Рішення

від 28.11.2018 по справі 804/2373/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року Справа № 804/2373/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. при секретаріСтогній К.В., за участю: представника позивача представника відповідача Алейниченко М.М., Синявського І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС-ІНВЕСТ до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю ПГС-ІНВЕСТ звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 582-п від 25.01.2018 року „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГС-ІНВЕСТ";

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГС-ІНВЕСТ", за результатами якої складено акт № 8756/04-36-14- 22/40262045 від 15.02.2018 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0006511422 від 14.03.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ПГС-ІНВЕСТ" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 7305,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0006521422 від 14.03.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ПГС-ІНВЕСТ" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 117430,00 грн., в тому числі 93944,00 грн. за основним платежем та 23486,00 грн. за штрафними санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0006491422 від 14.03.2018 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "ПГС-ІНВЕСТ" визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 130905,00 грн., в тому числі 91124,00 грн. за основним платежем та 22781,00 грн. за штрафними санкціями.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі № 804/2373/18, та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження (суддя Павловський Д.П.).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та на виконання розпорядження керівника апарату суду від 19.10.2018 року №2807д, у зв'язку з відстороненням судді Павловського Д.П. від здійснення правосуддя, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи яка перебувала у провадженні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2018 року прийнято справу № 804/2373/18 до провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 582-п від 25.01.2018 року „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГС-ІНВЕСТ" є таким, що прийнято з порушенням законодавства України, тому він є протиправним і підлягає скасуванню, з огляду на те, що станом на час прийняття наказу постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2017 року № 1104 Про затвердження переліку органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не набула чинності, отже відповідач не мав права на проведення документальних позапланових перевірок. Також вказує, що наказ про проведення перевірки було отримано після проведення перевірки та складання акту перевірки № 8756/04-36-14-22/40262045 від 15.02.2018 року, а саме 20.02.2018 року. Також зазначено про невідповідність висновків складеного за результатом позапланової невиїзної перевірки акта № 8756/04-36-14-22/40262045 від 15.02.2018 року дійсності, внаслідок порушення відповідачем норм матеріального права. Посилається на те, що висновки акту перевірки щодо недійсності правовідносин з контрагентом ТОВ Ремонтний центр Перос є невірним, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних даних. Крім того, відповідач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються висновки акту перевірки позивача з питання не підтвердження господарських відносин із контрагентом-постачальником, і не довів правомірності прийнятих ним податкових-повідомлень рішень (а.с.5-19).

У судове засідання 28.11.2018 року прибули представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області отримано вирок Святошинського районного суду м.Києва від 09.02.2017 року у справі № 759/1750/17, яким директора ТОВ Райдек (стара назва ТОВ Ремонтний центр Перос ) ОСОБА_5 визнано винною у учинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205 КК України. У відповідності до п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, у зв'язку з наданням платником податків контролюючому органу не в повному обсязі документів на письмовий запит від 02.11.2017 року № 31813/10/04-36-14-09, 25.01.2018 року прийнято спірний наказ № 582-п про проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Ремонтний центр Перос (старі назви ТОВ Єврохоумс , ТОВ Райдек ). З огляду на дотримання відповідачем вимог 42, 79 Податкового кодексу України, оскаржуваний наказ є правомірним, винесений у відповідності до вимог чинного законодавства. Також продубльовано зміст акта перевірки № 8756/04-36-14-22/40262045 від 15.02.2018 року та вказано, що в ході проведення перевірки було здійснено аналіз податкової та фінансової інформації контрагента позивача ТОВ Ремонтний центр Перос та встановлено відсутність факту реального вчинення господарської операції; досліджені операції спрямовані на документальне оформлення купівлі-продажу товарів, та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, метою яких є мінімізація податкових зобов'язань, з посиланням на вирок Святошинського районного суду м.Києва від 09.02.2017 року у справі № 759/1750/17, що вказує не неможливість підтвердження правомірності формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок операцій з контрагентом позивача ТОВ Ремонтний центр Перос (а.с. 138-140).

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю ПГС-ІНВЕСТ (ЄДРПОУ 40262045) зареєстровано 08.02.2016 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області було сформовано та направлено ТОВ ПГС-ІНВЕСТ письмовий запит про надання інформації та її документального підтвердження від 02.11.2017 року № 31813/10/04-36-14-09-16 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взємовідносинам з ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935) за період вересень 2016 року.

У відповідь на вказаний запит ТОВ ПГС-ІНВЕСТ листом від 27.11.2017 року № 1-27/17 повідомило, що взаємовідносин з ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935) не мало, а також надано пояснення щодо взаємовідносин, зокрема з ТОВ Райдек (код ЄДРПОУ 40509935).

Керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статтею 75, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статтею 79 Податкового кодексу України, в.о. заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесено наказ № 582-п від 25.01.2018 року Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ ПГС-ІНВЕСТ , яким призначено проведення перевірки з 02.02.2018 року тривалістю 5 робочих днів з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Ремонтний центр Перос (стара назва ТОВ Єврохоумс код ЄДРПОУ 40509935), за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року.

На підставі наказу № 582-п від 25.01.2018 року оформлено повідомлення від 25.01.2018 року № 204 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області у період з 02.02.2018 р. по 08.02.2018 р., на підставі наказу № 582-п від 25.01.2018 року, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ПГС-ІНВЕСТ з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Ремонтний центр Перос (старі назви ТОВ Єврохоумс , ТОВ Райдек код ЄДРПОУ 40509935) за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки № 8756/04-36-14-22/40262045 від 15.02.2018 року (а.с. 34-44).

Перевіркою встановлено порушення:

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік у сумі 91124 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 93944 грн., у тому числі за листопад 2016 року у сумі 67358 грн., за грудень 2016 року у сумі 26586 грн., та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2016 року на суму 7305 грн.

27.02.2018 року ТОВ ПГС-ІНВЕСТ подано до контролюючого органу заперечення на акт № 8756/04-36-14-22/40262045 від 15.02.2018 року. Вказані заперечення не містять доводів щодо порушення порядку проведення означеної перевірки.

Листом від 07.03.2018 року за № 10631/10/04-36-14-09 повідомлено, що висновок акту № 8756/04-36-14-22/40262045 від 15.02.2018 року залишено без змін.

На підставі вказаного акта 14.03.2018 року контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0006511422 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2016 року на 7305 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0006521422 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за податковим зобов'язанням на 93944,00 грн. та за штрафними санкціями - 23489,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0006491422 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за податковим зобов'язанням на 91124 грн. та за штрафними санкціями - 22781 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України передбачено, зокрема що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Право на проведення перевірки, в тому числі документальної невиїзної визначено положеннями пункту 75.1 статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), при чому така перевірка повинна проводитися в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно із абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Зокрема, підпунктом 78.1.1 наведеної статті встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

При чому суд наголошує, що змістова конструкція цієї норми обумовлює наявність інформації, як така, що допускає порушення, але не обов'язково.

Внаслідок отримання такої інформації, виникає обґрунтована та законодавчо встановлена необхідність для контролюючого органу із здійснення належного податкового контролю.

Належною формою реалізації такого обов'язку, є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про існуючі порушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування тієї інформації, яка є у податкового органу, при чому достовірність такої інформації про порушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення порушення та формування висновків про це можливе лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Тому наведення у запиті з посиланням на інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про порушення з боку платника податків, передбачає наявність інформації, яка потребує додаткової перевірки, яку можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведеного аналізу після її отримання.

У випадку, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту у податкового органу існують підстави для її призначення.

За обставин направлення запиту про надання інформації та її документального підтвердження від 02.11.2017 року № 31813/10/04-36-14-09-16 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935), на позивача покладався обов'язок щодо надання інформації, про надання якої і складено запит контролюючого органу, а у контролюючого органу виникло право на її проведення внаслідок надання документів не у повному обсязі.

Також щодо набуття права на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків, суд зазначає, що за приписами частини 1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (частина 2 статті 70 Податкового кодексу України).

Згідно вимог частини 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Судом встановлено, згідно даних з сервісу відстеження поштових відправлень офіційного сайта ПАТ Укрпошта , що поштовий конверт з наказом № 582-п від 25.01.2018 року та повідомленням від 25.01.2018 року № 204 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки (за штриховим кодовим ідентифікатором відправлення 4903812280630) направлений Головним управлінням Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на адресу ТОВ ПГС-ІНВЕСТ 30.01.2018 року та доставлено 31.01.2018 року.

