Ухвала

від 07.12.2018 по справі 210/3703/17

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3703/17

Провадження № 2-др/210/12/18

У Х В А Л А

іменем України

"07" грудня 2018 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Сільченко В. Є.

секретаря судового засідання Семко Н. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про прийняття додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Філії Одеса-Кіно в м. Кривий Ріг ТОВ Компанія Альфа про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні працівника, суд -

ВСТАНОВИВ :

03 липня 2018 року позивачі звернулись до суду з вищевказаною заявою, в обґрунтування якої зазначили, що 04.04.2018 року судом було прийнято рішення по суті позовних вимог, які задоволено частково. Однак у резолютивній частині судового рішення не вказані конкретні грошові суми, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів, що унеможливлює його примусове виконання. У зв'язку з викладеним, заявники просили суд прийняти додаткове рішення по цивільній справі, де в резолютивній частині рішення вказати точні грошові кошти зобов'язаних судом стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів.

Ухвалою суду від 09 липня 2018 року відмовлено у винесенні додаткового рішення.

Вказану ухвалу позивачами оскаржено, 15.11.2018 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09.07.2018 року скасовано, заяву про ухвалення додаткового рішення направлено до суду для продовження розгляду.

Підставою скасування, зокрема, зазначено те, що в судовому рішенні судом першої інстанції не вказано точні грошові суми, які мають бути нараховані та виплачені відповідачем, у зв'язку з чим винесене рішення суду є ілюзорним та не забезпечує захист порушених прав позивачів.

Відповідно до ч. 3 ст.270 ЦПК України, розгляд заяви про винесення додаткового судового рішення здійснено в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення, без виклику (повідомлення) сторін.

За результатами розгляду суд доходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення з наступних підстав:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.270 ЦПК України, додаткове рішення у справі може бути ухвалено, якщо (зокрема) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати.

Апеляційним судом в ухвалі від 15.11.2018 року вказано, що причиною скасування (зокрема) є те, що в судовому рішенні судом першої інстанції не вказано точні грошові суми, які мають бути нараховані та виплачені відповідачем.

При цьому, вказане протирічить вимогам п.2 ч.1 ст.270 ЦПК України, згідно з якими Законом прямо вказано, що в судовому рішенні можуть бути зазначені не тільки грошові суми, але й дії, що треба виконати.

В судовому рішенні від 03.04.2018 року чітко зазначено дії, які належить виконати відповідачу для поновлення порушених прав позивачів, а саме - зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити суми тих чи інших нарахувань - суму заборгованості із заробітної плати, заборгованості по вихідній допомозі та середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати по день звернення з позовом до суду, тощо.

При цьому, такий вид захисту порушених прав позивача не можна вважати ілюзорним , оскільки вид захисту права шляхом зобов'язання іншої сторони вчинити певні дії є передбаченим Законом способом захисту порушених прав, і, отже, відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, може та повинен бути застосований судом при здійсненні правосуддя.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що в судовому рішенні прямо зазначені дії, що треба виконати відповідачу, і, отже, відсутні передбачені п.2 ч.1 ст.270 ЦПК України підстави для винесення додаткового рішення.

Окрім того, судом першої інстанції в ході розгляду даного позову було вжиті усі можливі з точки зору вимог закону заходи щодо вирішення позову та визначення точної суми грошових виплат, що мають бути виплачені позивачам, однак визначити вказані суми судом самостійно не виявилося можливим з причин, прямо та чітко зазначених у судовому рішенні від 03.04.2018 року.

Так, у вказаному рішенні, зокрема, зазначено наступне:

…. позивачами заявлялося клопотання про витребування доказів, яке судом було задоволено, про що винесено відповідну ухвалу.

При цьому, відповідачем вказану ухвалу виконано не у повному обсязі та на вимогу суду не надано (зокрема) табелі обліку робочого часу підприємства за період з 2011 року по грудень 2016 року.

Виходячи зі змісту спірних правовідносин, позицій сторін та позовних вимог, вказані документи мають суттєве значення для доказування у справі, зокрема - щодо стверджень позивачів про роботу понаднормово, у вечірній та нічний час, вихідні та святкові дні. Інших належних чи допустимих доказів на підтвердження чи спростування вказаних обставин в матеріалах справи не міститься.

Про наявність поважних причин неподання вказаних документів (доказів) відповідач не пояснив, про неможливість їх подання в порядку ч.7 ст.84 ЦПК України суд не повідомив.

Таким чином, суд доходить до висновку про неподання відповідачем вказаних доказів без поважних причин.

Відповідно до вимог ч.10 ст.84 ЦПК України, в разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ.

На підставі викладеного, керуючись ч.10 ст.84 ЦПК України, суд вважає за можливе визнати обставину, на яку посилаються позивачі у справі щодо роботи ними понаднормово, у вечірній та нічний час, вихідні та святкові дні, як про це зазначено у позові та відповіді на відзив….

Таким чином, судом вжито в рамках додержання принципів диспозитивності та рівності сторін перед судом заходів щодо забезпечення доказів за клопотанням сторін, встановлено неповажність причин їх неподання відповідачем та застосовано заходи впливу за неподання доказів відповідно до вимог ч.10 ст.84 ЦПК України.

Отже, судом виконано усі можливі в рамках Закону заходи щодо реалізації сторонами (зокрема - позивачами) своїх прав в судовому засіданні та забезпечення доказів.

Інших клопотань щодо даних (або інших) доказів позивачами заявлено не було, хоча судом було надано можливості повної реалізації прав учасників процесу в ході судових засідань.

Згідно ч.2 ст.13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, судом докази замість сторін у даному провадженні не збиралися у зв'язку з повною відсутністю передбачених Законом підстав до того, а власним правом на збирання та подання доказів сторони (зокрема-позивачі) скористалися виключно у тому обсязі, який, згідно принципу диспозитивності та і відповідності до ч.3 ст.13 ЦПК України, вважали за потрібне.

При цьому, зі своїми правами та обов'язками, зокрема, щодо збирання, подання та забезпечення доказів сторони були ознайомлені докладно та у повному обсязі, що, зокрема, підтверджується звукозаписом судового засідання.

За таких обставин, самостійне визначення судом сум, що належні до виплат позивачам, виявилося неможливим, і, отже, захист порушених прав позивачів було можливо здійснити виключно у спосіб зобов'язання відповідача самостійно обрахувати та виплатити вказані суми позивачам, виходячи зі встановлених судом фактів порушень трудового законодавства відповідачем, роботи позивачів понаднормово, у вечірній та нічний час, вихідні та святкові дні, як про це зазначено у позові та відповіді на відзив.

Тобто, судом у відповідності до ч.1 ст.5 ЦПК України, з урахуванням фактичних обставин справи, позицій та процесуальних дій сторін, та в межах позовних вимог застосовано прямо передбачений Законом спосіб захисту порушених прав у вигляді зобов'язання відповідача вчинити певні дії із зазначенням конкретних дій, що треба виконати відповідачу.

Таким чином, відсутні підстави, передбачені п.2 ч.1 ст.270 ЦПК України, оскільки в судовому рішенні прямо вказані конкретні дії, що належить виконати, і, отже, в ході продовження розгляду заяви про винесення додаткового судового рішення встановлено відсутність передбачених ст.270 ЦПК України підстав для його винесення.

Керуючись ст.ст. 260 , 270 ЦПК України , суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про прийняття додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Філії Одеса-Кіно в м. Кривий Ріг ТОВ Компанія Альфа про стягнення заборгованості по заробітній платі та грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні працівника - відмовити .

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Суддя: В. Є. Сільченко