Постанова

від 12.03.2019 по справі 916/2948/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/2948/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Одеська міська рада

представник позивача - Гаряча К. І.

відповідач - Приватне підприємство "Прайс"

представник відповідача - не з'явився

третя особа - Департамент комунальної власності Одеської міської ради

представник третьої особи - Коваль І. В.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Прайс" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 (суддя Петренко Н. Д.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 (головуючий суддя Колоколов С. І., судді Савицький Я. Ф., Ярош А. І.) у справі за позовом Одеської міської ради до Приватного підприємства "Прайс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення 131 064, 98 грн,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 30.11.2017 Одеська міська рада (далі - Позивач, Рада) звернулась до Приватного підприємства "Прайс" (далі - Відповідач, Підприємство), третя особа - Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Третя особа, Департамент) з позовом про стягнення збитків у сумі 131 064, 98 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач тривалий час використовує земельну ділянку без відповідних документів та сплати орендної плати чим завдає територіальній громаді міста Одеси збитки у вигляді неодержаного доходу із орендної плати за період з 01.09.2014 до 31.12.2016.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. 11.05.2018 рішенням Господарського суду Одеської області, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018, позовні вимоги задоволено; стягнуто з Відповідача на користь Позивача збитки за користування земельною ділянкою загальною площею 500 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 1, без правовстановлюючих документів у розмірі 131 064, 98 грн.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановлені у справі обставини свідчать про бездіяльність Відповідача щодо вчинення передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розташована належна йому на праві власності нежитлова будівля кафе, оскільки зазначені дії Відповідача не можна вважати належними заходами, спрямованими на своєчасне оформлення правовстановлюючих документів. А надані договори про право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності мають іншу правову природу і не звільняють Відповідача від обов'язку належним чином оформити право користування земельною ділянкою.

2.3. Суд апеляційної інстанції погодився з наведеними висновками, зазначивши про наявність причинного зв'язку між бездіяльністю Відповідача та понесеними Позивачем збитками у вигляді неотриманої орендної плати, отже у діях Відповідача наявні всі елементи, які необхідні для застосування цивільної відповідальності, а розрахунок збитків проведений відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам". Також, пославшись на висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, суд апеляційної інстанції зауважив про помилковість висновку суду першої інстанції щодо стягнення збитків, що, однак не стало підставою для скасування судового рішення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 14.01.2019 Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

4. Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу

4.1. У встановлений строк відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

5. Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

5.1. Наявність в діях Відповідача складу цивільного правопорушення, що є необхідною умовою покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування збитків відповідно до положень статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і частини другої статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), не доведена, оскільки Відповідач протягом спірного періоду додержувався правил здійснення господарської діяльності, вжив необхідних заходів для оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

5.2. Акт огляду земельної ділянки від 05.03.2018 є неналежним та недопустимим доказом у справі, оскільки був складений на час розгляду справи і на момент його подання жодних доказів користування Відповідачем земельною ділянкою не було, а площа земельної ділянки, зазначена у ньому, є орієнтовною та не може свідчити про дійсну площу земельної ділянки.

5.3. Суди проігнорували наданий Відповідачем як доказ топографо-геодезичний план земельної ділянки, що знаходиться в користування Відповідача, не зазначивши мотиви його відхилення, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мали значення для правильного вирішення справи та є підставою для скасування судових рішень.

5.4. Поза увагою судів залишились та відхилені без мотивування надані Відповідачем докази правомірності користування у весняно-літній період земельною ділянкою площею 114 кв.м. за адресою: м. Одеса, вул. Каркашадзе, 1, а саме договори на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності з метою розміщення літнього майданчику біля належної на праві власності Відповідачу нежитлової будівлі.

5.5. Також за наданими Відповідачем квитанціями за період 2014 - 2017 роки на користь Позивача, від імені якого виступає Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, за тимчасове користування земельною ділянкою, що є комунальною власністю, з метою розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, Відповідачем сплачено плату у розмірі 65 131,20 грн, що призвело до фактично подвійного стягнення з останнього сум за користування земельною ділянкою.

5.6. Суди попередніх інстанцій не з'ясували чи користується Відповідач земельним ділянками лише в межах належного йому об'єкта нерухомого майна або іншою площею, а відтак чи не ґрунтуються на припущеннях встановлені площі для розрахунку збитків.

5.7. За подібних правовідносин та подібних процесуальних порушень, допущених судами першої та апеляційної інстанцій, постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц були скасовані оскаржувані судові рішення, а справа передана на новий розгляд .

5.8. Розрахунок збитків, наданий Позивачем, виконаний на підставі листа Управління Держгеокадастру від 04.11.2016 № 01-18/321, а не на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі".

5.9. Відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, проте суд апеляційної інстанції хоч і встановив неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, в порушення частини другої статті 277 Господарського процесуального кодекс у України (далі - ГПК України) не скасував незаконне рішення суду першої інстанції, залишивши його без змін.

6. Встановлені судами обставини

6.1. 04.07.2001 рішенням Ради № 2568-ХХІІІ "Про затвердження проекту відведення та надання приватній фірмі "Прайс" земельної ділянки площею 0,0191 га, за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Цегельний, 1, для відновлення експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком" надано приватній фірмі "Прайс" земельну ділянку, із земель міста, площею 0,0191 га, за адресою: м. Одеса, Приморський район, пров. Цегельний, 1, у тимчасове довгострокове користування, на умовах оренди, терміном на 5 років (том 1 а.с. 80).

6.2. 23.01.2002 між Радою (орендодавець) та Приватною фірмою "Прайс" (орендар) укладено Договір на право тимчасового користування землею (далі - Договір), на умовах оренди, який посвідчено приватним нотаріусом ОМНО Криворотенко Л.І. та зареєстровано за № 838.

6.3. Зазначений Договір укладено за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 № 197 "Про форму договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)", яка в подальшому втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004.

6.4. Відповідно до пункту 1.1 Договору орендодавець на підставі статей 3, 10 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), в редакції 1992 року, відповідно - статей 12, 83 ЗК України у новій редакції 2001 року; Закону України "Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради № 2568 ХХІІІ від 04.07.2001 надав, а орендар прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку, площею 191 кв.м., що знаходиться в м. Одесі у Приморському районі, провулок Цегельний, під номером 1, за рахунок земель міста та згідно з планом земельної ділянки (Додаток №1) (том 1 а.с. 81-84).

6.5. Пунктом 1.2 Договору сторони погодили строки закінчення дії Договору, а саме встановили термін п'ять років для відновлення експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком, а саме: земельна ділянка площею 58 кв.м. для відновлення, експлуатації та обслуговування павільйону-кафе; земельна ділянка площею 133 кв.м. для відновлення, експлуатації та обслуговування літнього майданчика.

6.6. Пунктом 3.3 Договору встановлено, що орендар, зокрема має право на переважне поновлення договору після закінчення строку його дії за умови належного виконання обов'язків за цим договором.

6.7. 14.04.2005 Виконавчим комітетом Одеської міської ради видано свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ № 069599, яким посвідчено, що Відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею, 285,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 1 (раніше провул. Цегляний) (том 1 а.с. 86-88), що підтверджується також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с. 25).

6.8. Листом Одеського міського управління земельних ресурсів № 02-06/2579-04 від 02.10.2006 у відповідь на запит № 21.09.2006 стосовно надання інформації щодо стадії розгляду клопотання від 07.07.2006 про продовження терміну дії Договору оренди земельної ділянки площею 0,0191 га, повідомлено, що управлінням підготовлено запит до управління архітектури та містобудування з проханням надання висновку щодо можливості продовження терміну дії Договору. Після подання погодженої технічної документації, управлінням буде підготовлено проект рішення про продовження терміну дії Договору для подальшого його розгляду на черговому засідання сесії міської ради (том 1 а.с. 172).

6.9. Рішенням Одеської міської ради від 08.07.2011 № 853-VІ "Про надання дозволу Приватній фірмі "Прайс" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,05 га, за адресою: пров. Цегельний, 1, для експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком та про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки, орієнтовною площею 0,05 га, за адресою: м. Одеса, пров. Цегельний, 1, для експлуатації та обслуговування павільйону-кафе з літнім майданчиком" Приватному підприємству "Прайс" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,05 га. (том 1 а. с. 19).

6.10. 26.07.2011 Відповідач звернувся з листом до Управління земельних ресурсів Одеської міської ради з проханням надати дозвіл і доручити Комунальному підприємству "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" розробити Відповідачу проект землеустрою, а також надати інформацію щодо процедури та визначення профільної експертної організації для проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки. 15.08.2011 начальник Управління земельних ресурсів Одеської міської ради визначив виконавця - Комунальне підприємство "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів".

6.11. 18.08.2011 між Відповідачем та Комунальним підприємством "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" укладено Договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 11/-юр, за умовами якого Комунальне підприємство "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" зобов'язалося виконати з дотриманням вимог законодавства комплекс робіт з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по провул. Цегельний, 1, а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

6.12. Згідно з платіжним дорученням № 338 від 18.08.2011 Відповідач сплатив на користь Комунального підприємства "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" за вказаним Договором № 11/-юр за виготовлення проекту землеустрою кошти у розмірі 20400,00 грн.

6.13. За календарним планом № 338 від 18.08.2011 до вказаного Договору № 11/-юр виконавець зобов'язався виконати всі етапи роботи з виготовлення проекту землеустрою впродовж 5 місяців і одного тижня, однак виготовлення вказаного проекту затягнулось і земельно-кадастрове бюро свої зобов'язання не виконало, у зв'язку з чим 03.02.2014 Відповідач направив претензію виконавцю.

6.14. У відповіді на претензію Комунальне підприємство "Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів" повідомило, що 07.11.2011 сформована проектна документація була направлена в управління Держкомзему у м. Одеса Одеської області для отримання відповідних висновків щодо земельної ділянки у м. Одесі у пров. Цегельний, 1, та рекомендовано у зв'язку зі змінами в законодавстві оновити проектну документацію.

6.15. 23.07.2014 Відповідач звернувся до Ради з заявою з проханням передати в оренду вказану земельну ділянку, надавши при цьому земельну документацію, які, станом на час звернення до суду з позовом, залишені без відповіді та задоволення.

6.16. 10.06.2015 між Управлянням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (Уповноважений орган) та Відповідачем (Користувач) укладено договір ВМ -176/15 на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі, відповідно до пункту 2.1 якого, Уповноважений орган надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати місце під розташування елементу вуличної торгівлі, площею 114,0 кв.м за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 1 на території, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси. (т.1 а.с.97-99)

6.17. За період з 08.01.2014 - по 31.12.2016 Відповідачем сплачено орендну плата за землю з грудня 2013 року - по вересень 2017 року у загальному розмірі 21 042,56 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

6.18. З Акту комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 27.04.2017 року вбачається та зазначено, що на розгляд комісії надійшли матеріали від Департаменту комунальної власності щодо Відповідача, який фактично використовує земельну ділянку за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 1, площею 500 кв.м. та станом на 01.04.2017 не виконав вимоги щодо оформлення документів на землю, у зв'язку з чим за період з 01.09.2014 - по 31.12.2016 виникла заборгованість у сумі 131 064,98 грн. (т. 1, а. с. 22-23).

7. Позиція Верховного Суду

7.1. Відповідно до статті 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

7.2. За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

7.3. Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

7.4. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким, за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі", визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

7.5. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 131 064, 98 грн у цій справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наявний причинний зв'язок між бездіяльністю Відповідача та понесеними Позивачем збитками у вигляді неотриманої орендної плати, що свідчить про наявність у діях Відповідача всіх елементи, необхідних для застосування цивільної відповідальності, а розрахунок збитків проведений відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

7.6. Разом з цим, відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

7.7. Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

7.8. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

7.9. За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

7.10. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

7.11. Водночас предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

7.12. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

7.13. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

7.14. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

7.15. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

7.16. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

7.17. Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

7.18. За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

7.19. При цьому згідно зі статтею 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

7.20. Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

7.21. З огляду на викладене Суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України, яке регулює відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17 а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14.

7.22. При цьому, збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

7.23. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд хоч і послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, однак помилкове застосування судом попередньої інстанції норм права не виправив.

7.24. Водночас, у справах за вимогами про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення розміру цієї ділянки.

7.25. Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

7.26. Згідно з вимогами частин першої, третьої, четвертої, дев'ятої статті 79-1 79 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

7.27. Тобто об'єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об'єкт цивільних прав, однак оскаржувані судові рішення не містять встановлених обставин щодо формування земельної ділянки, за користування якою заявлені до стягнення суми.

7.28. Поряд з цим за положеннями частини п'ятої статті 5, частини першої статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

7.29. Відповідно до частин першої - другої статті 15, частини другої статті 18 Закону України "Про оренду земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

7.30. Отже, нормативна грошова оцінка є основою визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

7.31. Згідно з частинами першою, другою статті 20, частини першої статті 23 Закону України "Про оренду земель" за результатами, зокрема нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з, зокрема нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

7.32. Приймаючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій наведені положення не врахували та, пославшись на лист Управління Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області від 04.11.2016 № 01-18/321, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 1, яку використовує Відповідач, складає 3229,33 грн, визнали позовні вимоги доведеними, не перевіривши відповідність нарахувань встановленому розміру нормативної грошової оцінки.

7.33. Суд також звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, згідно з якими обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

7.34. Суди також не дослідили докази сплати Відповідачем орендної плати (пункт 6.17) у спірний період та не встановили, чи не призводить задоволення позову до подвійного стягнення з Відповідача суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати (див. mutatis mutandis пункт 53 постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17). Також констатувавши, що у спірний період з Відповідачем було укладено договір на право користування місцями для розташування елементів вуличної торгівлі (за яким Відповідачу надано право за плату тимчасово використовувати місце під розташування елементу вуличної торгівлі, площею 114,0 кв.м за адресою: м. Одеса, пров. Каркашадзе, 1 на території, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.), суди не дослідили зазначений доказ та не встановили, чи можливим було надання в оренду Позивачем частини земельної ділянки, на якій надано право розмістити елементи вуличної торгівлі, а отже чи можливе стягнення коштів за користування цією земельною ділянкою з підстав, заявлених у позові.

7.35. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

7.36. З огляду на викладене рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

7.37. Під час нового розгляду судам необхідно врахувати наведене, повно дослідити наявні в матеріалах справи докази, на підставі яких встановити істотні для справи обставини, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

8. Судові витрати

8.1. З огляду на те, що розгляд справи не завершено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Прайс" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 11.05.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2018 у справі № 916/2948/17 скасувати. Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак