Рішення

від 20.12.2018 по справі 622/687/18

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/687/18 р.

2/622/514/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2018 року смт. Золочів

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Чернової О.В.,

за участі секретаря Вишневської О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду в смт. Золочів Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 20, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 17, рнокпп НОМЕР_1) до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Фрунзе (ЄДРПОУ 00707857, Харківська область, Золочівський район, с. Писарівка, вул. Центральна, 5) про розірвання договору оренди, -

ВСТАНОВИВ:

03 липня 2018 року позивач, в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_2, звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила розірвати договір оренди землі, укладений між ОСОБА_3 та СВК ім. Фрунзе, зареєстрований у відділі Держкомзему у Золочівському районі Харківської області 27.12.2012 року за №632268504001313.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.05.2017 після смерті її батька ОСОБА_3 належить земельна ділянка, площею 6,5251 га, кадастровий № 6322685000:03:003:0209, яка розташована на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно договору оренди землі б/н ОСОБА_3 передав в оренду зазначену земельну ділянку орендарю СВК ім. Фрунзе. Позивачка виявила бажання розірвати з відповідачем вказаний вище договір оренди, оскільки вона стала новим власником земельної ділянки та бажає її використовувати на власний розсуд. З даного приводу ОСОБА_1 звернулася до СВК ім. Фрунзе з проханням розірвати договір оренди у позасудовому порядку на підставі п. 38 Договору оренди, але відповіді не отримала, у зв'язку з цим звернулася з позовною заявою про розірвання договору оренди землі до суду, сплативши судовий збір.

В судове засідання позивач не з'явилася, її представник адвокат ОСОБА_2 надав заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності на підставі наявних доказів, позовні вимоги підтримав з наведених мотивів, просив задовольнити. Крім того надав відповідь на відзив, з підтвердженням направлення його копії відповідачу, в якому зазначив, що в даній справі не є предметом спору та предметом доказування факт належного або неналежного виконання відповідачем умов договору оренди землі, заявлена в позовних вимогах підстава розірвання договору є самостійною підставою та жодним чином не пов'язана із належним або неналежним виконанням сторонами умов договору. Щодо ініціативи відповідача стосовно підписання додаткової угоди про збільшення розміру орендної плати та строку оренди повідомив, що вона не була прийнята позивачем, оскільки позивач має намір обробляти зазначену земельну ділянку самостійно та не має наміру переглядати та змінювати умови договору, про що неодноразово повідомлялося відповідачу. Договір оренди та законодавство України жодним чином не обмежує у часі нового власника земельної ділянки реалізувати своє право на розірвання договору оренди землі, встановлене пунктом 38 договору в певний час, тому доводи відповідача про зловживання позивачем своїм правом є безпідставними.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, надіславши на електронну адресу суду, оформлену неналежним чином, без електронно-цифрового підпису, заяву, в якій зазначив, що у зв'язку із хворобою представника відповідача ОСОБА_4 та у зв'язку із перебуванням у відрядженні керівника відповідача СВК ім. Фрунзе не має можливості забезпечити явку представника в судове засідання. Відповідних доказів на підтвердження викладених в заяві обставин не надав. Просив не розглядати справу за відсутності представника та відкласти розгляд справи. Враховуючи, що чинний Цивільний процесуальний Кодекс України не містить обмежень чисельної кількості представників юридичної особи, якою є відповідач по даній справі - СВК ім. Фрунзе, суд вважає неявку в судове засідання представника відповідача такою, що відбулася без поважних причин. Крім цього, суд приймає до уваги поданий 22.10.2018 року головою СФК ім. Фрунзе ОСОБА_5 через канцелярію суду відзив на позовну заяву, з підтвердження направлення його копії позивачу, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що відповідачем належно виконуються умови договору оренди, сплачується орендна плата. Позивач, як новий власник земельної ділянки одержувала орендну плату, на момент одержання орендної плати позивач не мала жодних претензій щодо її розміру, однак в подальшому звернулася до відповідача із заявою про те, що її не влаштовує орендна плата, на що їй було двічі запропоновано укласти додаткову угоду про збільшення орендної плати, однак пропозиція була проігнорована, звідки вбачається зловживання своїм правом з боку нового власника земельної ділянки. В задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У зв`язку з неявкою у судове засідання усіх учасників справи фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Враховуючи наявність відзиву на позовну заяву з боку відповідача та відповіді на відзив з боку позивача, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів, за відсутності сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно Договору оренди землі б/н ОСОБА_3 передав в оренду сільськогосподарському виробничому кооперативу ім. Фрунзе належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення, згідно державного акту серії Р2 №774808, зареєстрованого за №348 від 13.01.2003 року, загальною площею 6,5251 га кадастровий номер 6322685000:03:003:0209, розташовану на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, строком на 10 років, який був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Золочівському районі Харківської області 27.12.2012 року за №632268504001313.

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 31.05.2017 року, батько позивачки - ОСОБА_3 помер 29.07.2015 року. Згідно вказаного свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМО №536731 від 31.05.2017 року, спадкоємцем ОСОБА_3 є його донька ОСОБА_1, яка успадкувала після смерті батька ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,5251 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0159, розташовану на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р2 №774808, виданого на підставі розпорядження Золочівської райдержадміністрації від 11.12.2002 №331. Державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів за №348 від 13.01.2003 року.

Цим самим відбувся перехід права власності на орендовану земельну ділянку загальною площею 6,5251 га, кадастровий номер 6321882500:02:000:0159, до другої особи - позивача по справі ОСОБА_1, яка з 31.05.2017 року набула право власності на вказану земельну ділянку.

Положеннями ч. 1 ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

В ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Так, відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Згідно зі ст..ст.317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно з ч. 8 ст. 93 Земельного Кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Таким законом є Законом України "Про оренду землі", який є спеціальним і має пріоритет перед іншими законами у сфері зазначених правовідносин.

Згідно з ч. 4 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно п. 38 зазначеного вище Договору оренди землі б/н, укладеного між ОСОБА_3 та СФК ім. Фрунзе, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи (спадкоємця), а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

У відповідності до ч.1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Ч.1 ст. 627, ч.1 ст. 628 та ст.ст.629, 651 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання самих її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Із письмових заперечень відповідача проти позовної заяви позивача і небажання добровільно розірвати спірний договір оренди земельної ділянки вбачається невизнання відповідачем права нового власника земельної ділянки ОСОБА_1 володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

При дослідженні під час судового розгляду матеріалів справи, зокрема письмової заяви представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2, на ім'я Голови СФК ім. Фрунзе встановлено, що позивач не бажає скористатися своїм правом, передбаченим п. 38 спірного Договору, щодо зміни умов вищезазначеного Договору оренди землі.

При цьому суд в повному обсязі перевірив доводи відзиву відповідача на позов, зокрема, в частині посилання на дотримання ним положень п. п. 30, 31 вказаного Договору оренди землі. Суд критично ставиться до посилань відповідача на належне виконання ним умов Договору, своєчасну сплату орендної плати та перехід прав та обов'язків по Договору від ОСОБА_3 до позивача, оскільки це не є предметом позовних вимог ОСОБА_1 Із позову вбачається, що підставою розірвання Договору оренди землі є положення п. 38 Договору - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи позивача по справі. Тобто, в даному випадку мова йде не про порушення відповідачем права позивача, а про невизнання ним права позивача володіти, користуватися, розпоряджатися своєю земельною ділянкою на власний розсуд, а також про волевиявлення особи позивача ОСОБА_1, що відповідає положенню ч. 1 ст. 627 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 81 цього Кодексу.

Позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів для задоволення позовних вимог.

Відповідачем, всупереч вимог ст. ст. 13, 77, 81 ЦПК України, належних та допустимих доказів наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог не надано, доводи позивача нічим не спростовано.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, врахувавши відзив представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Враховуючи задоволення судом позовних вимог з відповідача також підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати відповідно до положень ст.141 ЦПК України, які складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись вказаними нормами матеріального закону та ст. ст. 12, 13, 76, 77, 81, 209, 211, 247, 258, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Фрунзе, про розірвання договору оренди, задовольнити.

Розірвати договір оренди землі, кадастровий номер 6322685000:03:003:0209, площею 6,5251 га, яка розташована на території Писарівської сільської Ради Золочівського району Харківської області, укладений між ОСОБА_3 та СВК ім. Фрунзе, код ЄДРПОУ 00707857, який був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Золочівському районі Харківської області 27.12.2012 року за №632268504001313.

Стягнути з СВК ім. Фрунзе, ЄДРПОУ 00707857, на користь ОСОБА_1, рнокпп НОМЕР_1, понесені позивачем судові витрати, а саме: 6350 (шість тисяч триста п'ятдесят) гривень 00 копійок - витрати на професійну правничу допомогу, та 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок - сплачений позивачем судовий збір, а всього 7054 (сім тисяч п'ятдесят чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлено 26.12.2018 року.

Суддя О. В.Чернова