Рішення

від 26.12.2018 по справі 520/9786/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 грудня 2018 р. Справа № 520/9786/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши адміністративну справу у порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 64250) до Балаклійського відділу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (ЄДРПОУ:41248550, вул. Соборна, буд. 45, м. Балаклія, Балаклійський район, Харківська область, 64200) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Балаклійського відділу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо не виплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 пенсії за період з грудня 2017 року по травень 2018 року включно;

- зобов'язати Балаклійський відділ Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області виплатити пенсію ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 за період з грудня 2017 року по травень 2018 року включно, негайно після проголошення судового рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в місці її постійного проживання вона була вимушена переїхати до Харківської області, отримала довідку внутрішньо переміщеної особи та стала на пенсійний облік в Зміївському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області. Проте, відповідач з 01.12.2017 року по травень 2018 року не виплачував пенсії позивачу. Листом від 10.08.2018 року відповідач надав відповідь на запит позивача та повідомив, що поновлення виплат відбудеться на підставі Порядку здійснення контролю за проведення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 365. Сума соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковується в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом міністрів України. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують її право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що виплата пенсії ОСОБА_1 припинена з 01.12.2017 року на підставі протоколу № 40 від 23.11.2017 року, як особі, яка згідно з актами обстеження матеріально-побутових умов проживання не проживає на території Балаклійського району Харківської області. На підставі викладеного відповідач вважає, що при припиненні нарахування та виплати позивачу пенсії діяв в межах повноважень, наділених Постановою Кабінету Міністрів України № 365.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

З 03.12.2018 по 24.12.2018 року суддя перебувала у відпустці, вирішення справи по суті здійснюється у перший робочий день судді.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, з червня 2000 року здобула право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № 173671, яке видано відділом управлінням соціального захисту населення Перевальської районної державної адміністрації Луганської області на ім'я ОСОБА_1 05.06.2000 року. Позивач є внутрішньо переміще ною особою. У 2014 році у зв'язку із проведенням антитерористичної операції (Наказ Анти-терористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року №33/6/а Про ви значення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення ), змушена була покинути своє місце проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, повсюдних проявів насильства та порушень прав людини.

Згідно довідки № НОМЕР_2 від 27.10.2014 р. позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Фактичне місце проживання/перебування позивача як внутрішньо переміщеної особи є: 64250, Харківська обл., Балаклійський район, смт. Черновий Донець, вул.. Лікарняна, б. 11, кв. 59.

Пенсійну справу прийнято на облік в Балаклійському відділі Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківської області і розпочато виплату пенсій.

Таким чином, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Зміївському об'єднаному управління Пенсійного фонду України Харківської області та отримувала пенсію, як переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено, що з 01.12.2017, що не заперечується і відповідачем по справі, Зміївським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області припинено позивачу виплату пенсії, у зв'язку із непідтвердженням місця проживання ОСОБА_1.

Як вбачається з відзиву відповідача на позов, протоколом № 40 від 23.11.2017 про результати перевірки комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб фактичного місця перебування внутрішньо переміщених осіб не підтверджене фактичне місце проживання ОСОБА_1, у зв'язку із чим їй було припинено виплату пенсійних виплат з 01.12.2017 року, як особі, яка згідно з актами обстеження матеріально-побутових умов проживання не проживає на території Балаклійського району.

26.01.2018 року позивач звернулась до Балаклійського відділу із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.12.2017 року.

Відповідач повідомив суд про те, що 29.01.2018 року дані щодо ОСОБА_1 були внесені до списку осіб на отримання інформації для призначення (відновлення) виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування та направлені до управління соціального захисту населення в Балаклійському районі Харківської області для розгляду Комісії.

Розпорядженням Балаклійського відділу від 29.05.2018 року після здійснення міграції пенсійної справи з програмного комплексу АСОПД/КОМТЕХ-W до програмного комплексу ППВП пенсія позивача поновлена з 01.12.2017 року на підставі Протоколу №48 засідання комісії по здійсненню перевірки правомірності взяття на облік внутрішньо переміщених осіб у Балаклійському районі та призначення їм відповідних соціальних виплат від 13.03.2018 року як особі, яка внаслідок проведених перевірок підтвердила факт свого проживання на території Балаклійського району.

Судом з'ясовано, що 15 лютого 2018 року управлінням соціального захисту населення Балаклійської районної державної адміністрації була проведена перевірка фактичного місця проживання позивача. В результаті перевірки факт її проживання за адресою, яка вказана в довідці ВПО: АДРЕСА_2, було підтверджено. Акт комісії про підтвердження місця проживання було передано до Балаклійського відділу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області.

