Постанова

від 18.12.2018 по справі 809/881/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/2519/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області, Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - ОСОБА_3,

час ухвалення рішення: 16:10:28,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 10.09.2018 р.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України (ДКС України), яким просив визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії від 04.05.2018 року №3 о/с в частині його звільнення з посади старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод, роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції УМВС України в Івано-Франківській області; поновити його на вказаній посаді з 04.05.2018 року; стягнути з Державної казначейської служби України та ОСОБА_1 комісії УМВС України в Івано-Франківській області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Суд ухвалами від 19.06.2018 року та від 08.08.2018 року залучив до розгляду справи в якості співвідповідачів Управління державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області (УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області) та Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області (ГУ НП в Івано-Франківській області).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ голови ОСОБА_1 комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області від 04.05.2018 року № 3 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з посади старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод, роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області; поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод, роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області, з 04.05.2018 року; стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 12625,13 грн.

Рішення мотивоване тим, що за змістом пункту 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнення у зв'язку зі скороченням штатів допускається лише за відсутності можливості подальшого використання на службі, однак ні УМВС України в Івано-Франківській області, ні ГУ НП в Івано-Франківській області не наведено та не надано суду таких доказів, зокрема, й щодо наявності стосовно ОСОБА_2 обмежень, пов'язаних зі службою у поліції згідно ст. 61 Закону України Про національну поліцію , а тому суд приходить до висновку, що позивача звільнено незаконно, з порушенням встановленого законодавством порядку.

Рішення в частині задоволення позову в апеляційному порядку оскаржив відповідач ОСОБА_1 комісія Управління МВС України в Івано-Франківській області. Вважає, що в цій частині рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мали значення для вирішення справи і висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 ліквідовано юридичну особу Управління МВС України в Івано-Франківській області та утворено нову юридичну особу Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області, яке не є правонаступником Управління МВС України в Івано-Франківській області. На даний час працює ліквідаційна комісія, яка займається виключно ліквідацією юридичної особи. ОСОБА_1 комісією на виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 року у справі № 809/4378/15 наказом від 28.02.2018 року №2 о/с ОСОБА_2 було поновлено на службі, однак цього ж дня повідомлено про майбутнє звільнення через скорочення чисельності штатів, та наказом голови ліквідаційної комісії від 04.05.2018 року № 3 о/с звільнено з органів внутрішніх справ на підставі положень пункту 10 та 11 розділу XI Закону України Про Національну поліцію , за п. 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ , із дотриманням чинного законодавства. Крім цього, ліквідаційною комісією вживались заходи для вирішення питання щодо працевлаштування позивача, про що свідчить лист-звернення від 28.02.2018 року до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про можливість переведення ОСОБА_2 на службу, за наслідками якого Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області повідомило про неможливість переведення позивача на службу до Національної поліції України з посиланням на вимоги п. 9 розділу XI Закону України від 02.07.2015 року Про Національну поліцію .

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Рішення в частині відмови у задоволенні позову не оскаржене, а тому з врахуванням положень ч. ч. 1, 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги і відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Наказом голови ОСОБА_1 комісії Управління МВС України в Івано-Франківській області від 04.05.2018 року № 3 о/с позивача було звільнено із вказаної посади за пунктом 64 г (через скорочення штатів) на підставі п. п. 10 та 11 розділу ХI Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, з 04.05.2018 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність цього наказу з таких підстав.

Як встанови суд, ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справі з 1995 року, останньою посадою перед звільненням була посада головного старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод, роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області.

Наказом начальника УМВС України в Івано-Франківській області від 06.11.2015 року № 591 о/с позивача було звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України з посади старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод, роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області, згідно з п. п. 10 та 11 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію за п. 64 г (скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ .

Позивач оскаржив звільнення в судовому порядку і за результатами розгляду справи постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 року у справі № 809/4378/15, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2016 року, визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України в Івано-Франківській області від 06.11.2015 року № 591 о/с в частині звільнення ОСОБА_2, поновлено позивача на займаній посаді з 06.11.2015 року, стягнуто з УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 989,28 грн.

На виконання зазначеного рішення суду УМВС України в Івано-Франківській області видано наказ від 04.11.2016 року №8 о/с про скасування наказу від 06.11.2015 року № 591 о/с в частині звільнення ОСОБА_2

15.11.2016 року позивач подав т.в.о. начальника ГУ НП в Івано-Франківській області заяву про прийняття на службу в органи Національної поліції України з подальшим призначенням на посаду інспектора Тисменицького відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області.

Вказана заява була отримана ГУ НП в Івано-Франківській області 16.11.2016 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції і на неї накладено резолюцію керівника розглянути та надати пропозиції , однак заява по суті не розглянута.

22.02.2017 року позивач звернувся до ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області та ГУ НП в Івано-Франківській області із заявою, в якій просив повідомити його про причини невиконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 року у справі №809/4378/15 в частині поновлення його на посаді.

Листом ГУ НП в Івано-Франківській області від 13.03.2017 року позивача повідомлено, що його звернення від 22.02.2017 року щодо можливого поновлення на посаді розглянуто та роз'яснено, що немає можливості переведення на службу до Національної поліції України з посиланням на вимоги п. 9 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію , за яким працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умовами відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Також у листі зазначено, що підставою для прийняття на службу в поліції є виключно проходження конкурсу і рекомендовано позивачу на загальних підставах узяти участь у конкурсі, що пропонується на заміщення вакантних посад.

На виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі № 809/4378/15 УМВС України в Івано-Франківській області видано наказ від 28.02.2018 року № 2 о/с, яким скасовано наказ УМВС України в Івано-Франківській області від 06.11.2015 року № 591 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 та поновлено його на посаді старшого інспектора з розшуку транспортних засобів, що зникли з місця дорожньо-транспортних пригод, роти дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції, підпорядкованої управлінню державної автомобільної інспекції Управління МВС України в Івано-Франківській області.

Також 28.02.2018 року позивача було попереджено, що відповідно до розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію його посада скорочена та він підлягає вивільненню.

Листом від 28.02.2018 року № 47/05/26-2018 УМВС України в Івано-Франківській області повідомило ГУ НП в Івано-Франківській області про виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 року у справі № 809/4378/15 та поновлення ОСОБА_2 на посаді, в зв'язку з чим просило погодити переведення позивача на службу в Національну поліцію.

Листом від 04.05.2018 року ГУ НП в Івано-Франківській області повідомило голову ОСОБА_1 комісії УМВС України в Івано-Франківській області про те, що лист про прийняття позивача на службу шляхом переведення розглянуто та зазначено про відсутність можливості переведення з посиланням на вимоги п. 9 розділу ХІ Закону України Про Національну поліцію , згідно з яким працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умовами відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Підставою для прийняття на службу в поліції є виключно проходження конкурсу, а тому рекомендовано позивачу на загальних підставах узяти участь у конкурсі, що пропонується на заміщення вакантних посад.

За таких обставин голова ОСОБА_1 комісії УМВС України в Івано-Франківській області прийняв зазначений вище наказ від 04.05.2018 року № 3 о/с про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.

Колегія суддів зазначає, що підстави звільнення позивача згідно із наказом від 04.05.2018 року № 3 о/с є тими ж, що й в наказі УМВС України в Івано-Франківській області від 06.11.2015 року № 591 о/с, а саме скорочення штатів в зв'язку з ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, і правомірності такого звільнення було надано оцінку судом під час розгляду справи № 809/4378/15 про оскарження наказу від 06.11.2015 року № 591 о/с.

Під час розгляду цієї справи Івано-Франківський окружний адміністративний суд, з яким погодився Львівський апеляційний адміністративний суд, дійшов висновку про протиправність звільнення ОСОБА_2 із зазначених вище підстав. Свої висновки суди у справі № 809/4378/15 мотивували наступним.

07.11.2015 року втратив чинність вцілому Закон України Про міліцію та набрав чинність Закон України Про Національну поліцію .

При цьому, п. п. 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію набули чинності 07.08.2015 року.

Так, п. 8 розділу ХІ цього Закону було встановлено, що з дня його опублікування всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктами 9, 10 розділу ХІ цього Закону було передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Підпунктом г п. 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ , затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114, передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Наведені норми Закону України Про Національну поліцію та Положення, якими керувався відповідач при винесенні оскаржуваного наказу, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: відмова працівника міліції від проходження служби в поліції; неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; відсутність можливості подальшого використання на службі. Таким чином, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату керівник органу прямо зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється.

При цьому, ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Суд проаналізував зміст Законів Про міліцію , Про національну поліцію , постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ , Положення про Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області , затвердженого наказом Національної поліції від 06.11.2015 року № 25, Положення про Управління МВС України в Івано-Франківській області , затвердженого наказом МВС від 02.02.2004 року № 94, Положення про Управління Державної автомобільної інспекції УМВС в області , затверджене наказом УМВС України в Івано-Франківській області, та дійшов висновку, що до компетенції ГУ НП в Івано-Франківській області входить частково і виконання завдань, які відносились до повноважень УМВС України в Івано-Франківській області.

Таким чином, оскільки ліквідовано УМВС в Івано-Франківській області з одночасним створенням іншого органу - ГУ НП в Івано-Франківській області, який виконує повноваження (завдання) органу, що ліквідовується, то зобов'язанням роботодавця (держави) є вжиття заходів щодо працевлаштування працівників ліквідованого у такий спосіб органу.

Скорочення штату в УМВС в Івано-Франківській області як підстава звільнення позивача пов'язана з утворенням Національної поліції та її територіальних органів і скорочення у зв'язку з цим всіх посад органів МВС, зокрема в Івано-Франківській області.

З опублікуванням Закону України Про Національну поліцію працівникам міліції, які мали намір проходити службу в поліції, встановлено тримісячний строк для подання відповідної заяви. За умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, вони, за їх згодою, могли бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судом у справі № 809/4378/15 було встановлено, що ОСОБА_2 у вказаний термін виявив бажання та не відмовився від подальшого проходження служби в Національній поліції.

Станом на 06.11.2015 року в роті патрульної служби, підпорядкованої УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, працювало 52 працівника і з них 26 офіцерів, серед яких був і позивач, що підтверджується довідкою Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Івано-Франківській області від 28.03.2016 року № 572/108/12-16, згідно з якою працівників з роти патрульної служби звільнено з органів внутрішніх справ за пп. г п. 64 Положення через скорочення штатів, з яких 9 офіцерів в тому числі і позивач. При цьому, УМВС України в Івано-Франківській області не повідомило суд за якими критеріями 06.11.2015 року одних працівників звільнено за пп. г п. 64 Положення через скорочення штатів, а інших працівників звільнено в зв'язку з переведенням в підрозділи Національної поліції.

Суд підставами для визнання протиправним та скасування наказу УМВС України в Івано-Франківській області від 06.11.2015 року № 591 о/с вказав те, що звільнивши ОСОБА_2, відповідач не з'ясував можливості подальшого використання позивача на службі, в зв'язку з чим звільнення позивача, на переконання суду, є передчасним та таким, що порушило його право на працю в частині гарантій на можливість зайняття певних посад та проходження служби в Національній поліції працівником органів внутрішніх справ, які ліквідовуються, в порядку, визначеному розділом ХІ Закону України Про Національну поліцію , а також неврахування переважного права позивача на залишення на роботі (подальшого використання на службі) при скороченні штату.

Таким чином, враховуючи, що звільнення ОСОБА_2 в листопаді 2015 року відбулось передчасно та з порушенням його прав, а також те, що позивач у встановлений законом строк виявив бажання проходження подальшої служби в органах Національної поліції, яке не було враховане при його звільненні з посади, суд вважає протиправними твердження відповідачів про відсутність правових підстав для прийняття позивача на службу до Національної поліції шляхом переведення по причині закінчення трьохмісячного строку, визначеного п. 9 розділу XI Закону України Про Національну поліцію .

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що звільнення позивача зі служби в зв'язку зі скороченням штатів допускається лише за відсутності можливості подальшого використання на службі.

Також, як зазначено вище, у адміністративній справі, що розглядається, суд встановив, що ОСОБА_2 15.11.2016 року подав на ім'я т.в.о. начальника ГУ НП в Івано-Франківській області заяву про бажання продовжити службу на посадах в органах та підрозділах Національної поліції України і просив прийняти його на службу до Національної поліції України з подальшим призначенням на посаду інспектора Тисменицького відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області, однак дана заява не була розглянута і вирішена по суті.

Таким чином, відповідачі не вирішили у встановленому законом порядку питання щодо наявності або відсутності підстав для прийняття ОСОБА_2 на службу в органи Національної поліції, йому не було запропоновано жодної посади в органах поліції та не перевірено можливості використання позивача на службі в органах поліції.

Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 був звільнений з порушенням вимог законодавства, а тому наказ голови ОСОБА_1 комісії УМВС України в Івано-Франківській області від 04.05.2018 року № 3 о/с в частині звільнення позивача із займаної посади слід визнати протиправним, скасувати та поновити позивача на займаній на час звільнення посаді, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Також відповідно до ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи норми п. п. 2, 3, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, відомості про грошове забезпечення ОСОБА_2 за два повних відпрацьованих місяці перед звільненням, згідно з якими середньомісячне грошове утримання складало 3270,38 грн., середньоденне 152,11 грн., час вимушеного прогулу позивача за період з 05.05.2018 року до 04.09.2018 року (83 робочих днів), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно обчислив розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, що підлягає виплаті на його користь, в сумі 12625,13 грн., з якої слід відрахувати податки, збори та інші обов'язкові платежі, які утримуються із сум доходу, нарахованого на користь фізичної особи.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу слід стягнути саме з УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області, оскільки цим Управлінням проводилось нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу під час проходження ним служби до звільнення з органів внутрішніх справ.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2018 року у справі № 809/881/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській, Управління державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_4 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 26.12.2018 р.