Постанова

від 20.12.2018 по справі 916/2948/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2948/17 м. Одеса, просп. Шевченка, 29.

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

секретар судового засідання Полінецька В.С.

за участю представників сторін:

від ОСОБА_1 міської ради - ОСОБА_2, довіреність № 44/вих-мр, дата видачі : 20.02.18;

від ОСОБА_3 підприємства «Прайс» - ОСОБА_4, посвідчення адвоката України № 2291 від 14.08.2012р.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2291 від 14.08.2012р.; довіреність № б/н, дата видачі : 17.01.18;

від ОСОБА_5 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради - ОСОБА_6, довіреність № 01-36/45, дата видачі : 27.12.17;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства "Прайс"

на рішення Господарського суду Одеської області від "11" травня 2018 року, м. Одеса, суддя Петренко Н.Д., повний текст складено та підписано "21" травня 2018 року

у справі № 916/2948/17

за позовом ОСОБА_1 міської ради

до відповідача ОСОБА_3 підприємства "Прайс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_5 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради

про стягнення 131 064,98 грн.,-

головуючий суддя - Петренко Н.Д.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В С Т А Н О В И В :

30.11.2017 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_3 підприємства Прайс , в якому просила стягнути з ОСОБА_3 підприємства "Прайс" збитки у сумі 131 064,98 грн. на користь ОСОБА_1 міської ради, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача суму сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне підприємство "Прайс" є власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 1 та використовує земельну ділянку за зазначеною адресою площею 500 кв.м. без документів, які посвідчують право власності або користування, що порушує права ОСОБА_1 міської ради як власника земельної ділянки, оскільки невчинення відповідачем дії щодо оформлення договору оренди земельної ділянки загальною площею 500 кв. м., за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 1, протягом періоду з 01.09.2014 року по 31.12.2016 року призвело до понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі неодержаної плати за оренду вказаної земельної ділянки у сумі 131 064,98 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2018 року у справі №916/2948/17 залучено ОСОБА_5 комунальної власності ОСОБА_1 міської ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 року у справі №916/2948/17 (суддя Петренко Н.Д.) позов задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_3 підприємства «Прайс» збитки у сумі 131064,98 грн. на користь ОСОБА_1 міської ради та 1965,97 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач своїми діями порушив вимоги земельного законодавства України, а саме протягом періоду з 01.09.2014 року - по 31.12.2016 року використовував земельну ділянку без належних правових підстав, що призвело до понесення позивачем збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі неодержаної плати за оренду землі.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Одеської області від 11.05.2018 року, Приватне підприємство «Прайс» звернулось з апеляційною скаргою до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 року у справі № 916/2948/17 скасувати і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити ОСОБА_1 міській раді у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на наступне:

- відповідач після спливу 5-ти річного строку, на який було укладено договір оренди земельної ділянки площею 191 кв. м., належним чином виконував умови договору оренди, а саме сплачував орендну плату та продовжував використовувати земельну ділянку;

- місцевим господарським судом були помилково застосовані норми матеріального права, а саме положення ст. 27 Земельного кодексу України, в редакції 18.12.1990 року, яка втратила чинність, дійшов помилкового висновку щодо наявності на момент укладання договору оренди, передбачених Земельним кодексом України підстав для його припинення в зв'язку із закінченням строку на який було надано Орендарю вищевказану земельну ділянку площею 191 кв.м.;

- здійснений позивачем розрахунок збитків - є помилковий, оскільки був здійснений виходячи з розміру земельної ділянки відповідачем становить 500 кв.м., що не відповідає обставинам справи, оскільки з топографо-геодезичного плану встановлено площу земельної ділянки по провулку Каркашадзе, 1, яка знаходиться у фактичному користуванні ОСОБА_3 підприємства Прайс за договором оренди від 23.01.2002 року, саме 0,191 га.

04.07.2018 року через відділ діловодства суду від представника ОСОБА_1 міської ради, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_3 підприємства "Прайс" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 року у справі № 916/2948/17 відмовити, рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 року у справі № 916/2948/17 залишити без змін.

У зв'язку з ліквідацією ОСОБА_1 апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/2948/17 було передано до Південно-західного апеляційного господарського суду за ОСОБА_6 від 03.10.2018 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 року прийнято справу № 916/2948/17 колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф. до свого провадження та призначено розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 09.11.2018 здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи № 916/2948/17 у зв'язку з перебування судді Принцевської Н.М. у відпустці.

Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Колоколов С.І., судді Ярощ А.І., Савицького Я.Ф.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 року у справі № 916/2948/17 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено в ході апеляційного провадження, 04.07.2001 року рішенням ОСОБА_1 міської ради № 2568-ХХІІІ «Про затвердження проекту відведення та надання приватній фірмі «Прайс» земельної ділянки площею 0,0191 а, за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Цегельний, 1, для відновлення експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком» надано приватній фірмі «Прайс» земельну ділянку, із земель міста, площею 0,0191 га, за адресою: м.Одеса, Приморський район, пров. Цегельний, 1, у тимчасове довгострокове користування, на умовах оренди, терміном на 5 років (том 1 а.с. 80).

23.01.2002 року між ОСОБА_1 міською радою (орендодавець) та ОСОБА_3 фірмою «Прайс» (орендар) було укладено договір на право тимчасового користування землею, на умовах оренди. Договір посвідчено приватним нотаріусом ОМНО ОСОБА_7 та зареєстровано за № 838.

Зазначений договір було укладено за формою, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 року № 197 «Про форму договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди» ). Вказана Постанова Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 року № 197 втратила чинність на підставі Постанови КМ №220 від 03.03.2004 року.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець на підставі ст.ст. 3, 10 Земельного кодексу України, в редакції 1992 року, відповідно - ст.ст. 12, 83 Земельного кодексу України у новій редакції 2001 року; Закону України Про оренду землі та рішення ОСОБА_1 міської ради № 2568 ХХІІІ від 04.07.2001 року надав, а орендар прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку, площею 191 кв. м., що знаходиться в м. Одесі у Приморському районі, провулок Цегельний, під номером 1, за рахунок земель міста та згідно з планом земельної ділянки (Додаток №1) (том 1 а.с. 81-84).

У п. 1.2. договору, сторонами передбачені строки закінчення дії договору на тимчасове користування землею, а саме встановили термін п'ять років для відновлення експлуатації та обслуговування павільону-кафе з літнім майданчиком, а саме:

- земельна ділянка площею 58 кв. м. для відновлення, експлуатації та обслуговування павільону-кафе;

- земельна ділянка площею 133 кв. м. для відновлення, експлуатації та обслуговування літнього майданчика.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендар, зокрема, має право на переважне поновлення договору після закінчення строку його дії за умови належного виконання обов'язків за цим договором.

14.04.2005 року Виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради видано свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 069599, яким посвідчено, що Приватне підприємство «Прайс» є власником нежитлового приміщення загальною площею, 285,1 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 1 (раніше провул. Цегляний) (том 1 а.с. 86-88). Вказана обставина підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с. 25).

ОСОБА_1 міського управління земельних ресурсів № 02-06/2579-04 від 02.10.2006 року у відповідь на запит № 21.09.2006 року стосовно надання інформації щодо стадії розгляду клопотання від 07.07.2006 року про продовження терміну дії договору оренди на земельну ділянку площею 0,0191 га, повідомлено, що управлінням було підготовлено запит до управління архітектури та містобудування з проханням надання висновку щодо можливості продовження терміну дії договору. Після подання погодженої технічної документації, управлінням буде підготовлено проект рішення про продовження терміну дії договору для подальшого його розгляду на черговому засідання сесії міської ради (том 1 а.с. 172).

Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 08.07.2011 року № 853-VІ «Про надання дозволу ОСОБА_3 фірмі «Прайс» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,05 га, за адресою: пров. Цегельний, 1, для експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком та про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, орієнтовною площею 0,05 га, за адресою: м. Одеса, пров. Цегельний, 1, для експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком» ОСОБА_3 підприємству «Прайс» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,05 га. (том 1 а. с. 19).

26.07.2011 року відповідач звернуся з листом до Управління земельних ресурсів ОСОБА_1 міської ради з проханням надати дозвіл і доручити Комунальному підприємству "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" розробити ОСОБА_3 підприємству "Прайс" проект землеустрою, а також надати інформацію щодо процедури та визначення профільної експертної організації для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки. 15.08.2011 року начальник Управління земельних ресурсів ОСОБА_1 міської ради визначили виконавця - Комунальне підприємство "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів".

18.08.2011 року між ОСОБА_3 підприємством "Прайс" та Комунальним підприємством "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" було укладено договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 11/-юр, за умовами якого Комунальне підприємство "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" зобов'язалося виконати з дотриманням вимог законодавства комплекс робіт по розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по провул. Цегельний, 1, а Приватне підприємство "Прайс" зобов'язалось прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно з платіжним дорученням № 338 від 18.08.2011 року Приватне підприємство "Прайс" сплатило на користь Комунального підприємства "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" по договору № 11/-юр від 18.08.2011 року за виготовлення проекту землеустрою кошти у розмірі 20400,00 грн.

За календарним планом до вищевказаного договору № 338 від 18.08.2011 року виконавець зобов'язався виконати всі етапи роботи по виготовленню проекту землеустрою впродовж 5 місяців і одного тижня, однак виготовлення вказаного проекту затягнулось і земельно-кадострове бюро свої зобов'язання не виконало, у зв'язку з чим 03.02.2014 року Приватне підприємство "Прайс" направило претензію виконавцю.

У відповіді на претензію, Комунальне підприємство "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" повідомило, що 07.11.2011 року сформована проектна документація була направлена в управління Держкомзему у м. Одеса Одеської області для отримання відповідних висновків по земельній ділянці у м. Одесі у пров. Цегельний, 1, та рекомендовано у зв'язку зі змінами в законодавстві оновити проекту документацію.

23.07.2014 року Приватне підприємство "Прайс" звернулось до ОСОБА_1 міської ради із заявою з проханням передати в оренду вищевказану земельну ділянку, надавши при цьому земельну документацію, яка станом на час звернення до суду з позовом, залишений без відповіді та задоволення.

10.06.2015 року між Управлянням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів ОСОБА_1 міської ради (Уповноважений орган) та ОСОБА_3 підприємством Прайс (Користувач), було укладено договір ВМ -176/15 на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі, відповідно до п. 2.1 якого, Уповноважений орган надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати місце під розташування елементу вуличної торгівлі, площею114,0 кв.м за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 1 на території, які є комунальною власністю територіальної громади міста ОСОБА_2. (т.1 а.с.97-99)

З наявних в матеріалах справи доказів, а саме платіжних доручень вбачається, що за період з 08.01.2014 року - по 31.12.20165 року ОСОБА_3 підприємством Прайс була сплачена орендна плата за землю з грудня 2013 року - по вересень 2017 року у загальному розмірі 21 042,56 грн. .(т.1, а.с.107-170).

З ОСОБА_6 комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 27.04.2017 року вбачається та зазначено, що на розгляд комісії надійшли матеріали від ОСОБА_5 комунальної власності щодо ОСОБА_3 підприємства Прайс , яке фактично використовує земельну ділянку за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 1, площею 500 кв.м. та станом на 01.04.2017 року Приватне підприємства не виконало вимоги щодо оформлення документів на землю, у зв'язку з чим за період з 01.09.2014 - по 31.12.2016 року виникла заборгованість у сумі 131 064,98 грн. (т. 1, а. с. 22-23).

Зазначені оставини і стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За змістом норми статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пункту д) статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно з статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки,а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам було затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі - Порядок).

Відповідно до частини 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Частина 2 Порядку закріплює, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до частини 3 Порядку відшкодуванню підлягають: інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Пунктом 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", роз'яснено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 Цивільного кодексу України та частини другої статті 224 Господарського кодексу України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування.

Аналіз приписів цивільного та земельного законодавства свідчить, що у разі придбання об'єкта нерухомості до набувача переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яке він повинен оформити згідно з чинним законодавством.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог, Одеська міська рада посилається на положення статей 224, 225 Господарського кодексу України, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення збитків зазначила, що внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, без правовстановлюючих документів, позивач не отримав дохід, у вигляді орендної плати. Розрахунок неодержаного доходу (упущеної вигоди) додано позивачем до позовної заяви, а саме згідно з актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 27.04.2017 року, розмір збитків складає 131064,98 грн. за період з 01.09.2014 - по 31.12.2016 року.

Так, ОСОБА_3 підприємством Прайс не було вчинено дії щодо оформлення договору оренди вищевказаної земельної ділянки та підприємство безоплатно використовувало земельну ділянку.

Крім того, як було зазначено вище, 08.07.2011 року рішенням ОСОБА_1 міської ради було надано згоду ОСОБА_3 підприємству Прайс на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,05 га за адресою: м. Одеса, вул. Цегельний, 1. Однак жодних дій на виконання зазначеного рішення ОСОБА_1 міської ради, відповідачем не було виконано.

За положеннями статті 287.1 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Земельний податок є однієї з форм плати за землю (пункт 14.1.147 Податкового кодексу України). Платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі (пункти 14.1.72, 269.1 Податкового кодексу України). При цьому, хоча у пункті 269.1.2 Податкового кодексу йде мова про «землекористувачів» , із пункту 14.1.72 цього кодексу слід дійти висновку, що земельний податок сплачують саме постійні землекористувачі в розумінні норм положень статті 92 Земельного кодексу України.

Відтак, відповідач який не є ні власником земельної ділянки, ні постійним землекористувачем, не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, тому форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата за договором, який повинен бути укладений за нормами чинного законодавства України.

Суми земельного податку та збитки власника землі, базою для розрахунку яких не є суми земельного податку, не співвідносяться та ніяк не взаємопов'язані, підстави для врахування сум земельного податку при розрахунку збитків, що є предметом спору, відсутні.

Оскільки відповідачем право на земельну ділянку не оформлено, а використання землі є платним, позивач заявив вимоги про стягнення збитків, що завдані власнику використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, станом на момент укладання Договору на право тимчасового користування землею, на умовах оренди від 23.01.2002 року, діяла стаття 17 Закону України Про оренду землі , в редакції від 07.12.2000 року, статтею 17 якого було передбачено, що термін договору оренди земельної ділянки визначається за погодженням сторін, але не більше як на п'ятдесят років.

Пунктом 1.2. даного договору сторони обумовили строки закінчення дії договору на тимчасове користування землею, а саме встановили термін п'ять років для відновлення експлуатації та обслуговування павільону-кафе з літнім майданчиком, а саме: земельна ділянка площею 58 кв.м. для відновлення, експлуатації та обслуговування павільону-кафе; земельна ділянка площею 133 кв.м. для відновлення, експлуатації та обслуговування літнього майданчика.

З 01 січня 2004 року набрав чинності новий Цивільний Кодекс України. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень до Цивільного Кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Тобто, правочин, спрямований на зміну або розірвання договору, здійснюється в такій самій формі, що й сам договір.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідачем, в порушення норм земельного законодавства, після закінчення дії договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 23.01.2002, не було оформлено правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а також не було укладено нового договору оренди землі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, в результатів чого право користування земельною ділянкою виникає одночасно з реєстрацією права власності на нерухоме майно.

Враховуючи зазначені положення, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Вказані права потребують відповідного оформлення.

Надавши оцінку наявним у справі доказам, враховуючи, що судами обставини справи свідчать про бездіяльність відповідача щодо вчинення передбачених законодавством заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу на праві приватної власності, та наявності причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та понесеними позивачем збитками у вигляді неотриманої орендної плати, судова колегія вважає, що в даному випадку в діях відповідача наявні всі елементи, які необхідні для застосування цивільної відповідальності, а розрахунок збитків проведено відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судова колегія погоджується з доводом апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом були помилково застосовані норми матеріального права, а саме положення ст. 27 Земельного кодексу України, в редакції 18.12.1990 року, оскільки станом на дату укладання договору - 23.01.2002 року набрав чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ, проте дане порушення не призвело до прийняття невірного висновку у справі і не може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги про помилковість розрахунку збитків, виходячи з розміру земельної ділянки відповідачем становить 500 кв.м., а не 0,191 га, судова колегія зазначає наступне.

Розрахунок збитків ОСОБА_1 міською радою здійснено за період з 01.09.2014 року по 31.12.2016 року.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 08.07.2011 року № 853-УІ Про надання дозволу приватній фірмі Прайс на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0, 05 га, за адресою, пров. Цегельний, 1, для експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком та про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, орієнтовною площею 0,05 га, за адресою, м. Одеса, пров. Цегельний, 1, для експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком ОСОБА_3 підприємству Прайс надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, однак до теперішнього періоду Приватне підприємство Прайс не уклало договір оренди земельної ділянки та відповідно не сплачує орендну плату. Відповідне рішення ОСОБА_1 міської ради було винесено на підставі клопотання ОСОБА_3 підприємства Прайс до якого також було додано каталог координат зовнішніх меж земельної ділянки та топографічна зйомка земельної ділянки.

В подальшому, рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради від 27.07.2017 року № 281 зі змінами від 04.10.2017 року № 363 затверджено акти комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 27.04.2017 року. В акті комісії з визначення розміру збитків власникам землі та землекористувачам, на підставі якого було розраховано суму збитків, вказано площу 500 кв. м.

За результатами акту огляду земельної ділянки відділу самоврядного контролю за використанням і охороною земель, дотриманням вимог земельного законодавства та використанням об'єктів комунальної власності департаменту комунальної власності ОСОБА_1 міської ради було встановлено, що на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: пров. Каркашадзе, 1, розташована будівля кафе з літнім майданчиком, парковкою та дитячіми гірками, площа вказаної земельної ділянки становить 500 кв. м.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

У постанові Великої палати Верховного суду України від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17 було зроблено висновок, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України . Не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розміщене це нерухоме майно.

За таких обставин колегія суддів вважає що висновок суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення відносно стягнення збитків є помилковим, але не є підставою для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 року, у відповідності до положень ст.ст.278-280 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 року у справі № 916/2948/17 відповідає обставинам справи та нормам чинного законодавства, зміні або скасуванню не підлягає, а відтак, залишається без змін на підставі ст.276 ГПК України.

Відповідно до п. «в» ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) покладаються на скаржника, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись статтями 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 підприємства "Прайс" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 року у справі №916/2948/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 року у справі №916/2948/17 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови

складено 27.12.2018 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя А.І. Ярош

Суддя Я.Ф. Савицький