Постанова

від 17.12.2018 по справі 904/712/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2018 року м.Дніпро Справа № 904/712/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дармін М.О. (доповідач)

суддів: Антоніка С.Г., Іванова О.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 адвокат, довіреність № 04/1309-2018 від 30.09.2018 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №4/01-18 від 15.01.2018 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інвест-В" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2018 (суддя Воронько В.Д.) у справі №904/712/18

за позовом: Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка", м. Київ

до Приватного підприємства "Інвест-В", м. Дніпро

про стягнення 277 147 грн. 92 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області позов Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка", м. Київ до Приватного підприємства "Інвест-В", м. Дніпро про стягнення 277147,92 грн задоволено повністю з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість у сумі 369530,56 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 5542,96 грн.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач, підписавши договір купівлі-продажу з урахуванням його п. 5.1.3, фактично надав згоду на відшкодування позивачу витрат по орендній платі за землю до переукладання покупцем об'єкту нерухомості договору оренди на себе. Договір купівлі-продажу наразі є чинним та недійсним не визнавався, а отже має виконуватися сторонами належним чином у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідач також не надав до суду документи, які б свідчили, що він сам сплатив до бюджету плату за землю, яка перебуває в його фактичному користуванні.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт , посилаючись на статтю в журналі Всё о бухгалтерском учёте № 92 від 04.10.2017 зауважує, що місцевим господарським судом не взято до уваги, що пункт 5.1.3 Договору купівлі - продажу не відповідає імперативним приписам законодавства України. Вважає, що позивач за платіжними дорученнями на підставі яких суд дійшов висновку про сплату ним орендної плати, здійснював благодійну допомогу або якийсь інший різновид фінансової допомоги Дніпропетровській міській раді.

Та твердженням скаржника, позивач затягував процес переоформлення правовстановлюючих документів і лише 09.11.2017р. спрямував на ім'я міського голови листа № 198/1 яким підтвердив відсутність у нього заборгованості з орендної плати, впросивши в ньому розірвати договір. Своїми діями позивач підвів відповідача під подвійне оподаткування (податок на землю і плату за землю).

Суд не прийняв до уваги доводів відповідача, дійшов помилкових висновків, щодо того, що спрямовані ПрАТ з ІІ "Слобожанська Будівельна Кераміка" на електрону адресу Відповідача рахунки на оплату від 30.09.2017р., 31.10.2017р.; 30.11.2017р. та 27.12.2017р. є такими, що можуть бути використані для здійснення оплати за ними та подальшого їх врахування у бухгалтерському обліку.

Суд застосував подвійні стандарти при розгляді спору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 904/712/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Інвест-В" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2018 року та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні (головуючий суддя - Орєшкіна Е.В., судді - Кузнецова І.Л., Дармін М.О.).

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.09.2018 року у зв'язку із перебуванням судді Орєшкіної Е.В. у відпустці призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Автоматизованою системою документообігу визначено для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М.., судді - Кузнецова І.Л., Дармін М.О.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.09.2018 року у зв'язку із перебуванням судді Кузнецової І.Л. у відпустці з метою здійснення процесуальної дії призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Автоматизованою системою документообігу визначено для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М.., судді - Подобєд І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 року розгляд справи № 904/712/18, який відбудеться 19.09.2018 о 14:30 год. в режимі відеоконференції з Дарницьким районним судом міста Києва.

Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи № 904/712/18 за позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" до Приватного підприємства "Інвест-В" про стягнення 277 147 грн. 92 коп. з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 904/712/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Дармін М.О. (доповідач), суддів: Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду прийнято до провадження справу № 904/712/18 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Інвест-В" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.201 року та розгляд справи призначений на 12.11.2018 року в режимі відеоконференції з Дарницьким районним судом міста Києва.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти скасування рішення заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. У відзиві зазначає:

- розрахунок розміру орендної плати, яка підлягає компенсації визначено на підставі чинного законодавства на момент проведення відповідних розрахунків, а саме рішення Дніпровської міської ради від 15.02.2017 року № 12/18 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 56 "Про місцеві податки і збори на території міста";

- позивачем ще 31.08.20.17 року під час нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу нерухомого майна, який зареєстровано в реєстрі за № 2465 було надано згоду на вилучення з користування земельної ділянки на користь ПП "Інвест-В" та зазначено про відсутність заперечень проти оформлення права користування відповідачем;

- після переходу права власності на нежитлову будівлю до апелянта, у останнього виник обов'язок укласти та зареєструвати договір оренди та сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.

Апелянт у відповіді на відзив позивача зазначив, що грошові кошти внесені позивачем у вигляді "орендної плати за земельну ділянку" були внесені останнім виключно з добровільної ініціативи, оскільки ніхто не примушував його здійснювати оплату за земельну ділянку, якою він не користується, а відтак не має права на компенсації понесених витрат. Направлені на адресу відповідача рахунки не мають юридичної сили, оскільки не містять усіх ознак первинних документів. Крім того платником земельного податку є власник або землекористувач, а відтак позивач не має ні якого відношення до земельної ділянки, на якій розміщено об'єкт нерухомості. Крім того для оформлення права користування вказаною земельною ділянкою відповідач звернувся до органу місцевого самоврядування, однак отримав відповідь, що вказаних договір не може бути переоформлено, оскільки позивач не звертався із заявою про розірвання вказаного договору.

Позивачем подано заяву про винесення окремої ухвали щодо порушення законодавства представником апелянта - ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке реалізовувалося шляхом виявлення явної неповаги до суду та учасників процесу.

Частиною першою статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ГПК України передбачено вимоги щодо оформлення письмової заяви, клопотання, заперечення.

Частиною другою статті 232 ГПК України визначено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Наслідками розгляду належним чином поданого клопотання учасника справи має бути вирішення питання щодо задоволення або відмови у задоволенні клопотання.

При цьому, треба враховувати, що відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Способами захисту прав та інтересів за їх призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка, на її думку, відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Згідно приписів ч. 1 ст. 246 ГПК України при виявлені під час розгляду справи порушень законності чи недоліків у діяльності підприємства, організацій або посадових осіб господарський суд виносить на їх адресу окрему ухвалу незалежно від того, чи є вони учасниками господарського процесу.

Як вбачається з резолютивної частини вищезазначеної заяви позивач просить винести окрему ухвалу щодо порушення законодавства представником апелянта за ознаками адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке реалізовувалося шляхом виявлення явної неповаги до суду та учасників судового процесу та просить постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету штрафу з представника апелянта.

Наведені заявником аргументи не належать до підстав винесення окремої ухвали, зазначених у статті 246 ГПК України.

Крім того стосовно стягнення з апелянта в дохід держави штрафу в порядку ст. 135 ГПК колегією суддів враховано, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантоване право на справедливий суд: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Принцип справедливості закликає до вільного та навіть різкого обміну аргументами між сторонами у залі суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_1 проти України" від 18.03.2018, заява № 10644/08).

Крім того висловлювання апелянта в апеляційній скарзі містять характер оціночних суджень, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості та є предметом апеляційного розгляду справи, а відтак відсутні підстави для задоволення заяви про стягнення з апелянта штрафу в порядку ст. 135 ГПК Укяраїн.

В судовому засіданні 17.12.2018 року оголошено вступну та резолютивні частини постанови.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та неоспорюється сторонами спору:

31.08.2017 між Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" (далі - продавець, позивач) та Приватним підприємством "Інвест-В" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним № 2465, за умовами п.1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро (стара назва: місто Дніпропетровськ), вулиця Киснева, будинок 1 Б (один, літера Б), розташовані на земельній ділянці, площею 1,0567 та, кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:04:088:0011 (далі - нерухоме майно) (т.1 а.с. 11-13)

Відповідно до платіжних доручень:№ 2679 від 27.10.2017 на суму 76985,53 грн (т.1 а.с. 28); № 2974 від 09.11.2017 на суму 76985,53 грн (т.1 а.с .29); № 3214 від 27.12.2017 на суму 76985,53 грн (т.1 а.с. 27); № 148 від 29.01.2018р. на суму 76 985, 57 грн (т.1 а.с. 113) позивачем оплачена орендна плата за землю за вересень, жовтень, листопад, грудень 2017року; внесені відповідні відомості до податкової декларації (т.1 а.с. 71-73).

В подальшому позивач надіслав на електронну поштову адресу відповідача відповідні рахунки на оплату: № 2787 від 30.09.2017 на суму 96636,10 грн (т.1 а.с. 25), № 3040 від 31.10.2017 на суму 92382,64 грн (т.1 а.с. 26), № 3187 від 30.11.2017 на суму 92382,64 грн (т.1 а.с. 27), № 3263 від 31.12.2017р. на суму 92 382,64 грн (т.1 а.с. 70)..

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензіями від 14.12.2017 за № 219 (т.1 а.с. 58) та від 18.01.2018 за № 3 (т.1 а.с. 59) разом з розрахунками на оплату, платіжними дорученнями, декларацію з оплати за землю та розрахунок суми земельного податку. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Відповідно до абзацу 4 пункту 3.12. Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову є матеріально - правова вимога Позивача, щодо стягнення на його користь понесеним ним витрат з оплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно, яке було відчужене ним Відповідачеві у відповідності до умов договору купівлі-продажу цього нерухомого майна.

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначалося вище, 31.08.2017 між Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Слобожанська Будівельна Кераміка" (далі - продавець, позивач) та Приватним підприємством "Інвест-В" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстраційним № 2465, за умовами п.1.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нерухоме майно, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро (стара назва: місто Дніпропетровськ), вулиця Киснева, будинок 1 Б (один, літера Б), розташовані на земельній ділянці, площею 1,0567 та, кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:04:088:0011 (далі - нерухоме майно) (т.1 а.с. 11-13)

Земельну ж ділянку, на якій знаходиться об'єкт нерухомості, позивач орендує у Дніпропетровської міської ради на підставі договору оренди землі від 30.01.2006 (далі - договір оренди) (т.1 а.с. 54-57)

Відповідно до п. 5.1.3 Покупець зобов'язаний сплачувати відповідні податки та збори згідно чинного законодавства, які виникають у Покупця, у зв'язку набуттям вищезазначеного майна у тому числі: сплачувати орендну плату за земельну ділянку відповідно до умов договору оренди, зазначеному у п.1.1 цього договору. У разі сплати за користування земельною ділянкою Продавцем (до моменту укладання договору оренди на ім'я Покупця) за відповідний термін, після укладання цього договору, Покупець зобов'язуєься компенсувати орендну плату за користування земельною ділянкою на підставі наданих Продавцем відповідних рахунків, платіжних документів не пізніше 5-ти календарних днів з моменту отримання рахунку.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України ,предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивачем на підтвердження понесеним ним трат з оплати орендної плати надано докази оплати орендної плати за спірний період. При чому, аргументуючи дані реквізитів отримувача платежів в частині номера рахунка та коду платежу, які містяться в платіжних дорученнях № 2679 від 27.10.2017 (т.1 а.с. 28); № 2974 від 09.11.2017 (т.1 а.с .29); № 3214 від 27.12.2017 (т.1 а.с. 27); № 148 від 29.01.2018р. (т.1 а.с. 113) позивач пояснив відмінність з даними які містяться в п.4.4 Договору оренди тим, що дані реквізити ним враховувалися з офіційних даних, які містяться в держказначействі при заповнені ним зазначених платіжних доручень.

Відповідач не надав доказів сплати ним орендної плати у спірному періоді, а також доказів наявності боргу за спірну земельну ділянку, який утворився у спірному періоді.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги щодо спрямування позивачем коштів, стягнення яких становить предмет позовних вимог на благодійну допомогу Дніпропетровській міській раді відхиляються як надумані і такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги щодо неможливості прийняття в якості документів первинного бухгалтерського обліку рахунків на оплату № 2787 від 30.09.2017 на суму 96636,10 грн (т.1 а.с. 25), № 3040 від 31.10.2017 на суму 92382,64 грн (т.1 а.с. 26), № 3187 від 30.11.2017 на суму 92382,64 грн (т.1 а.с. 27), № 3263 від 31.12.2017р. на суму 92 382,64 грн (т.1 а.с. 70) через відсутність в них даних про електронний цифровий підпис, відхиляються з огляду на неправильне розуміння Відповідачем норм матеріального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині підтвердження належними і допустимими доказами факту виконання позивачем умов договору купівлі-продажу та договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Відповідно до ст. 377 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до п. 14.1.147 ст. 147 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать, що наразі договір оренди земельної ділянки укладений лише з позивачем, який вже не є орендарем. Відповідач не звертався до Дніпропетровської міської ради з наміром переукласти договір оренди на своє ім'я, хоча нерухоме майно, власником якого є відповідач, є невід'ємною частиною земельної ділянки.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги щодо подвійних стандартів, застосованих відносно нього, підведення його під необхідність двічі вносити плату за землю відхиляються, як такі, що ґрунтуються на невірному розумінні норм матеріального права.

Як зазначалося вище, відповідач, як покупець нерухомого майна, не виконує взяті на себе п. 5.1.3 договору купівлі-продажу зобов'язання, за землю, чим порушує права та інтереси позивача, а також норми чинного законодавства.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Враховуючи викладене, висновок місцевого господарського суду щодо обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 369530,56 грн по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою за період з вересня по грудень 2017 року є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.1 ч. 1 ст.275 ГПК України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга, відповідно без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, - 276, 281 - 284, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Інвест-В" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2018 (суддя Воронько В.Д.) у справі №904/712/18 - залишити без змін.

Судові витрати по апеляційній скарзі покласти на скаржника Приватного підприємства "Інвест-В".

Касаційна скарга на судове рішення подається в порядку, визначеному статтею 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови у відповідності до статті 233 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.12.2018 року.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік