Постанова

від 07.05.2019 по справі 200/10640/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2019 року справа №200/10640/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Арабей Т.Г., секретар судового засідання Верховецька Г.О., за участі представників позивача Поплавського І.П., Лугового В.В., представника відповідача Боєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівської міської організації профспілки працівників освіти і науки України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року (повне судове рішення складено 28 грудня 2018 року у м. Слов'янську) у справі № 200/10640/18-а (суддя в І інстанції Чучко В.М.) за позовом Костянтинівської міської організації профспілки працівників освіти і науки України до Костянтинівської міської ради Донецької області, третя особа - Управління освіти міської ради м. Костянтинівки про визнання незаконним та скасування рішення від 29.03.2018 № 6/84-1547 Про затвердження Положення про Управління освіти міської ради м. Костянтинівки ,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Костянтинівська міська організація профспілки працівників освіти і науки України (далі - міська організація профспілки) звернулась до суду із позовом до Костянтинівської міської ради Донецької області (надалі - Костянтинівська міська рада) про визнання незаконним та скасування рішення від 29.03.2018 № 6/84-1547 Про затвердження Положення про управління освіти міської ради м. Костянтинівки .

Позов обґрунтований тим, що Костянтинівською міською радою прийнято спірне рішення, яке обмежує діяльність закладів освіти і погіршує права працівників освіти. На думку позивача, Положення про управління освіти є незаконним, оскільки відповідними пунктами Положення перевищені права засновника та уповноваженої особи, порушується автономія закладів освіти. Положення не містить пункту щодо розгляду клопотання та внесення пропозицій про нагородження кращих працівників освіти міста державними та президентськими нагородами, та присвоєння почесного звання України. З огляду на наведене, позивач просив визнати незаконним та скасувати спірне рішення, яким затверджене Положення про управління освіти міської ради м. Костянтинівки.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування зазначив доводи, аналогічні викладеним у позові, зокрема наполягає на тому, що суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила таке.

29 березня 2018 року Костянтинівська міська рада прийняла рішення № 6/84-1547 про затвердження Положення про управління освіти міської ради м. Костянтинівки (а.с.14).

У зв'язку з надходження на адресу міської організації профспілки численних звернень членів профспілки, педагогічних працівників щодо питань, пов'язаних з ліквідацією вечірньої школи №4 у м. Костянтинівки та про Положення управління освіти Костянтинівської міської ради, 20.04.2018 голова міської організації профспілки звернувся до секретаря міської ради з листом № 08-13/07, в якому пропонував призупинити дію та розглянути питання про приведення Положення про управління освіти міської ради міста Костянтинівки до діючого законодавства, оскільки затверджене нове Положення суперечить Закону України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII Про освіту (далі - Закон № 2145-VIII), обмежує діяльність закладів освіти та погіршує права працівників (а.с.11-12).

Листом від 14.05.2018 № 1138/30 вх.30-1529/6 позивача повідомлено про те, що положення освіти міської ради м. Костянтинівки було розроблене на підставі законодавства України і затверджене спірним рішенням (а.с.13).

Відповідно до листа виконавчого комітету Костянтинівської міської ради від 05.12.2018 №01/50, звернень від керівників та педагогічних працівників закладів міста щодо порушення їхніх прав та законних інтересів у зв'язку із прийняттям міською радою рішення від 29.03.2018 №6/84-1547 Про затвердження Положення про управління освіти міської ради м. Костянтинівки за період з 29.03.2018 по теперішній час до виконавчого комітету міської ради не надходило (а.с.83).

З заявленого адміністративного позову вбачається, що позивач вважає Положення про управління освіти незаконним, оскільки (на його думку):

1) у пунктах 2.6, 3.4, 3.5, 3.7, 3.13, 3.14, 3.21 Положення перевищені права засновника та уповноваженої особи;

2) у пунктах 6.4, 6.5, 6.6 Положення порушуються автономія закладів освіти;

3) розділ V Положення не містить пункту щодо розгляду клопотання та внесення пропозицій про нагородження кращих працівників освіти міста державними та президентськими нагородами, та присвоєння почесного звання України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Згідно статті 140 Конституції України місцевим самоврядуванням є право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Як слідує з преамбули Закону України від 21 травня 2007 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування (далі - Закон № 280/97-ВР), цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

У відповідності до статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

На підставі статті 5 наведеного вище Закону, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.

Згідно частин 1 та 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до ст. 7 Регламенту Костянтинівської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 19.05.2016 № 6/67-1202 (а.с.108-124), міська рада проводить роботу сесійно. Сесія є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. Міська рада приймає акти у формі рішень (стаття 34).

Як слідує з матеріалів справи, до складу Костянтинівської міської ради входить 41 депутат (а.с.125).

За результатами поіменного голосування за рішення Про затвердження Положення про управління освіти міської ради та протоколу 84 сесії міської ради 6 скликання від 29.03.2018 вбачається, що за проголосувало 25 осіб, проти - 0, утрималися - 2, було присутні 27 осіб з 41 (а.с.96-97, 98-103).

Отже відповідачем при прийнятті вказаного рішення не порушено процедури його прийняття, як то передбачено Законом № 280/97-ВР та Регламентом міської ради.

1. Згідно пункту 2.6 Положення, яке затверджено спірним рішенням, одним з основних завдань управління освіти є контроль дотримання законодавства в галузі освіти закладами освіти комунальної форми власності, розташованими на території міста Костянтинівки.

Розділом 3 Положення, визначені основні функції управління освіти, серед яких, зокрема, встановлені такі функції:

- аналіз стану дотримання закладами освіти законодавства у сфері освіти, державних стандартів освіти, державних вимог щодо змісту, рівня і обсягу освітніх послуг відповідно до рівня і профілю навчання (п. 3.4);

- забезпечення виконання Конституції України та Закону України Про освіту щодо функціонування української мови як державної в закладах освіти комунальної форми власності (п. 3.5);

- сприяння навчально-методичному забезпеченню закладів освіти комунальної форми власності та погодження їх (п. 3.7);

- організація матеріально-технічного та фінансового забезпечення закладів освіти, введення в експлуатацію їх нових приміщень, комплектування меблями, відповідним обладнанням, навчально-методичними посібниками, підручниками (п. 3.13);

- організація та контроль підготовки закладів освіти до нового навчального року, до роботи в осінньо-зимовий період, проведення поточних та капітальних ремонтів приміщень закладів дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти (п. 3.14);

- забезпечення створення та функціонування психологічної служби в закладах освіти міста (п. 3.21).

Як убачається із преамбули Закону 2145-VIII, цей закон регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Згідно пункту 7) статті 1 вказаного вище закону, засновником закладу освіти є орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа, рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов'язків засновника

На підставі статті 25 Закону 2145-VIII права і обов'язки засновника щодо управління закладом освіти визначаються цим Законом та іншими законами України, установчими документами закладу освіти.

Засновник закладу освіти або уповноважена ним особа, в тому числі: затверджує установчі документи закладу освіти, їх нову редакцію та зміни до них; затверджує кошторис та приймає фінансовий звіт закладу освіти у випадках та порядку, визначених законодавством; здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу освіти; здійснює контроль за дотриманням установчих документів закладу освіти; реалізує інші права, передбачені законодавством та установчими документами закладу освіти.

У відповідності до статті 35 Закону України від 13 травня 1999 року № 651-XIV Про загальну середню освіту (далі - Закон № 651-XIV), управління системою загальної середньої освіти здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані навчальні заклади, зазначені у частині другій статті 9 цього Закону, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, обласними, Київською та Севастопольською міською, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, а також органами місцевого самоврядування.

За приписами статті 36 цього ж Закону основними завданнями органів управління системою загальної середньої освіти є: створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти; прогнозування розвитку загальної середньої освіти, мережі закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, відповідно до освітніх потреб громадян; контроль за додержанням Державних стандартів загальної середньої освіти, навчально-методичне керівництво та державне інспектування закладів освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; забезпечення соціального захисту, охорони життя, здоров'я та захисту прав педагогічних працівників, психологів, бібліотекарів, інших спеціалістів, які беруть участь в освітньому процесі, учнів (вихованців); сприяння розвитку самоврядування у закладах освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду та доводами відповідача, що пункти 2.6, 3.4, 3.5, 3.7, 3.13, 3.14, 3.21 Положення про управління освіти не суперечать положенням статті 36 Закону № 651-XIV, судом не встановлено не відповідності вказаних пунктів Положення нормам діючого законодавства, а отже, доводи позивача у цій частині є необґрунтованими.

Аналізуючи другу частину позовних вимог, колегія суддів зазначає, що за пунктами 6.4, 6.5 та 6.6 розділу VІ (господарська і фінансова діяльність управління освіти) Положення про управління освіти, управління освіти: здійснює процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів; централізована бухгалтерія управління освіти здійснює контроль за ходом виконання кошторисів витрат, станом розрахунків з підприємствами і особами, схоронність коштів і матеріальних цінностей; як головний розпорядник бюджетних коштів несе відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням фінансових процедур та вимог, встановлених законодавством.

У відповідності до пункту 1) частини 1 статті 1 Закону 2145-VIII автономією є право суб'єкта освітньої діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом.

Разом з цим, суб'єктом освітньої діяльності є фізична або юридична особа (заклад освіти, підприємство, установа, організація), що провадить освітню діяльність (пункт 27) частини 1 статті 1 Закону 2145-VIII).

Згідно частини 1 статті 6 Закону 2145-VIII засадою державної політики у сфері освіти та принципом освітньої діяльності є, в тому числі, фінансова, академічна, кадрова та організаційна автономія закладів освіти у межах, визначених законом.

На підставі статті 23 цього ж Закону, держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти. Обсяг автономії закладів освіти визначається цим Законом, спеціальними законами та установчими документами закладу освіти.

Частиною 3 статті 26 Закону 2145-VIII визначені права керівника закладу освіти. Зокрема, керівник закладу освіти в межах наданих йому повноважень: організовує діяльність закладу освіти; вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу освіти; призначає на посаду та звільняє з посади працівників, визначає їх функціональні обов'язки; забезпечує організацію освітнього процесу та здійснення контролю за виконанням освітніх програм; забезпечує функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти; забезпечує умови для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу освіти; сприяє та створює умови для діяльності органів самоврядування закладу освіти; сприяє здоровому способу життя здобувачів освіти та працівників закладу освіти; здійснює інші повноваження, передбачені законом та установчими документами закладу освіти.

Разом з цим, як слідує зі статті 22 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

За пунктом 3 частини другої цієї ж статті, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути, в тому числі, за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

У відповідності до пункту 1.1 Положення про управління освіти, управління є виконавчим органом міської ради.

Отже, управління освіти є головним розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів (в тому числі):

- отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

- затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;

- здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі;

- здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), та коштів, наданих під державні (місцеві) гарантії;

- здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;

- забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, пункти 6.4, 6.5 та 6.6 розділу VІ Положення про управління освіти містять положення, притаманні управлінню освіти, як головному розпоряднику бюджетних коштів, в частині здійснення контролю над їх використанням і не порушує право на автономію закладів освіти.

Із вищенаведених нормативно-правових актів слідує, що розуміння такого правового явища, як автономія, не включає в себе самостійність у використанні бюджетних коштів.

Стосовно невідповідності вимогам розділу V Положення, яке затверджено спірним рішенням, з огляду на відсутність пункту щодо розгляду клопотання та внесення пропозицій про нагородження кращих працівників освіти міста державними та президентськими нагородами, та присвоєння почесного звання України, колегія суддів виходить з такого.

Як убачається зі змісту Положення про почесні звання України, затвердженого Указом Президента України від 29 червня 2001 року № 476/2001, це Положення відповідно до Закону України Про державні нагороди України визначає підстави для присвоєння почесних звань України, встановлює порядок їх присвоєння, вручення та інші правила.

Почесні звання України є державними нагородами України, що присвоюються за особисті заслуги перед Українською державою громадянам, які працюють у відповідній галузі економічної або соціально-культурної сфери, як правило, не менше десяти років, мають високі трудові досягнення і професійну майстерність.

Присвоєння почесних звань провадиться указом Президента України (пункти 1 та 2 Положення).

Висунення кандидатур до присвоєння почесних звань здійснюється гласно за місцем роботи особи, яку представляють до нагородження, у трудових колективах установ, організацій, підприємств незалежно від типу, форми власності та господарювання.

Клопотання про присвоєння почесних звань порушується перед відповідним органом чи організацією вищого рівня залежно від підпорядкованості (пункт 11 Положення).

Отже, порядок присвоєння почесних звань є нормативно визначеним і застосовується незалежно від того, чи встановлений такий порядок у відповідному локальному правовому акті, такому як, за обставин у цій справі, Положення про управління освіти, чи не встановлений. Відсутність у Положенні про управління освіти положення щодо присвоєння нагород не скасовує правового акту про порядок їх присвоєння, та не означає, що за певних обставин такий акт застосовуватися не буде.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах вимог ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Таким чином, судом апеляційної інстанції не встановлено порушень вимог діючого законодавства при прийнятті спірного рішення та невідповідності нормам діючого законодавства Положення про управління освіти Костянтинівської міської ради, а отже відсутні правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Інших важливих аргументів, які б спростували висновки місцевого суду, апеляційна скарга не містить.

В будь-якому випадку положення Законів України є актами вищої юридичної сили по відношенню до Положення про управління освіти, тому у випадку наявності конкретного спору саме приписи Закону підлягають застосуванню.

Більш того, позивач не навів переконливих аргументів, що спірне рішення відповідача, в тому числі відповідні пункти, на які є посилання в позовній заяві, зачіпає права чи обов'язки безпосередньо Костянтинівської міської організації профспілки працівників освіти і науки України.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівської міської організації профспілки працівників освіти і науки України - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у справі № 200/10640/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 08 травня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді Т. Г. Арабей

А. А. Блохін