Рішення

від 25.12.2018 по справі 825/1777/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1777/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої суддіПадій В.В.,

за участю секретаряКондратенко О.В.,

представника позивачаХоминської О.С.,

представника відповідачаГалушко Н.А.,

представника третьої особиКоваля О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Домницький виправний центр (№135)», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної установи «Домницький виправний центр (№135)», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 92/ОС-17 від 06.10.2017 Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» про звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про національну поліцію» рядового внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки;

- зобов`язати Державну установу «Домницький виправний центр (№135)» поновити ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Державної установи «Домницький виправний центр (135)» з 07 жовтня 2017 року та внести відповідний запис до трудової книжки;

- стягнути з Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.10.2017 по день ухвалення рішення судом в даній справі;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах суми за один місяць.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, що він з 14.04.2017 був прийнятий на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки в Державній установі «Домницький виправний центр (№135)» наказом № 28/ОС-17. Також позивач зазначив, що при прийнятті на службу ним було написано два рапорти, один рапорт про прийняття на службу, а другий рапорт про звільнення зі служби (без дати та посади) за власним бажанням, мотивуючи тим, що це потрібно для підстраховки, якщо трапиться нещасний випадок. З 09.10.2017 позивач призваний на строкову службу. Під час проходження служби дізнався, що він був звільнений з посади наказом від 06.10.2017 № 92/ОС-17. Вважає звільнення з посади незаконним та безпідставним, оскільки відповідач використав рапорт позивача, що був частково ним написаний, при прийнятті на посаду та протиправно вніс до нього необхідні для звільнення записи.

Разом з позовною заявою позивачем подана заява про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що про своє звільнення останній дізнався в телефонному режимі в кінці листопада 2017 року, оскільки з 09.10.2017 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 м. Лубни, Полтавської області. Під час служби позивач знаходиться на казарменому положенні та обмежений у свободі пересування. Відповідно до відпускного квитку № 45 від 02.10.2018 він звільнений у відпустку, за період проходження строкової служби, в населений пункт АДРЕСА_1 , терміном на 15 діб, з 02 квітня по 17 квітня 2018 року. Лише коли прибув у відпустку позивач зміг приступити до захисту свого порушеного права.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. від 20.04.2018 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , клопотання про поновлення строку звернення до суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову; третій особі 5-денний строк, з дня отримання позову та відзиву на позов, для подання пояснень щодо позову.

08.05.2018, у строк, визначений судом, відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому останній не визнав позовні вимоги, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки 22.09.2017 до сектору по роботі з персоналом установи був наданий рапорт ОСОБА_1 про звільнення з органів Державної кримінально-виконавчої служби, за власним бажанням. Рапорт написаний власноруч позивачем та не має примусу до вчинення дій і є вільним волевиявленням співробітника. Наказом від 06.10.2017 № 92/ОС-17 позивач був звільнений з посади. На час звільнення позивача з посади, відповідач не був проінформований про призов ОСОБА_1 на строкову службу, оскільки лист від Сновського районного військового комісаріату від 09.10.2017 № 3060 в установу надійшов тільки 24.10.2017. Вважають звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог законодавства, а отже є правомірним та не суперечить чинному законодавству.

Ухвалами судді Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є. від 16.05.2018 клопотання представника позивача про призначення почеркознавчої експертизи задоволено та призначено по справі почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Смоленська, 6, м. Київ). На вирішення експертів поставлено наступні питання:

- Чи виконано рукописний текст «рядовий» та рукописний запис « 22.09.2017 року» в рапорті про звільнення ОСОБА_1 на ім`я начальника Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» від 22.09.2017 ОСОБА_1 ?

- Чи виконано рукописний текст «рядовий» та рукописний запис « 22.09.2017 року» в рапорті про звільнення ОСОБА_1 на ім`я начальника Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» від 22.09.2017 року однією особою?

- Чи виконано рукописний текст «рядовий» та рукописний запис « 22.09.2017 року» в рапорті про звільнення ОСОБА_1 на ім`я начальника Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» від 22.09.2017 року тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- Чи виконано рукописний текст «рядовий» та рукописний запис « 22.09.2017 року» в рапорті про звільнення ОСОБА_1 на ім`я начальника Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» від 22.09.2017 року одночасно з іншим рукописним текстом, наявним у рапорті, або проставлені (дописані) пізніше основного тексту?

Доручено Полтавському окружному адміністративному суду відібрати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який проходить дійсну строкову службу в Військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) експериментальні зразки почерку ОСОБА_1 , а саме: слів «рядовий» та цифр « 22.09.2017».

Провадження у справі зупинено до одержання результатів експертизи.

На підставі розпорядження виконуючого обов`язки керівника апарату Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.08.2018 № 105 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи» дану справу, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Ткаченко О.Є., призначено до повторного автоматизованого розподілу.

16.08.2018 зазначену справу, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, передано на розгляд судді Падій В.В.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 20.08.2018 справу № 825/1777/18 прийнято до свого провадження.

19.11.2018 до Чернігівського окружного адміністративного суду надійшов висновок експерта від 08.11.2018 № 12033/12034/18-32 в адміністративній справі № 825/1777/18.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 27.11.2018 поновлено провадження по справі та призначено справу до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі та просив суд у їх задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Сновський районний військовий комісаріат у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.Так, судом встановлено, що наказом Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» від 13.04.2017 № 28/ОС-17 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки та 25.05.2017 ним прийнята Присяга співробітника Державної кримінально-виконавчої служби, що підтверджується копіями трудової книжки та Присяги, наявними у матеріалах справи (а.с. 16-17, 80).

ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 03.10.2017 № 3004 повідомив відповідача, що відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 28.09.2017 № 182 ОСОБА_1 , 1997 року народження, з 09.10.2017 року буде призваний на строкову військову службу.

Вказаний лист ОСОБА_1 отримав власноручно 03.10.2017, що підтверджується його особистим підписом на копії листа, наявного в матеріалах справи (а.с. 19).

Наказом Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» від 06.10.2017 №92/ОС-17 рядового внутрішньої служби, молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ОСОБА_1 , звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі з 06.10.2017, за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».

Підставою для винесення спірного наказу слугував рапорт ОСОБА_1 від 22.09.2017 про звільнення останнього з органів Державної кримінально-виконавчої служби за власним бажанням згідно з Законом України «Про Національну поліцію». В даному рапорті позивач також вказав, що від проходження ВЛК відмовляється та претензій щодо звільнення не має (а.с.93).

Позивач не погоджується з прийнятим відповідачем наказом про його звільнення, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормативно-правовими актами, чинними на момент виникнення останніх.

Так, у відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Закон України від 23 червня 2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон № 2713-IV) визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження.

Згідно з частиною п`ятою статті 23 Закону № 2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

Спеціальним Законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII).

Частино 1 статті 3 Закону № 580-VIII передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України. Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Підстави для звільнення зі служби в поліції визначені статтею 77 Закону № 580-VIII, згідно з пунктом 7 частини 1 вказаної норми поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.

Згідно з частинами 2 та 3 Закону № 580-VIII днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення .День звільнення вважається останнім днем служби.

Більш детальної регламентації звільнення за власним бажанням Закон № 580-VIII не містить.

Крім того, як визначено частиною 1 статті 60 Закону № 580-VIII, проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, з урахуванням вищевказаної норми Закону № 580-VIII, порядок проходження служби поліцейськими, їх права і обов`язки також визначає і Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114).

У відповідності до підпункту «ж» пункту 63 Положення № 114 особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов`язків.

Пунктом 68 Положення № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Така позиція законодавця, на відміну від загального правила про обов`язок попередити власника чи уповноважений ним орган про звільнення за власним бажанням за два тижні, обумовлена особливим правовим положенням поліцейського, що стосується, наприклад, виконання ним обов`язків по забезпеченню безпеки громадян та громадського порядку, здійснення оперативно-розшукових заходів тощо.

Проте у межах передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку з дня подання рапорту про звільнення, сторони трудового договору вправі домовитися про звільнення у більш короткий строк. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення № 114 строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2014 року № 21-241а14.

У постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію, що розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору суди повинні з`ясувати, зокрема, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.

Угода - це дії громадян і установ, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін. Волевиявлення - це засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов`язується із вчиненням фактичних дій. Дія - це зовнішнє вираження волі і свідомості людей.

Отже подання рапорту про звільнення зі служби за власним бажанням є одностороннім волевиявленням працівника, який подає заяву (рапорт) про звільнення за власним бажанням уповноваженому органу на його звільнення.

Судом встановлено, що рапорт ОСОБА_1 не містить посилання на дату, з якої він бажає звільнитися, тобто, позивач не висловив своє бажання про припинення його служби до спливу строку попередження.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при прийнятті на службу ним було написано два рапорти, один рапорт - про прийняття на службу, а другий рапорт - про звільнення зі служби (без дати та посади) за власним бажанням. Відповідач мотивував написання другого рапорту про звільнення зі служби за власним бажанням тим, що це потрібно для підстраховки, якщо трапиться нещасний випадок.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 написав заяву про звільнення зі служби за власним бажанням без дати її підписання та звання.

Даний факт підтверджується висновком судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз О. С. Чередниченка від 08.11.2018, яким встановлено «рукописні записи «Рядовий» та « 22.09.2017», що містяться у рапорті від імені ОСОБА_1 на ім`я начальника Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» Анікієнка П.Б. від 22.09.2017, виконані не ОСОБА_1 (не тією особою від імені якої вони зазначені), а іншою особою» (а.с. 187-194).

Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

Приймаючи рішення про звільнення позивача за власним бажанням, відповідач повинен був діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, відповідач належними та допустимими доказами не довів факт подання позивачем 22.09.2017 рапорту про звільнення зі служби за власним бажанням та не спростував твердження останнього про складання ним цього рапорту задовго до дня його звільнення.

Оскільки факт волевиявлення позивача на звільнення за власним бажанням під час судового розгляду справи не знайшов свого підтвердження та за відсутності належного волевиявлення позивача на звільнення зі служби за власним бажанням і враховуючи, що видача відповідачем наказу про звільнення позивача зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання не міститься у рапорті про звільнення, суперечить вимогам чинного законодавства, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» від 06.10.2017 № 92/ОС-17 про звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України рядового внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію»(за власним бажанням) підлягає задоволенню.

У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі № 6-33цс14 зазначається, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Отже позовна вимога про зобов`язання Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» поновити ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Державної установи «Домницький виправний центр (135)» з 07.10.2017 підлягає задоволенню, оскільки є похідною від основної позовної вимоги, яку судом задоволено.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України).

Враховуючи, що 06.10.2017 був днем звільнення позивача, за який нараховане та виплачене грошове забезпечення, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, за період з 07.10.2017 по дату винесення судом рішення -26.12.2018.

Пунктом 29 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за № 377/31829, встановлено, що особам рядового і начальницького складу, поновленим на службі або попередній посаді за рішенням суду у зв`язку з незаконним звільненням або переміщенням на іншу посаду, за час вимушеного прогулу виплата здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, яке особа рядового чи начальницького складу отримувала на момент незаконного звільнення (за повний календарний місяць служби, що передував незаконному звільненню), або різниці в ньому за час перебування на нижчеоплачуваній посаді.

Як вбачається з довідки від 22.12.2018 № 12 про доходи, виданої ОСОБА_1 , відповідачем його грошове забезпечення за вересень 2017 рік становить 3369,06 грн. (а.с.219).

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, за період з 07.10.2017 по 26.12.2018 у сумі 49340,44 грн. (жовтень 2017 рік: 3369,06 :31=108,68 х 25 = 2716,98 грн.; листопад грудень 2017 року та січень листопад 2018 року = 13 місяців х 3369,06 = 43797,78 грн.; грудень 2018 року: 3369,06:31=108,68 х 26 = 2825,68 грн.; 2716,98 грн. + 43797,78 грн. + 2825,68 грн. = 49340,44 грн.).

Позовна вимога про зобов`язання Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» внести відповідний запис до трудової книжки не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, позивачем не враховано, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом, та сприяти реальному відновленню порушеного права.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов`язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за відповідачем, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши державний орган дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Суд не вправі своїм рішенням підміняти рішення Відповідача або прямо вказувати суб`єкту владних повноважень на те, які саме рішення останній повинен прийняти.

У свою чергу, пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 3 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Позивачем на підтвердження понесених витрат, пов`язаних з проведенням експертизи по справі наданий рахунок № 14564 від 2 липня 2018 року на суму 5720,00 грн. та у відповідності до квитанції № 2 від 23 липня 2018 року кошти у сумі 5720,00 грн. були зараховані на рахунок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (а.с.202).

Отже позивачем документально доведено факт понесення витрат на проведення експертизи у сумі 5720,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У даній адміністративній справі судом задоволено три позовні вимоги та у задоволенні однієї позовної вимоги відмовлено, а тому суд вважає за необхідне стягнути з Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на проведення експертизи у сумі 4290,00 грн. (5720,00 : 4 х 3 = 4290,00 грн.).

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Домницький виправний центр (№135)», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Сновський районний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» від 06.10.2017 № 92/ОС-17 про звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України рядового внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію»(за власним бажанням).

Зобов`язати Державну установу «Домницький виправний центр (№135)» поновити ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Державної установи «Домницький виправний центр (135)» з 07.10.2017.

Стягнути з Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.10.2017 по 26.12.2018 у сумі 49340 (сорок дев`ять тисяч триста сорок) грн. 44 коп.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Державної установи «Домницький виправний центр (№135)» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на проведення експертизи у сумі 4290 (чотири тисячі двісті дев`яносто) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, через Чернігівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі виготовлено 29.12.2018.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Державна установа «Домницький виправний центр (№135)», вул. Лісова, с. Домниця, Менський район, Чернігівська область, 15663, код ЄДРПОУ 26332188.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Сновський районний військовий комісаріат, вул. Миру, 17, м. Сновськ, Чернігівська область, 15200, код ЄДРПОУ 09617363.

Суддя В.В. Падій