Але, незважаючи на це поновлення пенсійних виплат та виплата заборгованості за минулий час пенсійним фондом виконані не були, у зв'язку із чим для з'ясування причин не поновлення пенсійних виплат відповідачем ОСОБА_1 31.07.2018 р. звернулася до управління Пенсійного фонду.

На зазначену заяву Управлінням надана відповідь № 3915/02.1-01/50 від 10.08.2018 року, в якій відповідач у своїй відповіді посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 (зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335).

Із змісту наданої відповіді вбачається, що за матеріалами електронної пенсійної справи пенсія ОСОБА_1 за червень 2018 року і місячному розмірі 1641,78 грн. нарахована та виплачена в червні 2018 року і додатковий період на відділення АТ "Ощадбанк" (дата виплати 17 число). Пенсія за липень 2018 року в місячному розмірі 1641,78 грн. була нарахована та виплачена в липні 2018 року додатковий період на відділення АТ "Ощадбанк'' (дата виплати 17 число). Сума невиплаченої пенсії за період з 01.12.2017 року по 30.06.2018 року в сумі 11455,26 грн. нарахована в червні 2018 року в додатковий період на відділення АТ "Ощадбанк".

Відповідач, посилаючись на п. 15 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 (зі змінами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335), яким передбачено, що орган, який здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Сума соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Позивач вважає, що діями, які полягають у невиплаті та неперерахуванні пенсії, Відповідач грубо порушив охоронювані Конституцією та Законами України її права, тим самим позбавивши її єдиного джерела для існування. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що Верховним Судом 08.05.2018 року розглянуто зразкову справу №Пз/9901/20/18 (№805/402/18-а), за результатами чого прийнято рішення, яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до оприлюдненої постанови Великої палати Верховного Суду від 04.09.2018 року залишена без змін після апеляційного оскарження.

Відповідно до рішення у справі №Пз/9901/20/18 суд дійшов висновку, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових, визначених п. 21 ч. 1 ст. 4 КАС України справ, є такі: 1) позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та який/яка є внутрішньо переміщеною особою; 2) відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, на пенсійному обліку якого перебуває позивач; 3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені п. 1, 3- 5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV); 4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії).

Дана адміністративна справа відповідає вищевказаним ознакам типової справи, а отже судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №Пз/9901/20/18 (№805/402/18-а).

Відповідно до ч.3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.

При цьому, положеннями ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

В той же час, положеннями ч.3 ст.4 Закону №1058-IV передбачено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Як встановлено судом, позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Отже, відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до положень п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою КМУ № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Згідно із п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII.

Як передбачено п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже вказаною нормою визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

При цьому, суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем виплату пенсії позивачу було припинено з 01.12.2017 року на підставі Протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 40 від 23.11.2017 року, відповідно до пп. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ від 08.06.2016 року №365. Відповідного Рішення стосовно припинення виплати пенсії позивачу - не приймалось.

При цьому, пп. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ від 08.06.2016 року №365, визначено, що соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Однак, суд зазначає, що положеннями Закону № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конституційним Судом України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Також у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейським судом з прав людини вказано, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

Зі змісту прийнятого відповідачем рішення у формі протоколу можна дійти висновку, що останнє не містить в собі зазначення підстав для припинення виплати позивачу пенсії, проте містить посилання на положення підпункту 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365.

При цьому, суд наголошує, що з аналізу положень Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Як передбачено положеннями п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Суд звертає увагу на те, що підпунктом 2 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що соціальні виплати припиняються у разі: встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Однак, суд зазначає, що до суду не надано доказів встановлення факту відсутності позивача за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

Водночас, суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Як передбачено ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Отже, відповідач, припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 грудня 2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, що фактично призвело до втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати пенсії позивачу у період з грудня 2017 року по травень 2018 року включно.

Враховуючи обставини справи суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання Балаклійське відділення Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (код ЄДРПОУ 41248550) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01.12.2017 року по 31.05.2018 року, оскільки, як зазначено та визнається відповідачем нарахування невиплаченої пенсії ОСОБА_1 було здійснено, нараховані кошти обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, але виплачуються нараховані кошти на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про допущення негайного виконання рішення суду після його проголошення, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

Таким чином, з огляду на обставини того, що присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Стосовно стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає, що оскільки ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2018 року клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволено, ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання адміністративного позову - судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 64250) до Балаклійського відділу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (ЄДРПОУ:41248550, вул. Соборна, буд. 45, м. Балаклія, Балаклійський район, Харківська область, 64200) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Балаклійського відділу Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо не виплати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 пенсії за період з грудня 2017 року по травень 2018 року включно.

Зобов'язати Балаклійський відділ Зміївського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області виплатити пенсію ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 за період з грудня 2017 року по травень 2018 року включно.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 грудня 2018 року.

Суддя О.М. Шляхова