Постанова

від 05.03.2019 по справі 908/1748/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2019 року м. Дніпро Справа № 908/1748/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод"

на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Федорова О.В.), ухвалене у м. Запоріжжя 18.12.2018р. о 12.05. (дата складання повного тексту рішення - 28.12.2018) у справі № 908/1748/18

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс ЛТД" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, 5)

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс" (01015, м. Київ. вул. Лейпцизька, 15, офіс 321)

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс ЛТД" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" про стягнення з останнього за договором поставки № 170092 від 29.05.2017р. 761716,78 грн. основного боргу, 38333,58 грн. пені, 26435,08 грн. інфляційних втрат та 13756,73 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 року у справі № 908/1748/18:

1. Позов задоволено частково.

2. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 2, ідентифікаційний код 01056273) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс ЛТД" (51900, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, 5, ідентифікаційний код 40992947) основний борг у сумі 761 716,78 грн. (сімсот шістдесят одна тисяча сімсот шістнадцять грн. 78 коп.), 3% річних в сумі 3 864,85 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят чотири грн. 85 коп.), інфляційні втрати в сумі 9 766,72 грн. (девять тисяч сімсот шістдесят шість грн. 72 коп.), пеню в сумі 10 103,10 грн. (десять тисяч сто три грн. 10 коп.) та витрати зі сплати судового збору в сумі 11 781,77 грн. (одинадцять тисяч сімсот вісімдесят одна грн. 77 коп.).

3. В задоволенні позову в частині стягнення 3% річних в сумі 9891,88 грн., інфляційних втрат в сумі 16 668,36 грн., пені в сумі 28 230,48 грн. відмовлено.

4. Витрати зі спати судового збору в розмірі 821,86 грн. покладено на позивача.

Не погодившись із вказаним рішенням господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Приватне акціонерне товариство "Запорізький електровозоремонтний завод" із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 року у справі № 908/1748/18 в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 761 716,78 грн. та витрат зі слати судового збору у сумі 11 781,77грн.; прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 761 716,78 грн. відмовити; стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс ЛТД" 356,02 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:

- право вимоги за договором поставки № 170092 від 29.05.2017р., який було укладено між сторонами, передано позивачем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс", яке і має право на пред'явлення до відповідача вимог про оплату поставленої продукції за договором;

- розірвання договору факторингу, за яким позивачем передано право вимоги третій особі не є підставою для виникнення у позивача права вимоги за договором поставки, оскільки воно вже перейшло до третьої особи, а умовами договору про розірвання договору факторингу не передбачено переходу права вимоги від третьої особи до позивача;

- судом безпідставно були прийняті від позивача докази, які подавалися порушення порядку їх подання, а саме без направлення їх копій відповідачу.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.12.2018 року у справі № 908/1748/18, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 21.02.19р.

У зв'язку із терміновою відпусткою судді Пархоменко Н.В. судове засідання, призначене на 21.02.2019р. не відбулося, тому ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.02.2019р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 05.03.2019р.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим у відповідності до фактичних обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідач та третя особа наданим їм правом участі у судовому засіданні не скористалися та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, приписи ч.ч. 11, 12, 13 ст. 270 ГПК України, а також те, що апеляційним судом явка представників учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників відповідача та третьої особи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи , судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 29.05.2017 між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Запорізький електровозоремонтний завод» (замовник, відповідач у справі) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Дніпротехсервіс ЛТД" (постачальник, позивач у справі) укладено договір поставки № 170092, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2017 році поставити (передати у власність) замовникові товари, зазначені у специфікації - додатку до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна (сума, загальна вартість) цього договору становить 349419,60 грн. з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначається у специфікації - додатку до цього договору.

Згідно з п. 6.1.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

За умовами пунктів 4.1 - 4.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником рахунку на оплату товарів. До рахунка на оплату товарів додаються видаткова накладна, товарно-транспортна накладна (інші документи щодо транспортування товару).

Пунктом 7.2.1 договору передбачено, в разі порушення строків оплати отриманого товару замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі половини облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Додатком № 1 до договору є специфікація № 1, згідно з якою сторони погодили поставку листів сталевих гарячекатаних на загальну суму 349419,60 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 26.06.2017 сторони збільшили ціну (суму, загальну вартість) договору до 997441,20 грн. з ПДВ та підписали специфікацію №2 до договору на поставку листа сталевого горячекатаного на суму 648021,60 грн.

Додатковою угодою № 2 від 07.08.2017 сторони збільшили (суму, загальну вартість) договору до 3120124,50 грн. з ПДВ та підписали специфікацію № 3 до договору на поставку листа сталевого горячекатаного на суму 2122683,30 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу узгоджений у специфікаціях товар на загальну суму 3051577,50 грн. з ПДВ згідно наступних видаткових накладних: № 1 від 06.06.2017 - на суму 283764,72 грн.; № 2 від 15.06.2017 - на суму 57510,00 грн.; № 6 від 06.07.2017 - на суму 620123,76 грн.; № 15 від 08.08.2017 - на суму 404670,36 грн.; № 26 від 16.08.2017 - на суму 145147,50 грн.; № 28 від 21.08.2017 - на суму 203005,80 грн.; № 38 від 01.09.2017 - на суму 503244,00 грн.; № 44 від 14.09.2017 - на суму 280513,20 грн.; № 48 від 20.09.2017 - на суму 43200,00 грн.; № 51 від 03.10.2017 - на суму 413603,16 грн.; № 55 від 12.10.2017 - на суму 96795,00 грн.

Позивачем були виписані відповідні рахунки на оплату товару.

Передача товару та рахунків засвідчена актами приймання-передачі товару № 1 від 06.06.2017 на суму 283764,72 грн., б/н від 15.06.2017 на суму 57510,00 грн., № 6 від 06.07.2017 на суму 620123,76 грн., № 4 від 08.08.2017 на суму 404670,36 грн. (підписаний відповідачем 09.08.2017), № 5 від 16.08.2017 на суму 145147,50 грн. (підписаний відповідачем 17.08.2017), № 6 від 21.08.2017 на суму 203005,80 грн., № 7 від 01.09.2017 на суму 503244,00 грн. (підписаний відповідачем 04.09.2017), № 8 від 14.09.2017 (підписаний відповідачем 15.09.2017), акт № 9 від 20.09.2017 на суму 43200,00 грн., акт б/н від 03.10.2017 на суму 413603,16 грн., акт б/н від 12.10.2017 на суму 96795,00 грн.

Відповідач оплатив поставлений товар частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Залишився неоплаченим товар на загальну суму 761716,78 грн., який був поставлений за видатковими накладними № 15 від 08.08.2017 на суму 404670,36 грн., № 51 від 03.10.2017 на суму 260251,42 грн.; № 55 від 12.10.2017, на суму 96795,00 грн.

16.03.2018 позивач відступив право вимоги за договором поставки в сумі 761716,78 грн. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс" (фактору, третя особа у справі) за договором факторингу № 16-03/18-1.

Відповідно до п. 3.1 договору факторингу, право вимоги за основними зобов'язаннями переходить фактору з моменту укладання сторонами даного договору.

Позивач направив відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги вих. № 1603 від 16.03.2018, яке отримано відповідачем 21.03.2018.

20.08.2018 договір факторингу було розірвано його сторонами, про що направлено відповідачу 22.10.2018 відповідне повідомлення вих. № 20/08 від 20.08.2018.

Оскільки сума заборгованості за поставлений товар не була оплачена відповідачем, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 761716,78 грн. основного боргу, 38333,58 грн. пені, 26435,08 грн. інфляційних втрат та 13756,73 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 4.2 договору поставки замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 банківських днів з дня підписання сторонами за цим договором акту приймання-передачі товару та отримання замовником рахунку на оплату товарів.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами акти приймання-передачі товару №4 від 08.08.2017 на суму 404670,36 грн. (підписаний відповідачем 09.08.2017), б/н від 03.10.2017 на суму 413603,16 грн., акт б/н від 12.10.2017 на суму 96795,00 грн., які засвідчують передачу відповідачу товару та рахунків-фактур на оплату цього товару.

Отже, строк оплати товару, поставленого 08.08.2017, сплив 14.12.2017. Строк оплати товару, поставленого 03.10.2017, сплив 12.02.2018. Строк оплати товару, поставленого 12.10.2017, сплив 21.02.2018.

Товар не був оплачений відповідачем у зазначені строки внаслідок чого в останного утворилась заборгованість в розмірі 761716,78 грн., доказів погашення якої відповідачем до справи не подано.

За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 761716,78 грн., а також нарахованих позивачем на суму боргу пені у сумі 10 103,10 грн., 3% річних у сумі 3 864,85 грн. та інфляційних втрат у сумі 9 766,72 грн.

При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності в позивача права вимоги за договором внаслідок його відступлення третій особі за договором факторингу.

Так, дійсно, як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2018 позивач відступив право вимоги за договором поставки в сумі 761716,78 грн. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контракт плюс" (фактору, третя особа у справі) за договором факторингу № 16-03/18-1.

20.08.2018 позивач та третя особа підписали договір про розірвання договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018р., тобто в силу ч.ч. 2 - 4 ст. 653 Цивільного кодексу України зобов'язання сторін, які встановлювалися договором факторингу, в т.ч. і щодо прийняття фактором права вимоги до боржника, припинилися.

Договором про розірвання договору факторингу встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, тобто з 20.08.2018. З моменту набуття чинності даного договору сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та зобов'язаннями за договором факторингу.

Отже, я вірно вказано судом першої інстанції, з дати розірвання договору факторингу, позивач знов набув право вимоги до відповідача по сплаті боргу за договором поставки в сумі 761716,78 грн.

Апеляційний суд, також вважає за необхідне зазначити, що під час дії договору факторингу відповідачем не вчинялось дій з погашення заборгованості за договором поставки на користь фактора, тобто зобов'язання відповідача за договором поставки не припинилось та в повному обсягу належить позивачу. Відсутні в матеріалах справи і докази виконання сторонами договору факторингу № 16-03/18-1 від 16.03.2018р. щодо передання фактором грошових коштів клієнту.

Не містить заборон щодо розірвання сторонами, укладених договорів факторингу, і чинне законодавство України, а наслідком розірвання спірного договору факторингу, виходячи з його правової природи та обставин справи, є повернення сторін у первісний стан, тобто повернення позивачу права вимоги за договором поставки не суперечить ч. 3 ст. 653 ЦК України.

Відхиляються апеляційним судом і доводи відповідача щодо прийняття судом першої інстанції від позивача доказів, копії яких не направлялися відповідачу оскільки направлення відповідачу відзиву на відзив разом з додатками підтверджується матеріалами справи (а.с. 81-86, т. 2).

Виходячи з усього вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскаржуване рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" та скасування рішення Господарського суду Запорізької області у даній справі від 18.12.2018р. відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 18 905,45грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.12.2018р. у справі № 908/1748/18 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.12.2018р. у справі № 908/1748/18 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Приватне акціонерне товариство "Запорізький електровозоремонтний завод".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 06.03.2019 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко