Постанова

від 18.12.2018 по справі 815/1805/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1805/18

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Семенюк Г.В.

- ОСОБА_1

при секретарі Алексєєвій Н.М.

за участю представника скаржника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергогарант» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергогарант» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укренергогарант» (далі - ТОВ «Укренергогарант» , позивач/скаржник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0048781404 від 21 грудня 2017 року та №00488914-04 від 21 грудня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ «Укренергогарант» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, не повне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Окрім того, скаржник зазначає, що під час проведення перевірки було надано для огляду оригінали первинних документів по усіх контрагентах, зазначених в акті перевірки, а тому посилання на не надання документів не відповідають дійсності. Акт про відмову від надання первинних документів не складався, а акт перевірки було направлено позивачу поштою, тобто позивач не міг жодним чином вплинути на зміст акту перевірки, але до заперечень на акт перевірки було додано всі первинні документи, які були вказані, як відсутні під час проведення перевірки.

Висновки акту про отримання безоплатно товарів та послуг фактично є припущеннями, адже в акті наведено відомості про контрагентів, від яких фактично отримано товари та послуги, не зафіксовано наявності заборгованості за вказані товари та послуги станом на проведення перевірки, а висновок про те, що вказані товари могли бути придбані у іншої особи не підтверджуються актом перевірки, адже така інша особа не встановлена, вона не подавала скарг до податкового органу, не декларувала отриманий прибуток від такої поставки та податкових зобов'язань з ПДВ. Тобто немає жодного доказу, який би свідчив про поставку якоюсь іншою особою, відмінною від постачальників позивача товарів позивачу.

До того ж, скаржник зазначає, що для проведення перевірки надав усі первинні документи, що підтверджують використання отриманих від контрагентів - постачальників товарів та послуг у подальшій господарській діяльності. Під час проведення перевірки не зафіксовано порушень під час продажу товарів, робіт та послуг, що додатково свідчить про реальність проведених операцій та спростовує висновки акту.

При проведенні перевірки не зафіксовано невідповідності вказаних документів вимогам чинного законодавства, а також не спростовано їх достовірність, або невикористання товарів та послуг у подальшій господарській діяльності.

Висновок про незаконне декларування витрат операційної діяльності та податкового кредиту на підставі недійсності та відсутності товарності операцій обґрунтовано тільки посиланнями на чисельні Акти про неможливість проведення перевірки та пояснення необмеженого кола фізичних осіб про те, що ними здійснювалося фіктивне підприємництво, без посилання на вироки суду, які б встановили факт здійснення фіктивного підприємництва у взаємовідносинах із Позивачем, при цьому порушення чинного податкового законодавства саме Позивачем не зафіксовано в Акті перевірки, а отже не виявлено.

Позивач зазначає, що ним законно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість на підставі виданих контрагентами - постачальниками податкових накладних. Задекларований Позивачем податковий кредит, сформований за рахунок сум ПДВ, сплачених контрагенту - постачальнику в складі вартості товарів та послуг, які Позивачем використано для здійснення власної господарської діяльності, та підтверджений податковими накладними, які складено контрагентами - постачальниками у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Під час проведення перевірки факту неправильного оформлення, або відсутності реєстрації податкової накладної, яка підлягає реєстрації, не виявлено та не зафіксовано в Акті перевірки.

Крім того, податковим органом також і не встановлено факту недекларування контрагентами постачальниками власних зобов'язань за виданими Позивачу податковими накладними. Більш того, видання контрагентами - постачальниками податкових накладних Позивачу фактично є підтвердженням прийняття контрагентом - постачальником податкових зобов'язань на відповідну суму ПДВ, вказану в податковій накладній, а не відображення податкових зобов'язань контрагентами - постачальником Позивача згідно чинного законодавства, якщо таке навіть і мало місце, не передбачено підставою для зменшення податкового кредиту Позивача.

Податковий кредит, задекларований товариством, отриманий від контрагентів - постачальників, підтверджений належним чином оформленими податковими документами, а обставини, що виключають право декларування податкового кредиту з податку на додатну вартість, а також зобов'язання Позивача нарахувати відповідні зобов'язання з цього податку є відсутніми.

Окрім того, скаржник зазначає, що актом перевірки не встановлено жодної з обставин, які виключають право Позивача на декларування витрат операційної діяльності, адже усі товари (роботи, послуги) використані Позивачем у власній господарській діяльності, а витрати на придбання товарів (робіт, послуг) підтверджені первинними документами, які складені у повній відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» . Актом перевірки не встановлено факту відсутності первинних документів або їх не відповідності вимогам чинного законодавства.

Скаржник зазначає, що при збільшенні податкових зобов'язань Позивача з податку на прибуток підприємств Відповідач діяв поза своїми повноваженнями, передбаченими чинним податковим законодавством.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергогарант» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Справу розглянуто відповідно ст.310 КАС України у судовому засіданні.

Обставини справи.

Згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на IV квартал 2017 року, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 10 жовтня 2017 року №4901, в період з 26 жовтня 2017 року по 15 листопада 2017 року була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергогарант» , код ЄДРПОУ 38154143, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами перевірки було складено акт від 22 листопада 2017 року №000719/15-32-14-04/38154143 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Укренергогарант» (код ЄДРПОУ 38154143) податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року» (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки, серед іншого, було встановлено наступні порушення:

п.44.1, 44.2, 44.3 ст.44, п.134.1 ст.134. п.138.2. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV, зі змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями), п.5, п.6. п.7 П(С)БО 16 «Витрати» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено суму податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 705 742 грн., у т.ч.: за 2014 рік заниження на 100051 грн.; за 2015 рік заниження на 481 162 грн.; за 2016 рік - заниження на 124 528 грн.

п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ. зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 713 854 грн., в т.ч. по періодах: жовтень 2014 - 69 183 грн., листопад 2014 - 13 743 грн., березень 2015 - 190 грн., квітень 2015 - 1 736 грн., травень 2015 - 484 грн., червень 2015 - 29 211 грн., серпень 2015 - 5 738 грн., вересень 2015 - 78 168 грн., жовтень 2015 - 67 714 грн., листопад 2015 - 120 572 грн., грудень 2015 - 147 531 грн., січень 2016 - 1 739 грн., лютий 2016 - 76 645 грн., березень 2016 - 46 864 грн., червень 2016 - 2 220 грн., липень 2016 - 473 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області були прийняті податкові повідомлення - рішення: №0048781404 від 21 грудня 2017 року, яким ТОВ «Укренергогарант» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 761 886,00 (сімсот шістдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят шість гривень) з яких сума за основним платежем 705 741,00 грн. (сімсот п'ять тисяч сімсот сорок одна гривня) та штрафних санкцій на суму 56 145,00 грн. (п'ятьдесят шість тисяч сто сорок п'ять гривень) та податкове повідомлення-рішення №00488914-04 від 21 грудня 2017 року, яким збільшено ТОВ «Укренергогарант» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 788 660,00 грн. (сімсот вісімдесят вісім тисяч шістсот шістдесят гривень), з них основного зобов'язання 630 928,00 грн. (шістсот тридцять тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень), та штрафних санкцій на суму 157 732,00 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч сімсот тридцять дві гривні).

Не погоджуючись з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що встановлені обставини, у сукупності, не дають підстав для висновку про реальність вчинення господарських операцій, які були предметом перевірки та відображені в акті перевірки, у зв'язку з чим прийняті управлінням ДФС оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими збільшено ТОВ «Укренергогарант» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, є правомірними.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції не правильним та таким, що не відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та Податкового кодексу України.

Джерела права й акти їх застосування.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Оцінка суду.

Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції відмовляючи товариству у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що встановлені обставини, у сукупності, не дають підстав для висновку про реальність вчинення господарських операцій, які були предметом перевірки та відображені в акті перевірки, у зв'язку з чим прийняті управлінням ДФС оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими збільшено ТОВ «Укренергогарант» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, є правомірними.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду попередньої інстанції з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Укренергогарант» та: МПП «ЛІНА» (код ЄДРПОУ 21575414), ТОВ «Мастер Кабель Україна» (код за ЄДРПОУ 37841178), ТОВ «Пласт-Кабель» (код за ЄДРПОУ 39193885). укладались договори, відповідно до умов яких, Постачальник поставляє Покупцю кабельно-провідникову та (чи) іншу електротехнічну продукцію типу, марки та кількості і за цінами згідно з рахунками-фактурами та накладними типу, а Покупець приймає Товар, оплачуючи його повну вартість. Між постачальниками ТМЦ: ТОВ "Електродом-40" (код ЄДРПОУ 39333243), ТОВ «АТЛ» (код ЄДРПОУ 32312185), ТОВ «Оптима-лайт» (код ЄДРПОУ 36814845) з ТОВ «Укренергогарант» були укладені договори на постачання ТМЩ (електротехнічних. товарів) не укладались. Між постачальниками ТМЦ: ТОВ «Діллар Компані» (код ЄДРПОУ 39948816), ТОВ «Аруна Трейд» (код ЄДРПОУ 39948816), ТОВ «Ексімброксервіс» (код за ЄДРПОУ 38271916), ТОВ «Торговий дім «Енергопром» (код за ЄДРПОУ 39730564), ТОВ «Торговий дім «Енерготехкомплект» (код за ЄДРПОУ 40224984), ТОВ «Торговий дім «Оптима» (код ЄДРПОУ 39020878) з ТОВ «Укренергогарант» укладались письмові договори, відповідно до умов яких, Постачальник поставляє Покупцю електротехнічні товари у кількості, асортименті і за цінами згідно з накладними, а Покупець приймає Товар, оплачуючи його повну вартість.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з зазначеними вище контрагентами позивачем до суду було надано наступні первинні документи: договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, квитанції, акти приймання-передачі, акти надання послуг, довіреності, а також документи складського зберігання та списання ТМЦ, тощо.

Дослідивши вказані первинні документи колегією суддів встановлено, що вони оформленні належним чином.

В матеріалах справи відсутні посилання відповідача на будь-які недоліки в оформленні вказаних документів.

При цьому, колегія суддів вважає, що окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, чи то деяких інших первинних документах, не можуть бути беззаперечною підставою вважати операції нереальними, якщо протилежне підтверджується рештою первинних документів.

Так, колегія суддів зазначає, що відповідач не пояснив, яким чином дії позивача в даній справі в частині здійснення господарської діяльності з самостійним самозайнятим суб'єктом господарювання підпадають під дію наведених норм законодавства, як не надав суду й доказів проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача з порушених в перевірці питань, а також доказів надсилання запитів до інших податкових органів для проведення таких перевірок.

Доводи відповідача про неможливість проведення перевірки місцезнаходження контрагентів за юридичною адресою у зв'язку з реєстрацією в зоні проведення АТО, що ставить під сумнів фактичного здійснення господарських правовідносин, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки по-перше, позивач на відповідних територіях здійснював господарські операції з вказаними контрагентами до початку АТО, а по-друге, проведення зустрічних звірок постачальників через зазначені вище обставини ставити в провину позивача, шляхом нарахування йому зобов'язань із податку на прибуток та ПДВ, на думку колегії суддів, є помилковим.

Натомість, колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи було надано докази реальності операцій із контрагентами-постачальниками, зокрема транспортні документи, які складені сторонніми організаціями, а також докази продажу придбаного товару покупцям. Крім того, із самого акту перевірки вбачається, що сама податкова інформація містила ознаки того, що постачальники на справді не є ризиковими, а саме інформація про велику середню чисельність працівників постачальників, що не є притаманним для юридичних осіб, які здійснюють операції із утворення штучної податкової вигоди платникам податків.

До того ж, факт надання платнику податків його контрагентами - постачальниками податкових накладних та видаткових накладних (актів виконаних робіт), на думку колегії суддів, є підтвердженням товарності вказаних операцій, та реальності направленості на настання правових наслідків, передбачених відповідними договорами.

При цьому, посилання податкового органу на кримінальні провадження, ухвали суду у кримінальних справах та узагальнення податкової інформації, щодо контрагентів-постачальників які мали взаємовідносини із іншими суб'єктами господарювання відносно, яких здійснюється провадження або встановлено інші порушення податкового законодавства, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказані посилання не можуть свідчити про наявність порушення податкового законодавства саме ТОВ «Укренергогарант» , так само як і факти банкрутства, або припинення подання податкової звітності в періоди, що настали пізніше здійснення взаємовідносин із платником податків, що перевіряється.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №804/931/17 (К/9901/62432/18) зазначивши, що сам факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів у рамках такого кримінального провадження не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Так, при вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Втім податкова вигода може визнаватись необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Товариство самостійно визначає для себе коло партнерів в різних сферах господарської діяльності, але воно повинно забезпечити доказову базу для належного підтвердження господарських операцій.

Крім того, дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивачем до суду, як додаткове підтвердження відсутності з боку позивача порушень вимог податкового законодавства, було надано висновок експерта ОСОБА_3 від 10 серпня 2018 року № 26/06-18 за результатами проведення судової економічної експертизи за заявою ТОВ «Укренергогарант» по справі №815/1805/18.

Дослідивши текст вказаного висновку про отримання, оприбуткування та використання в господарській діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергогарант» (код за ЄДРПОУ 38154143) товарів та послуг від контрагентів постачальників, що зазначені в Акті №000719/15-32-14-04/38154143 від 22 листопада 2017 року, а саме: МПП «ЛІНА» , ТОВ «МАСТЕР КАБЕЛЬ УКРАЇНА» , ТОВ «ПЛАСТ-КАБЕЛЬ» . ТОВ «АРУНА ТРЕЙД» , ТОВ «АТЛ» , ТОВ «ЕКСІМБРОКСЕРВІС» , ТОВ «ЕЛЕКТРОДОМ-40» , ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕНЕРГОПРОМ» , ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕНЕРГОТЕХКОМПЛЕКТ» , ТОВ «ОПТІМА-ЛАЙТ» , ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЮПТИМА» , ТОВ «БАЗ» , ТОВ «ДІЛЛАР КОМПАНІ» колегією суддів встановлено, що вони документально підтверджуються; правомірність збільшення собівартості реалізованих товарів за рахунок вартості товарно-матеріальних цінностей та послуг, отриманих від МПП «ЛІНА» , ТОВ «МАСТЕР КАБЕЛЬ УКРАЇНА» , ТОВ «ПЛАСТ- КАБЕЛЬ» , ТОВ «АРУНА ТРЕЙД» , ТОВ «АТЛ» , ТОВ «ЕКСІМБРОКСЕРВІС» , ТОВ «ЕЛЕКТРОДОМ-40» , ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕНЕРГОПРОМ» , ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ЕНЕРГОТЕХКОМПЛЕКТ» , ТОВ «ОПТІМА-ЛАЙТ» , ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ОПТИМА» , ТОВ «БАЗ» , ТОВ «ДІЛЛАР КОМПАНІ» нормативно і документально підтверджується; при цьому висновки Акту № 000719/15-32-14- 04/38154143 від 22 листопада 2017 року в частині порушення п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 с, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, та в частині заниження суми з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього у сумі 713 854 грн., в т.ч. в розрізі звітних (податкових) періодів: жовтень 2014-69 183 грн., листопад 2014 - 13 743 грн., березень 2015-190 грн. квітень 2015-1 736 грн., травень 2015 -484 грн., червень 2015 - 29 211 грн., серпень 2015 - 57 381 грн., вересень 2015 - 78 168 грн., жовтень 2015-67 714 грн., листопад 2015 - 120 572 грн.5 грудень 2015 - 147 531 грн. січень 2016 - 1 739 грн., лютий 2016 - 76 645 грн., березень 2016 - 46 864 грн., червень 2016- 2 220 грн.; липень 2016 - 473 грн. документально не підтверджуються.

Таким чином, з викладеного висновку вбачається, що експертом проаналізовано дані бухгалтерського обліку позивача та підтверджено факт отримання товарів саме від зазначених постачальників, до того ж інших постачальників згідно наявних в матеріалах справи первинних документів не вбачається. На що правильно посилався скаржник в апеляційній скарзі, як на встановлений факт відсутності порушень товариством вимог податкового законодавства.

Проте, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення залишено поза увагою вказаних висновок експерта, який володіє спеціальними знаннями у відповідній галузі.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особою, яка, на час їх видачі, була зареєстрована платником податку на додану вартість та дієздатною юридичною особою.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинені таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару (послуг).

Аналізуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови ТОВ «Укренергогарант» у задоволенні позову.

Статтею 317 КАС України встановлено, що підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що судом попередньої інстанції при винесенні вказаного рішення порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, таким чином керуючись п.п.1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ТОВ «Укренергогарант» задовольнити.

Керуючись ст.ст. 317, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергогарант» - задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергогарант» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергогарант» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0048781404 від 21 грудня 2017 року та №00488914-04 від 21 грудня 2017 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 26 грудня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_1