Постанова

від 20.12.2018 по справі 905/213/13-г

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2018 р. Справа № 905/213/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.;

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селидівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (вх.№1073Д/2) на ухвалу господарського суду Донецької області від 24.10.2018 у справі №905/213/13-г (суддя Тарапата С.С., повний текст складено 26.10.2018)

за заявою Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області Державної податкової служби,

до Орендного підприємства "Селидівсвітло", м.Селидове Донецької області,

про банкрутство, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.10.2018 заяви арбітражного керуючого Гальченка Є.А. №779-782 від 28.08.2018, з урахуванням уточнення №816 від 05.10.2018 до заяви від 28.08.2018, задоволено. Стягнуто на користь арбітражного керуючого Гальченка Євгена Анатолійовича оплату послуг ліквідатора з кредиторів: - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Селидівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області у сумі 46516,33 грн; - Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області у сумі 10639,04 грн; - Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області у сумі 195,86 грн; - Селидівського міського центру зайнятості у сумі 97,28 грн.

При постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що з аналізу норм Закону про банкрутство убачається, що оплата послуг (грошова винагорода) арбітражного керуючого за відсутності інших джерел відноситься до обов'язку кредиторів. При цьому, дотримуючись принципу пропорційності, суд покладає обов'язок з відшкодування витрат та оплати послуг ліквідатора на всіх кредиторів боржника, грошові вимоги яких включені до ліквідаційного балансу, пропорційно до розміру затверджених кредиторських вимог. Судом встановлено, що ухвалою господарського суду від 06.06.2018 затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Гальченка Є.А. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним обов'язків ліквідатора та затверджено звіт про нарахування та оплату послуг арбітражного керуючого Гальченка Є.А. від 11.05.18 №751 у сумі 57448,51 грн за період виконання ним обов'язків ліквідатора з 22.08.17 до 30.04.18; у матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, які б свідчили про неналежне виконання обов'язків з боку арбітражного керуючого, оплата послуг арбітражного керуючого не виплачена, заявлені суми по відношенню до кредиторів розраховані з дотриманням принципу пропорційності до визнаних кредиторських вимог.

Селидівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з ухвалою суду першої інстанції не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 24.10.2018 у справі №905/213-13-г і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяв арбітражного керуючого Гальченко Є.А., з урахуванням уточнень до них.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не застосував закон, який підлягав застосуванню, а саме: Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом №4212-VІ від 22.12.2011, який вступив у дію 19.01.2013. Господарський суд також не врахував ту обставину, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області в особі Селидівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до участі у справі про банкрутство Орендного підприємства Селидівсвітло не залучалося та не брало участь у справі, що, на думку апелянта, унеможливлює покладення обов'язку оплати послуг ліквідатора. Як стверджує апелянт, діючими нормами Закону про банкрутство інших джерел для оплати грошової винагороди арбітражного керуючого законодавством не передбачено, як і не передбачено стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого з кредиторів, а також застосування принципу пропорційності такого стягнення, що підтверджується позицією Київського апеляційного господарського суду у справі №910/2923/15-г. У порушення вимог частини першої ст.164 Господарського процесуального кодексу України ліквідатором заяви про стягнення оплати його послуг до Фонду не надавалися, що не було враховано судом першої інстанції. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 21.08.2018 відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України припинено, його правонаступником є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Крім того, господарським судом не враховано, що кошти Фонду мають цільове призначення та використовуються у випадках, передбачених частиною 2 ст.11 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а відтак не передбачено видатків на оплату послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 поновлено Селидівському міському відділенню управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селидівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на ухвалу господарського суду Донецької області від 24.10.2018 у справі №905/213/13-г. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги 20.12.2018 о 15:45 годині. Задоволено заяву Селидівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №905/213/13-г у режимі відеоконференції. Доручено Селидівському міському суду Донецької області забезпечити проведення відеоконференції у справі №905/213/13-г.

18.12.2018 від арбітражного керуючого Гальченка Є.А до суду надійшов відзив (вх.№2478) на апеляційну скаргу, в якому просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Ліквідатор зазначає, що суд правильно застосував редакцію Закону про банкрутство, оскільки норми нової редакції, чинної з 19.01.2013, не передбачають процедуру банкрутства відсутнього боржника, постанова господарського суду Донецької області від 14.05.2013 винесена на підставі ст.52 Закону про банкрутство у редакції Закону від 30.06.1999 №784-ХІV (зі змінами та доповненнями). Ліквідатор зазначає, що суд правильно не врахував позицію Фонду щодо того, що грошові вимоги до боржника є зобов'язаннями останнього перед фізичними особами за завданням шкоди їх життю і здоров'ю, а фонд лише заявляє ці вимоги до боржника, оскільки Фонд є кредитором у справі з грошовими вимогами, які включені до реєстру вимог кредиторів та на підставі яких кредитору нараховують голоси для реалізації права брати участь у голосуваннях у процедурах банкрутства, впливаючи таким чином на хід справи.

Представник апелянта уточнив вимоги апеляційної скарги та просив ухвалу господарського суду Донецької області від 24.10.2018 скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяв арбітражного керуючого Гальченка Є.А. №779-782 від 28.08.2018, з урахуванням уточнення №816 від 05.10.2018 до заяви від 28.08.2018, відмовити.

Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання 21.12.2018, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши пояснення апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.01.13 порушено справу про банкрутство Орендного підприємства Селидівсвітло на підставі ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у редакції Закону №784-ХІV від 30.06.1999) . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Донецької області від 14.05.2013 визнано боржника Орендне підприємство Селидівсвітло банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Шумару А.М.

У зв'язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції матеріали справи №905/213/13-г про банкрутство Орендного підприємства Селидівсвітло були втрачені.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.03.2017 відновлено втрачену справу №905/213/13-г про банкрутство Орендного підприємства Селидівсвітло .

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.08.2017 замінено кредитора у справі -Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової інспекції на Покровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області; припинено повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Шумари Андрія Миколайовича; призначено ліквідатором у справі №905/213/13-г про банкрутство Орендного підприємства Селидівсвітло арбітражного керуючого Гальченка Євгена Анатолійовича.

Ухвалою господарського суду Донецької області від14.03.2018 задоволено заяву Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, замінено кредитора його правонаступником - Седидовським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.

27.04.2018 ліквідатором боржника до господарського суду подано звіт про результати ліквідаційної процедури боржника (а.с.9-41, том 2) та звіт про нарахування та оплату послуг ліквідатора (а.с.42-43, том 2).

14.05.2018 ліквідатор подав уточнений звіт про нарахування та оплату послуг ліквідатора (а.с.47, том 2).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.06.2018, зокрема, клопотання ліквідатора арбітражного керуючого Гальченка Є.А. від 06.06.2018 задоволено. Затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Гальченка Є.А. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним обов'язків ліквідатора. Затверджено звіт про нарахування та оплату послуг арбітражного керуючого Гальченка Є.А. у сумі 57448,51 грн за період виконання ним обов'язків ліквідатора з 22.08.2017 до 30.04.2018 (а.с.58-59, том 2).

28.08.2018 ліквідатор звернувся до господарського суду Донецької області із заявами про стягнення оплати послуг ліквідатора та видачу судового наказу (а.с.198-205, том 2).

30.08.2018 ліквідатор звернувся до господарського суду Донецької області із заявами про стягнення оплати послуг ліквідатора та видачу судового наказу (а.с.14-34, том 3).

09.10.2018 ліквідатор надав господарському суду уточнення (№816 від 05.10.2018) заяви від 28.08.2018 про стягнення оплати послуг ліквідатора та видачу судового наказу (а.с.77, том 3).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.10.18 замінено кредитора у справі Покровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39882614) на його правонаступника - Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028).

24.10.2018 господарським судом Донецької області постановлено оскаржувану ухвалу, з якою апелянт не згоден повністю.

Відповідно до пункту 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013, положення цього Закону, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цього Закону.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Оскільки справа про банкрутство боржника - Орендного підприємства Селидівсвітло порушена 10.01.2013 та визнано боржника банкрутом постановою господарського суду Донецької області від 30.06.2013 на підставі ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом редакції Закону від 30.06.1999 (із змінами та доповненнями), а у редакції закону, що діє з 19.01.2013 взагалі відсутня аналогічна норма, яка регулює процедуру банкрутства відсутнього боржника, що у даному випадку виключає обов'язок застосування норм Перехідних положень Закону про банкрутство. Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону, чинній до 19.01.2013.

Відповідно до частини 2 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України № 2343-ХІІ, до внесення змін Законом України № 4212-VІ від 22.12.2011) господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Згідно з вимогами ст.1 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Частиною 1 ст.25 Закону про банкрутство визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до частин 6, 12 ст.3-1 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються у порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Частинами 13 та 14 ст.3-1 Закону про банкрутство передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується у розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Отже, положеннями Закону про банкрутство у зазначеній редакції врегульовано порядок встановлення та затвердження розміру грошової винагороди арбітражному керуючому: відповідне рішення приймається комітетом кредиторів, яке у подальшому виноситься на затвердження господарського суду.

Провадження у справі №905/213-13-г про банкрутство Орендного підприємства Селидівсвітло порушено на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону №784-ХІV від 30.06.1999), яка не містить вимог щодо створення комітету кредиторів.

Згідно з частинами 1, 4, 7 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Законом України про банкрутство встановлені мінімальні гарантії щодо оплати послуг арбітражного керуючого - ліквідатора на рівні двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень.

Як установлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, ліквідатор, звертаючись із заявами №779-782 від 28.08.2018, з урахуванням уточнення №816 від 05.10.2018, просив стягнути з кредиторів на його користь оплату послуг ліквідатора ОП Селидівсвітло у сумі 57448,51 грн пропорційно до їх грошових вимог.

Відповідно для кожного з кредиторів визначені суми до стягнення, а саме: з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Селидівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області - 46516,33 грн; з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - 10639,04 грн; з Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області - 195,86 грн; з Селидівського міського центру зайнятості - 97,28 грн.

Заяви арбітражного керуючого обґрунтовані відсутністю у банкрута будь-яких майнових активів чи грошових коштів, що унеможливлює оплату послуг арбітражного керуючого, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство, за рахунок майна банкрута.

Як свідчать матеріали справи, арбітражний керуючий Гальченко Є.А. неодноразово звертався до кредиторів із заявами про оплату послуг ліквідатора (№758, 759, 760, 761 від 19.06.2018), докази направлення та отримання яких наявні в матеріалах справи.

Кредитори у добровільному порядку не виконали свої зобов'язання з оплати послуг арбітражного керуючого за виконання останнім обов'язків ліквідатора банкрута.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Селидівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області у листах №01-12/1-960 від 25.06.2018 та №01-12/1-965 від 26.06.2018 підтверджує факт отримання від ліквідатора його заяви про оплату послуг та зазначає, що Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування містить чітко визначений перелік цілей для використання коштів Фонду, а також те, що оплата послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) у справі про банкрутство ОП Селидівсвітло здійснюється за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Законом про банкрутство передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією/ліквідатора, разом з тим Закон не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства у контексті ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить ст.43 Конституції України.

Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв'язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Крім того, колегія суддів зазначає, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора у залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо ), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов'язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.10.2018 у справі №916/1503/17.

Викладене спростовує необґрунтовані доводи апелянта про те, що Законом не передбачено стягнення грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого з кредиторів, а також про цільове призначення коштів Фонду соціального страхування України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.06.2018 затверджено оплату послуг - арбітражного керуючого Гальченка Є.А. у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним обов'язків ліквідатора та затверджено звіт про нарахування та оплату послуг арбітражного керуючого Гальченка Є.А. від 11.05.2018 №751 у сумі 57448,51 грн за період виконання ним обов'язків ліквідатора з 22.08.2017 до 30.04.2018.

Дана ухвала набрала законної сили та не оскаржувалась кредиторами у встановленому законом порядку.

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам. Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом у постанові від 01.08.2018 у справі № 912/1783/16.

Відповідно до приписів Закону про банкрутство оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється у зв'язку з виконанням ним своїх повноважень у справі про банкрутство та виплачується у розмірі, затвердженому господарським судом, який здійснює провадження у такій справі. Отже, встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов'язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

З огляду на обставини справи, зокрема, затвердження судом звіту про нарахування та виплату грошової винагороди, відсутність будь-яких належних доказів, які б свідчили про неналежне виконання своїх обов'язків з боку арбітражного керуючого, та, ураховуючи зазначені норми чинного законодавства колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяв арбітражного керуючого Гальченко Є.А. №779-782 від 28.08.2018, з урахуванням уточнень №816 від 05.10.2018.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на те, що господарський суд Донецької області прийняв судове рішення про права та обв'язки осіб, які не брали участь у справі, оскільки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області у особі Селидівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до участі у справі не залучалося і не брало участь.

Таке твердження апелянта є безпідставним, оскільки ухвалою господарського суду Донецької області від 19.09.2018 встановлено, що у матеріалах справи відсутні відомості стосовно заміни кредитора - Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Селидові на його правонаступника - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Селидівського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. У реєстрі кредиторських вимог містяться неточні дані стосовно вказаного кредитора. У зв'язку необхідністю надати кредитору суду відповідні докази, розгляд справи було відкладено. При цьому у порушення ст.74 Господарського процесуального кодексу України Фонд не надав господарського суду доказів правонаступництва, оскільки у відповідності до приписів частин 3, 4 вказаної статті докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а суд не може збирати докази з власної ініціативи.

З огляду на зазначене, колегія суддів виходить з того, що Фонд соціального страхування та його робочі органи є правонаступниками вже ліквідованого Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Вимоги Фонду визнані арбітражним керуючим у повному обсязі у сумі 403930,36 грн та включені до реєстру вимог кредиторів, отже, Фонд набув статусу сторони у справі про банкрутство, а відтак і правонаступник Управління дирекції Фонду соціального страхування у Донецькій області в особі Селидівського міського відділення має такий же статус у даній справі про банкрутство.

Щодо доводів апелянта про те, що ліквідатором порушено норми ст.164 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ліквідатор не надіслав заяви про стягнення оплати послуг ліквідатора та видачу судових наказів апелянту колегія суддів виходить з такого.

Статтею 164 Господарського процесуального кодексу України унормовано вимоги щодо надання документів, що додаються до позовної заяви.

Матеріали справи свідчать, ухвалою господарського суду Донецької області від 26.07.2018 розгляд справи відкладався у зв'язку виявленими неточностями у наданих заявах. Суд зобов'язував ліквідатора до дати судового засідання надати суду належним чином складені заяви про видачу судових наказів із зазначенням конкретних реквізитів сторін та докази направлення заяв на адреси кредиторів (а.с.4-5, том 3). 30.08.2018 ліквідатором були надані суду заяви з доказами направлення їх учасникам справи (а.с.14-33, том 3), у тому числі і Фонду (а.с.29, том 3). 12.09.2018 Фонд надав суду відзив на заяву про оплату послуг ліквідатора (а.с.41-42, том 3). Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.09.2018 розгляд справи відкладався у зв'язку з тим, що станом на дату розгляду справи відзиви на заяви ліквідатора від 28.08.2018 кредитори: Покровська ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області та Селидівський міський центр зайнятості до суду не направили.

Отже, судом першої інстанції було надано час на підготовку кредиторами їх заперечень на заяви ліквідатора. Кредитори, у тому числі і Фонд, скористались своїми правами та надали свої відзиви та заперечення на заяви, при цьому господарський суд надав правову оцінку усім доводам, викладеним кредиторами у їх відзивах та запереченнях.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали господарського суду Донецької області від 24.10.2018 у справі №905/213/13-г- без змін.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275-276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд; -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селидівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 24.10.2018 у справі №905/213/13-г залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.12.2018.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя В.О. Фоміна

Суддя О.В. Шевель