Постанова

від 19.12.2018 по справі 811/1270/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 811/1270/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року (головуючий суддя - Притула К.М.) в адміністративній справі

за позовом Приватного підприємства "Анод"

до Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватного підприємства Анод (далі - Позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.01.2018 року №00000041404 та №00000051404 (т. 1, а.с. 4-6).

В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив про те, що висновки викладені в акті Відповідача, ґрунтуються, зокрема, на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентами Позивача. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства, платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені іншими підприємствами. Крім того, Позивачем дотримано вимоги розумної обережності при укладенні договорів з контрагентами та у повному обсязі складено усі необхідні первинні документи для підтвердження здійснених операцій, що свідчить про необґрунтованість висновків контролюючого органу та наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року адміністративний позов Приватного підприємства Анод до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено (т. 2, а.с. 254-261).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем було надано достатніх обґрунтувань та доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентами у перевіряємий період, крім того, ним доведено і прояв в необхідному обсязі розумної обережності при укладенні договорів з контрагентами у спірний період.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку (т. 3, а.с. 2-3).

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не повно дослідив усі обставини справи та дійшов не вірних висновків, зокрема, не врахував те, що фактично не підтверджено можливість здійснення ТОВ Атлантіс Інвест та ПП Тасегр господарських операцій з ідентифікованим товаром (послугами) у зв'язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, відсутністю отримання супутніх послуг для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність можливості виконання взятих на себе зобов'язань з реалізації ідентифікованого товару в адресу ПП Анод .

Позивачем - ПП Анод подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства Анод (код за ЄДРПОУ 31833575) з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Атлантис Інвест (код 39647560) та ПП Тасегр (код 39501037) за листопад 2015 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за листопад 2015 року, за результатами якої було складено Акт № 5/11-28-14-04/31833575 від 09.01.2018 року (т.1 а.с. 21-41).

В акті №5/11-28-14-04/31833575 від 09.01.2018 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення, а саме:

- п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в період. Що перевірявся, на загальну суму 899091 грн., в тому числі за наступні податкові періоди: за листопад 2015 на загальну суму ПДВ 899091 грн.;

- пп.44.1 та пп.44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) - ненадання посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Такий висновок контролюючим органом здійснено, у зв'язку із тим, що при проведенні перевірки встановлено нереальність господарської операції з ТОВ Атлантис Інвест (код 39647560) та ПП Тасегр (код 39501037) за листопад 2015 року.

В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій з ТОВ Атлантис Інвест та з ПП Тасегр податковим органом зазначено наступне:

- встановлено відсутність факту реального одержання ТОВ Атлантис Інвест та ПП Тасегр товару від інших суб'єктів господарювання, що свідчить про нереальність здійснення ТОВ Атлантис Інвест та ПП Тасегр постачання на користь контрагентів-покупців товару;

- встановлено відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг, оскільки відсутня будь-яка інформація по трудовим ресурсам;

- встановлено відсутність інформації про транспортування (наявність власних або орендованих транспортних засобів, посередників у транспортуванні);

- встановлено відсутність інформації про власні або орендовані фонди, що є необхідним для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі акту перевірки №5/11-28-14-04/31833575 від 09.01.2018 року Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2018 року № 00000041404 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1123864,00 грн. з яких за податковим зобов'язанням в сумі 899091 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 224773 грн. та № 00000051404 яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн. (т.1, а.с.10-11).

Визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є предметом судового спору.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI; Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV; Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Надаючи оцінку діям суб'єкта владних повноважень, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що згідно з ст.198 ПК України свідчить про належне формування позивачем на підставі цих первинних документів податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат. Висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про безтоварність господарських операцій, що здійснювались між позивачем та його контрагентами, на підставі яких були сформовані валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, приватне підприємство Анод з 2001 року виконує роботи по будівництву анодних зон та заміні анодних зон і дренажного кабелю для електрохімзахисту підземних трубопроводів від корозії і є підрядником з цього виду робіт, на території Кіровоградської, Миколаївської, та Черкаської областей. Фактичним та єдиним видом діяльності в перевіряємому періоді є заміна анодних зон та дренажного кабелю для електрохімзахисту підземних трубопроводів від корозії.

08.07.2015 р. між ПАТ По газопостачанню та газифікації Черкасигаз та ПП Анод погоджено перелік капітальних ремонтів по заміні анодних зон та дренажного кабелю на 2015рік, у кількості 48 об'єктів.

Судом встановлено, що для виконання вищезазначених договірних відносин, приватне підприємство Анод уклало наступні договори.

Приватним підприємством Анод (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю Атлантис інвест (постачальник), 12 листопада 2015 року укладено договір поставки № Т1-02/11, відповідно до якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити в строк товар в кількості та асортименті згідно специфікацій, що є невід'ємними частинами даного Договору (т.1, а.с. 103-111).

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даного договору, до суду надано видаткові накладні, рахунки на оплату, специфікації, платіжне доручення, виписку по рахунку (т. 1, а.с. 111-124).

Приватним підприємством Анод та ПП Тасегр укладено договір № 1/17-08 про надання послуг механізмів від 17.08.2015р. (т. 1, а.с.69), договір субпідряду № СП1-09/11 від 09.11.2015р. (т. 1, а.с.54-55) та договір субпідряду № СП2-10/11від 10.11.2015р. (т.1, а.с.52-53)

На підтвердження фактичного виконання сторонами умов даного договору до суду надано перелік послуг буровими агрегатами та механізмами для капітальних ремонтів по заміні анодних зон та дренажного кабелю/ додаток до договору № 1/17-08 від 17.08.2015, акти приймання виконаних робіт, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), виписки по рахунку (т.1, а.с. 56-68, 70-102).

Отримані від вказаних контрагентів товари та послуги були використанні при проведенні робіт на 48 об'єктах ПАТ По газопостачанню та газифікації Черкасигаз .

Для перевезення придбаного товару, то ПП Анод має у користуванні згідно договору від 05.01.2015 р. автомобіль марки Сітроен, державний номер НОМЕР_1, яким відбувалися перевезення товарів та працівників підприємства до місця виконання робіт на об'єктах ПАТ По газопостачанню та газифікації Черкасигаз .

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Податковий кодекс України не ставить право платника податків на формуванні витрат та віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Слід зазначити й те, що законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб'єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, контролюючий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес СепортСентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо реальності здійснених операції між Позивачем та його контрагентами у перевіряємий період, що свідчить про протиправність прийнятих Відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги ОСОБА_1 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 10 травня 2018 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року у справі №811/1270/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 26 грудня 2018 р.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова