Ухвала

від 26.12.2018 по справі 202/4060/18

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/4060/18

Провадження № 1-кс/202/9520/2018

УХВАЛА

Іменем України

26 грудня 2018 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про дозвіл на реалізацію речових доказів у кримінальному провадженні, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло зазначене клопотання про дозвіл на реалізацію речових доказів у кримінальному провадженні.

З клопотання убачається, що в провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040000000541 від 06.06.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, за фактом того, що невстановлені особи самовільно зайняли земельні ділянки на території Дніпропетровської області, в тому числі земельні ділянки, що розташовані на території Лихівської селищної ради П?ятихатського району Дніпропетровської області.

Слідчий зазначає, що поруч населеного пункту с. Лихівка П?ятихатського району Дніпропетровської області розташовані земельні ділянки, які за формою власності належать державі та фактично використовуються без будь-яких правовстановлюючих документів.

Поруч та на території земельних ділянок, які мають кадастрові номери: 1224555600:02:002:0113, 1224555600:01:001:0156 здійснюється вирощування сільськогосподарської культури: соняшника, кукурудзи, зазначені землі мають ознаки самовільно зайнятих.

В ході проведення огляду від 15.06.2018 року встановлено, що самовільно зайнятими ділянками є: земельна ділянка, яка розташована східніше від земельної ділянки з кадастровим номером 1224555600:02:002:0113 та має площу 3, 4479 га.; земельна ділянка, яка накладається та розташована поруч з земельною ділянкою з кадастром номером 1224555600:02:002:0113, має площу 4,5830 га.; земельна ділянка, яка накладається та виходить за межі земельної ділянки з кадастровим номером 1224555600:01:001:0156 та має площу 5, 2994 га.

На вказаних земельних ділянках невстановлені особи здійснюють самовільне, незаконне вирощування сільськогосподарських культур соняшника, кукурудзи, оскільки відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вказані земельні ділянки не знаходяться у власності чи оренді та перебувають у державній власності.

Внаслідок неправомірних дій завдано значної шкоди власнику земельної ділянки Державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Таким чином, врожай соняшника, вирощений на самовільно зайнятій земельній ділянці, є фактично речовим доказом використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб, за відсутності документів, що підтверджують право користування.

При зайнятті земельної ділянки за відсутності відповідних правовстановлюючих документів, у особи, яка засіяла таку земельну ділянку, не виникає право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію на вказаній земельній ділянці.

Таким чином, речові докази у вигляді посівів сільськогосподарської культури соняшнику на земельних ділянках: східніше від земельної ділянки з кадастровим номером 1224555600:02:002:0113; поруч з земельною ділянкою з кадастром номером 1224555600:02:002:0113; яка накладається та виходить за межі земельної ділянки з кадастровим номером 1224555600:01:001:0156; потребують значних витрат по забезпеченню спеціальних умов їх зберігання та охорони, а також піддаються швидкому псуванню, що може призвести до їх знищення, виникла необхідність у забезпеченні збереження речових доказів шляхом передання їх для реалізації, що можливо без шкоди для кримінального провадження.

Грошові кошти, отримані від реалізації речових доказів у вигляді посівів сільськогосподарської культур соняшнику, підлягають конфіскації в дохід держави.

Тому слідчий просив надати дозвіл надати дозвіл на реалізацію речових доказів у кримінальному провадженні, а саме: посівів сільськогосподарської культури соняшника з наступних земельних ділянок, що розташовані за межами населеного пункту на території Лихівської селищної ради П?ятихатського району Дніпропетровської області: земельної ділянки, що розташована східніше від земельної ділянки з кадастровим номером 1224555600:02:002:0113; земельної ділянки, що розташована поруч з земельною ділянкою з кадастром номером 1224555600:02:002:0113; земельної ділянки, яка накладається та виходить за межі земельної ділянки з кадастровим номером 1224555600:01:001:0156.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про дозвіл на реалізацію речових доказів у кримінальному провадженні не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Питання щодо зберігання речових доказів врегульоване положеннями ст. 100 КПК України, в п. 2 ч. 2 якої вказано, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження. Частина 8 статті 100 КПК України передбачає, що реалізація речових доказів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19 листопада 2012 року затверджений Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, п. 28 якого встановлює, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, які через громіздкість або з інших причин, визначених у Кримінальному процесуальному кодексі України, не можуть зберігатися без зайвих труднощів в обладнаних приміщеннях або в інших місцях зберігання, визначених у пунктах 17-26 цього Порядку, передаються (крім випадків, коли такі речові докази повернуто власникові або передано йому на відповідальне зберігання) за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду торговельному підприємству для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Реалізація предметів здійснюється з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340, п. 12 якої передбачає, що на початку кожного року територіальні органи ДФС із залученням органів, що вилучають та обліковують майно, визначають на конкурсній основі торгівельні підприємства, яким доручатиметься реалізація майна, з обов`язковим занесенням їх до єдиного реєстру торгівельних підприємств, який ведеться територіальними органами ДФС. Протягом року, в разі потреби, дозволяється доповнювати Єдиний реєстр торгівельних підприємств іншими торгівельними підприємствами за поданням органів, що вилучають та обліковують майно.

В клопотанні слідчого ставиться питання не про передачу речових доказів торговельному підприємству для реалізації, а про дачу дозволу на реалізацію речових доказів, в той час, як чинне законодавство реалізацію речових доказів безпосередньо органами досудового розслідування не передбачає.

Також в клопотанні не вказана загальна кількість посівів сільськогосподарської культури соняшника, що має бути реалізована.

Крім того, матеріали клопотання не містять постанови про визнання вказаних посівів сільськогосподарської культури соняшника речовим доказом.

За встановлених обставин клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 про дозвіл на реалізацію речових доказів у кримінальному провадженні задоволенню не підлягає.

Фіксування процесуальної дії за допомогою технічного засобу під час розгляду клопотання не здійснювалося, у зв`язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 107 КПК України

Керуючись ст. 100 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 про дозвіл на реалізацію речових доказів у кримінальному провадженні № 12018040000000541 від 06.06.2018 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1