Постанова

від 28.12.2018 по справі 923/901/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2018 року Справа № 923/901/18 м. Одеса, проспект Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: М.А. Мишкіної,

суддів: Л.В. Поліщук, С.В. Таран

Розглянувши в письмову провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 24 жовтня 2018 року про відмову у видачі судового наказу

у справі №923/901/18

за заявою Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль

до ТОВ Медицинский научно - исследовательский центр (боржник)

про видачу судового наказу про стягнення

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_1

час і місце постановлення ухвали: 24.10.2018р., м. Херсон, господарський суд Херсонської області

встановив:

19.10.2018р. Акціонерне товариство Херсонська теплоелектроцентраль звернулося до господарського суду Херсонської області з заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ТОВ Медицинский научно - исследовательский центр заборгованості за спожиту теплову енергію за договором №2/г-т про постачання теплової енергії від 01.11.2003р. за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року у сумі 30359,55 грн. основного боргу, 337,64 грн. інфляційних втрат, 486,66 грн. - 3 % річних, 2410,90 грн. пені.

Станом на 06.09.2018р. боржником не вчинено будь-яких дій зі сплати заборгованості.

Судовим наказом господарського суду Херсонської області від 24.10.2018р. стягнуто з ТОВ Медицинский научно - исследовательский центр (БОРЖНИК) на користь Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль (СТЯГУВАЧ ) заборгованість за договором №2/г-т про постачання теплової енергії від 01.11.2003р. за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року у сумі 30359,55 грн. основного боргу, 337,64 грн. інфляційних втрат, 486,66 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 24.10.2018р. відмовлено Акціонерному товариству Херсонська теплоелектроцентраль у видачі судового наказу про стягнення з ТОВ Медицинский научно - исследовательский центр 2410,90 грн. пені за договором №2/г-т про постачання теплової енергії від 01.11.2003р. на підставі п.3 ч.1 ст.152 ГПК України.

Ухвала з посиланням на ч.1 ст. 230 ГК України, ч.3 ст. 549 ЦК України та ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обґрунтована тим, що пеня за своєю правовою природою, хоча й має грошовий характер, але не є основним зобов'язанням та являється видом штрафних санкцій, яку сторона зобов'язання сплачує у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань, тобто вимога не відповідає вимогам ст. 148 ГПК України.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, скаржник подав до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, зобов'язавши господарський суд Херсонської області видати судовий наказ про стягнення з ТОВ Медицинский научно - исследовательский центр 2410,90 грн. пені.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник послався на те, що відповідно до ст. 148 ГПК України вимоги заявника є такими, що ґрунтуються на підставі договору, мають грошовий характер та не перевищують ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, п.5.2 договору прямо передбачено можливість нарахування заявником пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що спростовує висновки суду про те, що така заборгованість має позадоговірний характер та не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2018р. апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль на ухвалу господарського суду Херсонської області від 24 жовтня 2018 року у справі №923/901/18; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 ГПК України строк для подання відзиву (з доказами його направлення учасникам справи) на апеляційну скаргу до 17.12.2018р.; роз'яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 17.12.2018р. подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод тощо), оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду.

Відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань до суду не надійшло.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

01.11.2003р. між ТОВ Медицинский научно - исследовательский центр та ВАТ Херсонська ТЕЦ (правонаступником якого є АТ Херсонська теплоелектроцентраль ) було укладено договір №2/г-т про постачання теплової енергії.

Боржником не вчиняються дії зі сплати заборгованості, що зумовило звернення заявника до господарського суду із заявою про видачу судового наказу на суму основної заборгованості, інфляційних, річних та пені за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року відповідно до розрахунків, доданих до заяви (а.с. 9-12).

Судовим наказом господарського суду Херсонської області від 24.10.2018р. стягнуто з ТОВ Медицинский научно - исследовательский центр (БОРЖНИК) на користь Акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль (СТЯГУВАЧ ) заборгованість за договором №2/г-т про постачання теплової енергії від 01.11.2003р. за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року у сумі 30359,55 грн. основного боргу, 337,64 грн. інфляційних втрат, 486,66 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ч.2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).

Згідно зі ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Згідно з ч.1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

В оскаржуваній ухвалі суд, застосувавши норму п.3 ч.1 ст. 152 ГПК України, дійшов до висновку, що вимоги про стягнення пені з огляду на її правову природу як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, не можуть розглядатись в порядку наказного провадження.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 525,526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.5.2 договору №2/г-т про постачання теплової енергії від 01.11.2003р. при порушенні споживачем п.4.4 договору споживач сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Відтак, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що вимоги про сплату пені, у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не є основним зобов'язанням, є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Отже, як було вірно встановлено місцевим судом в оскарженій ухвалі, пеня за своєю суттю не є заборгованістю за договором, а є штрафною санкцією.

Посилання скаржника на п.5.2 договору, яким передбачена сплата на користь постачальника пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки, що дає підстави для стягнення її у наказному провадженні, не може бути прийняте судовою колегією до уваги, оскільки договором не передбачене безспірне стягнення пені та не убачається, що в даному випадку пеня входить до складу грошової заборгованості за укладеним в письмовій формі договором.

З цих підстав судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у видачі наказу про стягнення з ТОВ Медицинский научно - исследовательский центр 2410,90 грн. пені за договором №2/г-т про постачання теплової енергії від 01.11.2003р. є цілком обґрунтованим та законним, оскільки ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права (ст.148, ч.1 ст.152 ГПК України).

Таким чином, на думку судової колегії, оскаржена ухвала повинна бути залишена без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284, 286-288 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 24.10.2018р. у справі №923/901/18 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство Херсонська теплоелектроцентраль .

Постанова в порядку ст. 282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286-288 ГПК України.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран