Рішення

від 28.12.2018 по справі 200/10640/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2018 р. Справа№200/10640/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом Костянтинівської міської організації профспілки працівників освіти і науки України до Костянтинівської міської ради Донецької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 освіти міської ради м. Костянтинівки, про визнання незаконним та скасування рішення від 29.03.2018 року №6/84-1547 Про затвердження ОСОБА_2 про управління освіти міської ради м. Костянтинівки , -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року Костянтинівська міська організація профспілки працівників освіти і науки України (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Костянтинівської міської ради Донецької області (надалі - Костянтинівська МР, відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення від 29.03.2018 року №6/84-1547 Про затвердження ОСОБА_2 про управління освіти міської ради м. Костянтинівки (далі - Спірне рішення).

Позов обґрунтований тим, що міською радою прийнято рішення від 29.03.2018 року №6/84-1547 Про затвердження ОСОБА_2 про управління освіти міської ради м. Костянтинівки , яке обмежує діяльність закладів освіти і погіршує права працівників освіти. На думку позивача ОСОБА_2 про управління освіти є незаконним, оскільки відповідними пунктами ОСОБА_2 перевищені права засновника та уповноваженої особи, порушується автономія закладів освіти, ОСОБА_2 не містить пункту щодо розгляду клопотання та внесення пропозицій про нагородження кращих працівників освіти міста державними та президентськими нагородами, та присвоєння почесного звання України. З огляду на наведене, позивач просить у судовому порядку визнати незаконним та скасувати Спірне рішення, яким затверджене ОСОБА_2 про управління освіти міської ради м. Костянтинівки.

Ухвалою суду від 16 листопада 2018 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись одноособово суддею Чучком В.М. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

06 грудня 2018 року представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначив, що при прийнятті Спірного рішення була повністю врахована позиція закладів освіти міста, їх права на безпосередню участь у прийнятті оскаржуваного рішення не були порушені, будь-яких рекомендацій чи зауважень до тексту ОСОБА_2 не надходило. Водночас, позивач стверджує, що у відповідних пунктах ОСОБА_2 перевищені права засновника закладів освіти та уповноваженої особи, однак не конкретизує в чому саме полягає таке перевищення. Крім того, спірні пункти ОСОБА_2 про управління освіти дублюють положення статті 36 Закону України Про загальну середню освіту , яка визначає основні завдання органів управління системою загальної середньої освіти. Тим більш, як зазначає сам позивач, державний нагляд (контроль) у сфері освіти здійснюють лише спеціально уповноважені для цього державні органи, але ОСОБА_1 освіти не є таким органом, а здійснення ним аналізу стану дотримання законодавства закладами освіти аж ніяк не є заходом нагляду (контролю). Щодо тверджень позивача стосовно того, що ОСОБА_2 не містить пункту щодо розгляду клопотання та внесення пропозицій про нагородження кращих працівників освіти міста державними та президентськими нагородами, та присвоєння почесного звання України, відповідач зазначив, що висунення кандидатур до присвоєння почесних звань здійснюється за місцем роботи такої особи, а клопотання про присвоєння почесних звань порушується перед відповідним органом вищого рівня, тому ці твердження не відповідають дійсності. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що Спірне рішення прийняте у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалами суду від 11 грудня 2018 року залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 освіти міської ради м. Костянтинівки та витребувані докази з Костянтинівської міської ради Донецької області.

Дослідивши докази і письмові пояснення, суд встановив наступне.

Позивач - Костянтинівська міська організація профспілки працівників освіти і науки України є юридичною особою за законодавством України, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код юридичної особи 25806649, місцезнаходження: 85110, Донецька область, місто Костянтинівка, площа Перемоги, буд. 6, кімната 4, діє на підставі статуту (а.с. 5-10).

29.03.2018 року Костянтинівська міська рада прийняла рішення №6/84-1547 про затвердження ОСОБА_2 про управління освіти міської ради м. Костянтинівки (а.с. 14).

У зв'язку з надходження на адресу Профспілки численних звернень членів Профспілки, педагогічних працівників щодо питань, пов'язаних з ліквідацією вечірньої школи №4 у м. Костянтинівки та про ОСОБА_2 управління освіти Костянтинівської міської ради, 20.04.2018 року голова Костянтинівської міської організації профспілки працівників освіти і науки України звернувся до секретаря Костянтинівської міської ради з листом №08-13/07, в якому пропонував призупинити дію та розглянути питання про приведення ОСОБА_2 про управління освіти міської ради міста Костянтинівки до діючого законодавства, оскільки затверджене нове ОСОБА_2 суперечить Закону України Про освіту , обмежує діяльність закладів освіти та погіршує права працівників (а.с. 11-12).

Листом від 14.05.2018 року №1138/30вх.30-1529/6 позивача повідомлено про те, що положення освіти міської ради м. Костянтинівки було розроблене на підставі законодавства України і затверджене рішенням Костянтинівської міської ради від 29.03.2018 року №6/84-1547 (а.с. 13).

Відповідно до листа виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 05.12.2018 року №01/50, звернень від керівників та педагогічних працівників закладів міста щодо порушення їхніх прав та законних інтересів у зв'язку із прийняттям міською радою рішення від 29.03.2018 року №6/84-1547 Про затвердження ОСОБА_2 про управління освіти міської ради м. Костянтинівки за період з 29.03.2018 року по теперішній час до виконавчого комітету міської ради не надходило (а.с. 83).

З заявленого адміністративного позову вбачається, що позивач вважає ОСОБА_2 про управління освіти незаконним, оскільки (на його думку):

1)у пунктах 2.6, 3.4, 3.5, 3.7, 3.13, 3.14, 3.21 ОСОБА_2 перевищені права засновника та уповноваженої особи;

2)у пунктах 6.4, 6.5, 6.6 ОСОБА_2 порушуються автономія закладів освіти;

3)розділ У ОСОБА_2 не містить пункту щодо розгляду клопотання та внесення пропозицій про нагородження кращих працівників освіти міста державними та президентськими нагородами, та присвоєння почесного звання України.

Вирішуючи даний спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно статті 140 Конституції України місцевим самоврядуванням є право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Як слідує з преамбули Закону України Про місцеве самоврядування цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

У відповідності до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

На підставі статті 5 наведеного вище Закону, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Згідно частин 1 та 2 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до ст. 7 Регламенту Костянтинівської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 19.05.2016 року № 6/67-1202 (а.с. 108-124), міська рада проводить роботу сесійно. Сесія є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. Міська рада приймає акти у формі рішень (стаття 34).

Як слідує з матеріалів справи, до складу Костянтинівської міської ради входить 41 депутат (а.с. 125).

З Результатів поіменного голосування за рішення Про затвердження ОСОБА_2 про управління освіти міської ради та протоколу 84 сесії міської ради 6 скликання від 29.03.2018 року вбачається, що за проголосувало 25 осіб, проти - 0, утрималися - 2, було присутні 27 осіб з 41 (а.с. 96-97, 98-103).

А отже, відповідачем при прийнятті вказаного рішення не порушено процедури його прийняття, як то передбачено Законом України Про місцеве самоврядування та Регламентом міської ради.

1. Згідно пункту 2.6 ОСОБА_2, одним з основних завдань управління освіти є контроль дотримання законодавства в галузі освіти закладами освіти комунальної форми власності, розташованими на території міста Костянтинівки.

Розділом 3 ОСОБА_2 визначені основні функції управління освіти, серед яких, зокрема, встановлені такі функції:

- аналіз стану дотримання закладами освіти законодавства у сфері освіти, державних стандартів освіти, державних вимог щодо змісту, рівня і обсягу освітніх послуг відповідно до рівня і профілю навчання (п. 3.4);

- забезпечення виконання Конституції України та Закону України Про освіту щодо функціонування української мови як державної в закладах освіти комунальної форми власності (п. 3.5);

- сприяння навчально-методичному забезпеченню закладів освіти комунальної форми власності та погодження їх (п. 3.7);

- організація матеріально-технічного та фінансового забезпечення закладів освіти, введення в експлуатацію їх нових приміщень, комплектування меблями, відповідним обладнанням, навчально-методичними посібниками, підручниками (п. 3.13);

- організація та контроль підготовки закладів освіти до нового навчального року, до роботи в осінньо-зимовий період, проведення поточних та капітальних ремонтів приміщень закладів дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти (п. 3.14);

- забезпечення створення та функціонування психологічної служби в закладах освіти міста (п. 3.21).

Як вбачається із преамбули Закону України Про освіту (далі за текстом - Закон про освіту) цей Закон регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Згідно пункту 7) статті 1 вказаного вище Закону, засновником закладу освіти є орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов'язків засновника

На підставі статті 25 Закону про освіту права і обов'язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти.

Засновник закладу освіти або уповноважена ним особа, в тому числі: затверджує установчі документи закладу освіти, їх нову редакцію та зміни до них; затверджує кошторис та приймає фінансовий звіт закладу освіти у випадках та порядку, визначених законодавством; здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти; здійснює контроль за дотриманням установчих документів закладу освіти; реалізує інші права, передбачені законодавством та установчими документами закладу освіти.

У відповідності до статті 35 Закону України Про загальну середню освіту управління системою загальної середньої освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, зазначені у частині другій статті 9 цього Закону, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, обласними, Київською та Севастопольською міською, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, а також органами місцевого самоврядування.

За приписами статті 36 цього ж Закону основними завданнями органів управління системою загальної середньої освіти є: створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти; прогнозування розвитку загальної середньої освіти, мережі закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, відповідно до освітніх потреб громадян; контроль за додержанням Державних стандартів загальної середньої освіти, навчально-методичне керівництво та державне інспектування закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоров'я та захисту прав педагогічних працівників, психологів, бібліотекарів, інших спеціалістів, які беруть участь в освітньому процесі, учнів (вихованців); сприяння розвитку самоврядування у закладах освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти.

З урахуванням наведеного суд погоджується з доводами відповідача, що пункти 2.6, 3.4, 3.5, 3.7, 3.13, 3.14, 3.21 ОСОБА_2 про управління освіти дублюють положення статті 36 Закону України Про загальну середню освіту , разом з цим судом не встановлено не відповідності вказаних пунктів ОСОБА_2 нормам діючого законодавства.

А отже, доводи позивача у цій частині є необґрунтованими.

2. За пунктами 6.4, 6.5 та 6.6 розділу УІ (господарська і фінансова діяльність управління освіти) ОСОБА_2 про управління освіти, управління освіти: здійснює процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів; централізована бухгалтерія управління освіти здійснює контроль за ходом виконання кошторисів витрат, станом розрахунків з підприємствами і особами, схоронність коштів і матеріальних цінностей; як головний розпорядник бюджетних коштів несе відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням фінансових процедур та вимог, встановлених законодавством.

У відповідності до пункту 1) частини 1 статті 1 Закону про освіту автономією є право суб'єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом.

Разом з цим, суб'єктом освітньої діяльності є фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність (пункт 27) частини 1 статті 1 Закону про освіту).

Згідно частини 1 статті 6 Закону про освіту засадою державної політики у сфері освіти та принципом освітньої діяльності є, в тому числі, фінансова, академічна, кадрова та організаційна автономія закладів освіти у межах, визначених законом.

На підставі статті 23 цього ж Закону, держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Частиною 3 статті 26 Закону про освіту визначені права керівника закладу освіти. Зокрема, керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень: організовує діяльність закладу освіти; вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти; призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов'язки; забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм; забезпечує функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти; забезпечує умови для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу освіти; сприяє та створює умови для діяльності органів самоврядування закладу освіти; сприяє здоровому способу життя здобувачів освіти та працівників закладу освіти; здійснює інші повноваження, передбачені законом та установчими документами закладу освіти.

Разом з цим, як слідує зі статті 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

За пунктом 3) частини другою цієї ж статті, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути, в тому числі, за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

У відповідності до пункту 1.1 ОСОБА_2 про управління освіти, управління є виконавчим органом міської ради.

Отже, управління освіти є головним розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів (в тому числі):

- отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

- затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;

- здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі;

- здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), та коштів, наданих під державні (місцеві) гарантії;

- здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;

- забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, пункти 6.4, 6.5 та 6.6 розділу УІ ОСОБА_2 про управління освіти містять положення, притаманні управлінню освіти, як головному розпоряднику бюджетних коштів, в частині здійснення контролю над їх використанням і не порушує право на автономію закладів освіти.

На думку суду, із вищенаведених нормативно-правових актів слідує, що розуміння такого правового явища, як автономія, не включає в себе самостійність у використанні бюджетних коштів.

3. Як вбачається з ОСОБА_2 про почесні звання України, затвердженого Указом Президента України від 29 червня 2001 року № 476/2001, це ОСОБА_2 відповідно до Закону України Про державні нагороди України визначає підстави для присвоєння

почесних звань України, встановлює порядок їх присвоєння, вручення

та інші правила.

Почесні звання України (далі - почесні звання) є державними нагородами України, що присвоюються за особисті заслуги перед Українською державою громадянам, які працюють у відповідній галузі економічної або соціально-культурної сфери, як правило, не менше десяти років, мають високі трудові досягнення і професійну

майстерність. Присвоєння почесних звань провадиться указом Президента

України (пункти 1 та 2 ОСОБА_2).

Висунення кандидатур до присвоєння почесних звань здійснюється гласно за місцем роботи особи, яку представляють до нагородження, у трудових колективах установ, організацій, підприємств незалежно від типу, форми власності та господарювання.

Клопотання про присвоєння почесних звань порушується перед відповідним органом чи організацією вищого рівня залежно від підпорядкованості (пункт 11 ОСОБА_2).

Отже, порядок присвоєння почесних звань є нормативно визначеним і застосовується незалежно від того, чи встановлений такий порядок у відповідному локальному правовому акті, такому як, за даних обставин, ОСОБА_2 про управління освіти, чи не встановлений. Відсутність у ОСОБА_2 про управління освіти положення щодо присвоєння нагород не скасовує правового акту про порядок їх присвоєння , та не означає, що за певних обставин такий акт застосовуватися не буде.

У відповідності до статті 18 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, на думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Таким чином, судом не встановлено порушень вимог діючого законодавства при прийнятті рішення від 29.03.2018 року № 6/84-1547 та невідповідності нормам діючого законодавства ОСОБА_2 про управління освіти Костянтинівської міської ради, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на відсутність з боку відповідача витрат із залучення свідків та проведення експертиз, судові витрати у порядку ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України з позивача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Костянтинівської міської організації профспілки працівників освіти і науки України до Костянтинівської міської ради Донецької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 освіти міської ради м. Костянтинівки, про визнання незаконним та скасування рішення від 29.03.2018 року №6/84-1547 Про затвердження ОСОБА_2 про управління освіти міської ради м. Костянтинівки - відмовити повністю.

Судове рішення складене 28 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією КАС України.

Суддя Чучко В.М.