Рішення

від 26.12.2018 по справі 200/13008/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 р. Справа№200/13008/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 83038, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання/перебування: 84507, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Горбатова, 57 код ЄДРПОУ 25953178) про визнання протиправними дії щодо припинення нарахування та виплати заборгованості державної соціальної допомоги по інвалідності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, починаючи з 01.08.2014 року; зобов'язання провести виплату заборгованості державної соціальної допомоги по інвалідності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.08.2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Горбатова, 57 код ЄДРПОУ 25953178) про визнання протиправними дії щодо припинення нарахування та виплати заборгованості державної соціальної допомоги по інвалідності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, починаючи з 01.08.2014 року; зобов'язання провести виплату заборгованості державної соціальної допомоги по інвалідності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.08.2014 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач є тимчасово переміщеною особою, пенсіонером по втраті годувальника, інвалідом 2 групи, якому відповідно до вимог Закону України Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям з інвалідністю» було призначено державну соціальну допомогу. Як внутрішньо переміщена особа позивач перебуває на обліку в управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради Донецької області. У період з серпня 2014 року позивачу припинено виплату пенсії без повідомлення причин.

Ухвалою від 26 листопада 2018 року суд поновив позивачу строк звернення до суду з даним адміністративним позовом; прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі; вирішив розгляд справи провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відстрочив позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

У строк, встановлений судом, відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що відповідач з листопада 2014 року по 27.02.2018 року не був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа та не перебував на обліку в управління, а тому підстави виплатити позивачу державну соціальну допомогу, як на дитину з інвалідністю за вказаний період в управління відсутні. Вказує, що управлінням не встановлено порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

На підставі зазначеного, просив позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України що підтверджується паспортом серії ВВ №350180, виданим Ленінським РВ УМВС України в Донецькій області 12 березня 1998 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Позивач є пенсіонером, пенсія призначена по інвалідності з дитинства друга група, про що свідчить посвідчення про призначення пенсії, та є особою переміщеною з тимчасово окупованої території, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.02.2018 року №1419117695.

Згідно довідки до акту огляду ВТЭК серії ВТЄ-12 за № 048710, виданої від 25.05.89 року, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з дитинства до 16 років безстроково.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність дій управління щодо невиплати державної соціальної допомоги інваліду з дитинства за минулий період.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За приписами частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульовано Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі -Закон № 1706-VII).

Відповідно до статті 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема, відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509.

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» .

Тобто, виходячи з приписів наведених норм, реалізація права на отримання соціальної допомоги пов'язана з фактом реєстрації особи як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року (далі Порядок № 509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами наведеної норми рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам для призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам подаються такі документи: заява про призначення усіх видів соціальної допомоги за формою, що затверджується наказом Мінпраці; паспорт або в разі його відсутності інший документ, що може засвідчувати особу, яка подає заяву; довідка про місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда чи копія паспорта інваліда з дитинства або дитини-інваліда з відомостями про місце проживання; довідка про місце проживання законного представника, піклувальника, який подав заяву, чи копія паспорта з відомостями про місце проживання.

Заява про призначення державної соціальної допомоги подається інвалідом з дитинства до місцевого органу з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.

Заява про призначення державної соціальної допомоги інваліду з дитинства, який визнаний недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із законних представників за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання особи, яка подає заяву, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.

Якщо законний представник проживає за іншою адресою, ніж дитина-інвалід, то разом із заявою він подає довідку місцевого органу з питань соціального захисту населення про те, що другий із законних представників не отримує державну соціальну допомогу на дитину-інваліда за місцем свого проживання.

Відповідно до пункту 2.5. Порядку державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.

Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день приймання місцевим органом з питань соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами.

У тих випадках, коли до заяви про призначення державної соціальної допомоги додані не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3 місяців з дня відправлення повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийняття або відправлення заяви про призначення такої допомоги.

Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається місцевими органами з питань соціального захисту населення не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку державна соціальна допомога інвалідам з дитинства, призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Пунктом 4.1 Порядку передбачено, що державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання інваліда з дитинства або законного представника, яким призначена допомога на дітей-інвалідів або інвалідів, які визнані недієздатними.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку у разі зміни одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідним місцевим органом з питань соціального захисту населення за новим місцем проживання з дня, наступного за днем припинення цієї виплати за попереднім місцем проживання.

Згідно до статті 12 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам» суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.

Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум інвалідом чи його офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об'єктивні обставини, коли інвалід чи його батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної допомоги за минулий час здійснюється із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Аналогічні вимоги викладені в пункті 4.10 Порядку, відповідно до якого призначені суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум інвалідом чи його законним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні та інші причини, які фізично унеможливили своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об'єктивні обставини, коли інвалід чи його законний представник не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється, виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» , право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сімї та дітей, організовує роботу щодо призначення виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач з листопада 2014 по 27.02.2018 не був зареєстрований як внутрішньо переміщена особа та не знаходився на обліку у управлінні, а тому підстави для виплати відсутні.

Суд зазначає, наступне.

Приписами статті 4 вищевказаного Закону встановлено, що період, на який призначається державна соціальна допомога, а саме: державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Як встановлено судом раніше згідно довідки до акту огляду ВТЭК серії ВТЭ-12 за № 048710, виданої від 25.05.89 року, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з дитинства до 16 років безстроково.

Суд зазначає, що відсутність у позивача довідки про взяття на облік як внутрішньо переміщена особа не є підставою для відмови виплат про, що зазначає ОСОБА_2 Верховного Суду.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам» виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку переогляду інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, а в разі визнання знову інвалідом або дитиною-інвалідом виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць. У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок не з'явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною-інвалідом. Підставою припинення виплати державної соціальної допомоги, відповідно до ст. 14 Закону є влаштування дітей-інвалідів до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання, влаштування дитини-інваліда віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання.

Відповідно до статті 14 Закону при зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання.

Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.

Таким чином, вищевказане посилання відповідача не підлягає задоволенню.

Згідно відзиву відповідача який міститься у матеріалах справи остання виплата допомоги позивачу здійснена у жовтні 2014 році.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» , ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить до висновку, що слід прийняти рішення про зобов'язання відповідача відновити нарахування та виплату допомоги інвалідам з дитинства ІІ групи з 01.11.2014 року.

Позовна вимога про сплату заборгованості за період, починаючи з 01.11.2014 року, охоплюється зобов'язанням відновити виплату допомоги.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Горбатова, 57 код ЄДРПОУ 25953178) з невиплати державної соціальної допомоги по інвалідності ОСОБА_1 (місце проживання: 83038, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання/перебування: 84507, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з 01.08.2014 року.

Суд зазначає наступне.

Згідно витягу відповідача з протоколу від 24.04.2018 №96 вбачається що позивачу призначено згідно заяви з 04.04.2018 щомісячні виплати.

Позивачем не надано до суду доказів про звернення до відповідача про призначення допомоги з 01.08.2014 року по 03.04.2018 року.

А тому суд не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльність управління з невиплати державної соціальної допомоги по інвалідності ОСОБА_1 з 01.08.2014 року.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Щодо вимоги позивача про негайно виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки позивачем вимоги про стягнення суми пенсії не заявлялися, тому правові підстави для застосування вказаним норм - відсутні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ Про судовий збір від сплати судового збору звільнений.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 83038, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання/перебування: 84507, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Горбатова, 57 код ЄДРПОУ 25953178) про визнання протиправними дії щодо припинення нарахування та виплати заборгованості державної соціальної допомоги по інвалідності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, починаючи з 01.08.2014 року; зобов'язання провести виплату заборгованості державної соціальної допомоги по інвалідності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.08.2014 року - задовольнити частково.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Горбатова, 57 код ЄДРПОУ 25953178) відновити нарахування та виплату допомоги інваліду з дитинства ІІ групи ОСОБА_1 (місце проживання: 83038, АДРЕСА_1; фактичне місце проживання/перебування: 84507, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з 01.11.2014року.

В іншій частині позову - відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті 26 грудня 2018 року. Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 грудня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Аканов О.О.