Постанова

від 26.12.2018 по справі 804/3034/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 804/3034/18

ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

за участю секретаря судового засідання Сонник А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Дніпропетровський інструментальний завод

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 року (суддя Кучма К.С., м. Дніпро) у справі № 804/3034/18

за позовом Приватного підприємства Дніпропетровський інструментальний завод

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2018 р.:

- № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням у сумі 64 257 грн., за штрафними санкціями на 16064,25 грн.;

- № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковим зобов'язанням у сумі 86 838 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 р. у задоволенні позову ПП Дніпропетровський інструментальний завод відмовлено.

В обґрунтування вказаного рішення суд першої інстанції зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі правомірних висновків акта перевірки щодо безпідставного віднесення останнім до складу податкового кредиту січня-березня 2015 року сум ПДВ, що були понесені ним у складі вартості товарів, отриманих від контрагента-постачальника ТОВ ОСОБА_1 Плюс . Також, суд погодився з висновком відповідача щодо заниження позивачем фінансового результату до оподаткування податком на прибуток за 2015 рік, внаслідок врахування при його визначенні витрат, понесених у зв'язку з оплатою вартості товарів на користь контрагента-постачальника ТОВ ОСОБА_1 Плюс . Таких висновків суд першої інстанції дійшов враховуючи наявність вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2016 р. у справі № 202/4861/16-к, номер провадження 1-кп/0202/377/2016, яким директора контрагента-постачальника позивача - ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме - у фіктивному підприємництві. З огляду на це, суд першої інстанції погодився з твердженням відповідача, що усі господарсько-фінансові операції, здійснені між позивачем та ТОВ ОСОБА_1 Плюс , мають лише документальне оформлення без фактичного їх здійснення та не підлягають врахуванню у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки воно винесено без встановлення всіх обставин справи та без дослідження первинних бухгалтерських документів, якими оформлені спірні правовідносини. Позиція суду першої інстанції обґрунтована виключно обставинами, зафіксованими актом перевірки, зокрема обставинами, викладеними у вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2016 р., які не є преюдиційними для вирішення даної справи. Водночас, самі спірні фінансово-господарські операції судом першої інстанції не досліджені. Поряд із цим правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ ОСОБА_1 Плюс підтверджено належним чином складеними податковими накладними. Щодо порушення норм процесуального права скаржник вказує на необ'єктивність розгляду справи у суді першої інстанції, посилаючись на те, що позивачу було безпідставно відмовлено у клопотанні про проведення судового розгляду справи за участю його представника, який є фахівцем у галузі права. Враховуючи вищевикладені обставини, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про задоволення позовних вимог.

Від відповідача через канцелярію суду 24.11.2018 р. надійшли письмові пояснення, у яких останній виклав обставини, зафіксовані актом перевірки, зокрема щодо безпідставного формування податкового кредиту січня-березня 2015 року, а також заниження фінансового результату 2015 року, внаслідок врахування при його обчисленні витрат, понесених у зв'язку з оплатою рахунків, виставлених ТОВ ОСОБА_1 Плюс . Вказані твердження відповідача обґрунтовані тим, що, враховуючи обставини, встановлені вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2016 р. щодо підписання усіх первинних господарських документів ТОВ ОСОБА_1 Плюс невстановленою особою, останні не є первинними у розумінні положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Відповідно, вказані документи не належать до врахування при формуванні регістрів бухгалтерського обліку. Також, відповідач зазначив, що при проведенні перевірки на письмовий запит від 29.11.2017 р. позивачем відмовлено у наданні документів.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

У судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що у період з 02.02.2018 р. по 08.02.2018 р. службовою особою ГУ ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП Дніпропетровський інструментальний завод з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ОСОБА_1 Плюс за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., за результатами якої складено акт № 8888/04-36-14-21/33771097 від 15.02.2018 р.

Відповідно до висновків вказаного акта, перевіркою встановлено порушення ПП Дніпропетровський інструментальний завод :

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пп. 2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 96 487 грн., у тому числі по періодам: за січень 2015 року - у сумі 32 230 грн., за лютий 2015 року - у сумі 16 643 грн., за березень 2015 року - у сумі 47 614 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 3, п. 8 ст. 1 НП(С)БО № 1 Загальні вимоги до фінансової звітності та п. 5, п. 7, п. 11, п. 18 П(С)БО № 16 Витрати , п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пп. 2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на 86 838 грн.

Враховуючи вказані висновки акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.03.2018 р.:

- № НОМЕР_1 про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 80 321,25 грн., у тому числі 64 257 грн. - за основним зобов'язанням, 16 064,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № НОМЕР_2 про донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 86 838 грн.

Судом встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про відсутність здійснення позивачем фінансово-господарських операцій з ТОВ ОСОБА_1 Плюс у січні-березні 2015 року, обґрунтований обставинами, викладеними у вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2016 р. по справі №202/4861/16-к, номер провадження 1-кп/0202/377/2016.

З матеріалів справи вбачається, що протягом січня-березня 2015 року ПП Дніпропетровський інструментальний завод було здійснено документальне оформлення фінансово-господарських операцій щодо придбання (без укладення відповідного договору) у ТОВ ОСОБА_1 Плюс товарів, перелік яких наведено у рахунках-фактурах: № 01141 від 14.01.2015 р., № 01202 від 20.01.2015 р., № 01211 від 21.01.2015 р., № 01191 від 19.01.2015 р., № 02064 від 06.02.2015 р., № 02132 від 13.02.2015 р., № 02022 від 02.02.2015 р., № 02202 від 20.02.2015 р., № 03231 від 23.03.2015 р., № 03023 від 02.03.2015 р., № 03091 від 09.03.2015 р., № 03161 від 16.03.2015 р.

На підтвердження факту поставки вказаного товару позивачем до суду першої інстанції було надано видаткові накладні: № 01141 від 14.01.2015 р., № 01201 від 20.01.2015 р., № 01211 від 21.01.2015 р., № 01191 від 19.01.2015 р., № 02061 від 06.02.2015 р., № 02132 від 13.02.2015 р., 02022 від 02.02.2015 р., № 02201 від 20.02.2015 р., № 03231 від 23.03.2015 р., №03022 від 02.03.2015 р., № 03091 від 09.03.2015 р., № 03161 від 16.03.2015 р.

Інших документів позивачем ані до суду першої інстанції, ані до матеріалів апеляційної скарги не надано.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Вказаною нормою закону також передбачено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХV у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Враховуючи норми ст. 44 Податкового кодексу України, здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно з ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п. 2.1 даного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Водночас, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, з системного аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що підставою для врахування при визначенні фінансового результату відповідного періоду сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Висновки податкового органу, викладені у акті перевірки та підтверджені судом першої інстанції, обґрунтовані посиланням на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2016 р. у справі № 202/4861/16-к, номер провадження 1-кп/0202/377/2016, яким встановлено, що громадянин ОСОБА_2М, який згідно статутних документів ТОВ ОСОБА_1 Плюс , є засновником та директором підприємства, не маючи наміру здійснювати передбачену статутом підприємницьку діяльність, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, усвідомлюючи при цьому, що створення ним вказаного підприємства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності і допускаючи, що в результаті такої діяльності може бути заподіяна шкода державним інтересам, сприяв невстановленій особі придбати ТОВ ОСОБА_1 Плюс з метою прикриття незаконної діяльності. Чим займалося підприємство і хто здійснював його діяльність ОСОБА_3 невідомо.

При цьому, зазначеним вироком встановлено, що відповідно до висновків почеркознавчої експертизи в статутних та реєстраційних документах ТОВ ОСОБА_1 Плюс - статут, реєстраційна картка на проведення державної реєстрації змін в установчих документах, протокол загальних зборів, статут в новій редакції - підписи від імені ОСОБА_2 виконано ним самим. В інших документах, що були надані на експертизу, підписи від імені ОСОБА_2 виконані іншою особою.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем на обґрунтування своєї позиції документи містять підприс ОСОБА_2 як представника ТОВ ОСОБА_1 Плюс , а також відбиток печатки підприємства.

Враховуючи факти, встановлені вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська по справі № 202/4861/16-к, номер провадження 1-кп/0202/377/2016, щодо непричетності ОСОБА_2 до фінансово-господарської діяльності ТОВ ОСОБА_1 Плюс , а також наявність підпису від імені ОСОБА_2 на первинних бухгалтерських документах підприємства, наданих позивачем рахунках-фактурах та видаткових накладних, в порушення норм ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , не відображають дійсного змісту оформлених ними фінансово-господарських операцій. Відповідно, вказані документи не є первинними в розумінні наведеної норми Закону та, враховуючи положення ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. 44 Податкового кодексу України, не підлягають відображенню в бухгалтерському та податковому обліку обох підприємств.

Зазначена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.05.2018 р. у справі № 826/11377/14, відповідно до якої факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Відповідно, не підлягають встановленню обставини здійснення оформлених вказаними документами фінансово-господарських операцій, оскільки дані документи не мають статусу первинних.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України).

Абзацом а п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Позивач у апеляційній скарзі вказує на правомірність формування ним податкового кредиту січня-березня 2015 року, посилаючись на наявність складених ТОВ ОСОБА_1 Плюс податкових накладних.

Водночас, враховуючи обставини, зафіксовані вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2016 р., вказані податкові документи не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні ст.ст. 1, 3, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Відповідно, суми ПДВ, зазначені у вказаних документах, не можуть бути віднесені до складу податкового кредиту січня-березня 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність висновків, викладених у акті перевірки ПП Дніпропетровський інструментальний завод , та, відповідно, щодо правомірності винесених на підставі вказаних висновків оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Також, колегія суддів погоджується із застосуванням судом першої інстанції при розгляді даної справи норми ч. 6 ст. 78 КАС України, якою передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, в даному випадку мова йде про бездіяльність особи - директора ТОВ ОСОБА_1 Плюс ОСОБА_2 під час здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, яка має наслідком безпідставність формування первинних документів з подальшим відображенням їх у бухгалтерському та податковому обліку як самого підприємства, так і його контрагентів-покупців, зокрема - ПП Дніпропетровський інструментальний завод .

При цьому, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для звільнення позивача від відповідальності за дії свого контрагента, оскільки останній не надав жодного доказу на підтвердження прояву ним обачності при виборі свого контрагента.

Необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Отже, в даному випадку саме платник податків має доводити обставини, що можуть звільнити його від відповідальності за протиправні дії свого контрагента.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилаючись на недослідження судом першої інстанції спірних фінансово-господарських операцій, позивач у апеляційній скарзі не зазначає жодного документа, який не був досліджений судом першої інстанції. Також, позивач не вказує на жодну обставину, яка безпосередньо підтверджує факт здійснення спірних господарських операцій.

Доводи скаржника щодо порушення порядку проведення перевірки також не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не заявлялись як підстава позову і нічим не доведені.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані загальними нормами та принципами законодавства без посилання на жодний конкретний доказ на спростування позиції податкового органу, що викладена у акті перевірки.

Аналогічно, зазначаючи про безпідставне позбавлення судом першої інстанції права позивача на розгляд даної справи у судовому засіданні, позивач не наводить жодної обставини в обґрунтування своєї позиції, яка мала б значення для вирішення справи у суді першої інстанції, проте не була доведена до відома суду у зв'язку з розглядом даної справи за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Зі змісту клопотання про залучення до участі у справі представника позивача, яке було подано позивачем 06.06.2018 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (а.с. 112), обставини, що свідчать про необхідність розгляду даної справи у судовому засіданні, також не вбачаються.

Отже, ухвала від 11.06.2018 р. про відмову у призначенні розгляду даної справи у судовому засіданні винесена Дніпропетровським окружним адміністративним судом без порушення норм процесуального права.

Окремо варто зазначити, що посилання позивача у апеляційній скарзі на норми ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не спростовують висновки податкового органу та обставини, викладені у рішенні суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Частиною 2 вказаної статті передбачено перелік інформації, яка міститься в реєстрі. До вказаного переліку належать відомості щодо назви, місцезнаходження юридичної особи, засновників та керівних органів такої юридичної особи, засобів зв'язку з юридичною особою та інше.

Інформація щодо здійснення юридичною особою фінансово-господарських операцій та їх зміст у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відображенню не підлягає. Як було вірно зазначено судом першої інстанції, така інформація підлягає відображенню у бухгалтерському та податковому обліку на підставі належним чином складених первинних бухгалтерських документів.

Також, факт законності придбання ТОВ ОСОБА_1 Плюс та реєстрації ОСОБА_2 засновником та керівником підприємства ані вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.08.2016 р., ані висновками акту перевірки не спростовано. Навпаки, у межах кримінальної справи встановлено, що реєстраційні документи підприємства підписані особисто ОСОБА_2

Водночас, при вирішенні даного спору має значення не факт реєстрації ТОВ ОСОБА_1 Плюс , а питання правомірності його фінансово-господарської діяльності, що й було досліджено судом першої інстанції з подальшим винесенням обґрунтованого та правомірного рішення.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Дніпропетровський інструментальний завод залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 р. у справі № 804/3034/18 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 28.12.2018 року.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя В.Є. Чередниченко

Суддя С.М. Іванов