Постанова

від 26.12.2018 по справі 917/854/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2018 р. Справа № 917/854/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя Тихий П.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу позивача (вх. №747 П/1-42) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2018 у справі № 917/854/18,

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6,

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петровське 29-Б", 36008, Полтавська область, село Щербані, вул. Геннадія Біліченка, буд. 29-Б,

про стягнення 2 756,18 грн,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петровське 29-Б" про стягнення 2 617,23 грн пені та 138,95 грн - 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором № 4015/15-ТЕ-24 від 11.12.2014 купівлі-продажу природного газу.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.09.2018 у справі №917/854/18 позов задоволено частково; стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петровське 29-Б", 36008, Полтавська область, село Щербані, вул. Геннадія Біліченка, буд. 29-Б, ідентифікаційний код 37097514) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (м. Київ вул. Б.Хмельницького, 6, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 1308,62 грн пені у звязку зі зменшенням розміру пені на 50 %, 138,95 грн 3% річних, 1 762,00 грн витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині відмови у стягненні 1308,62 грн пені, прийняти нове рішення, яким задовольнити в цій частини позов.

Звертаючись з апеляційною скаргою апелянт посилається на те, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення в повному обсязі не було досліджено фактичні обставини справи, а отже припустився помилки щодо зниження пені в порушення приписів статті 233 ГК України, оскільки відповідачем не було надано до Господарського суду Полтавської області належних доказів в обґрунтування своїх заперечень.

Також, апелянтом в апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції не мотивуючи, а лише своїм внутрішнім переконанням зменшив суму пені за прострочення зобов'язань та взагалі судом першої інстанції не було надано належної уваги ступеню виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та інших інтересів сторін, що призвело до порушення ст.233 ГК України, ст.ст. 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.18 у справі №917/854/18; вирішено розгляд апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.18 у справі №917/854/18 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження у справі згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення була отримана представником позивача – 09.11.2018; надіслана копія ухвали відповідачеві повернута на адресу суду у зв'язку із "закінченням терміну зберігання".

Колегія суддів повідомляє, що клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

22.12.2018 у зв'язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А. повторним автоматичним розподілом справи №917/854/18 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,суддя Тихий П.В.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.18 у справі № 917/854/18 відповідає в повній мірі вимогам законодавства з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Петровське 29-Б" укладено договір № 4015/15-КП-24 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали справи свідчать, що за договором у сторін виникли взаємні зобов'язання з постачання та оплати природного газу.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу природного газу, продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.3 договору купівлі-продажу природного газу, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість (п. 3.4 договору купівлі-продажу природного газу).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони в договорі встановили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу).

З матеріалів справи вбачається, що в період з січня 2015 року по березень 2015 року позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору купівлі-продажу природного газу газ, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять.

З огляду на положення вимог ст. 530 ЦК України та домовленості сторін, строк оплати спожитого відповідачем в період з січня 2015 року по березень 2015 року газу станом на момент звернення позивача з позовом у даній справі до суду настав.

Позивач стверджує, що відповідач виконував свої грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу з порушенням, обумовлених сторонами в договорі строків.

Факт порушення відповідачем строків виконання своїх грошових зобов'язань не заперечується та не спростовується відповідачем, також підтверджується Випискою операцій за період з 01.01.2015 по 30.11.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачеві 138,95 грн. - 3% річних (21,47 грн - 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями лютого 2015 року за період з 17.03.2015 по 30.03.2015, 28,31 грн - 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями березня 2015 року за період з 15.04.2015 по 06.05.2015, 21,34 грн - 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями квітня 2015 року за період з 15.05.2015 по 26.05.2015, 12,41 грн - 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями травня 2015 року за період з 16.06.2015 по 05.07.2015, 11,50 грн - 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями червня 2015 року за період з 15.07.2015 по 26.07.2015, 12,42 грн - 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями липня 2015 року за період з 15.08.2015 по 27.08.2015, 1,87 грн - 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями серпня 2015 року за період з 15.09.2015 по 16.09.2015, 29,62 грн - 3% річних, нарахованих за зобов'язаннями грудня 2015 року за період з 15.01.2016 по 25.01.2016).

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних, дійшла висновку, що заявлені вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду про правомірність стягнення 138,95 грн - 3% річних.

В п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу відповідач погодився за порушення строків оплати спожитого природного газу сплачувати позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано відповідачеві 2 617,23 грн пені (429,38 грн пені нараховано за зобов'язаннями лютого 2015 року за період з 17.03.2015 по 30.03.2015, 566,22 грн пені, нараховано за зобов'язаннями березня 2015 року за період з 15.04.2015 по 06.05.2015, 426,87 грн пені, нараховано за зобов'язаннями квітня 2015 року за період з 15.05.2015 по 26.05.2015, 248,29 грн пені нараховано за зобов'язаннями травня 2015 року за період з 16.06.2015 по 05.07.2015, 230,00 грн пені нараховано за зобов'язаннями червня 2015 року за період з 15.07.2015 по 26.07.2015, 248,46 грн пені нараховано за зобов'язаннями липня 2015 року за період з 15.08.2015 по 27.08.2015, 33,61 грн пені нараховано за зобов'язаннями серпня 2015 року за період з 15.09.2015 по 16.09.2015, 431,41 грн пені нараховано за зобов'язаннями грудня 2015 року за період з 15.01.2016 по 25.01.2016).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача в частині вимог про стягнення пені дійшла висновку, що він є арифметично правильним, заявлений розмір пені відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені з огляду на відсутність основного боргу та умисної вини у несвоєчасному проведенні розрахунку.

Розглянувши відповідне клопотання, та частково погодившись з позицією відповідача місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру нарахованої пені на 50%.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені на 50%, а доводи скаржника з цього приводу не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Так, дійшовши висновку щодо необхідності зменшення заявленої до стягнення пені, суд першої інстанції вірно врахував, що відповідач є неприбутковою організацією, яка не здійснює господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку.

Крім того, колегією суддів встановлено, що відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки відповідно до умов Договору газ використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, яке невчасно сплачує за надані послуги з теплопостачання.

Фінансування підприємства відповідача здійснюється за рахунок платежів від надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинку, які в свою чергу здійснюють оплату наданих відповідачем послуг невчасно.

Таким чином, прострочка з оплати газу за спірним договором виникла через скрутний фінансовий стан внаслідок несвоєчасного надходження платежів від мешканців будинку, яким надаються пільги, а також внаслідок несплати житлово-комунальних послуг громадянами.

Також, колегією суддів встановлено, що належних та допустимих доказів понесення позивачем збитків, які б перевищували чи дорівнювали б розміру заявленої до стягнення суми пені, позивач суду не надав. Водночас, основна заборгованість за Договором у відповідача перед позивачем у спірному періоді відсутня.

Всупереч позиції апелянта, колегія суддів, встановивши наявність підстав для застосування штрафних санкцій у вигляді стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі, враховуючи, що відповідач повністю розрахувався з позивачем за поставлений природний газ за Договором, а також враховуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, ступінь виконання зобов'язання боржника, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення грошового зобов'язання, погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає таким, що не суперечить нормам статей 549-552 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України рішення суду про зменшення розміру пені на 50% від обґрунтованої суми, а саме, до 1308,62 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 13, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2018 у справі № 917/854/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя П.В. Тихий