесія 4 скликання) було прийняте рішення від 25.10.2005 Про розгляд меж та розмірів земельних ділянок громадянам при реалізації права на виділення земельної частки (паю) в натурі , яким були погоджені розміри земельних ділянок, які виділяються на місцевості на земельні паї місце розташування, межі та розміри цих земельних ділянок. У додатку до даного рішення зазначено, що ОСОБА_3 виділяються на полі №26 на місцевості земельна ділянка №336 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_3 і земельна ділянка №335 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_4 (а.с.126).

23 листопада 2005 року головою Пирятинської РДА було видано розпорядження №410 Про погодження фактичних меж та розмірів земельних ділянок і передачу їх у власність громадянам при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі , яким були погоджені розміри земельних ділянок, які виділяються на місцевості на земельні паї, місце розташування, межі та розміри цих земельних ділянок. Зокрема у додатку до вказаного рішення зазначено, що відповідачу ОСОБА_3 виділяються на полі №26 в межах Теплівської сільської ради на місцевості земельна ділянка 336 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_3, і земельна ділянка 335 площею 4,3672 га на земельний сертифікат серії НОМЕР_4 (а.с.128).

У подальшому, 11 серпня 2006 року Пирятинським районним відділом земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_3 було видано державні акти серії НОМЕР_10 (а.с. 107) на право власності на земельну ділянку площею 4,3672 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та серії НОМЕР_11 (а.с. 109) та на право власності на земельну ділянку площею 4,3672 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки під час документального оформлення спадщини відповідачем були суттєво порушенні права позивача, то такі права підлягають відновленню, а тому спадкове майно повинне бути перерозподілене. Отже, з огляду на викладене вище, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними в 1/2 частині свідоцтв про право на спадщину від 03.04.2001, виданих ОСОБА_3 на право на земельні частки (паї), розмірами 4,59 в умовних кадастрових гектарів, є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Також, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання частково недійсним рішення Теплівської сільської ради (20 сесія 4 скликання) від 20.10.2005 Про розгляд меж та розмірів земельних ділянок громадянам при реалізації права на виділення земельної частки (паю) в натурі та розпорядження Голови Пирятинської РДА №410 від 23.11.2005 року Про погодження фактичних меж та розмірів земельних ділянок і передачу їх у власність громадянам при реалізації ними права на виділення земельної частки (паю) в натурі , в частині визначення одноособово за відповідачем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) меж розмірів та місця розташування земельних ділянок №335, №336, площею 4,3672 га кожна, на полі №26 у межах Теплівської сільської ради Пирятинського району Полтавської області, оскільки вказані рішення та розпорядження приймалися на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, які як зазначено вище були видані з порушенням прав позивача, у зв'язку з чим є недійсним.

Разом з цим, місцевий суд зазначив, що вимоги позивача в частині визнання за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_5 права власності на 1/2 частку земельних ділянок площами 4,3672 га, є передчасними, оскільки такій вимозі має передувати скасування державних актів, які посвідчують право власності відповідача на спірні земельні ділянки. Проте, оскільки позивач такої вимоги не заявляла, а тому суд прийшов до висновку, що в задоволені вказаної вимоги слід відмовити.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в цілому повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин. Зважаючи на те, що деякі мотиви та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів, вважає за можливе провести їх корегування без зміни чи скасування рішення в цілому.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до статті 524 ЦК УРСР спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (частина перша статті 529 ЦК УРСР).

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Згідно ст.ст. 560, 561 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 562 ЦК УРСР поділ спадкового майна провадиться за згодою спадкоємців, що прийняли спадщину. При недосягненні згоди поділ провадиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному з спадкоємців за законом або за заповітом.

З наданих сторонами доказів вбачається, що сторони по справі прийняли спадщину після смерті своїх батьків оскільки останні є такими відповідно до вимог закону та вступили у фактичне управління та володіння спадковим майном, яке залишилося, крім того ними було подано відповідні заяви до державного нотаріуса. Питання щодо поділу спадкового майна сторонами не вирішувався.

Висновки суду першої інстанції, що позивачка вчасно не прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_5, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не беруться до уваги колегією суддів.

В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Право розпорядження спадковим нерухомим майном виникає в нього з моменту оформлення у передбаченому законом порядку. Спадкоємець, який прийняв спадщину має право на вжиття заходів щодо захисту набутих прав.

З викладеного вбачається, що позивачка, як спадкоємець, який прийняв спадщину має право на захист набутих нею прав на спадкове майно у спосіб визначений законом, а тому вимоги останньої в цілому є обгрунтованими та такими, що грунтуються на положеннях закону.

Відповідно до ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Статтями 152, 155 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Беручи до уваги обставини справи та викладені вище вимоги закону, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача щодо часткового визнання недійсними рішень відповідачів про оформлення права власності на земельні ділянки за відповідачем та визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину виданих відповідачу.

Одночасно, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволені вимог про визнання за позивачем права власності на земельні ділянки, та додатково зазначає, що за таких обставин право власності судом може бути визнано лише в порядку передбаченому ст. 392 ЦК України, за умови, що власник позбавлений можливості оформити дане право у передбаченому законом порядку.

Оскільки позивач, за умови набрання рішенням суду законної сили, не позбавлений можливості оформити право власності на спадкове майно у передбачений законом спосіб, дані вимоги останнього є необгрунтованими та не підлягають задоволенню. Відповідно доводи позивача в цій частині наведені в апеляційній скарзі є необгрунтованими.

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, виходячи з часу отримання відповідачем свідоцтв про право на спадщину на спірне спадкове майно (03.04.2001 р.) до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила про позовну давність, визначені ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 , 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Так, звертаючись до суду з позовною заявою ОСОБА_2 вказувала, що пропорушення свого права, вона випадково дізналася у 2017 році. Доводи позивача фактично не мають будь-яких документальних підтверджень та носять суб'єктивний характер.

Відповідач по справі вказував, що позивачу про порушення її прав стало відомо відразу після оформлення ним спадщини на земельні ділянки, а тому прохав застосувати наслідки спливу строку звернення останньою до суду. Доводи відповідача також фактично не мають будь-яких документальних підтверджень та носять суб'єктивний характер.

Інших належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджували чи спростовували доводи сторін, ними до суду не надано.

Колегія суддів, перевіряючи висновки суду першої інстанції про те, що позивачем строки звернення до суду не пропущено, погоджується з ними та виходить з наступного.

При співставленні доводів сторін в цій частині із зібраними по справі доказами, об'єктивними та такими, що заслуговують на увагу є доводи позивача, оскільки матеріалами справи підтверджено той факт, що остання хоч і була на момент смерті обох батьків повнолітньою, але зважаючи на її вік, перебуванні на навчанні, а подальшому проживанні не за місцем знаходження земельних ділянок, питаннями щодо оформлення прав на зазначене спадкове майно, його розпорядженням не займалася. Даними питаннями займався дід сторін, який до досягнення відповідачем повноліття був його опікуном та здійснював фактичну охорону спадкового майна. Зважаючи на те, що з матеріалів спадкових справ вбачається факт зловживання відповідача та його опікуна по відношенню до позивачки в частині оформлення спадкових прав на земельні ділянки, доводи позивача про приховування від неї всіх деталей щодо належності відповідачу прав на землю мають об'єктивний характер та повинні бути враховані, при їх оцінці.

З вказаних причин, доводи відповідача в цій частині наведенні у запереченні щодо позовних вимог, є необгрунтованими та такими, що спрямовані на захист від правомірних вимог позивача, вчиненні у власних інтересах. А тому вони врахуванню не підлягають.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Наведене дає підстави для висновку, що позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.

Викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_3 доводи, не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відстуність підстав для задоволення апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та скасування рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2018 року.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 27 березня 2019 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

П.С. Абрамов

---

С.А. Гальонкін