Рішення

від 07.12.2018 по справі 607/1910/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.12.2018 Справа №607/1910/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого судді Братасюка В.М.

за участі секретаря Стус К.І.

позивача ОСОБА_1, його представника, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Менс Авто про стягнення завданої моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Менс Авто про стягнення завданої моральної шкоди.

В обґрунтування вимог зазначає, що 19.05.2017 року близько 13 год. повертаючись з центрального ринку м. Тернополя, що по вул. Живова, до місця свого проживання на ІНФОРМАЦІЯ_1 з продуктами харчування скористався послугами автобусного маршруту №3, який обслуговує перевізник ТОВ "Менс Авто", реєстраційний номер транспортного засобу ВО 12-36.

Зайшовши в автобус він показав посвідчення учасника Великої Вітчизняної Війни серія В-П №265700 та сів позаду маршрутного автобуса, оскільки передні місця були зайняті.

Знаходячись в автобусі він очікував своєї зупинки "вулиця Чалдаєва", що розміщена поблизу його будинку. В цей період часу по проспекту Злуки м. Тернополя по правій полосі дороги прокладали асфальт, тому громадський транспорт зупинявся по лівій частині. Поблизу зупинки "вулиця Чалдаєва" молода жінка попросила водія зупинити автобус, на що він погодився та відчинив передні двері, через які та вийшла.

Оскільки він сидів на задньому сидінні автобуса через свій похилий вік не встиг підійти до передніх дверей, тому попросив водія зачекати, однак водій не врахував його прохання, не зачекав поки він вийде з автобуса, а насміхаючись продовжив рух автобуса та сказав, що зупиниться на наступній зупинці. Таким чином, він усвідомлюючи проявлену до нього, як до людини похилого віку, учасника Великої Вітчизняної Війни, інваліда другої групи, неповагу з боку водія автобусного маршруту №3, що являється працівником відповідача, зазнав значних душевних страждань, був змушений був вийти на наступній зупинці громадського транспорту та повертатися до дому витрачаючи свій час і здоров'я. З огляду на викладене, внаслідок зазначених дій водія автобусного маршруту №3, вважає, що були порушені його права та завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 70000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позов підтримали та просили суд вимоги задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Менс Авто ОСОБА_2 щодо позову заперечила, подавши відзив на позовну заяву, в задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Всесторонньо, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами, судом встановлено наступні обставини справи.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є інвалідом 2-ої групи, що підтверджується довідкою до ОСОБА_5 огляду МСЕК №065045 та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, згідно посвідчення серія В-П №265700

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 адресованої Начальникові Управління транспорту комунікації та зв'язку від 23.05.2017року, ОСОБА_1 19.05.2017року повертаючись із ринку додому, з двома сумками, на зупинці громадського транспорту, що знаходиться біля поліклініки №2 сів на маршрутний автобусом №3 реєстраційний номер транспортного засобу ВО 12-36, зайшовши в автобус він пред'явив посвідчення, але місця попереду маршрутки не було і він сів позаду, водій поїхав по просп. Злуки в сторону вул. Чалдаєва, в цей період часу по просп. Злуки м. Тернополя по правій полосі дороги прокладали асфальт, тому громадський транспорт зупинявся по лівій частині, молода жінка попросила водія зупинити автобус, на що він погодився та відчинив передні двері, через які та вийшла, так як він сидів позаду, то попросив водія призупинити автобус, оскільки він не встиг підійти до передніх дверей та вийти, однак водій почав нахабно сміятися та глузувати над ним, ніяк не реагував на його прохання, сказавши, що зупиниться на наступній зупинці, хоча він благав його зупинитися, зазначаючи, що у нього хворі ноги, він не може швидко ходити, тому не встиг вийти з автобуса, приблизно за п'ять кілометрів водій зупинився і він змушений був пішки з сумками повертатися додому.

Відповідно до ч.1 ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.910 Цивільного кодексу України за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Згідно ст.915 Цивільного кодексу України перевезення, що здійснюється юридичною особою, вважається перевезенням транспортом загального користування, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданої цій організації, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти за зверненням будь-якої особи. Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.

З огляду на зазначене, дані правовідносини підпадають під дію ст.915 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами транспортними кодексами (статутами).

В п.п.1 п.145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджених постановою КМУ від 18.02.2017 року №176 вказано, що перевізник зобов'язаний забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів.

Управлінням транспорту комунікації та зв'язку 08.06.2017року надіслано ОСОБА_1 відповідь на скаргу, якою повідомлено, що спільно з перевізником ТзОВ Менс-Авто , який обслуговує маршрут №3 на договірних умовах, розглянуто його скаргу від 23.05.2017 року, водієві ОСОБА_5 оголошена догана за допущення Правил дорожнього руху, та повідомлено, що з усіма водіями підприємства, проведено додатковий інструктаж з питань дотримання вимог договірних умов та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил дорожнього руху.

Як вбачається із копії наказу ТзОВ Менс-Авто №14п від 25.05.2017року, наданого на запит адвоката позивача 07.12.2017 року, за грубе порушення правил перевезень пасажирів та непрофесійну поведінку водію ОСОБА_5 оголошено догану

Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є зокрема: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціокультурної істоти.

З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, яка полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

Згідно ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У відповідності до п.8 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП), якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Порядок допустимості доказів визначається ч.2 ст.78 ЦПК України, яка визначає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст.95 ЦПК України , письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Надаючи оцінку доводам позивача та його представника і обставинам, що дослідженні в судовому засіданні, суд приходить до переконання, що вина водія автобусного маршруту №3, який обслуговує перевізник ТОВ "Менс Авто" в порушенні прав позивача ОСОБА_1 доведена наказом ТОВ "Менс-Авто" №14п Про оголошення догани водію ОСОБА_5В. від 25.05.2017 року та листом Управління транспорту, комунікацій та зв'язку Тернопільської міської ради від 08.06.2017 року.

Наданий представником відповідача наказ ТОВ "Менс-Авто" №15п Про скасування оголошеної догани водію ОСОБА_5В. від 28.05.2017 року, яким оголошену догану водію ОСОБА_5 за грубе порушення правил перевезень та непрофесійну поведінку скасовано, суд оцінює критично та зауважує, що станом на 07.12.2017року, тобто момент звернення представника позивача із адвокатським запитом, було надано виключно наказ ТОВ "Менс-Авто" №14п Про оголошення догани водію ОСОБА_5В. від 25.05.2017 року, жодної інформації про скасування вказаного наказу, як і самого наказу не було, що свідчить виключно або про недобросовісність з боку відповідача, або складання відповідного наказу заднім числом з метою уникнення цивільно правових наслідків протиправних дій працівників.

На підтвердження цього переконання суд відзначає про відсутність згадувань про наявність вищезазначеного наказу ТОВ "Менс-Авто" №15п Про скасування оголошеної догани водію ОСОБА_5В. від 28.05.2017 року, у повідомленні - відповіді Управління транспорту комунікації та зв'язку від 08.06.2017року, надісланій ОСОБА_1 на його скаргу, якою повідомлено, що спільно з перевізником ТзОВ Менс-Авто , який обслуговує маршрут №3 на договірних умовах, розглянуто його скаргу від 23.05.2017 року, водієві ОСОБА_5 оголошена догана за допущення Правил дорожнього руху, та повідомлено, що з усіма водіями підприємства, проведено додатковий інструктаж з питань дотримання вимог договірних умов та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил дорожнього руху.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити, що визначаючи сферу застосування ст.. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ЄСПЛ в п.162 рішення у справі Ірландія проти Сполученого Королівства від 18 січня 1978 року, наголосив: відповідно до прецедентної практики Суду, погане поводження має досягти певного мінімального рівня жорстокості, щоб підпадати під дію ст.. 3 Конвенції. Оцінка мінімального рівня жорстокості є відносною; вона залежить від усіх обставин справи, таких, як тривалість поводження, йог фізичний і психологічний вплив, а в деяких випадках стать, вік і стан здоровя потерпілого .

У більшості країн для того, щоб задовольнити потреби людей похилого віку, які невпинно підвищуються, ведеться робота зі зміни культурних традицій, які глибоко вкоренилися, включаючи суспільну свідомість, моделі поведінки і звичаї. Крім того, вважається, що необхідно подолати опір, яким населення зустрічає спроби передачі на потреби людей похилого віку мізерних коштів, які відведені на фінансування інших соціальних програм.

Концептуальні погляди ООН на місце і роль людей були відображені в Принципах ООН щодо людей похилого віку, прийнятих Генеральною Асамблеєю у 1991 р. Ці принципи зумовлюють забезпечення людей похилого віку: продуктами, житлом, одягом і медичним обслуговуванням; можливістю займатися діяльністю, яка приносить дохід, жити у безпечних умовах із урахуванням особистих нахилів і стану, який змінюється.

В умовах загальної кризи суспільства ця категорія людей є особливо вразливою, потребує спеціального ставлення та захисту.

Враховуючи наведене суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яку він зазнав через душевні страждання, у зв'язку із протиправною поведінкою щодо нього з боку водія автобусного маршруту №3, який обслуговує перевізник ТОВ "Менс Авто".

Дії працівника перевізника ТОВ Менс Авто , котрий допустив негідну будь якої свідомої людини поведінку, а фактично познущався з людини похилого, 86 річного віку, учасника ВВВ, інваліда другої групи з хворими ногами та серцем, що мало прояв в наступному - ігнорування прохання відповідача зачекати, поки він вийде з автобуса, насміхання з становища ОСОБА_1І, продовження руху автобуса з повідомленням відповідачу, що транспорт зупиниться лише на наступній зупинці, що було вчинено вчинив, і ці дії водія автобуса вимагали від позивача, хворої та старої людини, додаткових зусиль для добирання до місця свого проживання, затрачаючи здоров'я, перебуваючи в пригніченому стані та маючи при собі важкі сумки із продуктами харчування, Суд розцінює саме як прояв нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження , що підпадає під сферу ст.3 Конвенції.

Оцінюючи розмір компенсації завданої позивачу моральної шкоди суд враховує характер завданої шкоди, на ті наслідки, що виникли після завданої шкоди.

Так, з урахуванням встановлених судом порушень законних прав позивача з вини відповідача, що мали прояв нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження , що підпадає під сферу ст.3 Конвенції , та призвели до моральних страждань у вигляді душевного хвилювання, виявленої працівником відповідача неповаги як до людини похилого віку, інваліда другої групи, учасника Великої Вітчизняної війни, незручностях завданих йому як людині у віці 86 років, що вимагали від нього додаткових зусиль для добирання до місця свого проживання, затрачаючи здоров'я, перебуваючи в пригніченому стані та маючи при собі сумки із продуктами харчування, а тому, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача компенсація за спричинену моральну шкоду, яку суд визначає в розмірі 15000грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 133, 223, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 15,16,23, 201,297, 908,910, 915,920, 1167, 1172 ЦК,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Менс Авто (АДРЕСА_1, інд. 46008, податковий код 32387114) па користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, інд. 46024, податковий номер НОМЕР_1) 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Менс Авто (АДРЕСА_3, інд.46008, податковий код 32387114) 704, 80 гривень судового збору в дохід держави.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту рішення, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддяОСОБА_6