Рішення

від 17.12.2018 по справі 0240/3544/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 грудня 2018 р. Справа № 0240/3544/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектроконтакт"

до: Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектроконтакт" з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Державною фіскальною службою України було зупинено реєстрацію податкових накладних від 16.11.2017 року №144 та від 22.11.2017 року № 195. Позивачем, на виконання вимог п. п.201.16.2 п.201.16 ст. 201 ПК України, направлено відповідачу письмові пояснення та копії документів, таблицю даних платника податків, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ №567 від 13.06.2017 року. Проте, рішеннями Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.04.2018 року №635620/32977039 та від 10.04.2018 року № 639505/32977039 відмовлено в реєстрації податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектроконтакт".

Підставою зазначено ненадання платником податку копій первинних документів щодо придбання, отримання, оплати товару, їх залишків на складах. Крім того, вказано, що ПД по оплаті за реалізовані товарно-матеріальні цінності не відповідає видатковій та податковій накладним.

В квитанціях про зупинення реєстрації даних податкових накладних та розрахунку коригування кількісних і вартісних показників зазначено, про те, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. Вказано, що ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до п. "в" п.п.201.16.1 п.201.16 ст.201 ПК України.

На думку позивача, він виконав вимоги, вказані в Квитанціях про зупинення реєстрації, проте, рішенням відповідача 2 було відмовлено у реєстрації податкових накладних з підстави ненадання платником податку копій первинних документів щодо первинних документів щодо придбання, отримання, оплати товару, їх залишків на складах, що підтверджують придбання товарно-матеріальні цінностей.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними і скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.04.2018 року №635620/32977039 та від 10.04.2018 року № 639505/32977039 та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектроконтакт" від 16.11.2017 року №144 та від 22.11.2017 року № 195.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

25.10.2018 року, ухвалою суду замінено неналежного відповідача у справі - комісію Головного управління ДФС у Вінницькі області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної на Головне управління ДФС у Вінницькі області.

01.11.2018 року відповідачами 1 та 2 подано до суду письмовий відзив на позовну заяву, у якому вказали, що заперечують щодо задоволення позовних вимог та просять в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зазначили, що відповідно до квитанцій, які платником отримано за допомогою програми електронного документообігу, зазначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних зупинена, оскільки дані податкові накладні відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН в ЄРПН, платником надані копії документів, які є недостатніми для прийняття комісією рішення про реєстрацію податкової накладної. Оскільки в подальшому необхідні первинні документи позивачем не надано, комісією Головного управління ДФС правомірно прийнято оскаржувані рішення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується розпискою про вручення повістки. Разом з тим, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. Крім того, вказав, що позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник ДФС України та Головного управління ДФС у Вінницькій області у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується розпискою про вручення повістки.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем через автоматизовану систему направлено ДФС України податкові накладні від 16.11.2017 року №144 та від 22.11.2017 року № 195 для проведення їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Державною фіскальною службою України прийнято, але зупинено реєстрацію податкової накладної №144 від 16.11.2017 року, №195 від 22.11.2017 року. Запропоновано надати додаткові первинні документи в підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

На виконання даних вимог, позивачем подано відповідачу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинена, надано пояснення та копії відповідних запитуваних документів.

Однак, Комісією Головного управління ДФС у Вінницькі області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення від 05.04.2018 року №635620/32977039 та від 10.04.2018 року № 639505/32977039 про відмову в реєстрації податкових накладних від 16.11.2017 року №144 та від 22.11.2017 року № 195 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підставою вказано - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією Головним управлінням ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В той же час, відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341) (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

В той же час, згідно з п.п. 14, 15 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як видно із матеріалів справи, відповідно до приписів п.201.10. ст.201 ПК України позивачем було складено податкову накладну №144 від 16.11.2017 року, яка направлена на реєстрацію 12.12.2017 року в Єдиний реєстр податкових накладних.

Згідно отриманої квитанції про реєстрацію податкової накладної від 13.12.2017 року податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, з підстав виявленої невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 8539,9405... та запропоновано подати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

На виконання п.п. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 ПК України позивачем направлено на адресу ДФС підтвердження реальності здійснення господарських операцій по відмовленій ПН/РК, зокрема:

19.12.2017 року Таблицю даних платника податків від 19.11.2017 №1, яка відповідно до квитанції №2 від 19.12.2017 року прийнята, інформація з таблиці даних врахована.

04.04.2018 року повідомлення № 3 від 04.04.2018 року щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК з поясненням та додатками, які підтверджують придбання первинної (заготівної) продукції, зокрема: повідомлення про підприємство від 01.09.2017 року №1, Договір оренди №01/09/16 від 01.09.2016 року, видаткова накладна 4919 від 16.11.2017 року, видаткова накладна 21754 від 13.11.2017 року, ТТН №996345319 від 15.11.2017 року, платіжне доручення №415 від 16.11.2017 року, звіт про рух номенклатури на складі №1 від 30.11.2017 року, платіжне доручення №1620 від 10.11.2017 року.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надіслано до контролюючого органу документи, що підтверджують господарську операцію, яка ставилась під сумнів податковим органом. Дані документи отримані адресатом, про що свідчать квитанції від 04.04.2018 року.

Отже, позивачем надало усі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операцій по податковій накладній №144 від 16.11.2017 року.

Проте, рішенням комісії Головного управління ДФС у Вінницькій області №635620/32977039 від 05.04.2018 року протиправно відмовлено у реєстрації податкової накладної №144 від 16.11.2017 року, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України позивачем було складено податкову накладну №195 від 22.11.2017 року, яка направлена на реєстрацію 15.12.2017 року в Єдиний реєстр податкових накладних.

Згідно отриманої позивачем квитанції про реєстрацію податкової накладної від 15.12.2017 року податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України. Як підставу для зупинення зазначено: виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 7604... та запропоновано подати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

На виконання п.п. 201.16.2. п. 201.16. ст. 201 ПК України ТОВ "Вінницяелектроконтакт" було направлено на адресу ДФС підтвердження реальності здійснення операцій по спірній ПН/РК, зокрема:

19.12.2017 року Таблицю даних платника податків № 1, яка відповідно до квитанції №2 від 19.12.2017 року документ прийнято, а інформація з таблиці даних врахована контролюючим органом.

06.04.2018 року з метою підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК з поясненням та додатками, які підтверджують придбання первинної (заготівної) продукції, позивачем подано: повідомлення про підприємство від 01.09.2017 року №1, Договір оренди №01/09/16 від 01.09.2016 року, видаткова накладна 4941 від 22.11.2017 року, видаткова накладна 3464 від 15.11.2017 року, ТТН №996387610 від 15.11.2017 року, платіжне доручення №1776 від 14.11.2017 року, звіт про рух номенклатури на складі №1 від 30.11.2017 року, платіжне доручення №1628 від 15.11.2017 року.

Таким чином позивачем надіслано до контролюючого органу документи, що підтверджують спірну господарську операцію. Вказані документи отримані адресатом, про що свідчать квитанції від 10.04.2018 року.

Крім того, відповідно пункту 38 постанови КМУ № 117 від 21 лютого 2018 року, якою затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, якщо таблиця даних платника податку врахована ДФС з 01.07.2017 року, в подальшому реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі операцій, зазначених у таблиці даних платника податку, не підлягає зупиненню.

Отже позивачем, було надало контролюючому органу усі необхідні документи, які підтверджують реальність здійснення операцій по податковій накладній №195 від 22.11.2017 року.

Відтак, рішенням комісії Головного управління ДФС у Вінницькій області №639505/32977039 від 10.04.2018 року щодо відмови у реєстрації податкової накладної №195 від 22.11.2017 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації Податкових накладних.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення комісії Головного управління ДФС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.04.2018 року №635620/32977039 та від 10.04.2018 року № 639505/32977039 є необґрунтованим, безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

В той же час, варто також відмітити, що вказані рішення ДФС є, відповідно до п. 19 ч. 1 статті 4 КАС України, індивідуальними актами.

При цьому, такий акт, виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п. 4 ч. 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 названої статті КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Матеріалами справи встановлено, що для прийняття рішення про реєстрацію Податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН Податкові накладні датою їх фактичного подання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Водночас, варто зазначити про наслідки відсутності реєстрації у ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування, або реєстрації їх із порушенням встановленого ПК України строку.

Так, у разі порушення строку реєстрації, застосовуються штрафні санкції, передбачені статтею 120-1 ПК України, а згідно з п. 201.10 статті 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Також, у разі порушення продавцем/покупцем граничних строків реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Згідно з п. 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, враховуючи вказані наслідки, а також вимоги п. 20 Порядку № 1246, суд вважає, що податкові накладні потрібно вважати прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єктів владних повноважень, що виступали відповідачами у справі - Головного управління ДФС у Вінницькій області та Державної фіскальної служби України в рівних частинах.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Вінницькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 05.04.2018 року №635620/32977039 та від 10.04.2018 року № 639505/32977039 про відмову в реєстрації податкових накладних від 16.11.2017 року №144 та від 22.11.2017 року № 195 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати, подані товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектроконтакт", податкові накладні від 16.11.2017 року №144 та від 22.11.2017 року № 195 в Єдиному реєстр податкових накладних.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектроконтакт", сплачений при зверненні до суду, судовий збір у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектроконтакт", сплачений при зверненні до суду, судовий збір у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяелектроконтакт" ((вул. Чайковського, 13, кв. 173, м. Вінниця, Вінницька область, 21032, код ЄДРПОУ 32977039)

Відповідач 1: Державна фіскальна служба України (пл. Львівська, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197)

Відповідач 2: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39402165).

Повний текст рішення виготовлено: 22.12.2018

Суддя Чернюк Алла Юріївна