Доводи позивача щодо не вручення поштового відправлення до моменту проведення перевірки судом не приймаються, оскільки відповідачем обов'язок з надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки до моменту проведення перевірки виконано.

Щодо відсутності підстав прийняття наказу № 582-п від 25.01.2018 року, з огляду на дію обмеження проведення відповідачем перевірок, встановленого відповідно до Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , суд вказує таке.

Так, статтею 2 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності встановлено до 31 грудня 2018 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Разом з цим, статтею 3 вказаного Закону встановленні виключні підстави для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).

Між тим, посилання позивача на зазначений Закон, як на джерело правового регулювання спірних правовідносин, є безпідставним, з огляду на наступне.

За приписами статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Враховуючи, що норми Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, їх положення не можуть застосовуватись у межах спірних відносин.

Зазначена правова позиція щодо застосування норм права викладена в постанові Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі № 820/1029/18, висновки якої, відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі та застосуванні до спірних правовідносин норм права.

Таким чином, доводи позивача про протиправність оскаржуваного наказу з підстав прийняття його в період дії мораторію є безпідставними.

Окрім того, суд вказує, що відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже, з наведеної норми Конституції України слідує, що судова юрисдикціям поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок.

Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Виходячи із положень статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси.

Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваного наказу за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Так, оскаржуваний у даній справі наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання.

При цьому, як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, контролюючим органом фактично реалізована надана оскаржуваним наказом компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, що підтверджується актом № 8756/04-36-14-22/40262045 від 15.02.2018 року, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ не є юридично значимим для нього.

Разом з тим, юридично значимими для позивача є податкові повідомлення-рішення, винесені за результатом реалізації оскаржуваного наказу, оскарження якого буде належним способом захисту порушеного права.

З огляду на наведене, суд зазначає, що на час розгляду справи відсутнє порушене право позивача внаслідок прийняття оскаржуваного наказу, оскільки перевірку, призначену вказаним наказом, вже проведено, а за її наслідками складено відповідний акт про результати такої перевірки та винесено податкові повідомлення-рішення. Отже, дії по призначенню перевірки, що знайшли своє відображення у відповідному наказі та вичерпали свою дію станом на час розгляду даної справи, жодним чином не порушують прав та інтересів ТОВ ПГС-ІНВЕСТ .

Досліджуючи взаємовідносини ТОВ ПГС-ІНВЕСТ із контрагентом-постачальником, які мали вплив на формування податкового кредиту та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із наведеного вбачається, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, надаючи оцінку правомірності винесення оскаджуваного податкового повідомлення-рішення, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом-постачальником ТОВ Ремонтний центр Перос (старі назви ТОВ Єврохоумс , ТОВ Райдек код ЄДРПОУ 40509935).

Судом встановлено, що ТОВ ПСГ-ІНВЕСТ , як замовником, було укладено з ТОВ Райдек в особі директора ОСОБА_6 договір підряду № 12016 від 01.09.2016 року (а.с. 104-105). Предметом договору є виконання робіт з реконстукції об'єкта, розташованого за адресою: Одеська обл., смт.Авангард, вул.Ангарська, 12.

На підтвердження виконання обумовлених договором робіт позивачем надано: договірна ціна, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року від 30.09.2016 р. на суму 607494,00 грн. (в т.ч. ПДВ), довідка вартості виконаних будівельних робіт, акт про видачу матеріалів № 2 від 30.09.2016 р., рахунок-фактура від 01.09.2016 р., платіжні доручення № 118 від 13.10.2016 р., № 122 від 18.10.2016 р., № 131 від 20.10.2016 р., податкову накладну № 140 від 30.09.2016 р.

Разом з тим, судом встановлено, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2017 року у справі № 759/1750/17 ОСОБА_5 (директор ТОВ Райдек ) визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Згідно вказаного вироку, ОСОБА_4, маючи умисел, спрямований на пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом надання засобів, а саме: особистих документів та документів, що стосуються придбання та керівництва підприємством, сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, діючи умисно, вчинила злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_5 у квітні 2016 року, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у м. Києві, біля станції метро Житомирська , не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань, погодилась на пропозицію невстановленої особи на ім'я ОСОБА_6, за грошову винагороду придбати суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ Єврохоумс та стати його засновником, усвідомлюючи при цьому, що придбання вказаного товариства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи, при цьому, можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті її незаконної діяльності.

26.05.2016, на підставі підписаних ОСОБА_5 документів, зареєстровано факт придбання останньою ТОВ Єврохоумс у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Таким чином ОСОБА_5, вчинила всі необхідні дії щодо придбання суб'єкта господарської діяльності та, відповідно, стала засновником і директором ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935).

Злочинні дії ОСОБА_5 виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто придбанні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Єврохоумс з метою прикриття незаконної діяльності.

Разом з тим, ОСОБА_5 отримала фактичне право на керівництво фінансово-господарською діяльністю вказаного підприємства, здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

Водночас, ОСОБА_4, діючи як службова особа та засновник ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935) у відповідності до ст.67 Конституції України, розділу третього Закону України від 16.07.1999 №996-XIV „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.16, 47, 168 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями) та Модельного статуту, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 №1182, будучи уповноваженою виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції по керівництву вказаним підприємством, розпорядженню його майном та коштами, відповідальною за організацію та ведення бухгалтерського і податкового обліку, за повноту нарахування і своєчасність сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів), не маючи наміру на здійснення реальної господарської діяльності, з метою надання вигоди третім особам та прикриття незаконної діяльності підприємств реального сектору економіки, виступила власником та директором ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935) згідно з протоколом № 1 загальних зборів Учасників ТОВ Єврохоумс від 11.05.2016.

В подальшому, з метою здійснення злочинної діяльності, невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи, отримали печатку ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935), якою завіряли завідомо неправдиві первинні документи, що засвідчували нібито проведення фінансово-господарських операцій. Таким чином ОСОБА_4, будучи засновником та директором фіктивного підприємства - ТОВ Єврохоумс , забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складання від його імені, як службової особи ТОВ Єврохоумс , фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачу документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб'єктам господарської діяльності, в результаті чого до Державного бюджету України ймовірно не надходило коштів у вигляді сплати вказаних податків.

Дії ОСОБА_4, які полягали у пособництві у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Єврохоумс з метою прикриття незаконної діяльності, призвели до того, що невстановлені слідством особи, здійснили документальне оформлення, начебто, проведених фінансово-господарських операцій від імені формально призначеного засновника та директора.

Вказані дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст.ст.27 ч.5, 205 ч.1 КК України, як пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Суд вказує, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 826/16865/14, від 27.03.2018 року у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 року у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані на підтвердження господарської взаємодії ТОВ ПСГ-ІНВЕСТ з ТОВ Райдек є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаним підприємством не є реальними, оскільки судом не встановлено самого факту їх здійснення, з огляду на здійснення незаконної діяльності ТОВ Райдек .

Так, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Під час судового розгляду позивачем не підтверджено реальне здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, їх використання в господарській діяльності, не підтверджено виконання умов укладених договорів, не надано доказів факту виконання послуг та відповідних розрахунків за укладеними договорами.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Аналогічна позиція суду викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року у справі № К/800/3230/13.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній виписаній контрагентом ТОВ Райдек (код ЄДРПОУ 40509935) у сумі 101249 грн. та безпідставно сформовано витрати по господарським операціям з ТОВ Райдек на загальну суму 506245 грн.

Отже, збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість, збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість на суму 7305 грн., згідно податкових повідомлень-рішень від 14.03.2018 року № 0006511422, № 0006521422, № 0006491422, здійснено на законних підставах, з урахуванням чого означені податкові повідомлення - рішення винесені правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України, а тому відсутні підстави для їх скасування судом.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС-ІНВЕСТ є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС-ІНВЕСТ , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 28 листопада 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Виготовлення рішення суду у повному обсязі здійснено 10 грудня 2018 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю ПГС-ІНВЕСТ (вул.Гоголя, 15А, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 40262045) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м.Дніпро; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 грудня 2018 року.

Суддя С. В. Прудник