Рішення

від 19.12.2018 по справі 1240/2951/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

19 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2951/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Попової Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Комунального закладу "Станично-Луганський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування про застосування штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Комунального закладу "Станично-Луганський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування про застосування штрафних санкцій, з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Луганській області № 0031581307 від 21.05.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого КЗ "Станично-Луганський районний центр первинної медико- санітарної допомоги" нараховані штраф у розмірі 7 710,47 грн. за період з 23.10.2013 до 16.10.2014; штраф у розмірі 119 043,11 грн. за період з 23.02.2016 до 29.03.2018; - пеня у розмірі 11 039 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 18.06.2018 Позивач - комунальний заклад "Станично-Луганський районний центр первинної медико-санітарної допомоги", отримав рішення ГУ ДФС у Луганській області № 0031581307 від 21.05.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Згідно цього рішення Відповідач застосував до Позивача на підставі ч. 10 та п. 2) ч. 11 ст.25 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування": штраф у розмірі 7 710,47 грн. за період з 23.10.2013 р. до 16.10.2014; штраф у розмірі 119 043,11 грн. за період з 23.02.2016 до 29.03.2018; нарахував пеню у розмірі 11 039 грн.

Вказане рішення мотивоване Відповідачем тим, що Позивач несвоєчасно сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вище вказані періоди. КЗ "Станично-Луганський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" вважає вказане рішення таким, що суперечить чинному законодавству України.

На підставі викладеного позивач просив суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 02.10.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 18.10.2018 (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 18.10.2018 зупинено провадження у справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 812/292/18 (а.с. 106).

Ухвалою суду від 29.11.2018 поновлено провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19 грудня 2018 року (а.с. 111).

18 жовтня 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 80-81), в обгрунтування якого зазначено, що КЗ Станично-Луганський РЦПМСД було несвоєчасно сплачено єдиний внесок за період з 23.10.2013 до 16.10.2014, а також несвоєчасно сплачено єдиний внесок за період з 23.02.2016 до 29.03.2018. Факт несвоєчасної сплати єдиного внеску підтверджується даними інтегрованої картки з єдиного внеску КЗ Станично-Луганський РЦПМСД за 2013, 2014, 2016, 2017, 2018 роки.

Відповідно до п. 9 - 4 частини другої розд. VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 2464 були внесені зміни, згідно з якими платники єдиного внеску, вказані у ст. 4 Закону N 2464, які перебувають на обліку в контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, де проводилася АТО, розпочата відповідно до Указу N 405, звільняються від виконання своїх обов'язків, передбачених частиною другою ст. 6 Закону N 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО або військового чи надзвичайного стану.

Станом на теперішній час КЗ Станично-Луганський РЦПМСД не надало до органу доходів і зборів за основним місцем обліку відповідну заяву про звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону N 2464 та сертифікат Торгово- промислової палати України про настання форс-мажорних обставин. За таких обставин, КЗ Станично-Луганський РЦПМСД повинно було своєчасно та в повному обсязі сплачувати нарахування по єдиному внеску за період з 23.10.2013 по 16.10.2014 та за період з 23.02.2016 по 29.03.2018. Відповідно у зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску в зазначені періоди, ТУ ДФС у Луганській області було правомірно застосовано до Позивача рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 21.05.2018 за №0031581307.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, розгляд справи просив проводити без його участі.

Представник відповідача у судове засідання прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, розгляд справи просив проводити без його участі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази суд встановив таке.

Судом встановлено, що Комунальний заклад "Станично-Луганський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" є юридичною особою, та є платником єдиного внеску, позивач з січня 2014 року по грудень 2014, та з січня 2016 року по березень 2018 року сплачував єдиний внесок, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 13-79).

Рішенням ГУ ДФС у Луганській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0031581307 від 21.05.2018 до Комунального закладу "Станично-Луганський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску у розмірі 7710,47 грн за період з 23.10.2013 по 16.10.2014, у розмірі 119043,11 грн за період з 23.02.2016 по 29.03.2018, та нараховано пеню у розмірі 11039,00 грн (а.с. 9).

Позивач, не погодившись з рішенням № 0031581307 від 21.05.2018 про застосування фінансових санкцій, подав до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) скаргу від 22.06.2018 № 386, яку ДФС України розглянуто та прийнято рішення від 26.07.2018 № 24683/6/99-99-11-02-02-25 про відмову у задоволенні скарги. Рішення обґрунтовано тим, що положення пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" втратили чинність згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 № 911 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , яким внесено зміни Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (а.с. 21-22).

Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем № 0031581307 від 21.05.2018 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

При вирішенні справи, суд виходить з наступного.

За вимогами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04 липня 2013 року № 406-VІІ до Закону № 2464-VI та Податкового кодексу України внесено зміни, відповідно до яких право на адміністрування єдиного внеску, яке раніше було у органів Пенсійного фонду України, передано органам доходів і зборів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів (п. 1 ч. 10 ст. 9 № 2464).

Стаття 25 Закону № 2464-VІ регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10 відсотків).

На час виникнення спірних правовідносин позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону № 1669.

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон № 1669-VII), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт "б" розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13 березня 2015 року) такого змісту:

"9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Таким чином, саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ.

Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8, але в повній мірі збереглася в Законі № 2464.

Пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 2464 (після внесення змін до Закону № 1669-VII Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-8) продовжує свою дію в часі.

Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України". Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція"; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України" від 30 жовтня 2014 року №1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014, до зазначених населених пунктів належить місто Сєвєродонецьк.

Отже, позивач є суб'єктом правовідносин, для врегулювання яких необхідно застосувати п. 9-4 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені Законом України № 2464 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску не застосовується.

Доводи відповідача стосовно обов'язкового звернення позивача до податкового органу з заявою щодо звільнення його від виконання своїх обов'язків згідно п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 є безпідставними, оскільки приписи п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI не ставлять факт звільнення платника від обов'язку зі сплати єдиного внеску у залежність від часу подання відповідної заяви, а прямо встановлює, що така заява подається у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО.

Засвідчення факту настання форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску, така умова для звільнення від відповідальності також відсутня у нормі прямої дії пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ.

Перевага надається спеціальним нормам, що визначають звільнення позивача від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, без подання сертифікатів Торгово-промислової палати (пункт 9-4 Закону № 2464), а не Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який щодо спірних відносин є загальними.

Таким чином, приймаючи спірне рішення, відповідач діяв всупереч вимогам Закону № 2464.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення від 21 травня 2018 року органу доходів і зборів про накладення на позивача штрафу та нарахування пені відповідно до ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за період з 23.10.2013 по 16.10.2014 та з 23.02.2016 по 29.03.2018.

При цьому, відповідно до розрахунку штрафної санкції, що перебуває в матеріалах справи, загальна сума, що виникла у позивача, становить 137792,58 грн. (а.с. 10-12). Однак, з урахуванням наведених вище доводів, суд вважає, що за період з 14.04.2014 по 29.03.2018 відповідач звільнений від притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, оскільки цей період є часом проведення антитерористичної операції.

Разом з тим, суд вважає правомірним нарахування відповідачем суму штрафної санкції в сумі 388,71 грн. та пені в сумі 17,27 грн. за період з 23.10.2013 по 13.04.2014, оскільки в даний період часу були відсутні правові підстави для звільнення позивача від притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: скасування Рішення № № 0031581307 від 21.05.2018 в частині застосування штрафних санкцій та нарахування пені за період з 14.04.2014 по 29.03.2018 у сумі 126364,87 грн.(штраф) та у сумі 11021,73 грн. (пеня).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд вважає неприйнятними по вище зазначеним обставинам.

Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 30 березня 2018 року у зразковій справі № 812/292/18 (провадження №Пз/9901/22/18), які відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при розгляді типової справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2066,89 грн (платіжне доручення № 206 від 14.09.2018) (а.с. 3).

Суд зазначає, що в позовній заяві позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру.

З огляду на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року - 1762,00 грн, встановлений статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", та враховуючи кількість заявлених немайнових вимог, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Отже, позивачем надмірно сплачено суму судового збору у розмірі 304,89 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений правом звернутись до суду із клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 352,40 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального закладу "Станично-Луганський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування про застосування штрафних санкцій задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 21 травня 2018 року № 0031581307 про застосування до Комунального закладу "Станично-Луганський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" штрафу в частині за період з 14.04.2014 по 29.03.2018 застосування штрафу у розмірі 126364,87 грн та нарахування пені у розмірі 11021,73 грн., всього на загальну суму 137 386,60 грн (сто тридцять сім тисяч триста вісімдесят шість гривень 60 коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445, 93400, вул. Енергетиків, 72, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.) на користь Комунального закладу "Станично-Луганський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" (93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вул. 5-та Лінія, будинок 39, код ЄДРПОУ 38380533) судові витрати у розмірі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 26 грудня 2018 року.

Суддя О.В. Ірметова