Постанова

від 27.12.2018 по справі 826/12676/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12676/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Бродацькій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю М-Кіно на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю М-Кіно до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю М-Кіно звернулось до суду з позовом у якому просило:

- визнати дії Головного управління Держпраці у Київській області під час проведення інспекційного відвідування 05.07.2018 р. ТОВ М-КІНО незаконними;

- скасувати постанову Головного управлінням Держпраці у Київській області від 31 липня 2018 № КВ737/1063/НД/ФС-328 про накладання штрафу на у розмірі 372 300,00 грн.

Також позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню Держпраці у Київській області вчиняти певні дії щодо примусового стягнення накладеного згідно постанови Головного управлінням Держпраці у Київській області від 31 липня 2018 №КВ737/1063/НД/ФС-328 штрафу у розмірі 372 300,00 грн.

Назване клопотання вмотивовано тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, оскільки існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання постанови Головного управлінням Держпраці у Київській області від 31 липня 2018 №КВ737/1063/НД/ФС-328 про накладання штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю М-КІНО у розмірі 372 300,00 грн., оскарження якої, згідно з чинним законодавством, не зупиняє її виконання. Крім того позивач зазначив, що органами державної виконавчої служби може бути винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Головного управлінням Держпраці у Київській області від 31 липня 2018 №КВ737/1063/НД/ФС-328, що призведе до безпідставного стягнення грошових коштів, внаслідок якого можливе зупинення господарської діяльності позивача та завдання йому збитків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Так, ТОВ М-Кіно зазначає, що йому доведеться докласти значних зусиль щоб компенсувати збитки та відновити свої права та повернути майно (кошти), на яке може бути звернуто стягнення під час примусового виконання постанови, що відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України є підставою для задоволення його заяви про забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ , при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

ТОВ М-Кіно зазначає, що відповідно до п. 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 (надалі - Порядок), штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Згідно з п. 11 Порядку, не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються, зокрема органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Статтею 265 Кодексу законів про працю України, зокрема визначено, що виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Постановою Головного управлінням Держпраці у Київській області від 31 липня 2018 №КВ737/1063/НД/ФС-328 встановлено, що вона може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, тобто строк пред'явлення постанови до виконання визначено до 31жовтня 2018 року включно.

Отже, існує реальна можливість початку державним виконавцем примусового виконання постанови Головного управлінням Держпраці у Київській області від 31 липня 2018 №КВ737/1063/НД/ФС-328 про накладання штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю М-КІНО у розмірі 372 300,00 грн., оскарження якої, згідно з чинним законодавством, не зупиняє її виконання.

Разом з тим, у разі непред'явлення постанови про накладання штрафу до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, Головне управлінням Держпраці у Київській області буде позбавлене можливості подати її для стягнення до органів державної виконавчої служби.

Отже, забезпечення позову буде фактично рівнозначним задоволенню позовних вимог без ухвалення рішення по суті.

В той же час, наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на які посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Водночас, будь-яких прийнятних та переконливих обґрунтувань того, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат ТОВ М-Кіно , ні у клопотанні про забезпечення позову, ні в апеляційній скарзі не надано.

Отже, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 312, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю М-Кіно залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 27 грудня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Г.В.Земляна

суддя В.П.Мельничук