Рішення

від 18.12.2018 по справі 908/1748/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/71/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2018 Справа № 908/1748/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс ЛТД" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, 5)

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс" (01015, м. Київ. вул. Лейпцизька, 15, офіс 321)

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №8 від 01.09.2018;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №7878 від 18.09.2018.

від третьої особи: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.09.2018;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс ЛТД" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення 761716,78 грн. основного боргу, 38333,58 грн. пені, 26435,08 грн. інфляційних втрат та 13756,73 грн. 3% річних.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, поставленого позивачем за договором поставки №170092 від 29.05.2017, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 761716,78 грн. За прострочення оплати товару позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати, які просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/71/18. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.10.2018.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що право вимоги за договором поставки було передано позивачем товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс". Тому відповідач вважає, що належним виконанням грошових зобов'язань з оплати товару за договором поставки є здійснення платежів фактору. Крім того, відповідач вважає, що строк оплати товару за договором поставки не настав, оскільки відсутні акти приймання-передачі, підписані уповноваженими представниками відповідача. Вказує, що відповідно до п. 13.35 статуту відповідача документи, які супроводжують виконання договору, підписуються двома посадовими особами, однак акти приймання-передачі, які надав позивач, підписані однією посадовою особою, тому викликають сумнів у їх достовірності.

Відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс", якому позивач відступив право вимоги за договором поставки.

Ухвалою від 03.10.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс", розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 05.11.2018.

Позивач надав відзив на відзив відповідача, згідно якого вважає заперечення відповідача необґрунтованими, оскільки договір факторингу був розірваний, про що відповідачу було надіслано відповідне повідомлення, тому наявні підстави для сплати заборгованості за товар позивачу.

Третя особа надала письмові пояснення про те, що відповідач не сплачував борг фактору, а також підтвердила необхідність сплати боргу позивачу у зв'язку з розірванням договору факторингу.

Ухвалою від 05.11.2018 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання, судове засідання призначено на 03.12.2018.

В судовому засіданні 03.12.2018 оголошено перерву до 04.12.2018 за усним клопотанням представника позивача для надання рахунків на оплату.

В судове засідання 04.12.2018 представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Ухвалою від 04.12.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.12.2018.

В судовому засіданні 18.12.2018 були присутні представники обох сторін та третьої особи, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом Оберіг .

До початку судового засідання 18.12.2018 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням відповіді позивача на відзив, а також письмових пояснень третьої особи. Просить витребувати у позивача та третьої особи докази направлення відповідачу відповіді на відзив та письмових пояснень.

Суд відмовив в задоволенні даного клопотання, оскільки відповідач ознайомився з даними документами під час ознайомлення з матеріалами справи. Суд закрив підготовче провадження 04.12.2018, тому підготовчі дії з розгляду справи вже не можуть здійснюватися. Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи не заперечував проти задоволення позовних вимог.

По закінченні судового засідання 18.12.2018 судом прийнято рішення і проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.05.2017 приватним акціонерним товариством Запорізький електровозоремонтний завод (замовник, відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс ЛТД" (постачальник, позивач у справі) укладено договір поставки №170092, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2017 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені у специфікації - додатку до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 349419,60 грн. з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації - додатку до цього договору.

Згідно з п. 6.1.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

За умовами пунктів 4.1 - 4.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником рахунку на оплату товарів. До рахунка на оплату товарів додаються видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Додатком №1 до договору є специфікація №1, згідно з якою сторони погодили поставку листів сталевих гарячекатаних на загальну суму 349419,60 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою №1 від 26.06.2017 сторони збільшили ціну (суму, загальну вартість) договору до 997441,20 грн. з ПДВ та підписали специфікацію №2 до договору на поставку листа сталевого горячекатаного на суму 648021,60 грн.

Додатковою угодою №2 від 07.08.2017 сторони збільшили (суму, загальну вартість) договору до 3120124,50 грн. з ПДВ та підписали специфікацію №3 до договору на поставку листа сталевого горячекатаного на суму 2122683,30 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу узгоджений у специфікаціях товар на загальну суму 3051577,50 грн. з ПДВ згідно наступних видаткових накладних:

- №1 від 06.06.2017 - на суму 283764,72 грн.;

- №2 від 15.06.2017 - на суму 57510,00 грн.;

- №6 від 06.07.2017 - на суму 620123,76 грн.;

- №15 від 08.08.2017 - на суму 404670,36 грн.;

- №26 від 16.08.2017 - на суму 145147,50 грн.;

- №28 від 21.08.2017 - на суму 203005,80 грн.;

- №38 від 01.09.2017 - на суму 503244,00 грн.;

- №44 від 14.09.2017 - на суму 280513,20 грн.;

- №48 від 20.09.2017 - на суму 43200,00 грн.;

- №51 від 03.10.2017 - на суму 413603,16 грн.;

- №55 від 12.10.2017 - на суму 96795,00 грн.

Позивачем були виписані відповідні рахунки на оплату товару.

Передача товару та рахунків засвідчена актами приймання-передачі товару №1 від 06.06.2017 на суму 283764,72 грн., б/н від 15.06.2017 на суму 57510,00 грн., №6 від 06.07.2017 на суму 620123,76 грн., №4 від 08.08.2017 на суму 404670,36 грн. (підписаний відповідачем 09.08.2017), №5 від 16.08.2017 на суму 145147,50 грн. (підписаний відповідачем 17.08.2017), №6 від 21.08.2017 на суму 203005,80 грн., №7 від 01.09.2017 на суму 503244,00 грн. (підписаний відповідачем 04.09.2017), №8 від 14.09.2017 (підписаний відповідачем 15.09.2017), акт №9 від 20.09.2017 на суму 43200,00 грн., акт б/н від 03.10.2017 на суму 413603,16 грн., акт б/н від 12.10.2017 на суму 96795,00 грн.

Відповідач оплатив поставлений товар частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Залишився неоплаченим товар на загальну суму 761716,78 грн., який був поставлений за видатковими накладними №15 від 08.08.2017 на суму 404670,36 грн., № 51 від 03.10.2017 на суму 260251,42 грн.; № 55 від 12.10.2017, на суму 96795,00 грн.

16.03.2018 позивач відступив право вимоги за договором поставки в сумі 761716,78 грн. товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс" (фактору, третя особа у справі) за договором факторингу №16-03/18-1.

Відповідно до п. 3.1 договору факторингу право вимоги за основними зобов'язаннями переходить фактору з моменту укладання сторонами даного договору.

Позивач направив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги вих. №1603 від 16.03.2018, яке отримано відповідачем 21.03.2018.

20.08.2018 договір факторингу було розірвано його сторонами, про що направлено відповідачу 22.10.2018 відповідне повідомлення вих. №20/08 від 20.08.2018.

Оскільки сума заборгованості за поставлений товар не була оплачена відповідачем, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 761716,78 грн. основного боргу, 38333,58 грн. пені, 26435,08 грн. інфляційних втрат та 13756,73 грн. 3% річних.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки №170092 від 29.05.2017.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 4.2 договору поставки замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником рахунку на оплату товарів.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами акти приймання-передачі товару №4 від 08.08.2017 на суму 404670,36 грн. (підписаний відповідачем 09.08.2017), б/н від 03.10.2017 на суму 413603,16 грн., акт б/н від 12.10.2017 на суму 96795,00 грн., які засвідчують передачу відповідачу товару та рахунків-фактур на оплату цього товару.

Копії рахунків на оплату надані позивачем у справу.

Стосовно доводів відповідача про те, що зазначені акти приймання-передачі викликають сумнів, оскільки всупереч вимог п. 13.35 статуту відповідача підписані однією посадовою особою, а не двома, суд зазначає, що відповідно до вимог пунктів 6.1.3 та 4.2 договору поставки замовник зобов'язаний підписати акти приймання-передачі товару, акти приймання-передачі мають бути скріплені печатками сторін. Надані суду акти приймання-передачі зазначеним вимогам відповідають - акти підписані з боку відповідача та містять печатку товариства.

Згідно з п. 5.12 договору підтвердженням одержання товару є видаткова накладна. Товар одержаний відповідачем за видатковими накладними, які підписані уповноваженим представником відповідача на підставі виданої йому довіреності. Претензій по кількості та якості поставленого товару відповідач позивачу не висував, товар не повертав. Актів про відсутність будь-яких супровідних документів на товар не складалось. Відповідач не надсилав позивачу жодних претензій стосовно товару або супровідних документів до нього.

Також суд зазначає, що відповідач частково оплатив товар за видатковою накладною №51 від 03.10.2017, поставка якого оформлена спірним актом б/н від 03.10.2017.

Зазначені обставини спростовують доводи відповідача про недостовірність наданих позивачем актів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що строк оплати товару, визначений пунктом 4.2 договору поставки, є таким, що настав.

Так, строк оплати товару, поставленого 08.08.2017, сплив 14.12.2017.

Строк оплати товару, поставленого 03.10.2017, сплив 12.02.2018.

Строк оплати товару, поставленого 12.10.2017, сплив 21.02.2018.

Товар не був оплачений відповідачем у зазначені строки внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 761716,78 грн.

16.03.2018 позивач передав право вимоги за договором поставки третій особі за договором факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018.

Пунктом 3.1 договору факторингу встановлено, що право вимоги за основними зобов'язаннями переходить фактору з моменту укладання сторонами даного договору.

Позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за видатковими накладними, надіславши йому повідомлення про відступлення права вимоги вих. №1603 від 16.03.2018. Повідомлення отримано відповідачем 21.03.2018.

20.08.2018 позивач та третя особа підписали договір про розірвання договору факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018.

За приписами ч. ч. 2 - 4 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором про розірвання договору факторингу встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, тобто з 20.08.2018. З моменту набуття чинності даного договору сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями за договором факторингу.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Договір факторингу №16-03/18-1 від 16.03.2018 не визнавався недійсним в судовому порядку.

Отже, в період з 16.03.2018 по 19.08.2018 право вимоги за договором поставки належало третій особі, а не позивачу.

Проте стосовно основного зобов'язання за поставкою суд зазначає, що статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Матеріали справи не містять доказів виконання боржником основного зобов'язання, переданого за договором факторингу, ні фактору, ні позивачу

Основне зобов'язання не було припинено на момент розірвання договору факторингу, тому з моменту розірвання договору факторингу право грошової вимоги за договором поставки знов належить позивачу.

Відповідач не надав суду доказів оплати позивачу заборгованості за поставлений товар в сумі 761716,78 грн.

За таких обставин суд визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 761716,78 грн.

Також позивач нарахував і просить стягнути з відповідача пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ за прострочення сплати заборгованості в сумі 404670,36 грн. по поставці від 08.08.2017 за період з 15.12.2017 по 20.08.2018 (249 днів) в розмірі 22797,35 грн.; за прострочення сплати заборгованості в сумі 260251,42 грн. по поставці від 03.10.2017 за період з 13.02.2018 по 20.08.2018 (189 днів) в сумі 11463,54 грн.; за прострочення оплати заборгованості в сумі 96795,00 грн. по поставці від 12.10.2017 за період з 22.02.2018 по 20.08.2018 (180 днів) в сумі 4072,68 грн. Всього позивач просить стягнути пеню в сумі 38333,58 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2.1 договору передбачено, в разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як встановлено судом, по поставці від 08.08.2017 зобов'язання мало бути виконано до 14.12.2017, а 16.03.2018 право вимоги сплати боргу перейшло до третьої особи. Звідси за розрахунком суду в межах заявлених позовних вимог за період з 15.12.2017 по 15.03.2017 (91 день) від суми боргу 404670,36 грн. пеня в розмірі половини облікової ставки НБУ складає 7799,61 грн.

По поставці від 03.10.2017 зобов'язання мало бути виконано до 12.02.2018. Звідси за розрахунком суду в межах заявлених позовних вимог за період з 13.02.2018 по 15.03.2017 (31 день) від суми боргу 260251,42 грн. пеня в розмірі половини облікової ставки НБУ складає 1818,19 грн.

По поставці від 12.10.2017 зобов'язання мало бути виконано до 21.02.2018. Звідси за розрахунком суду в межах заявлених позовних вимог за період з 22.02.2018 по 15.03.2017 (22 дні) від суми боргу 96795,00 грн. пеня в розмірі половини облікової ставки НБУ складає 485,30 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені задоволені судом частково - в загальному розмірі 10103,10 грн. У стягненні пені в сумі 28 230,48 грн., яка нарахована необґрунтовано, суд відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від суми боргу 404670,36 грн. по поставці від 08.08.2017 за період з 15.12.2017 по 20.08.2018 (249 днів) в сумі 8281,88 грн., а також інфляційні втрати в сумі 18914,97 грн. По поставці від 03.10.2017 від суми боргу 260251,42 грн. позивач просить стягнути 3% річних за період з 13.02.2018 по 20.08.2018 (189 днів) в сумі 4042,81 грн., інфляційні втрати - в сумі 5481,41 грн. По поставці від 12.10.2017 від суми боргу 96795,00 грн. позивач просить стягнути 3% річних за період з 22.02.2018 по 20.08.2018 (180 днів) в сумі 1432,04 грн., інфляційні втрати - в сумі 2038,69 грн. Всього просить стягнути 3% річних в сумі, 13756,73 грн. та інфляційні втрати в сумі 26435,08 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в період з 16.03.2018 по 20.08.2018 право вимоги за договором поставки належало фактору, а не позивачу. Відповідач був повідомлений про необхідність виконання зобов'язання новому кредитору. Повідомлення про розірвання договору факторингу було надіслано відповідачу тільки 22.10.2018.

Враховуючи зазначене, в діях відповідача щодо несплати заборгованості позивачу за період 16.03.2018 по 20.08.2018 відсутній склад цивільного правопорушення, а тому суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за цей період.

За інший період (до передачі права вимоги) позивач правомірно нарахував на суму боргу 404670,36 грн. по поставці від 08.08.2017 3% річних за період з 15.12.2017 по 15.03.2018 (91 день) в сумі 3026,71 грн.

Стосовно інфляційних втрат суд зазначає, що відповідно до роз'яснення, викладеного в п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В даному випадку прострочення оплати по поставці 08.08.2017 виникло в грудні 2017 року, тому інфляційні втрати слід розраховувати з січня 2018 року. Прострочення в березні становить менше місяця, а найменший період розрахунку інфляційних втрат становить місяць. У зв'язку з цим інфляційні втрати по поставці від 08.08.2017 судом враховані тільки за січень - лютий 2018 року (середній індекс 102,4%) в розмірі 9766,72 грн.

По поставці від 03.10.2017 позивач правомірно нарахував на суму боргу 260251,42 грн. 3% річних за період з 13.02.2018 по 15.03.2018 (31 день) в сумі 663,11 грн.

По поставці від 12.10.2017 позивач правомірно нарахував на суму боргу 96795,00 грн. 3% річних за період з 22.02.2018 по 15.03.2018 (22 дні) в сумі 175,03 грн.

Прострочення оплати по поставкам 03.10.2017 та 12.10.2017 виникло в лютому 2018 року, тому інфляційні втрати слід розраховувати з березня 2018 року. Однак прострочення в березні становить менше місяця, а найменший період розрахунку інфляційних втрат становить місяць. У зв'язку з цим інфляційні втрати по цим поставкам судом не враховуються.

Всього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 3864,85 грн. та інфляційні втрати в сумі 9766,72 грн. У стягненні 3% річних в сумі 9891,88 грн. та інфляційних втрат в сумі 16 668,36 грн. суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви в даній справі покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Так, за розгляд майнових вимог про стягнення 840242,17 грн. відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір складає 1,5% ціни позову, тобто 12603,63 грн., який сплачено позивачем. Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі: 785451,45 грн. (задоволено)/ 840242,17 грн. (заявлено) х 12603,63 грн. (судовий збір за розгляд заявлених вимог) = 11781,77 грн. Решта судового збору в сумі 821,86 грн. покладається на позивача.

Керуючись 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс ЛТД" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, 5, ідентифікаційний код 40992947) основний борг у сумі 761 716,78 грн . (сімсот шістдесят одна тисяча сімсот шістнадцять грн. 78 коп.), 3% річних в сумі 3 864,85 грн . (три тисячі вісімсот шістдесят чотири грн. 85 коп.), інфляційні втрати в сумі 9 766,72 грн . (дев'ять тисяч сімсот шістдесят шість грн. 72 коп.), пеню в сумі 10 103,10 грн . (десять тисяч сто три грн. 10 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 11 781,77 грн . (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят одна грн. 77 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволені позову в частині стягнення 3% річних в сумі 9891,88 грн., інфляційних втрат в сумі 16 668,36 грн., пені в сумі 28 230,48 грн. відмовити.

Витрати зі спати судового збору в розмірі 821,86 грн. покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.12.2018.

Суддя О.В.Федорова