Рішення

від 29.12.2018 по справі 520/10788/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 грудня 2018 р. № 520/10788/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання неправомірними дій, протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати пенсії з 01.03.2016 року громадянці України ОСОБА_1, паспорт ЕН129730, виданий 22.02.2002 р. Ровеньківським МВ УМВС України в Луганській обл., ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1;

- визнати бездіяльність Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо невиплати пенсії протиправною;

- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити виплату пенсії з 01.03.2016 року громадянці України ОСОБА_1, НОМЕР_2, виданий 22.02.2002 р. Ровеньківським МВ УМВС України в Луганській обл., ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона є громадянином України, внутрішньо переміщеною особою та здобула право на пенсію. Також позивачем вказано, що вона знаходиться на обліку у відповідача, однак з березня 2016 року відповідачем було припинено протиправно, на думку позивача, виплату пенсії не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV. Вважаючи дії та бездіяльність відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Також позивачем подано до суду заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, в якій остання просив суд визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити їй пропущений строк на звернення до адміністративного суду. При цьому, зі змісту заяви позивача вбачається, що в її обґрунтування вказано, що відповідно до ст. 49 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування припинення виплати пенсії відбувається лише за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Однак, жодного рішення, з якого б було можливим встановити підстави такого припинення, у 2016 році або пізніше про припинення виплати пенсії позивач не отримував від відповідача. При цьому, вказано, що про підстави та дату припинення виплати пенсії позивач дізналася з відповіді пенсійного фонду №16426 13-1/49 від 25.10.2018 року.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року відстрочено сплату судового збору ОСОБА_1 у справі за вказаним позовом.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, оскільки Шевченківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова здійснювались свої повноваження щодо вплати пенсії позивачу відповідно до положень чинного на відповідний період законодавства, а отже, порушень прав позивача допущено не було. При цьому, представник відповідача послався на положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VІІ від 20.10.2014 р., Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ №509 від 01.10.2014 р., Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 р. № 365. З огляду на норми вказаного законодавства представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до паспортного документу серії ЕН №129730, виданого Ровеньківським МВ УМВС України у Луганській області, є громадянин кою України та отримувала пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії ААЕ №167690.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно до ст.4, 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VІІ від 20.10.2014 р. та положень Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ №509 від 01.10.2014 р., ОСОБА_1 було взято на облік у відповідному структурному підрозділі з питань соціального захисту населення, як особу, яка переміщена з району проведення антитерористичної операції, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 22.04.2015 року №6331007679.

Згідно з абз.14 ч.1 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VІІ від 20.10.2014 р. внутрішньо переміщена особа має право на отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування.

Зі змісту позову вбачається, що позивач протягом тривалого часу, а саме з 01.03.2016 року не отримує пенсію.

Як вбачається зі змісту позову та долучених до нього доказів адвокат позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом стосовно питань невиплати пенсії.

Листом від 25.10.2018 року №16426 13-1/49 адвоката позивача повідомлено, що з 01.08.2014 позивач перебуває на обліку та отримувала пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції на підставі довідки № НОМЕР_3 від 22.04.2015, виданої управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, в якій зазначено фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2. Також представником відповідача із посиланням на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» , від 08.06.2016 №365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та від 01.10.2014 року №509 Про облік внутрішньо переміщених осіб вказано, що після проведеного обміну інформації з органами праці та соціального захисту населення по звірці з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб позивачу, як особі, яка фактично не мешкає в м. Харкові, за адресою вказаною у довідці, з 01.03.2016 р. виплата пенсії була призупинена.

Суд зазначає, що Верховним Судом 08.05.2018 року розглянуто зразкову справу №Пз/9901/20/18 (№805/402/18-а), за результатами чого прийнято рішення, яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень та відповідно до оприлюдненої постанови Великої палати Верховного Суду від 04.09.2018 року залишена без змін після апеляційного оскарження.

Відповідно до п.113 рішення у справі №Пз/9901/20/18 суд дійшов висновку, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових, визначених п. 21 ч. 1 ст. 4 КАС України справ, є такі: 1) позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та який/яка є внутрішньо переміщеною особою; 2) відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, на пенсійному обліку якого перебуває позивач; 3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені п. 1, 3- 5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV); 4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії).

Відповідно до ч.3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Дана адміністративна справа відповідає вищевказаним ознакам типової справи, а отже судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №Пз/9901/20/18 (№805/402/18-а).

Суд зазначає, що у положеннях ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.

При цьому, положеннями ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

В той же час, положеннями ч.3 ст.4 Закону №1058-IV передбачено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Як встановлено судом, позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент призупинення виплати відповідачем пенсії, що відбулося з 01.03.2016 року, є внутрішньо переміщеною особою.

Отже, відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до положень п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою КМУ від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України та з використанням його платіжних пристроїв. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому.

Згідно із положеннями п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509, строк дії такої довідки становить шість місяців з дати її видачі. У разі продовження дії обставин, що визначені в статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, строк дії такої довідки може бути продовжений на наступні шість місяців, для чого внутрішньо переміщена особа має повторно звернутися за фактичним місцем свого проживання до уповноваженого органу.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №6331007679 від 22.04.2015 року, остання видана 03.04.2015 року. На підставі вказаної довідки позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, вказаною нормою визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Зі змісту відповіді наданої на адвокатський запит вбачається, що відповідачем виплату пенсії позивачу було призупинено з 01.03.2016 року після проведеного обміну інформації з органами праці та соціального захисту населення по звірці з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб позивачу, як особі, яка фактично не мешкає в м. Харкові, за адресою вказаною у довідці.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно із положеннями ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Однак, заслуговують уваги обставини того, що матеріали справи не містять жодних доказів скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб» або ж наявності інформації щодо не проживання позивача за адресою, вказаною у довідці, отриманої у встановленому законодавством порядку.

При цьому, суд зазначає, що посилання відповідача на положення Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 року №365, не можуть вважатися судом належним доказом правомірності припинення виплати пенсії позивачу, оскільки ґрунтуються на положеннях порядку, який набув чинності значно пізніше, ніж така виплата була припинена відповідачем.

Також суд зазначає, що положеннями Закону № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як встановлення того, що особа не мешкає за адресою, вказаною у довідці, що встановлено після проведеного обміну інформації з органами праці та соціального захисту населення по звірці з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб.

Суд наголошує, що з аналізу положень Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Отже, до суду не надано жодних доказів на підтвердження вказаних доводів відповідача, як не надано і рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу з підстав, визначених статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конституційним Судом України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Також у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейським судом з прав людини вказано, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

Як передбачено положеннями п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Зі змісту наданого до суду відзиву на позов вбачається, що обґрунтовуючи власну правову позицію, відповідач, зокрема, посилається на положення Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 «Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування» , однак такі доводи не можуть бути враховані судом як належні оскільки не свідчать про обставини того, що призупинення виплати пенсії позивачу відбулося з підстав, визначених Законом № 1058-IV.

Водночас, суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії.

Як передбачено ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Отже, відповідач, припиняючи виплату позивачу виплату пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, порушив право позивача на отримання такої пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 березня 2016 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, що фактично призвело до втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Отже, з огляду на встановлені судовим розглядом справи обставини на думку суду наявні підстави для визнання неправомірними дій Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати пенсії з 01.03.2016 року громадянці України ОСОБА_1, паспорт ЕН129730, виданий 22.02.2002 р. Ровеньківським МВ УМВС України в Луганській обл., ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

При цьому, суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів, а саме довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії за період з 01.08.2014 року по 31.10.2018 року позивачу нараховано пенсію за період з березня 2016 року по жовтень 2018 року, але така пенсія виплачена не була (а.с. 16).

З огляду на вказане суд приходить до висновку, що також наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання бездіяльності Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо невиплати пенсії протиправною.

Стосовно заявленого позивачем клопотання про визнання причин пропуску строку поважними суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій є Закон № 1058- IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Позивачем у адміністративному позові вказано та не спростовано відповідачем, що призначена пенсія виплачувалась йому щомісяця до березня 2016 року включно, після чого її виплата була припинена.

Суд зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, а згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що оскільки припинення виплати позивачу пенсії з 01.03.2016 року було здійснено відповідачем протиправно та є свідченням порушеного права позивача, то належним способом захисту такого порушеного права позивача є зобов'язання Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити виплату пенсії з 01.03.2016 року громадянці України ОСОБА_1, НОМЕР_2, виданий 22.02.2002 р. Ровеньківським МВ УМВС України в Луганській обл., ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: 94780, с. Ясенівське, м. Ровеньки, Луганська обл., вул. Свердлова, б. 22, адреса реєстрації внутрішньо переміщеної особи: 61064, м. Харків, вул. Пермська, б. 12/14, кв.6) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 4 під.) про визнання неправомірними дій, протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати пенсії з 01.03.2016 року громадянці України ОСОБА_1, паспорт ЕН129730, виданий 22.02.2002 р. Ровеньківським МВ УМВС України в Луганській обл., ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Визнати протиправною бездіяльність Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо невиплати пенсії.

Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити виплату пенсії з 01.03.2016 року громадянці України ОСОБА_1, НОМЕР_2, виданий 22.02.2002 р. Ровеньківським МВ УМВС України в Луганській обл., ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.