Постанова

від 15.11.2018 по справі 808/303/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

15 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 808/303/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1 навчально-виховного комплексу Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року

у справі №808/303/18

за позовом ОСОБА_1 навчально-виховного комплексу Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

26.01.2018 ОСОБА_1 навчально-виховний комплекс Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області , в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0017631417 від 20.12.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю винесення спірного рішення, оскільки позивачем в належному розмірі та своєчасно сплачувалась орендна плата за землю відповідно до договору оренди, а отже донарахування контролюючого органу є протиправними.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 р. у справі № 808/303/18 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Судом встановлено, що позивач користується земельною ділянкою відповідно до укладеного договору оренди. За результатами проведеної перевірки встановлено заниження розміру орендної плати за період 2014-2016 років. Судом встановлено, що позивачем сплачувалась орендна плата за землю відповідно до умов договору, укладеного у 2001 році, в розмірі, що не відповідає вимогам ст.288 ПК України. За таких обставин, суд погодився з висновками контролюючого органу щодо протиправного заниження орендної плати за землю, у перевірений період. Наведене обумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 НВК подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 р. у справі № 808/303/18, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 НВК не розраховував орендну плату, яка сплачувалась останнім за квитанціями, що надходили від орендодавця - ОСОБА_1 сільської ради; в квитанції про оплату вказувався розмір, який ОСОБА_1 НВК повинен сплати за договором оренди землі і саме такий визначений розмір і був сплачений ОСОБА_1 НВК. При цьому спонукань для приведення договору оренди (2001) у відповідність, саме податкових норм, від власника земельної ділянки не надходило.

Також скаржник звертає увагу, що договір не можна змінити в односторонньому порядку, а для підтвердження оплати повинні бути відповідні документи, що б це не виглядало як зловживання службовим становищем.

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не досліджено обставин порушення відповідачем процедури розгляду заперечень, передбаченої п.86.7 ст.86 ПК України, яке полягає у тому, що відповідач не допустив позивача до розгляду заперечень на акт перевірки та і рішення про визнання грошового зобов'язання, хоча позивач просив про це.

ГУ ДФС у Запорізькій області проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, наполягаючи на необхідності визначати розмір орендної плати у відповідності до положень Податкового кодексу України.

Стосовно порушення відповідачем процедури розгляду заперечень останній зазначив, що такі порушення відсутні з огляду на повідомлення позивача про розгляд заперечень у відповідності до вимог чинного законодавства. В судовому засіданні апеляційної інстанції сторонами підтверджено визначені по суті спору правові позиції, надані пояснення та заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

Матеріали справи свідчать, що у ОСОБА_1 НВК перебуває в оренді земельна ділянка площею 58 га, на підставі договору оренди земельної ділянки № 15 від 22.03.2001, укладеного з орендодавцем - Панфілівською сільською радою Чернігівського району Запорізької області (а. с.71-76), що не заперечується сторонами.

Відповідно до п.2.3 даного договору орендна плата вноситься орендарем щорічно у вигляді грошової плати у розмірі однієї ставки земельного податку за 2001 рік, та з 2001 року - в розмірі двох ставок земельного податку згідно чинного законодавства.

ГУ ДФС у Запорізькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ОСОБА_1 НВК з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету коштів щодо оренди ОСОБА_1 НВК земельної ділянки комунальної форми власності площею 58 га на території ОСОБА_1 сільської ради Чернігівського району Запорізької області за період 2014-2016 роки, за результатом якої складено акт від 30.08.2017 № 474/08-01-14-17/26292419 (а. с.13-17).

За висновками даного акту перевірки ОСОБА_1 НВК порушено п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України (у редакції в період з квітня 2014 по 31.12.2016), що призвело до заниження розміру орендної плати за перевірений період на загальну суму 111 824,99 грн., в т.ч. 2014 рік - 26 021,70 грн., 2015 рік - 43 334,81 грн., 2016 рік - 42 468,48 грн.

ОСОБА_1 НВК подано заперечення на акт перевірки від 30.08.2017, яке відповіддю ГУ ДФС у Запорізькій області від 26.09.2017 № 14245/10/08-01-14-09-11 залишено без задоволення (а. с.20. 21).

29.09.2017 на підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 111824,99 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 27 956,24 грн. (а. с.11).

ОСОБА_1 НВК оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами чого ДФС України прийнято рішення від 14.12.2017 № 29999/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 29.09.2017 № НОМЕР_1 скасовано в частині нарахування орендної плати за земельну ділянку у сумі 26 021,70 грн та застосування штрафних санкцій у сумі 6505,42 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а. с.18, 19).

20.12.2017 на підставі вищевказаного акту перевірки та з урахуванням рішення ДФС України від 14.12.2017 № 29999/6/99-99-11-03-01-25, ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкове повідомлення рішення № НОМЕР_2, яким ОСОБА_1 НВК збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у сумі 85803,29 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 21450,82 грн. (а. с.8).

ОСОБА_1 НВК, вважаючи протиправним вищевказане податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.12.2017, звернувся до адміністративного суду з даним позовом про його скасування.

Суд першої інстанції дійшов висновку про законність спірного податкового повідомлення-рішення, встановивши, що виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності (п.5.2 ст.5 ПК України), до моменту внесення до договору оренди відповідних змін, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України.

При цьому суд першої інстанції встановив, що з урахуванням вартості вищевказаної земельної ділянки, що орендна плата зазначеної ділянки повинна складати: 2015 рік - 38765,46 грн. х 1,249 = 48418,05 грн.; 2016 рік-48418,05 х 1,2 = 58101,66 грн., всього за 2015-2016 роки - 106519,71 грн.

Апеляційний суд такий висновок суду першої інстанції вважає правомірним в силу наступних приписів законодавства, яке регулює спірні правовідносини:

Так, за позицією відповідача ОСОБА_1 НВК допущено порушення положень п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, що призвело до заниження розміру податкового зобов'язання по орендній платі за землю.

При цьому спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

За приписами ст.ст.125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав і посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За визначенням, наведеним у статті 13 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.98 № 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар - використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

На час укладення Договору оренди діяв Закон України "Про плату за землю" від 03.07.92 № 2335-ХІІ, який втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.

З 01.01.2011 питання оподаткування земельних ділянок та сплати орендної плати за землю урегульоване Податковим кодексом України.

Так, за визначенням п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України (тут і надалі - в редакції у перевірений період 2015, 2016 р.р.) земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

За визначенням п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

За приписами п.п.269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269 розділу XIII ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положеннями п.п.270.1.1, 270.1.2 п.270.1 ст.270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

З наведених норм вбачається, що орендна плата за землю за своєю правовою природою є податком, контроль за справлянням якого, а отже і відповідністю розміру чинному законодавству, покладено на органи ДФС.

У відповідності до п.274.1 ст.274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

При цьому, у відповідності до п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, а саме: трикратного розміру земельного податку.

Згідно з абз.1 п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Враховуючи те, що плату за землю у формі орендної плати за землі комунальної та державної власності віднесено до загальнодержавних податків і зборів згідно переліку статті 9 ПК України, розмір орендної плати за вказані ділянки є нормативно-регульованою ціною із визначеними мінімальною та максимальною межами.

Тобто, починаючи з 01.01.2011, на адміністрування орендної плати та відносини, що виникають при оренді земельної ділянки комунальної та державної власності, поширюються приписи Податкового кодексу України з усіма правилами обрахування орендної плати та наслідками недотримання порядку нарахування та справляння даного обов'язкового платежу.

Підставою для нарахування вказаного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 ПК України).

За положеннями п.п.271.1.1, 271.1.2 п.271 ст.271 ПК України базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

З аналізу наведених норм випливає, що положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать Податковому кодексу України в частині визначення розміру орендної плати, не можуть застосовуватись та мати пріоритет над нормами вказаного Кодексу, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями Податкового кодексу України.

Отже, вірною є позиція відповідача про те, що після набрання чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік з урахуванням обмежень п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України та розміру нової грошової оцінки земельних ділянок.

За таких обставин, апеляційний суд вважає такими, що не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог про скасування спірного податкового повідомлення-рішення доводи позивача, зо останнім оплачувалась оренда плата за землю на підставі квитанцій, наданих орендодавцем і спонукань для приведення договору оренди від 22.03.2001 у відповідність до податкових норм від власника земельної ділянки не надходило.

При цьому такі доводи позивача, як і відсутність ведення бухгалтерського обліку позивачем і ведення його відповідним відділом освіти, не звільняють ОСОБА_1 НВК, як платника орендної плати за землю, від обов'язку здійснювати даний платіж у розмірі, не меншому, ніж визначено у п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України.

Щодо доводів скаржника про порушення відповідачем процедури розгляду заперечень, то такі доводи не приймаються судом до уваги, оскільки можливе недотримання відповідачем цієї процедури у даному випадку не впливає на суть виявленого порушення, його характеру, та не відміняє обов'язку позивача виконувати приписи Податкового кодексу України, а отже не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову ОСОБА_1 НВК у задоволенні позовних вимог про скасування винесеного відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 20.12.2017.

Стаття 316 КАС України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 навчально-виховного комплексу Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 р. у справі № 808/303/18 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 р. у справі № 808/303/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.

Головуючий - суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко