Постанова

від 13.12.2018 по справі 817/683/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/1499/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року, ухвалене суддею Зозуля Д.П. у м. Рівне о 16:52, повний текст якого складений 05 червня 2018 року, у справі № 817/683/18 за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Соборний-3" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2018 року позивач - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Соборний-3" звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Рівненській області, у якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0000941401 від 19.02.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведені в акті перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства.

Зауважує, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Соборний-3" є неприбутковою організацією, предметом діяльності якої є забезпечення житлом та житловими приміщеннями членів та асоційованих членів кооперативу шляхом сприяння будівництва багатоквартирного житлового будинку №3 з вбудовано-прибудованими приміщеннями, який знаходиться за адресою: вул.Соборна, 285-а, м.Рівне, за власні кошти кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком. З метою будівництва багатоквартирного житлового будинку позивачем були укладені договори з ФОП ОСОБА_1, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС . Наданими під час перевірки доказами підтверджується факт реального виконання будівельних робіт та поставки будівельних матеріалів ФОП ОСОБА_1, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС на підставі укладених позивачем договорів.

Дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагенів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої системи руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної вигоди, позивач не може зазнавати негативних насдідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Факт здійснення СУФР ГУ ДФС у Рівненській області досудового розслідування у кримінальному провадженні, а саме в діях невстановлених осіб вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, а також покликання відповідача на відсутність у ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет0ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення діяльності, не може слугувати достатнім свідченням безтоварності зазначених господарських операцій.

З огляду на викладене, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Соборний-3" як неприбуткова організація використав свої доходи саме для реалізації мети (цілей, завлань) та напрямів діяльності, визначених установчими документами, що свідчить про протиправність оскаржених податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0000941401 від 19.02.2018.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем не встановлено факту отримування доходу у період, що перевірявся. Відповідачем встановлено лише проведення позивачем у звітні періоди виплат на користь контрагентів, які є витратами позивача, а не доходами. Понесення виплат у звітному періоді не означає, що в цьому звітному періоді платних податків отримав доходи.

Щодо покликань відповідача на наявність встановлених фактів при досудовому розслідуванні по кримінальних провадженнях, зазначених в акті перевірки позивача, по контрагентах позивача (вчинення дій щодо пособництва службовим особам живого сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, свідчення по кримінальному провадженні директора про заперечення участі в фінансово-господарській діяльності), судом враховано, що сам порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб єктів, не є беззаперечною обставиною, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, інформації про наявність вироків, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів, ні щодо позивача, ні щодо його контрагентів відповідачем надано не було.

Відтак, задовольняючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, правомірності, добросовісності, розсудливості, встановленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції не враховано відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових та матеріально-технічних ресурсів для проведення відповідних господарських операцій, а сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагенів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2, 3 ст.9 вказаного Закону бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити встановлені обов'язкові реквізити.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

В розумінні п.2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, яка кореспондує п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Соборний-3" (код ЄДРПОУ 39662222) є зареєстрованою юридичною особою, що перебуває на обліку в ДПІ у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, у 2015-2016 році перебував у Реєстрі неприбуткових організацій та установ. Основний вид економічної діяльності позивача згідно витягу з ЄДР - комплексне обслуговування об єктів (81.10), предмет діяльності позивача згідно статуту - забезпечення житлом та житловими приміщеннями членів та асоційованих членів кооперативу шляхом сприяння будівництва багатоквартирного житлового будинку №3 з вбудовано-прибудованими приміщеннями, який знаходиться за адресою: вул. Соборна, 285-а, м.Рівне, за власні кошти кооперативу, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком.

В період з 18.01.2018 по 24.01.2018 року посадовими особами Головного управління ДФС у Рівненській області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.03.2015 по 30.09.2017, валютного - за період з 01.03.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов язкове державне соціальне страхування за період з 01.03.2015 по 30.09.2017, про що складено акт №290/17-00-14-01/39662222 від 02.02.2017 (т.1 а.с. 25-40).

Проведеною перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 133.4.2, 133.4.4 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодесу України, а саме встановлено, що ОК ЖБК Соборний-3 використано кошти в сумі 6629925 грн за 2016 рік для цілей інших, ніж передбачені установчими документами, у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток, виходячи із суми операції (операцій) нецільового використання за 2016 рік на суму 1193386 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000941401 від 19.02.2018, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток організацій і підприємств споживчої кооперації, кооперативів та громадських об єднань у сумі 1 193 386,0 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 298 346,50 грн, а всього на загальну суму 1491732,50 грн.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0000941401 від 19.02.2018 протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

В межах спірних правовідносин дослідженню підлягає реальність проведених позивачем господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

В розумінні пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності (згідно наведених приписів ГК України та ПК України) є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої (При цьому, сформульоване в ГК України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в ПК України, - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення).

Оціюючи податкові наслідки господарських операцій слід перевіряти дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Слід зазначити, що основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Серед принципів, проголошених у статті 4 Податкового кодексу України, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4 п.4.1. ст. 4 ПК України).

Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно.

Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб єкта владних повноважень обов язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Так, із матеріалів справи судом встановлено, що предмет діяльності позивача згідно статуту є забезпечення житлом та житловими приміщеннями членів та асоційованих членів кооперативу шляхом сприяння будівництва багатоквартирного житлового будинку № 3 з вбудовано-прибудованими приміщеннями, який знаходиться за адресою: вул. Соборна, 285-а, м. Рівне.

З метою будівництва зазначеного багатоквартирного житлового будинку позивачем були укладені договори з його контрагентами з ФОП ОСОБА_1, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС , що підтверджується наданими позивачем договором №01/10-1 про надання послуг в сфері будівництва від 01.10.2015 з ФОП ОСОБА_2, договором про виконання будівельних робіт №01/10-22п від 01.10.2015 з ТОВ КРОНАС ТЕХНІКС , договором на виконання будівельних робіт №1512-8 від 15.12.2015 з ТОВ Мет-ТОП , договором поставки будівельних матеріалів №11/15-25 від 20.11.2015 з ТОВ Оригінал-2014 , договором підряду №15/07-105п на виконання будівельних робіт від 15.09.2015 з ТОВ ВАЛІО ГРУП , договором підряду №48т-10/15 від 21.10 2015 з ТОВ ТЕРРІУС .

Фактичне виконання вищезазначених робіт позивачем підтверджується наступними доказами, а саме:

-щодо виконання договору №01/10-1 від 01.10.2015 з ФОП ОСОБА_1: акти виконаних робіт за жовтень 2015 року - лютий 2016 року, банківські виписки про проведену позивачем оплату на загальну суму 2388879,84 грн;

-щодо виконання договору №01/10-22п від 01.10.2015 з ТОВ КРОНАС ТЕХНІКС : акти здачі-приймання робіт (форма КБ-2, КБ-3) від 31.01.2016, банківські виписки про проведену позивачем оплату на загальну суму 2017165,00 грн;

-щодо договору №1512-8 від 15.12.2015 з ТОВ Мет-ТОП : актами здачі-приймання робіт (форма КБ-2, КБ-3) від 31.12.2015, банківські виписки про проведену позивачем оплату на загальну суму 710983,00 грн;

-щодо договору №11/15-25 від 20.11.2015 з ТОВ Оригінал-2014 : видатковою накладною №06/01 від 06.01.2016, банківські виписки про проведену позивачем оплату на загальну суму 637979,00 грн;

-щодо договору №15/07-105п від 15.09.2015 з ТОВ ВАЛІО ГРУП : актами здачі-приймання робіт (форма КБ-2, КБ-3) від 30.06.2016, банківські виписки про проведену позивачем оплату на загальну суму 536330,00 грн;

-щодо договору №48т-10/15 від 21.10 2015 з ТОВ ТЕРРІУС : актами здачі-приймання робіт (форма КБ-2, КБ-3) від 31.12.2016, банківські виписки про проведену позивачем оплату на загальну суму 536330,00 грн.

Крім того, відповідно до декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованих Департаментом ДАБІ у Рівненській області 10.11.2016 і 23.01.2017, та акту приймання-передачі від 14.03.2017 підтверджується досягнення мети діяльності позивача, а саме багатоквартирний житловий будинок № 3 з вбудовано-прибудованими приміщеннями, який знаходиться за адресою: вул. Соборна, 285-а, м. Рівне, споруджено та прийнято в експлуатацію та передано Товариству з обмеженою відповідальністю ЖЕК Квартал м.Рівне.

Підпунктом 133.4.3 пункту133.4 статті133 Податкового кодексу України передбачено, що у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених вказаним пунктом, така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів.

За приписами п.133.4.3 ст.133 ПК України податкове зобов язання розраховується, виходячи із суми операції (операцій) нецільового використання активів.

В контексті зазначеної норми обов язок відповідача обґрунтування правомірності свого рішення можливий саме через доказування нецільового використання активів позивачем. Однак, відповідачем не доведені належними доказами обставини використання перерахованих позивачем коштів контрагетами на іншу мету.

Водночас в розумінні пп.134.1.1 пункту 134.1 ПК України об єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень 'стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Обов язковою умовою нарахування податку на прибуток є визначення фінансового результату, який за правилами національних положень бухгалтерського обліку визначається як різниця між доходами та витратами платника податків. Без установлення факту отримання платником податків доходів та їх розміру неможливо визначити фінансовий результат за період, оскільки відсутній елемент об єкта оподаткування.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Податкова вигода може визнаватись необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру).

Зі змісту акту перевірки слідує, що відповідачем зафіксовано в акті факт проведення позивачем виплат на користь контрагентів ФОП ОСОБА_1, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС . Натомість відповідачем не встановлено отримання доходу позивачем в період, що охоплювався перевіркою.

Здійснення на користь контрагентів виплат є витратами позивача та не підтверджує доводів відповідача про отримання у звітному періоді платником податків доходів.

Надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій документи містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та контрагентами.

Слід зазначити, що наданими позивачем доказами, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999, підтверджується, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

Також, судом встановлено, що після перерахування позивачем коштів своїм контрагентам відбувся фактичний рух активів.

Суд оцінює зазначені докази позивача, як докази, що спростовують висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій із своїми контрагентами та на підтвердження їх фактичного здійснення сторонами.

Разом з тим, в ході податкової перевірки, за результатами якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідачем не зібрано жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарських операцій між Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Соборний-3" та ФОП ОСОБА_1, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС .

Також перевіркою не встановлено фактів, що свідчать про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних із податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх продаткових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Колегія суддів також не бере до уваги покликання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача достатніх матеріальних та трудових ресурсів, оскільки цей факт не може свідчити про невиконання цими суб`єктами господарювання договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагенти позивача не обмежені у використанні у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів, як і найманої праці, не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договорів з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Слід зазначити, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства контролюючого органу обґрунтовуються виключно на інформації, що міститься в базах ДФС, за якими ФОП ОСОБА_1, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС не подавали фінансової звітності.

Однак наявна в податкового органі інформація щодо інших суб'єктів господарювання не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов язків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у такій інформації про контрагента мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Наведене узгоджується із положеннями статті 61 Конституції України згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов'язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Таким чином, у разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов'язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відтак, висновки податкового органу за результатами аналізу баз даних ДФС, які стосуються контрагентів позивача не можуть бути безумовним свідченням неправомірності дій позивача.

Натомість, податковим органом обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у ФОП ОСОБА_1, ТОВ КРОНАС ТЕХНИКС , ТОВ Мет-ТОП , ТОВ Оригінал-2014 , ТОВ ВАЛІО ГРУП , ТОВ ТЕРРІУС послуг в сфері будівництва та поставки будівельних матеріалів, а також наявність ділової мети у діях позивача належними доказами не спростовані. Доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою отримання податкової вигоди на розгляд суду не надано.

Також неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

В контексті наведеного колегія суддів також вважає необгрунтованами покликання відповідача на наявність встановлених фактів по контрагентах позивача, отриманих в межах кримінальних проваджень, якими також обґрунтовано доводи податкового органу в акті перевірки щодо встановлених порушень позивачем податкового законодавства.

Колегією суддів враховано, що відповідно до ч.6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Колегія суддів зауважує, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність вироків за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів, ні щодо позивача, ні щодо його контрагентів надано не було.

Врахуванню також підлягають обставини, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 27 березня 2018 року (справа №816/809/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи беручи до уваги встановлені обставини справи, умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, колегія суддів погоджується з висновком суду, що відповідні належно оформлені первинні документи, які надані позивачем, в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій.

Відтак висновки контролюючого органу про порушення позивачем пп.133.4.2, пп.133.4.4 п. 133.4 ст.133 ПК України, викладені в акті перевірки, що мали наслідком прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення, не знайшли свого підвердження матеріалами справи, є безпідставними та необґрунтованими, що має наслідком визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0000941401 від 19.02.2018.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі № 817/683/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Постанова складена в повному обсязі 27.12.2018.