Постанова

від 20.12.2018 по справі 808/2652/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

20 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 808/2652/17 головуючий суддя І інстанції - Стрельнікова Н.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді (доповідач) Іванова С.М.,

суддів: Коршуна А.О., Чередниченка В.Є.,

за участю секретаря судового засідання Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроплюс-Сервіс на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2018 року у справі № 808/2652/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроплюс-Сервіс до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроплюс-Сервіс звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0005311401 від 25.04.2017 року та податкового повідомлення-рішення №0005321401 від 25.04.2018 року, виданого відповідачем на виконання висновків Акту перевірки №158/08-01-14-01/33471898 від 27.03.2017 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2018 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25 квітня 2017 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 705 045 грн. 26 коп. та податкове повідомлення-рішення № 000531401 від 25 квітня 2017 року повністю. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Агроплюс-Сервіс , звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення в частині позовних вимог в задоволенні яких було відмовлено та прийнято нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що сплата ТОВ Київпрорегіон грошових зобов'язань у загальному розмірі 236990.00 грн., здійснювалась ним не зі спеціальних коштів, а коштів переплати, тобто з власних коштів підприємства, що свідчить про відсутність факту порушення вимог ст. 209 Податкового кодексу України. Зауважено, що ТОВ Київпромрегіон самостійно вирішив повернути кошти на поточний рахунок позивача, без отримання дозволу у ТОВ Агроплюс-Сервіс .

Відзив від відповідача на адресу суду не надходив.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог відповідачем не оскаржується, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги позивача в частині позовних вимог в задоволенні яких відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині вимог в задоволенні яких було відмовлено та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні відносно задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 28.02.2017 по 20.03.2017 року, на підставі направлень від 28.02.2017 № № 352, 349, 350, 351, наказу № 350 від 16.02.2017, № 601 від 13.03.2017 згідно із вимогами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, уповноваженими особами відповідача було проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ Агроплюс-Сервіс з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2016 за результатами якої складено Акт від 27.03.2017 року № 158/08-01-14-01/333471898 (далі - акт перевірки).

За результатом проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- п. 200.1. ст. 200, п. 209.2, п. 209.3 ст. 209 Податкового Кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 23.09.2014 року №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №13), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та перерахуванню на спеціальний рахунок на загальну суму 69 136 грн., у тому числі: за липень 2015 р. на суму 69 136 грн.;

- п. 209.2 ст.209 Податкового Кодексу України та п. 3 Порядку акумулювання с/г підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженому постановою КМУ від 12.01.2011р. №11, а саме неправомірне використання ТОВ Агроплюс-Сервіс податкової пільги у розмірі 942 035,26 грн.

- п. 203.1 ст. 203 p. V Податкового Кодексу України, а саме несвоєчасне подання Податкової декларації з податку на додану вартість підприємства, що обрали Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за серпень 2016 року.

За результатом розгляду ГУ ДФС у Запорізькій області заперечень на Акт перевірки від 27.03.2017 року № 158/08-01-14-01/333471898, відповіддю ГУ ДФС у Запорізькій області від 20.04.2017 року № 3847/10/08-01-14-01-12 змінено пункт перший виявлених порушень та викладено його в наступній редакції:

- п. 200.1. ст. 200, п. 209.2, п. 209.3 ст. 209 Податкового Кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість від 23.09.2014 року №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 січня 2015 року №13), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та перерахуванню на спеціальний рахунок на загальну суму 161469 грн., у тому числі: в липні 2015 р. на суму 69 136 грн.; в грудні 2015 р. 92 333 грн.

На підставі Акту перевірки від 27.03.2017 року № 158/08-01-14-01/333471898, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2 від 25.04.2017, яким збільшено підприємству суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем 161469 грн. та 40367,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

- № НОМЕР_1 від 25.04.2017, яким застосовано до товариства штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 942035 грн. 26 коп.

ТОВ Агроплюс-Сервіс було подано скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДФС України від 31.07.2017 року № 16605/6/99-11-01-02-25 податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 25.04.2017 та № НОМЕР_1 від 25.04.2017 року було залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з обґрунтованістю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума ПДВ в розмірі 236 990 грн. нарахована ТОВ "Агроплюс -Сервіс" на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів, яка не була сплачена в бюджет, а була перерахована на спеціальний рахунок, згідно із спеціальним режимом оподаткування, підприємством використана не на виробничі цілі, тобто використана не за цільовим призначенням.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 209.1, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Для такого акумулювання сільськогосподарські підприємства зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку, відкриті для перерахування коштів на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Кошти, зараховані на такі рахунки в системі електронного адміністрування податку, автоматично протягом операційного дня, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг) визначений Порядком акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджений постановою КМУ від 12.01.2011 року №11.

Відповідно до п.2 Порядку № 11, сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання копії витягу з реєстру платників податку на додану вартість про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

Зазначеному сільськогосподарському підприємству відповідно до пункту 200 1.2 статті 200 1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) як платнику податку на додану вартість додатково відкривається в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, крім автоматично відкритого рахунка, рахунок, призначений для перерахування коштів на спеціальні рахунки підприємства, відкриті в установах банків та/або органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

У разі виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування відповідно до пункту 209.12 статті 209 Кодексу сільськогосподарське підприємство зобов'язане в місячний строк закрити спеціальний рахунок.

Згідно п. 3 Порядку №11, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її в електронному вигляді до територіального органу ДФС. У такій податковій декларації сільськогосподарське підприємство зобов'язане зазначати реквізити спеціального рахунка.

Сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених сільськогосподарських товарів/послуг власного виробництва, не підлягає сплаті до бюджету та акумулюється сільськогосподарським підприємством на його спеціальному рахунку.

Для акумулювання зазначеної суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство зараховує кошти на власний рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритий для перерахування коштів на його спеціальний рахунок.

Кошти, зараховані на рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, перераховуються автоматично протягом операційного дня, в якому кошти надійшли на такий рахунок, органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Приписи пункту 4 Порядку № 11 визначають, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Отже, платник ПДВ, що перебуває на спеціальному режимі, не звільняється від обов'язку обчислення своїх податкових зобов'язань, але має право не перераховувати відповідні суми до державного бюджету, що акумулюються на спеціальних рахунках шляхом їх перерахуванням у встановлені законом строки.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Згідно з пунктом 30.2 статті 30 ПК України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Нормою пункту 30.8 статті 30 ПК України встановлено. що контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі. Податкові пільги, використані не за призначенням чи несвоєчасно повернуті, повертаються до відповідного бюджету з нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до пункту 30.9 статті 30 ПК України податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Відповідальність за особливе порушення податкового законодавства, а саме за нецільове використання податкової пільги передбачена пунктом 123.2 статті 123 ПК України.

Відповідно до пункту 123.2 статті 123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Таким чином, неперерахування сільськогосподарським підприємством сум ПДВ до бюджету, а залишення їх на своєму спеціальному рахунку і використання на цілі та в порядку, що встановлені податковим законодавством, є пільгою (преференцією), що надається цій категорії спеціальних суб'єктів оподаткування з урахуванням особливостей їх статусу та сфери діяльності. Однак така пільга не звільняє від виконання інших обов'язків обумовлених нею, зокрема призначення її використання.

Та обставина, що сільськогосподарське підприємство не сплачує суми податкового зобов'язання до бюджету, а залишає їх у своєму розпорядженні й акумулює на спеціальному рахунку, не означає, що цей платіж перестає бути податком, а тому до позивача можуть застосовуватись штрафні санкції за порушення вимог податкового законодавства, зокрема й щодо використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для нарахування позивачу штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 25 квітня 2017 року були висновки податкового органу щодо неправомірного використання позивачем податкової пільги у розмірі 236990.00 грн. в процесі виконання умов господарського договору з ТОВ Київпромрегіон .

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Агроплюс- Сервіс було укладено з ТОВ Київпромрегіон договір поставки добрив № 16/11-2015 від 16.11.2015 року.

Відповідно до п.п. 1.1 вказаного Договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у оплатити Товар на умовах, що передбачені цим Договором.

Так, на виконання умов вказаного договору, зі спеціального рахунку, відкритого сільськогосподарським підприємством в ЗВ ЦФ ПАТ КРЕДОБАНК , постачальнику було сплачено аванс у розмірі 236990.00 грн., який перераховувався частинами, а саме: 19.11.2015 року у розмірі 83590.00 грн.; 09.12.2015 року у розмірі 13400.00 грн.; 10.12.2015 року у розмірі 40000.00 грн.; 11.12.2015 року у розмірі 100000.00 грн.

Між тим, вказаними датами грошові кошти у повному обсязі були повернуті ТОВ Київпромрегіон вже на поточний розрахунковий рахунок, відкритий ТОВ Агроплюс-Сервіс у відділенні ПАТ КРЕДОБАНК на підставі платіжних доручень № АПС00000861 від 19.11.2015 року, № АПС00000986 від 09.12.2015 року, № АПС00000988 від 10.12.2015 року та № АПС00000990 від 11.12.2015 року.

При цьому, в податковому обліку з податку на додану вартість дані операції не відображені (податкові накладні та розрахунки коригування до них не складалися, в ЄРПН не зареєстровані).

Поряд з вказаним, з матеріалів справи вбачається, що засновником ТОВ Київпромрегіон (ЄДРПОУ 33378184) та ТОВ Агроплюс-Сервіс (код ЄДРПОУ 33471898) є одна і та ж сама особа, а саме: ОСОБА_1.

Отже, ТОВ Київпромрегіон та ТОВ Агроплюс-Сервіс є пов'язаними особами.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, грошові кошти, які були сформовані за рахунок неперерахованого до бюджету ПДВ та перебувають на його спеціальному рахунку, використовуються останнім для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

В даному випадку, виходячи з характеру проведеної позивачем з ТОВ Київпромрегіон господарської операції, використання грошових коштів у розмірі 236990.00 грн. які перебували на спеціальному рахунку ТОВ Агроплюс-Сервіс , не було спрямовано на виробничі цілі підприємства, а фактично спрямовувалось не перерахування позивачем грошових коштів зі свого спеціального рахунку на загальний з метою їх подальшого використання, що суперечить приписам ст. 209 Податкового кодексу України.

В свою чергу, приписами п. 123.2 ст.123 Податкового кодексу України передбачена відповідальність платника податку за використання сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування податкової пільги), не за призначенням або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, обов'язкового платежу, тобто за недотримання встановлених законом призначення та/або умов чи цілей, відповідно до яких мають бути використані суми коштів, що не були сплачені до бюджету за використання такої пільги.

З урахуванням зазначеного, інші доводи, що викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не мають правового значення для правильного вирішення спору.

При цьому суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податковим органом було правомірно застосовано до позивача положення п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України та обґрунтовано нараховано штрафні санкції за податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 25 квітня 2017 року у розмірі 236990.00 грн.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агроплюс-Сервіс - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.04.2018 року у справі № 808/2652/17 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя А.О. Коршун

суддя В.Є. Чередниченко