Ухвала

від 19.12.2018 по справі 0240/3267/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Вінниця

19 грудня 2018 р. Справа № 0240/3267/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

представника відповідача та третьої особи ОСОБА_1: ОСОБА_2,

за відсутності позивача та третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Агроніка" (23733, Вінницька область, Гайсинський район, с. Краснопілка, вул. Центральна, буд. 10)

до: Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області (22437, Вінницька область, Калинівський район, с. Мізяків, вул. Гагаріна, буд. 1), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (вул. Шибінського, 25, с. Тополівка, Теплицький район, Вінницька область) та ОСОБА_3 (вул. Крайня, 20, м.Христинівка, Черкаська область)

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом приватного підприємства "Агроніка" (23733, Вінницька область, Гайсинський район, с. Краснопілка, вул. Центральна, буд. 10) до Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області (22437, Вінницька область, Калинівський район, с. Мізяків, вул. Гагаріна, буд. 1), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (вул. Шибінського, 25, с. Тополівка, Теплицький район, Вінницька область) та ОСОБА_3 (вул. Крайня, 20, м.Христинівка, Черкаська область) про визнання протиправним та скасування рішення.

У ході судового засідання судом поставлено на розгляд питання щодо закриття провадження у даній справу у зв'язку із тим, що даний спір не нлежить розглядати у поряку адміністративного судочинтсва України.

Представник відповідача та третьої особи ОСОБА_1 не заперечував щодо закриття провадження у справі.

Інші учасники справи до суду не прибули із невідомих для суду причин.

Вирішуючи питання про закриття провадження в справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з &l ;…&?н; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?я;…&?т; . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Аналогічна позиція викладена в постанові ВС від 04.09.2018 р.

Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у третьої особи ОСОБА_1 і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відтак цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та третьою особою ОСОБА_1 щодо права на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

З урахуванням наведеного суді дійшов висновку, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Крім того, суд відмічає, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер, а відтак, провадженя у даній справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частин першої, другої статті 238, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, проаналізувавши вказані обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, у зв'язку з чим, суд вбачає наявність достатніх правових підстав для закриття провадження у даній справі.

Крім того, частиною 2 статті 238 КАС України визначено, що суд, закриваючи провадження у справі, також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 КАС України). Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі - крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.

За подання даного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір в загальному розмірі 3524,00 грн. згідно квитанції від 03.10.2018 року № 0.0.1149818788.1 та квитанції від 05.10.2018 року № 0.0.1151145306.1. Отже, сплачений за подання цього позову судовий збір слід повернути позивачу.

Згідно ч. 1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд роз'яснює позивача, що даний спір належить розгляду загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 238-239, 248, 256 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом приватного підприємства "Агроніка" до Мізяківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Повернути на користь приватного підприємства "Агроніка" (23733, Вінницька область, Гайсинський район, с. Краснопілка, вул. Центральна, буд. 10, код ЄДРПОУ 30002541) судовий збір у розмірі 1762, 00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) з Державного бюджету України.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович