Постанова

від 26.12.2018 по справі 826/17829/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року Справа № 826/17829/17

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представників позивача Бодні І.О., Балмасова М.Б.,

представника відповідача Пінчука Б.В.,

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Канд-Фрут на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Канд-Фрут

до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві

про визнання протиправними і скасування

податкового повідомлення-рішення та акту,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Канд-Фрут (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09. 2017 р. № 231265147;

- визнання протиправним та скасування акту від 03.08.2017 р. № 121/26-15-14-07-01-10/39825797 про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Канд-Фрут (код ЄДРПОУ 39825797) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по проведеним фінансово-господарським операціям з ТОВ Київська торговельно-транспортна компанія (код ЄДРПОУ 38896631), ТОВ Агробудмашпром (код ЄДРПОУ 39040798), ТОВ Продскарб (код ЄДРПОУ 39033976), ТОВ Світлозір (код ЄДРПОУ 39038115), ТОВ Технобуд 2013 (код ЄДРПОУ 39030137), ТОВ Трансфорум Про (код ЄДРПОУ 39038434), ТОВ Мегатрейд експорт (код ЄДРПОУ 35252302) за період з 01.01.2014 р. по 26.10.2016 р.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову, посилаючись на те, що в ході проведення податкової перевірки первинні документи взагалі не досліджувалися, що всі спірні операції підтверджені належними доказами, що податковим органом безпідставно було кваліфіковано кошти, отримані позивачем за товар, як безповоротну фінансову допомогу, що підставою для перевірки стала ухвала слідчого судді, яка взагалі прийнята з інших питань - щодо надання доступу до речей і документів, що кримінальне провадження, на яке послався суд першої інстанції ніяким чином не підтверджує фіктивності спірних господарських операцій, що відповідний вирок суду відсутній і що судом першої інстанції взагалі перевірялися відносини з купівлі позивачем товару, які насправді не виникали, а не з його продажу - які в дійсності мали місце.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповного та неправильного встановлення обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2018 р. було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на тому, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи, а доводи апелянта є необґрунтованими.

Позивачем надано відповідь на зазначений відзив, в якому він наголошує на тому, що доводи відповідача є збіркою аргументів, викопіюваних з різних джерел, що податковий орган зазначає про правовідносини з контрагентами постачальниками, які насправді ніколи не виникали, і такі доводи відповідача є викопіюванням помилок з його акту перевірки.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Канд-Фрут (код ЄДРПОУ 39825797) (далі - ТОВ Канд-Фрут ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку ГУ ДФС в м. Києві як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та у зв'язку з надходженням ухвали Солом'янського районного суду міста Києва, клопотання слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Київській області, погодженого із заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення ГПУ про тимчасовий доступ до речей і документів, на підставі матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12015000000000630, відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 18.11.2016 р. № 7371, направлення від 21.11.2016 р. № 840/26-15-14-07-01, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Канд-Фрут з питань дотримання вимог податкового законодавства України по проведеним фінансово-господарським операціям з ТОВ Київська торговельно-транспортна компанія (код ЄДРПОУ 38896631), ТОВ Агробудмашпром (код ЄДРПОУ 39040798), ТОВ Продскарб (код ЄДРПОУ 39033976), ТОВ Світлозір (код ЄДРПОУ 39038115), ТОВ Технобуд 2013 (код ЄДРПОУ 39030137), ТОВ Трансфорум Про (код ЄДРПОУ 39038434), ТОВ Мегатрейд експорт (код ЄДРПОУ 35252302) за період з 01.01.2014 р. по 26.10.2016 р., за результатами якої складено акт від 03.08.2017 р. № 121/26-15-14-07-01-10/39825797.

У вказаному акті перевірки по взаємовідносинам позивача з ТОВ Світловір і ТОВ Продскарб встановлено порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 172 800,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 657 212 грн., в тому числі: жовтень 2015 року на суму 118 560,00 грн., грудень 2015 року на суму 163 185,00 грн., січень 2016 року на суму 112 000,00 грн., лютий 2016 року на суму 110 000,00 грн., березень 2016 року на суму 110 000,00 грн., квітень 2016 року на суму 43 467 грн. та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 657 212,00 грн., в тому числі жовтень 2015 року на суму 118 560,00 грн., грудень 2015 року на суму 163 185,00 грн., січень 2016 року на суму 112 000,00 грн., лютий 2016 року на суму 110 000,00 грн., березень 2016 року на суму 110 000,00 грн., квітень 2016 року на суму 43 467 грн.

Зазначені висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що грошові кошти за 2015 рік на загальну суму 960 000,00 грн., перераховані на адресу позивача від ТОВ Продскарб і ТОВ Світловір , є безповоротною фінансовою допомогою, яка відповідає визначенню доходу.

На підставі та на виконання наведених висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2017 р. № 2312615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 172 800,00 грн.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами є безтоварними, оформлені лише документально та призвели до встановлення податковим органом порушення норм податкового законодавства.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

У пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України у визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов'язань, зокрема обчислення суми податку на прибуток підприємств, належить з'ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів встановила, що між позивачем як постачальником і ТОВ Продскарб як покупцем укладено договір поставки від 01.12.2015 р. № 15/12-01, предметом якого є фрукти, овочі, сухофрукти, плоди тощо /Т.2 а.с.2/.

Також позивачем як постачальником було укладено договір поставки від 30.10.2015 р. № 15/10-03 з ТОВ Світловір (покупцем), предметом якого є фрукти, овочі, сухофрукти, плоди тощо /Т.2 а.с.8/.

Товарність операцій за вказаними договорами підтверджується відповідними видатковими накладними /Т.2 а.с.3-7, 10/, рахунком-фактури /Т.2 а.с.9/

Розрахунки між сторонами підтверджуються відповідними платіжними дорученнями та картками рахунку позивача /Т.2 а.с.11-42/.

Крім того, матеріалами справи підтверджується господарська мета вчинення спірних операцій між позивачем і ТОВ Продскарб , ТОВ Світловір і у відповідності з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказані операції узгоджуються з видами господарської діяльності як позивача, так і його контрагентів (оптова торгівля фруктами й овочами).

При цьому, наданими позивачем доказами також підтверджується й ввезення позивачем на територію України товару, що був ним реалізований вказаним контрагентам у межах спірних господарських операцій.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про те, що кошти, отримані позивачем від ТОВ Продскарб , ТОВ Світловір за вищевказаними договорами поставки є безповоротною фінансовою допомогою, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, зокрема пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, та спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Посилання відповідача на наявність кримінального провадження № 12015000000000630 від 08.12.2015 р., у межах якого було допитано бухгалтера контрагентів позивача, що було прийнято до уваги судом першої інстанції як доказ безтоварності спірних операцій у цій справі, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вирок суду, який би набрав законну силу та встановлював фіктивність саме спірних операцій позивача і його контрагентів, відсутній, а сам лише факт наявності кримінального провадження, у межах якого навіть і були допитані посадові особи відповідних товариств, не є беззаперечним доказом того, що операції ТОВ Канд-Фрут з поставки товару (овочів, фруктів тощо) ТОВ Продскарб , ТОВ Світловір є безтоварними.

Водночас, колегія суддів зазначає, що протоколи допиту, на які посилається податковий орган, саме таких даних, тобто конкретної інформації безпосередньо про спірні господарські операції, не містять. Натомість, як встановлено вище, позивачем доведено не лише факт продажу товару за укладеними договорами, а й факт його придбання (походження товару), ввезення на митну територію України з Туреччини, Таджикистану й тощо.

Більш того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670.

Схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, апеляційний суд відзначає й те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16.

Окрім цього, податковим органом не доведено, що між позивачем і його контрагентами мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, що також виключає правові підстави для висновку про фіктивність таких операцій.

Аналогічна правова позиція викладена а постановах Верховного Суду від 27.03.2018 р. по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 р. у справі № 814/3520/13-а.

Також колегія суддів відзначає й те, що у своєму відзиві на позовну заяву, а також на апеляційну скаргу відповідач переважно посилається на норми, якими врегульовано порядок обчислення та сплати ПДВ і формування податкового кредиту, але спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення було прийнято зовсім за іншою нормою податкового законодавства, якою регламентовано правовий режим податку на прибуток підприємств, який, у відповідності з актом перевірки, податковий орган вважає порушеним через те, що кошти, отримані ТОВ Канд-Фрут від вищевказаних контрагентів, не оприбутковані ним як безповоротна фінансова допомога.

Втім, зазначені обставини не були досліджені судом першої інстанції, який крім іншого, неправильно визначено й характер спірних господарських операцій (як з купівлі позивачем товару, а не з його продажу, що насправді мало місце).

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та оцінивши докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено зворотного.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Судова колегія також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , відповідно до яких адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.

Крім того, колегія суддів також встановила й те, що податкова перевірка, за результатами якої відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 05.09.2017 р. № 231265147, була призначена та проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України (у відповідній редакції) у зв'язку з надходженням ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 14.06.2016 р. по справі № 760/6919/16-к, якою слідчому з ОВС СУФР ГУ ДФС у м. Київській області та іншим слідчим слідчої групи надано дозвіл на тимчасовий доступ та вилучення відповідних документів та речей.

Втім, у пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України (у відповідній редакції) було прямо передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону, тобто відповідним рішенням має бути вирішено питання саме про проведення податкової перевірки платника, а не про дозвіл на тимчасовий доступ та вилучення в нього відповідних документів і речей.

У контексті даного питання, апеляційний суд також звертає увагу й нс те, що в резолютивній частині вказаної ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 14.06.2016 р. зазначено, що вона діє протягом одного місяця з дня її постановлення, тобто до 14.07.2016 р., але податкова перевірка позивача була розпочата лише 21.11.2016 р., тобто майже через 4 місяці.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що в даному випадку проведення перевірки, за результатами якої відповідачем прийнято спірне у цій справі податкове повідомлення-рішення, взагалі не має достатніх правових підстав.

У свою чергу, порушення процедури проведення перевірки призводить до відсутності її правових наслідків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13.03.2018 р. по справі № 826/2076/15 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

При цьому, апеляційний суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини, закріплену в рішенні від 20.10.2011 р. у справі Рисовський проти України , в якому Суд зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09. 2017 р. № 231265147.

Отже, судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині щодо відмови в задоволенні вказаних позовних вимог було неповно та неправильно встановлено обставини даної справи, порушено норми матеріального права та процесуального права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового про задоволення відповідних позовних вимог.

Разом з тим, перевіряючи оскаржуване рішення суду в частині щодо відмови в заявлені позовних вимог про визнання протиправним та скасування акту від 03.08.2017 р. № 121/26-15-14-07-01-10/39825797 колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п.п. 86.1, 86.8 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Таким чином, дії контролюючого органу щодо складання за результатами перевірки платника податків акту, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку, а висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.

Отже, як було правильно встановлено судом першої інстанції, акт є носієм доказової бази про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, у тому числі й дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Тож, висновки акту та сам акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не пов'язані для платника із настанням будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов'язки та законні інтереси.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що відмовляючи в задоволенні вказаних вимог стосовно акту перевірки, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є правовою підставою для залишення оскаржуваного судового рішення в цій частині без змін.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Канд-Фрут підлягає задоволенню частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09. 2017 р. № 231265147 - скасуванню, адміністративний позов в цій частині позовних вимог - задоволенню, а в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Крім того, відповідно до ч. 3, 6 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судова колегія встановила, що відповідно до квитанції від22.12.2017 р. № П4725 та платіжного доручення від 16.01.2018 р. № 626 за подання позову у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2592,00 грн. /Т.1 а.с.4, 104/, відповідно до платіжного доручення від 22.10.2018 р. № 823 за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі: 3888,00 грн.

При цьому, сплата судового збору у вказаних розмірах відповідає ставкам, встановленим Законом України Про судовий збір у відповідній редакції.

З огляду на те, що судом задоволено половину заявлених позивачем вимог, в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат в розмірі: (2592,00 + 3888,00) : 2 = 3240,00 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Канд-Фрут - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09. 2017 р. № 231265147 - скасувати, а позовні вимоги в цій частині - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09. 2017 р. № 231265147.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року - залишити без змін.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Канд-Фрут (код ЄДРПОУ 39825797) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судові витрати в розмірі 3240,00 (три тисячі двісті сорок) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 26 грудня 2018 року.

Головуючий суддя

Судді: