Постанова

від 20.12.2018 по справі 815/5413/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5413/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Коваля М.П., Кравченко К.В.

за участю секретаря: Сінчі А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна", Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0052201212 від 05 жовтня 2017 р., яким відмовлено у відшкодуванні від'ємного значення ПДВ за червень 2017р. на суму 208 145 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ не погоджується з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскільки за фактом отримання позивачем передплати в березні 2017 року від ТОВ Науково-виробниче мале підприємство АНТАРІЯ у позивача не виникало від'ємного значення, для того, щоб вважати, що попередній період, на який посилається відповідач, є періодом, в якому позивач отримав передплату, адже за фактом отримання передплати, позивач задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а не від'ємне значення. Разом з тим, представник позивача зазначила, що від'ємне значення у ТОВ виникло тільки в червні 2017 року саме за фактом зменшення раніше задекларованих зобов'язань через факт повернення передплати, а чинним податковим законодавством не передбачено такого обмеження, що платник податків не має право на відшкодування податку на додану вартість через те, що така сума сформувалася в результаті зменшення податкових зобов'язань, адже сума від'ємного значення визначається математичним шляхом.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 14 грудня 2018 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0052201212 від 05 жовтня 2017 р.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не встановлено застережень щодо втрати платником податків права на бюджетне відшкодування суми ПДВ, яка виникла в результаті зменшення податкових зобов'язань, у зв'язку із чим суд вважає безпідставним посилання представника ГУ ДФС в Одеській області на відсутність права на отримання бюджетного відшкодування.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правову допомогу, судом зазначено, що представником позивача ОСОБА_1 не надано до суду доказів того, що вона є фахівцем у галузі права, а також доказів остаточної оплати за надані послуги.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні судових витрат, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На зазначену апеляційну скаргу надійшов відзив відповідача, в якому він просить залишити зазначену апеляційну скаргу без задоволення, у зв'язку з тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог є законним та об'єктивним.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, податкова подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги податковий орган зазначає, що судом першої інстанції помилково скасовано податкове повідомлення-рішення, оскільки воно прийняті відповідно до норм чинного законодавства.

На зазначену апеляційну скаргу надійшов відзив позивача, в якому ТОВ просить залишити зазначену апеляційну скаргу без задоволення, у зв'язку з тим, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог є законним та об'єктивним.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційних скарг, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга ТОВ Сіносмарт Україна підлягає частковому задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у період з 04.09.2017р. по 08.09.2017р. ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Сіносмарт Україна з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за червень 2017 року, за результатами якої складено акт від 15.09.2017р. №851/15-32-12-12/35049170.(а.с.9-19)

У ході перевірки було встановлено порушення ТОВ Сіносмарт Україна Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затверджений наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016р. №21 та п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, і встановлено, що платник податку не має права на одержання суми бюджетного відшкодування у розмірі 208145,00грн., внаслідок участі у розрахунку вказаної суми залишків від'ємного значення з ПДВ, які вже були заявлені у складі бюджетного відшкодування попередніх податкових періодів, у зв'язку з чим відмовлено платнику податку в отриманні бюджетного відшкодування, заявленого на рахунок платника у банку, відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за червень 2017 року у частині 208145,00грн.

На підставі зазначеного висновку акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2017р. №005221212, яким відмовлено у відшкодуванні від'ємного значення ПДВ за червень 2017р. на суму 208145,00 грн.(а.с.20)

Згідно акту перевірки від 15.09.2017р. №851/15-32-12-12/35049170, відповідно до поданої ТОВ Сіносмарт Україна до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області декларації з ПДВ за червень 2017 р., розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ (додаток № 3 до декларації з ПДВ), сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, відображена у р.20.2.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, у загальному розмірі 400306,00грн., у тому числі лютий 2017 року у сумі 8626,97 грн., березень 2017 року-199518,26грн., травень 2017 року -9967,51грн., червень 2017 року-182193,38грн.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного податкового кредиту) періоду, у якому виникло від'ємне значення ПДВ) є придбання с/г культур (просо,горох), експортні операції (експорт насіння проса не подрібнене) на адресу ANT FIELD S.А. до ОАЕ та Бахрейну, а також зменшення податкових зобов'язань.

Згідно з додатком 2 до декларації за травень 2017 року № 9116563951 від 16.06.2017р. від'ємне значення, що зараховується до податкового кредиту наступного звітного періоду (червень 2017 року ),у сумі 18120, 84 грн. складається з від'ємного значення, яке виникло саме у травні 2017 року та відсутні залишки від'ємного значення податкових періодів з лютого 2017 року по березень 2017 року, таким чином, на думку перевіряючого, позивач завищив суму бюджетного відшкодування на суму 208145,23грн.(лютий 2017 року у сумі 8626,97 грн. + березень 2017 року у сумі 199518,26 грн.), внаслідок участі у розрахунку вказаної суми залишків від'ємного значення з податку на додану вартість, які вже були заявлені у складі бюджетного відшкодування попередніх податкових періодів, що на думку перевіряючих є порушенням п.200.4 ст.200 ПК України.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 цього Кодексу, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов'язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Зі змісту пункту 192.3 статті 192 Податкового кодексу України випливає, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання обєкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п. 200.7. ст.200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 №966, у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому або пятому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується при визначенні значень рядків 21.1 та 24 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобовязань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З матеріалів справи встановлено, що 20.03.2017р. між ТОВ НВМП Антарія та ТОВ Сіносмарт Україна укладено договір поставка №СИН -20-030201701(а.с.43), п.п. 1.1. якого встановлено, що постачальник зобов'язується поставити і передати у власність просо врожаю 2016 року українського походження.(а.с.43)

За рахунком фактурою №СФ-000000 від 20.03.2017р. ТОВ Сіносмарт Україна було перераховано ТОВ НВМП Антарія передплату за товар у розмірі 1507500,00грн., у тому числі податку на додану вартість 251250,00грн.(зворотній лист а.с.44)

17.04.2017р. між ТОВ НВМП Антарія та ТОВ Сіносмарт Україна укладено додаткову угоду №1 про припинення дії договору поставки №СИН -20-030201701 від 20.03.2017р.(а.с.44)

23.06.2017р. ТОВ Сіносмарт Україна частково повернув на поточний рахунок ТОВ НВМП Антарія переплату у сумі 1012500,00грн., у тому числі податку на додану вартість 168750,00 грн.(а.с.52) та 26.06.2017р. повернув на поточний рахунок передплату у розмірі 495000,00грн., у тому числі податку на додану вартість 82500,00грн.(а.с.56)

Згідно з п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг:

постачальник має право зменшити податкові зобов'язання на підставі розрахунку коригування, своєчасно зареєстрованого отримувачем в ЄРПН, у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено. Якщо розрахунок коригування зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник має право зменшити податкові зобов'язання у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН;

покупець повинен зменшити податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни.

Апеляційний суд вважає безпідставним посилання представника ГУ ДФС в Одеській області в апеляційній скарзі на відсутність права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки законодавством не встановлено застережень щодо втрати платником податків права на бюджетне відшкодування суми ПДВ, яка виникла в результаті зменшення податкових зобов'язань.

Разом з тим, суд зазначає, що сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

З урахуванням наведеного, від'ємне значення у позивача виникло у червні 2017 року за фактом зменшення раніше задекларованих зобов'язань, у зв'язку із повернення передплати, а діюче законодавство України не містить застережень щодо втрати платником податків права на бюджетне відшкодування суми ПДВ, яка виникла у результаті зменшення податкових зобов'язань, суд вважає безпідставним відмову ГУ ДФС в Одеській області в отриманні позивачем бюджетного відшкодування, відображеного у рядку 20.2.1 декларації за червень 2017 року у розмірі 208145 грн та наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 05.10.2017 року №0052201212.

Також, відповідно до фактичних обставин справи, позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДФС в Одеській області судові витрати, що складались із сплаченого позивачем судового збору в сумі 3122,18 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 15680 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення витрат на правову допомогу, судом зазначено, що представником позивача ОСОБА_1 не надано до суду доказів того, що вона є фахівцем у галузі права, а також доказів остаточної оплати за надані послуги.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 КАС України (в редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії) зазначається, що для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.І ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

При цьому, виходячи з положень статті Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах (чинного на момент вчинення процесуальної дії), розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до фактичних обставин справи, в обґрунтування розміру витрат на правову допомогу, представник позивача надала договір про надання юридичних послуг б/н від 20.09.2017 року, додаткову угоду № 2 від 20.09.2017 року до договору № б/н про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг від 21.11.2017 року, згідно якого виконавець склала позов за 5 годин (вартість послуги 6400,00грн. (1280*5); здійснено пошук доказів у справі та складання заяви про долучення доказів у справі за З години (вартість послуги 3840,00грн. (1280*3); складено письмові поясненння стосовно відшкодування судових витрат у справі за 1 годину (вартість послуги 1280,00 грн.(1280*1); складено письмові пояснення стосовно судової практики за 2 години (вартість послуги 2560,00грн. (1280,00 грн. *2); представництво інтересів позивача в суді під час участі у судовому засіданні у справі 1 год. (1280,00 грн. (1280*1), платіжне доручення № 467 від 20.11.2017 року за передплату за юридичні послуги у розмірі 15000,00 грн.

Між тим, відповідно до ст. 7 Закону України Про державний бюджет на 2017 рік визначено, що у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні;

Таким чином розрахунок повинен бути наступним: 1600/100*40=640.

Відповідно до відомостей представника позивача, вона надала загалом 12 годин правової допомоги.

В свою чергу, 640*12=7680 грн.

Приписи Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах зазначає про погодинний розрахунок наданих послуг, а отже розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Отже, наданий розрахунок не відповідає вимогам Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах (чинного на момент вчинення процесуальної дії).

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7680 грн .

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" - задовольнити частково.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіносмарт Україна" до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення - змінити .

Третій абзац резолютивної частини викласти у наступній редакції:

" Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сіносмарт Україна (код ЄДРПОУ 35049170) сплачений судовий збір у сумі 3122,18грн. (три тисячі сто двадцять дві гривні вісімнадцять копійок) та витрати на правову допомогу 7680 (сім тисяч вісімдесят) грн."

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.12.2018 року.

Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Коваль М.П. Кравченко К.В.